Постанова

від 26.09.2019 по справі 642/2975/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року

м. Харків

справа № 642/2975/17

провадження № 22-ц/818/1248/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Бровченка І.О., Бурлаки І.В.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

учасників справи:

представника прокуратури Харківської області - Горгуль Н.В.,

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 Г.,

представника ОК ЖБК Зеленоград - Бикової О.Ю.,

представника ХМР - Волинської Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г.М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та НАНУ, державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г.М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та НАНУ, державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція , треті особи: обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Зеленоград , Харківська міська рада про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності на земельну ділянку за апеляційними скаргами представника державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція - Мостепанюка Андрія Андрійовича та заступника прокурора прокуратури Харківської області - Гончаренка Андрія Миколайовича на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року, ухвалене суддею Гримайло А.М.,-

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2017 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г.М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та НАНУ (далі - УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ) та державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція (далі - ДП ХЛНДС ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки (далі - первісний позов).

В обґрунтування позову зазначив, що пунктом 7 додатку № 1 до рішенням Харківської міської ради (далі - ХМР) від 24 лютого 2010 року № 13/10 ХLІ надано обслуговуючому кооперативу Житлово-будівельний кооператив Зеленоград (далі - ОК ЖБК Зеленоград ) у власність із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, земельну ділянку загальною площею 1,00 га для будівництва малоповерхових житлових забудов по АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного рішення ХМР від 24 лютого 2010 року № 13/10 ХLІ (далі - рішення ХМР № 13/10) ОК ЖБК Зеленоград отримано державний акт серії ЯЛ № 138553 на право власності на земельну ділянку площею 1,00 га (кадастровий номер 6310137200:12:060:0035).

23 квітня 2011 року ОК ЖБК Зеленоград передано на підставі договору купівлі-продажу у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2 га (кадастровий номер 6310137200:12:060:0035).

Рішенням 35 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 29 жовтня 2014 року № 1662/14 адреса земельної ділянки АДРЕСА_1 змінена на АДРЕСА_1 .

В обґрунтування даного позову прокурор зазначив, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року визнано частково недійсним та скасовано рішення № 13/10 ХLІ сесії V скликання ХМР від 24 лютого 2010 року, зокрема пункт 7 додатку № 1 до вищевказаного рішення. Визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 177971 на право власності на земельну ділянку площею 1,00 га (кадастровий номер 6310137200:12:060:0026), зареєстрований 02 червня 2010 року за № 52107050002, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, виданий ОК "ЖБК Зеленоград .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення і перебуває в постійному користуванні ДП ХЛНДС .

Зважаючи на те, що рішення ХМР № 13/10 визнане в судовому порядку недійсним та скасоване, просив суд витребувати з володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2 га (кадастровий номер 6310137200:12:060:0035), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та повернути у користування ДП ХЛНДС , судові витрати покласти на відповідача.

05 квітня 2018 року представником ОСОБА_1 подано відзив на позов, в якому просив суд виключити з числа учасників справи УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ, у задоволенні позову відмовити. Посилався на відсутність у Харківської місцевої прокуратури № 1 правових підстав для подання до суду позову в інтересах УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ. Зазначив, що позивачем на надано доказів, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка віднесена до земель лісогосподарського призначення та надана на підставі відповідного рішення у користування ДП ХЛНДС . До 2010 року право власності на спірну земельну ділянку належало територіальній громаді в особі ХМР. 29 грудня 2012 року за ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було зареєстроване право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані на спірній земельній ділянці площею 0,2 га (кадастровий номер 6310137200:12:060:0035), цільове призначення якої - для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови. Зважаючи на встановлене цільове призначення спірної земельної ділянки, вона не може відноситися до лісогосподарських земель. ОСОБА_1 не було залучено стороною до участі у розгляді справи, за якої була ухвалена вищевказана постанова Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року, зважаючи на що не може мати під час розгляду даної справи преюдиціального значення, оскільки склад учасників є інший. Також посилався на пропуск строку позовної давності як на окрему підставу для відмови у задоволенні позову (а.с. 94, том 1).

19 червня 2018 року ОСОБА_1 також подано заяву, в якій просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування поданої заяви навів доводи, аналогічні тим, що були зазначені у поданому його представником відзиві на позов. Також зазначив, що право власності на спірну земельну ділянку було набуте ним на підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 2011 року, посвідченого ПН ХМНО Маслак Н.В. за реєстраційним номером 923. На час звернення прокурора з позовом до господарського суду Харківської області, право власності на земельну ділянку та житловий будинок, що на ній розташований, було зареєстроване у встановленому законом порядку за ОСОБА_1 , якого необґрунтовано не було залучено до участі у розгляді справи. Зважаючи на те, що прокурору під час подання позову у 2013 році було відомо про власника земельної ділянки та житлового будинку, позовна давність за зверненням прокурора з позовом до ОСОБА_1 сплила у 2016 році. Право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташовані на спірній земельній ділянці, станом на час розгляду даної справи, не оскаржено та не скасовано. Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року не є доказом та правовим обґрунтуванням поданого у даній справі позову, оскільки при ухваленні цього судового рішення не вирішувалося питання власності земельних ділянок, вони не вилучалися та не поверталися у власність інших осіб. Також є необґрунтованим посилання прокурора на ст. 117 ЗК України як на підставу задоволення позову, оскільки у 2010 та 2011 роках (період набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку) зазначена стаття була викладена в іншій редакції, умов щодо перебування в постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій не містила (а.с. 125-135, том 1).

10 липня 2018 року представником ОСОБА_1 подано окрему заяву про застосування строку позовної давності, в які зазначив, що оскільки питання правомірності передання земельних ділянок пов`язується прокурором з рішенням ХМР від 24 лютого 2010 року, то позовна давність сплила у 2013 році, оскільки прокурор мав доступ до відповідного рішення ХМР, що носить публічний характер, ще у 2010 році. Що ж стосується позовної давності, що повинна бути застосована за позовом прокурора до фізичної особи - ОСОБА_1 , то вона сплила у 2016 році, оскільки під час подання прокурором позову до господарського суду Харківської області останньому було відомо про те, що спірна земельна ділянка та розташовані на ній об`єкти нерухомості на праві власності належать ОСОБА_1 (а.с. 176, 177, том 1).

10 липня 2018 року ОСОБА_1 було подано до суду зустрічний позов до керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, який звернувся до суду в інтересах держави в особі УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ, ДП ХЛНДС , треті особи: ОК ЖБК Зеленоград , ХМР про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності на земельну ділянку (далі - зустрічний позов).

В обґрунтування позову зазначив, що пунктом 7 додатку № 1 до рішення ХМР від 24 лютого 2010 року № 13/10 ХLІ надано ОК ЖБК Зеленоград у власність із земель територіальної громади м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, земельну ділянку загальною площею 1,00 га для будівництва малоповерхових житлових забудов по АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного рішення ХМР від 24 лютого 2010 року ОК ЖБК Зеленоград отримано державник акт серії ЯЛ № 138553 на право власності на земельну ділянку площею 0,2 га (кадастровий номер 6310137200:12:060:0035).

23 квітня 2011 року ОК ЖБК Зеленоград передано на підставі договору купівлі-продажу у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2 га (кадастровий номер 6310137200:12:060:0035). Даний договір посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Маслак Н.В. за реєстраційним номером 923, та пройшов державну реєстрацію, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 64038406101.

ХМР була обізнана про перехід права власності від ОК ЖБК Зеленоград до ОСОБА_1 , будь-яких заперечень не мала.

Також посилався на сплив строку позовної давності, в обґрунтування наводив доводи, аналогічні раніше викладеним у відзиві на первісний позов та заяві про застосування такого строку.

Зважаючи на те, що перехід права власності на земельну ділянку відбувся на підставі норм законодавства, що діяли станом на той час, просив суд визнати ОСОБА_1 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,2 га (кадастровий номер 6310137200:12:060:0035), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ним право власності на зазначену земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 2011 року, стягнути з відповідача за зустрічним позовом витрати по сплаті судового збору, відмовити у задоволення первісного позову (а.с. 178-183, том 1).

30 серпня 2018 року керівником Харківської місцевої прокуратури № 1 подано відзив на зустрічний позов, в якому зазначив, що зустрічний позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Посилався на те, що зустрічний позов не містить будь яких вимог до Харківської місцевої прокуратури № 1, у якої як у позивача за первісним позов відсутні будь-які повноваження, права, обов`язки та правовідносини з ОСОБА_1 Предметом первісного позову є витребування земельної ділянки у її власника як у добросовісного набувача, що свідчить про те, що зазначений статус ОСОБА_1 не заперечується. Судовими рішеннями встановлено, що розпорядження ХМР земельною ділянкою здійснене поза межами її повноважень. ОСОБА_1 не позбавлений права отримати справедливу компенсацію витрат у зв`язку з витребуванням майна, що було придбане у ОК ЖБК Зеленоград , що свідчить про дотримання принципу справедливого балансу між суспільним та приватним інтересами. Визнане в судовому порядку протиправним рішення ХМР від 24 лютого 2010 року № 13/10 (п.7) свідчить про розпорядження земельною ділянкою не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, зважаючи на що, спірна земельна ділянка підлягає поверненню державі. Про перебування спірної земельної ділянки в користуванні ДП ХЛНДС та те, що вона віднесена до земель лісового фонду, свідчать обставини, встановлені у судових рішеннях, що містяться в матеріалах справи, та набрали законної сили.

Положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються.

Пред`являючи позов в інтересах УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ та ДП ХЛНДС прокурор виходив з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної земельної ділянки (а.с. 197-206, том 1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано ОСОБА_1 добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,2 га з кадастровим номером 6310137200:12:060:0035, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та визнано за ним право власності на зазначену земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 23 квітня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Маслак Н.В., реєстраційний номер 923. Стягнуто з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,00 грн. (а.с. 56-66, том 2).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, заступником прокурора прокуратури Харківської області - Гончаренком А.М. подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та неправильне застосування норм процесуального права. В обґрунтування посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи. Зазначив, що зустрічний позов не містив будь-яких вимог до позивача за первісним позовом. У Харківської місцевої прокуратури № 1 як у позивача за первісним позов відсутні будь-які повноваження, права, обов`язки та правовідносини з ОСОБА_1 Предметом первісного позову є витребування земельної ділянки у її власника як у добросовісного набувача, тобто зазначений статус ОСОБА_1 не заперечувався у первісному позові. Також не заперечувався й статус ОСОБА_1 як власника. Судом першої інстанції не було надано належної оцінки судовим рішення, що набрали законної сили та містяться в матеріалах справи, якими встановлено, що ХМР розпорядилася спірною земельною ділянкою поза межами її повноважень. Згоди на вилучення цієї земельної ділянки її власник та постійний землекористувач не надавали, що свідчить про вибуття земельної ділянки з володіння останніх незаконно. Підстави для подання зустрічного позову немає через відсутність порушеного права та його предмету. ОСОБА_1 не позбавлений права отримати справедливу компенсацію витрат у зв`язку з витребуванням майна, що було придбане у ОК ЖБК Зеленоград , що свідчить про дотримання принципу справедливого балансу між суспільним та приватним інтересами. У разі задоволення первісного позову ОСОБА_1 не нестиме надмірний тягар внаслідок витребування з його власності земельної ділянки. Що ж стосується розташування на спірній земельній ділянці житлового будинку та надвірних споруд, то задоволення первісного позову не порушує прав та законних інтересів ОСОБА_1 як власника цих об`єктів нерухомості, оскільки це не перешкоджає йому у встановленому законом порядку отримати спірну земельну ділянку у користування для обслуговування будинку. Визнане в судовому порядку протиправним рішення ХМР від 24 лютого 2010 року № 13/10 (п.7) свідчить про розпорядження земельною ділянкою не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, зважаючи на що, спірна земельна ділянка підлягає поверненню державі. Про перебування спірної земельної ділянки в користуванні ДП ХЛНДС та те, що вона віднесена до земель лісового фонду, свідчать обставини, встановлені у судових рішеннях, що містяться в матеріалах справи, та набрали законної сили. Положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються (а.с. 76-84, том 2).

Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представником ДП ХЛНДС - Мостепанюком А.А. подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити, встановити нові обставини, дослідити наявні у справі та нові докази, здійснити їх нову оцінку. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та неправильне застосування норм процесуального права. Під час ухвалення рішення суд першої інстанції фактично не дослідив викладені у первісному позові доводи та надані докази. Суд не взяв до уваги постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року та не надав належної оцінки скасуванню рішення ХМР № 13/10 Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування в частині п. 7 додатку № 1 до рішення, з огляду на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДП ХЛНДС . Також не було надано належної оцінки факту скасування виданого на підставі вказаного рішення ХМР державного акту на право власності на землю, виданого ОК ЖБК Зеленоград . Не надано належної правової оцінки і тому факту, що спірні землі є землями лісогосподарського призначення, а розпорядження даною ділянкою здійснене ХМР поза межами її повноважень, згоди на вилучення ділянки її власник та постійний землекористувач не надавали, тобто земельна ділянка вибула з їх володіння поза волею. Відсутність в діях дійсного власника земельної ділянки законної волі на передачу цього майна передбачає можливість його витребування від добросовісного набувача, яким є ОСОБА_1 ОСОБА_1 не позбавлений права отримати справедливу компенсацію витрат у зв`язку з витребуванням майна, що було придбане у ОК ЖБК Зеленоград , що свідчить про дотримання принципу справедливого балансу між суспільним та приватним інтересами. У разі задоволення первісного позову ОСОБА_1 не нестиме надмірний тягар внаслідок витребування з його власності земельної ділянки. Що ж стосується зустрічного позову, то заявлений спосіб захисту - визнання добросовісним набувачем за зустрічним позовом не спрямований на захист неіснуючих у ОСОБА_1 прав та не передбачений будь-якою нормою права. Судом першої інстанції не було враховано, що п. 3 висновку Харківського міського управління земельних ресурсів від 02 липня 2007 року № 329/07 передбачає, що спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду лісогосподарського призначення. Приналежність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду встановлена у постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2013 року. Також приналежність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду встановлена у постанові Харківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року підтверджено порушення порядку зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення та зобов`язано ГУ Держземагентства у Харківській області скасувати висновки державної землевпорядної експертизи № 2702 від 25 вересня 2007 року та № 2703 від 26 вересня 2007 року. Також не було надано належної оцінки тому факту, що визнання судовими рішеннями незаконності набуття ОК ЖБК Зеленоград права власності на земельні ділянки, з обов`язком повернення всього лісового масиву, свідчить про відсутність у ОСОБА_1 прав на земельну ділянку. Положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються. Прокурор, пред`являючи позову в даній справі в інтересах УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ, виходив з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної земельної ділянки (а.с. 99-106, том 2).

