Постанова

від 24.09.2019 по справі 396/1360/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2019 року м. Кропивницький

справа № 396/1360/18

провадження № 22-ц/4809/178/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л.,

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство Бобринець-Агро-К ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Бобринець-Агро-К на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2018 року у складі судді Шепетька В.І. і

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємство Бобринець-Агро-К та просила розірвати договір оренди № 16-К земельної ділянки № 21 , кадастровий номер земельної ділянки 3524082800:02:000:0021, укладений 09.12.2010 між ОСОБА_1 та ПП Бобринець-Агро-К , що зареєстрований управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2011 за № 35240000400699.

Позовна заява мотивована тим, що 09.12.2010 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки строком на 10 років.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надала відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,53 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Відповідач не виконує умови договору, так як систематично не виплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, що і є підставою для розірвання договору.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2018 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди № 16-К земельної ділянки № 21 , кадастровий номер земельної ділянки 3524082800:02:000:0021, укладений 09.12.2010 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Бобринець-Агро-К , що був зареєстрований управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2011 за № 35240000400699.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору та оплати позивачу орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою, що свідчить про систематичне невиконання умов договору.

В апеляційній скарзі ПП Бобринець-Агро-К , в особі керуючого санацією Кошарського О.В., просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем у справі є ПП Бобринець-Агро-К , стосовно якого ухвалою господарського суду Київської області від 13 вересня 2017 року порушено провадження у справі та введено процедуру розпорядження майном.

24 липня 2018 року ухвалою господарського суду відкрито процедуру санації та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Кошарського О.В., зупинено повноваження органів управління боржника щодо управління ПП Бобринець-Агро-К та розпорядження його майном.

Після порушення провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, оскільки вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, надається строк для звернення кредиторів з вимогами до боржника, здійснюється розгляд вимог кредиторів та ін.

Позивач не зверталась до господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог, у реєстрі вимог кредиторів заборгованість відповідача перед позивачем не значиться, що свідчить про недоведеність факту наявності заборгованості.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником віднесено до компетенції господарського суду.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов.

Апеляційне провадження відкрито 09 листопада 2018 року (а.с.95), ухвалою суду від 22 листопада 2019 року справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 03 січня 2019 року (а.с.100).

Ухвалою суду від 07 лютого 2019 року за клопотанням відповідача (а.с.153-154) зупинено провадження у справі до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Верховним Судом у цивільній справі № 396/652/18 (а.с.120-121).

Ухвалою апеляційного суду від 19 липня 2019 року відновлено апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду на 05 серпня 2019 року (а.с.183).

Постановою господарського суду Київської області від 02 квітня 2019 року визнано банкрутом ПП Бобринець-Агро-К та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бандуру Івана Васильовича, адреса м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд.10, оф.212 (а.с.144-148).

З публічного сайту Єдиного реєстру арбітражних керуючих місцем знаходження контори (офісу) арбітражного керуючого Бандури І.В. та його офіційними засобами зв`язку зазначається м.Київ, вул.Вацлава Гавела, буд.10, оф.212, мобільний телефон НОМЕР_1 , адреса електронної пошти 2863722113@ mail.gov.ua.

За клопотанням ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Бандури І.В. (а.с.189) розгляд справи відкладено на 24 вересня 2019 року (а.с.195).

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду, яке призначене на 24 вересня 2019 року, не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За змістом частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Зокрема, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1449 цс17, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 та від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, а також у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц, провадження № 61-16985св18.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 09 грудня 2011 року між позивачем по справі та ПП БОБРИНЕЦЬ-АГРО-К був укладений договір оренди № 16-К земельної ділянки № 21, кадастровий номер земельної ділянки 3524082800:02:000:0021 належної позивачу на праві приватної власності, яка знаходяться на території Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Згідно умов договору оренди позивач надав відповідачу в оренду свою земельну ділянку строком на 10 років відповідно до п. 8 Договору.

Згідно п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем щорічно у формі та розмірі: грошової 4 відсотки від нормативної оцінки земельної ділянки 3064,83 грн, готівкою та/або перерахуванням на особистий розрахунковий рахунок орендодавця.

Пунктом 11 вказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: до 1 січня наступного року.

Пунктом 38 Договору, встановлено, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (а.с. 9-12).

19.06.2018 позивачем було направлено на адресу ПП БОБРИНЕЦЬ-АГРО-К вимогу негайного погашення суми заборгованості з орендної плати за 2017 рік (а.с.13).

Відповідно до відмітки у рекомендованому повідомленні 26.06.2018 року ПП БОБРИНЕЦЬ-АГРО-К отримав лист (а.с.14).

Наведене свідчить, що за умовами укладеного договору оренди договір розривається за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а у випадку несплати орендної плати більше двох років договір оренди розривається в односторонньому порядку.

На письмову вимогу позивача виплатити орендну плату за 2016 і 2017 роки відповідач відповіді не надав, орендну плату не виплатив.

Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру НОМЕР_2 , підтверджується, що позивач не отримувала дохід у вигляді орендної плати від ПП Бобринець-Агро-К за 2016 -2017 роки (а.с 15,16).

Оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача опубліковано 13 вересня 2017 року (а.с.17).

Факт невиплати орендної плати відповідач не оспорював, позиція відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції та доводи апеляційної скарги зводяться виключно до того, що в зв`язку з порушенням справи про банкрутство відповідача позов про розірвання договорів оренди підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Суд вважає, що такі доводи апеляційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на нормах законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ПП Бобринець-Агро-К про розірвання договору оренди.

При цьому жодних позовних вимог майнового характеру, тобто таких вимог, які підлягають вартісній оцінці, до відповідача не заявлено.

Земельна ділянка, які перебувають в оренді ПП Бобринець-Агро-К , є індивідуально визначеним майном, яке належить на праві приватної власності позивачу та не може бути включена до складу ліквідаційної маси, відтак не є майновим активом відповідача.

Позовні вимоги позивача до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не пов`язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство ПП Бобринець-Агро-К і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року справа № 396/652/18, провадження № 14-227цс19, від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, і підстав для відступу не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у цивільній справі не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Бобринець-Агро-К залишити без задоволення, а рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 27.09.2019.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко