Постанова

від 30.09.2019 по справі 489/5639/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.09.19

22-ц/812/1536/19

Єдиний унікальний номер судової справи № 489/5639/18

Провадження № 22-ц/812/1536/19

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 вересня 2019 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

при секретарі судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участю представника відповідача - Устименка М.В., Кордіка Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю

Кедр-25

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2019 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Коваленком І.В., повний текст складено 24 червня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Кедр-25 про стягнення недоплаченої заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Кедр-25 про стягнення недоплаченої заробітної плати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що 21 червня 2017 року відповідно до наказу № 7-к від 20 червня 2017 року його прийнято на посаду охоронця ТОВ Кедр-25 , але фактично до виконання трудових обов`язків він приступив 03 червня 2017 року. Наступним наказом № 1-к від 02 січня 2018 року його звільнено з займаної посади за власним бажанням.

Вказує, що графік його роботи був змінний та щомісяця йому нараховувалась заробітна плата у розмірі 3200,00 грн., з яких після утримання податків він отримував 2576,00 грн. Проте відповідач в порушення законодавства не здійснював йому доплату за роботу в нічний час, святкові та неробочі дні, а також понаднормово відпрацьовані години.

Зазначає, що в червні 2018 року він звертався до суду з позовом про стягнення недоплаченої заробітної плати та інших виплат. Проте після звернення представника з пропозицією про мирне вирішення питання в досудовому порядку він написав заяву про закриття провадження, а відповідач виплатив йому 17000 грн. заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, просив стягнути з ТОВ Кедр-25 на його користь різницю між нарахованою сумою заборгованості та фактично виплаченою, що складає 11763,74 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2018 року провадження у даній справі було закрито.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року вищенаведену ухвалу скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2019 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 17 липня 2019 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Кедр-25 на користь ОСОБА_1 різницю недоплаченої заробітної плати за роботу в нічний час, святкові та неробочі дні, за понаднормово відпрацьовані години, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та фактично виплаченою сумою заробітної плати, що складає 5242,08 грн., без утримання податків та інших обов`язкових платежів, на користь держави судовий збір в розмірі 314,05 грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Так, зокрема зазначав, що судом не взято до уваги, що ОСОБА_1 раніше звертався до суду з таким же позовом і даний спір було між ними врегульовано, а провадження у справі закрито; висновки суду ґрунтуються на неналежних та недостовірних доказах; розрахунок заборгованості здійснений судом не відповідає вимогам податкового кодексу; сплив строк для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення компенсації за невикористану відпустку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначав про законність рішення суду першої інстанції, відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції представники відповідача підтримали апеляційну скаргу просили про її задоволення.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В силу ст.372 ЦПК України справу розглянуто за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, представників відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 - 3 , 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення в повній мірі не відповідає.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказував, що він був прийнятий на посаду охоронця ТОВ Кедр-25 та фактично до виконання трудових обов`язків приступив 03 червня 2017 року, графік його роботи був змінний та щомісяця йому нараховувалась мінімальна заробітна плата, звільнився з займаної посади за власним бажанням, проте в порушення законодавства відповідач не здійснював йому доплату за роботу в нічний час, святкові та неробочі дні, а також понаднормово відпрацьовані години.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 21 червня 2017 року, та вважаючи належними доказами змінності роботи позивача копії журналів прийняття та здачі чергування, наданих останнім, прийшов до висновку про доведеність ним не проведення відповідачем нарахування та виплату йому сум за понаднормові години роботи, за роботу в святкові і неробочі дні, за роботу в нічний час, компенсації за невикористану відпустку.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст.ст. 94, 97, 115 КЗпП України та ст.ст. 1, 21, 24 Закону України Про оплату праці , передбачено, що на власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу покладений обов`язок виплачувати працівнику заробітну плату.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу .

Основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку (ст. 29, 30 ЗУ "Про оплату праці").

Статтею 106 КЗпП України передбачено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Відповідно до п. 3 ч.1,2,3 ст.107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Згідно зі ст. 108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Отже, відповідно до вказаних положень закону робота позивача понад місячну норму робочого часу та у святкові і неробочі дні повинна оплачуватися у подвійному розмірі годинної ставки, а робота у нічний час - не нижче 20 відсотків тарифної ставки за кожну годину роботи з 10 години вечора до 6 години ранку.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не мала перевищувати 40 годин на тиждень.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 наказом ТОВ Кедр-25 № 7-к від 20 червня 2017 року, було прийнято на посаду охоронця з 21 червня 2017 року з окладом згідно штатного розкладу ( а.с.9-10,114). Колегія суддів погоджується з висновком суду в цій частині, вважає його вірним та таким, що ґрунтується на вимогах трудового законодавства.

Наказом ТОВ Кедр-25 № 1-к від 02 січня 2018 року трудовий договір з ОСОБА_1 припинено за власним його бажанням на підставі статті 38 КЗПП України( а.с.39).

Позивач на підтвердження своїх доводів щодо роботи в нічний час, святкові та неробочі дні, а також понаднормово відпрацьовані години посилався на журнали приймання та здачі чергування за період з 01 червня по 31 грудня 2017 року, копії яких знаходиться в матеріалах цивільної справи №489/3615/18.

В той же час, при зверненні до суду з позовом він посилався на те, що оригінали цих журналів знаходяться у нього і їх буде надано до суду для огляду.

В установі оригінали цих журналів відсутні. З приводу їх викрадення відповідач звернувся з заявою до Інгульського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області у листопада 2018 року.

Статтею 30 Закону України Про оплату праці саме на роботодавця покладено обов`язок забезпечення достовірного обліку виконуваної роботи працівником та бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці затверджено та введено в дію з 01.01.2009 типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, зокрема Типову форму № П-5 Табель обліку використання робочого часу .

На спростування доводів позивача про роботу в нічний час, святкові та неробочі дні, надурочний час відповідачем надано виписки табелів облік робочого часу, де зафіксовано скільки фактично годин відпрацьовано позивачем в тому чи іншому місяці його роботи.

Так, відповідно до даних табелів обліку використання робочого часу наданого відповідачем, позивачем у червні 2017 року відпрацьовано 5 змін по 12 годин, всього 60 годин; у липні 2017 року -16 змін по 12 годин, всього 192 години; у серпні 2017 року 15 змін по 12 годин, всього 180 годин; у вересні 2017 року 15 змін по 12 годин, всього 180 годин; у жовтні 2017 року 16 змін по 12 годин, всього 192 години; у листопаді 2017 року 15 змін по 12 годин, всього 180 годин; у грудні 2017 року 15 змін по 12 годин, всього 180 годин.

Докази, які було подано, досліджено судом першої інстанції в повному обсязі.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції надав перевагу копіям журналів приймання та здачі чергувань.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

За приписами ч.1,3 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи( ст.79 ЦПК України).

Згідно ст. 78 ЦПК України , суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 80 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до ч.1 , 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2019 року витребувано у позивача журнали прийому та здачі чергування. Проте останній отримавши, таку ухвалу вимоги суду не виконав, журнали до суду не надав. Більш того, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Ненадання позивачем до суду першої інстанції оригіналу журналу приймання та здачі чергування, який знаходився у нього про що він зазначав у своїх позовах, дає підстави для сумніву у добросовісності здійснення позивачем своїх процесуальних прав та виконання обов`язків щодо подання доказів.

Не надано оригінал журналів і до суду апеляційної інстанції.

Судом апеляційної інстанції було досліджено копії рапортів, які знаходяться у цивільні справі №489/3615/18, проте зважаючи на те, яким чином вказані докази було добуто позивачем, колегія суддів не вважає їх належним доказом.

Таким чином, єдиним документом, на підставі якого за період з червня по грудень 2017 року можна встановити фактично відпрацьований ОСОБА_1 на ТОВ Кедр-25 робочий час є табель обліку робочого часу, в якому зафіксовано скільки фактично годин відпрацьовано позивачем в тому чи іншому місяці його роботи .

Приймаючи до уваги вищенаведене, позивачем не надано до суду належних та достовірних доказів, які б підтверджували зазначені ним обставини щодо здійснення роботи в нічний час, у святкові та неробочі дні, надурочний час.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, а висновок суду першої інстанції про те, що виписки із табеля обліку робочого часу є недостовірним доказом, безпідставними.

Не можуть бути підтвердженням роботи у нічний, святковий та неробочий дні та надурочний час і листування позивача з органами прокуратури та Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини для правильного вирішення справи судом першої інстанції не встановлені, висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, а тому рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2019 року не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені позову.

Крім того, окремо слід зауважити, що у червні 2018 року позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом про стягнення з відповідача на його користь недоплаченої заробітної плати у такому ж самому розмірі та за такий же самий період (справа №489/3615/18).

06 липня 2018 року позивачем поданого було до суду заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі у зв`язку з врегулюванням спору, так як на його користь відповідачем було сплачено 17 000 грн. У своїй заяві до суду ОСОБА_1 зазначав, що він отримав від відповідача за період роботи в повному обсязі розрахунок по заробітній платі за фактично відпрацьований час зі всіма передбаченими гарантіями та доплатами, претензії до відповідача не має. Отже, позивач погодився з наданим відповідачем розрахунком належних йому сум. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2018 року провадження у справі закрито. Отже, питання щодо виплати належних позивачеві сум за вказаний у позові період вже вирішено ( а.с.105,106,116).

Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , а суд прийшов до висновку про відмову у задоволені позову та задоволення апеляційної скарги, судовий збір за подання якої було сплачено відповідачем, то відповідно до вимог ст.141, 382 ЦПК України сплачений відповідачем судовий збір у розмірі 471 грн.08 коп. за подачу апеляційної скарги компенсувати останньому за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З врахуванням вимог п.1 ч.1,ч.5 ст.7 Закону України Про судовий збір та заяви відповідача повернути ТОВ Кедр-25 надмірно сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 681 грн.52 коп.

Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Кедр-25 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Кедр-25 про стягнення недоплаченої заробітної плати - відмовити.

Компенсувати за рахунок держави судовий збір у розмірі 471 (чотириста сімдесят одну) грн.08 коп.

Зобов`язати УК у м. Миколаєві повернути на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Кедр-25 НОМЕР_1 , МФО 300528, код ЄДРПОУ №35835010 надмірно сплачений судовий збір у розмірі 681 (шістсот вісімдесят одну) грн. 52 коп.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Т.Б. Кушнірова

Повний текст постанови складено 30 вересня 2019 року.