05 березня 2019 року представником ОСОБА_1 подано відзиви на апеляційні скарги, в яких зазначив, що у даній справі взагалі відсутні підстави для подання позову саме прокурором. Істотною обставиною справи є тривалий період добросовісного існування оскаржуваного права (з 2011 року). Суб`єктом власності на спірну земельну ділянку була ХМР, а не УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ та ДП ХЛНДС , як стверджує прокурор. Прокурором в первісному позові фактично здійснено підміну комунальної та державної власності. До 2010 року власником земельної ділянки була ХМР як орган місцевого самоврядування, зважаючи на що, витребування майна на підставі ст. 388 ЦК України на користь осіб, що не були та не є власниками земельної ділянки, є неможливим. Матеріали справи не містять доказів, що свідчать про належність спірної земельної ділянки УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ та ДП ХЛНДС . Постанова Харківського апеляційного господарського суду не може мати преюдиціального значення, оскільки склад учасників справи є іншим. Право прокурора на звернення до суду з позовом виникло з часу переходу права власності на майно, зважаючи на що, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України та зазначив, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа, в чиїх інтересах подано позов, довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила (а.с. 165, 176-178, том 2).

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ОК ЖБК Зеленоград - Бикова О.Ю. та ХМР - Волинська Я.І. заперечували проти апеляційних скарг, просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник прокуратури Харківської області - Горгуль Н.В. в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції апеляційні скарги та викладені в них доводи і аргументи підтримувала в повному обсязі.

Представники УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ та ДП ХЛНДС в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином (а.с. 238, 239, том 2).

Судова колегія, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційних скаргах та відзивах на них доводи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наведених нижче підстав.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи прокурор не надав належних та допустимих доказів відносно того, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення. Посилання прокурора на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 участі у розгляді господарської справи не брав. ОСОБА_1 придбав зазначену земельну ділянку у ОК ЖБК Зеленоград за відплатним договором купівлі-продажу. Взаємні зобов`язання за договором купівлі-продажу сторонами виконані. Станом на час укладення договору купівлі-продажу за усієї розумної обачності позивач не міг передбачити, що в майбутньому державний акт про право власності на земельну ділянку, виданий ОК ЖБК Зеленоград , буде визнаний недійсним. Договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку не оспорений. Виходячи із принципу справедливого балансу між суспільними та приватними інтересами, суд дійшов висновку, що правові підстави для витребування зазначеної земельної ділянки у ОСОБА_1 відсутні. Крім того, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні первісного позову зазначив, що при зверненні прокурора з позовом до суду про витребування земельної ділянки сплив строк позовної давності. Задовольняючи зустрічний позов, суд зазначив, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем земельної ділянки та придбав її на підставі нотаріально посвідченої цивільно-правової угоди, у зв`язку з чим набув право власності на цю земельну ділянку.

Колегія суддів вважає, що погодитися з висновками суду першої інстанції у повному обсязі не можна, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам цивільного процесуального закону повною мірою не відповідає.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, підтверджується письмовими доказами та не заперечується сторонами, що 23 квітня 2011 року ОК ЖБК Зеленоград передано на підставі договору купівлі-продажу у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2 га (кадастровий номер 6310137200:12:060:0035), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва малоповерхової житлової забудови. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Маслак Н.В. за реєстраційним номером 923, та пройшов державну реєстрацію, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 64038406101 (а.с. 12, 13, том 1).

Зазначена земельна ділянки була надана ОК ЖБК Зеленоград відповідно до рішення ХМР від 24 лютого 2010 року № 13/10, на підставі якого ОК ЖБК Зеленоград був виданий державний акт серії ЯЛ № 138553 на право власності на земельну ділянку площею 0,2 га (кадастровий номер 6310137200:12:060:0035), зареєстрований 23 березня 2011 року за номером 631010002000026 (а.с. 136, том 1).

ОСОБА_1 на вказаній земельній ділянці був побудований будинок загальною площею 240,6 кв.м., житловою площею 116,3 кв.м.

29 грудня 2012 року ОСОБА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету ХМР від 26 вересня 2012 року № 571, було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с. 142, том 1).

Рішенням виконавчого комітету ХМР від 04 лютого 2015 року були внесені зміни до рішення виконавчого комітету ХМР від 26 вересня 2012 року № 571 в частині присвоєння адреси житловому будинку, а саме присвоєно адресу житловому будинку, що належить на праві власності ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (а.с. 141, том 1).

У вказаному житловому будинку зареєстровані та постійно проживають ОСОБА_1 , його батько ОСОБА_4 , донька - ОСОБА_5 та син - ОСОБА_6 (а.с. 150, том 1).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року визнано частково недійсним та скасовано рішення № 13/10 ХLІ сесії V скликання Харківської міської ради від 24 лютого 2010 року, зокрема пункт 7 додатку № 1 до вищевказаного рішення. Визнано недійсним державний акт серії ЯЛ № 177971 на право власності на земельну ділянку площею 1,00 га (кадастровий номер 6310137200:12:060:0026), зареєстрований 02 червня 2010 року за № 52107050002, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови, виданий обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив Зеленоград . Зобов`язано Управління Держкомзему у м. Харкові скасувати запис про державну реєстрацію цього акту (а.с. 13-22, том 1).

Ухвалюючи вказане судове рішення, апеляційний господарський суд виходив з того, що рішення ХМР від 24 лютого 2010 року приймалось без дотримання процедури зміни цільового призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, оскільки зазначена земельна ділянка відноситься до лісогосподарських земель.

Крім того, ОК ЖБК Зеленоград не мав права на безоплатне отримання земельної ділянки в порядку, передбаченому ст. 43 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (а.с. 13-27, том 1).

Посилання суду першої інстанції на ті обставини, що ОСОБА_1 до участі в господарській справі залучений не був, у зв`язку з чим, обставини, встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 липня 2015 року, обов`язкового значення для нього не мають, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

При розгляді справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів стосовно того, що спірна земельна ділянка належить територіальній громаді м. Харкова та ХМР мала правові підстави для розпорядження цією земельною ділянкою.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про належність земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та їх перебування в постійному користуванні ДП ХЛНДС , оскільки дані обставини встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 придбав зазначену земельну ділянку за договором купівлі-продажу, тобто він є добросовісним набувачем та володіє цією земельною ділянкою на відповідній правовій підставі.

Частиною 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Зібрані у справі докази безспірно свідчать про те, що оскільки процедура зміни цільового призначення вищезазначеної земельної ділянки, яка належить державі та перебуває в постійному користуванні ДП ХЛНДС , порушена, а земельна ділянка була передана у приватну власність ОСОБА_1 без згоди її власника та користувача, то є правові підстави для витребування цієї земельної ділянки у добросовісного набувача.

Отже, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 .

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що прокурором пропущений при зверненні до суду з первісним позовом строк позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, у цивільному законодавстві закріплені об`єктивні межі застосування позовної давності, вони встановлюються опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги.

Зі змісту правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року та від 20 листопада 2018 року у справах №№ 362/44/17 та 907/50/16, вбачається, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15, а також від висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 березня 2018 року у справі № 904/10673/16 про те, що приписи про позовну давність до позовних вимог про витребування майна не застосовуються.

В пунктах 43, 44, 46 та 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року зазначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державною установою здійснювати відповідну функцію у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2 ч.2 ст. 45 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений в ч. 4 ст. 56 ЦПК України, в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абз. 1 ч. 3 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру ).

Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, дізнався або міг дізнатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах; прокурор звернувся до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до суду в інтересах УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ та ДП ХЛНДС 13 червня 2017 року (а.с. 2-9, том 1).

В обґрунтування підстав звернення до суду з позовом в інтересах вищевказаних підприємств прокурор зазначив, що УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ та ДП ХЛНДС є державними установами. Продовж тривалого часу ними не здійснюється реалізація своїх повноважень щодо відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у володіння та розпорядження земельної ділянки.

У зв`язку з чим, прокурор вважав, що відповідно до ч.3 ст. 45 ЦПК України, в редакції, чинній на час звернення до суду, ст. 23 ЗУ Про прокуратуру , у нього є правові підстави для звернення до суду з таким позовом.

У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п. 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2918 року у справі № 5023/10655/11, у п. 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Держава бере участь у справі як сторона через відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

На прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. На прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Прокурор звернувся до суду в інтересах УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ та ДП ХЛНДС . Під час розгляду справи прокурором зазначено, що ним позов подано в інтересах держави, оскільки власник та користувач земельною ділянкою - ДП ХЛНДС та УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ дане право від свого імені не реалізували продовж тривалого часу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що ДП ХЛНДС підтримало позов прокурора, пред`явлений в його інтересах, та 06 листопада 2017 року надало суду правове обґрунтування позовних вимог, в яких зазначило, що позовні вимоги підтримуються у повному обсязі та просило їх задовольнити (а.с. 56-60, том 1).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були правові підстави для відкриття провадження за первісним позовом прокурора. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає доводи представників позивача за зустрічним позовом та третіх осіб в цій частині необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що в січні 2013 року прокурор в інтересах Державної інспекції сільського господарства в Харківській області та Харківського держлісгоспу УкрНДІЛГА звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ХМР, Управління Держкомзему у м. Харкові та ОК ЖБК Зеленоград про визнання частково недійсним та скасування рішення № 13/10 ХLІ сесії V скликання ХМР від 24 лютого 2010 року, визнання недійсним державного акту на право власності (а.с. 17, том 1).

Отже, зібрані у справі докази безспірно свідчать про те, що в червні 2013 року прокурор був обізнаний про порушення інтересів держави внаслідок порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Отже, з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки прокурор звернувся 15 червня 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

05 квітня 2018 року представник ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про пропуск прокурором строку позовної давності та просив суд відмовити у задоволенні первісного позову з цих підстав також (а.с. 94-98, том 1).

10 липня 2018 року ОСОБА_1 було надано до суду окрему заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 176, 177, том 1).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що є правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ та ДП ХЛНДС у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується в цій частині з висновками суду першої інстанції, як і з посиланням на необхідність застосування принципу справедливого балансу між суспільним та приватним інтересом при вирішенні заявленого прокурором позову.

Судом першої інстанції при розгляді справи було безспірно встановлено та надана належна оцінка тим обставинам, що оскільки позов до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, був поданий зі спливом строку позовної давності, то останній побудував на придбаній земельній ділянці житловий будинок з надвірними будівлями, право власності на який, у встановленому законом порядку, зареєстрував 29 грудня 2012 року (а.с. 142-145, том 1).

Позивач та його родина зареєстровані в цьому будинку, будь-якого іншого житла вони не мають.

За договором купівлі-продажу від 26 червня 2015 року ОСОБА_4 - батько позивача за зустрічним позовом, здійснив відчуження належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_2 ( а.с. 148-150, том 1).

Посилання прокурора на ті обставини, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15, зазначено, що до заявлених позовних вимог про витребування майна в порядку ст. 388 ЦК України позовна давність не застосовується, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначалось вище, дана правова позиція змінена Верховним Судом у 2018 році.

Не можуть бути визнані обґрунтованими й доводи прокурора про те, що позивачем не була подана заява про застосування строку позовної давності, оскільки вони спростовуються матеріалами справи (а.с. 94-98, 176, 177, том 1).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку відмовляючи у задоволенні первісного позову прокурора з двох правових підстав, а саме у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог та спливом строку позовної давності, оскільки зазначені обставини є взаємовиключними.

За змістом ч.1 ст. 15 ЦК України особа має право на захист свого цивільного права тільки у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність порушення прав та інтересів держави при розпорядження спірною земельною ділянкою, то у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у задоволенні позову з двох взаємовиключних правових підстав.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів, відповідно до вимог п.4 ч.1, ч.4 ст. 376 ЦПК України змінює рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ, ДП ХЛНДС до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, та вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності звернення прокурора до суду за захистом порушених прав.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для витребування у добросовісного набувача земельної ділянки у зв`язку з необґрунтованістю зазначеного позову колегія суддів вважає помилковими, про що зазначалось вище.

Що ж стосується судового рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання його добросовісним набувачем та визнання за ним права власності на зазначену земельну ділянку, то колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Колегія суддів ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Як зазначалось вище, відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч. 2-5 ст. 13 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що право власника ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку відповідно до договору купівлі-продажу сторонами не оспорюється, рівно як й ті обставини, що він є добросовісним набувачем цієї земельної ділянки.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 набув на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ним та ОК ЖБК Зеленоград . Даний договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку не оспорений та недійсним не визнаний (а.с. 11, 12, том 1).

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу у встановленому законом порядку за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на цю земельну ділянку, державна реєстрація не скасована (а.с. 100, том 1).

Отже, підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на підставі рішення суду немає.

Заявлений ОСОБА_1 позов про визнання його добросовісним набувачем не спрямований на захист його прав та є неналежним способом захисту.

За таких обставин суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі УО Знак пошани НДІЛГА ім. Г.М. Висоцького ДАЛР України та НАНУ, ДП ХЛНДС , треті особи: ОК ЖБК Зеленоград , ХМР про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності на земельну ділянку.

Оскільки колегія суддів частково задовольняє апеляційні скарги прокурора та ДП ХЛНДС , змінює рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову прокурора та скасовує рішення суду в частині задоволення зустрічного позову, то відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судові витрати у справі підлягають перерозподілу.

Так, прокурором сплачений судовий збір при зверненні до суду в розмірі 1 600,00 грн. (а.с. 10, том 1).

Зазначена сума відшкодуванню на користь прокурора не підлягає, оскільки у задоволенні первісного позову відмовлено.

ОСОБА_1 при зверненні до суду з зустрічним позовом про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн. (а.с. 184, том 1).

Сплачена ОСОБА_1 сума судового збору також не підлягає стягненню з відповідачів за зустрічним позовом, оскільки колегія суддів ухвалила нове судове рішення в цій частині та відмовила у задоволенні зустрічного позову.

При зверненні до суду з апеляційними скаргами прокурором сплачений судовий збір в розмірі 1 057,20 грн., а директором ДП ХЛНДС в розмірі 1 056,00 грн. (а.с. 107, 114, том 2).

Оскільки суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та ДП ХЛНДС , то колегія суддів вважає за необхідне частково компенсувати понесені прокурором витрати по сплаті судового збору та стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури судовий збір в розмірі 528,60 грн. та на користь ДП ХЛНДС 528,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 371 п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 та ч.4 ст. 376, ст. 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скаргипредставника державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція - Мостепанюка Андрія Андрійовича та заступника прокурора прокуратури Харківської області - Гончаренка Андрія Миколайовича - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року в частині відмови у задоволенні позову керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г.М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та НАНУ, державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки - змінити.

Викласти мотивувальну частину рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року в редакції даної постанови Харківського апеляційного суду та вважати, що керівнику Харківської місцевої прокуратури № 1 відмовлено у задоволенні позову, поданого в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г.М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та НАНУ, державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2018 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, який діє в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г.М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та НАНУ, державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція , треті особи: обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Зеленоград , Харківська міська рада про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності на земельну ділянку та стягнення з прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 704,00 грн. - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Українського ордена Знак пошани науково-дослідного Інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г.М. Висоцького Державного агентства лісових ресурсів України та НАНУ, державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція , треті особи: обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Зеленоград , Харківська міська рада про визнання особи добросовісним набувачем та визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір в розмірі 528,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного підприємства Харківська лісова науково-дослідна станція судовий збір в розмірі 528,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Постанову складено 30 вересня 2019 року.

Головуючий суддя: Судді:А.І. Колтунова І.О.Бровченко І.В. Бурлака