Постанова

від 25.09.2019 по справі 520/11320/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 р.Справа № 520/11320/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Мороз М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "АІВ Груп" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 22.04.19 року по справі № 520/11320/18

за позовом Приватного підприємства "АІВ Груп"

до Головного управління Держпраці у Харківській області

про скасування постанов про накладення штрафів,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, приватне підприємство "АІВ Груп", з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просить суд скасувати постанови про накладення штрафів, складеними уповноваженими посадовими особами № ХК2460/291/НД/АВ/П/ТД-ФС від 14.11.2018 року та № ХК2460/291/НД/АВ/П/ІП-ФС від 14.11.2018 року ГУ Держпраці у Харківській області; стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч гривень) грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на недотримання відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування, порушення процедури накладення штрафу, недотримання строків розгляду справи. Вказує, що у направленні на проведення перевірки не зазначено питань, які необхідно з`ясувати у ході позапланової перевірки, а лише міститься посилання на пункти та підпункти акту інспекційного відвідування, що прямо порушує положення ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Крім того, вказаним Законом не передбачено такої підстави для проведення позапланової перевірки, як наказ Головного управління Держпраці у Харківській області від 09.10.2018 № 01.01-071548, а тому вважає дії службових осіб ГУ Держпраці у Харківській області незаконними. Зазначає, що відповідачем не надано доказів порушення трудового законодавства позивачем, на основі яких складено приписи про усунення виявлених порушень, а також постанови про накладення штрафів. ПП "АІВ ГРУП" має взаємовідносини, в тому числі з субпідрядною організацією ТОВ "БАРТЛЕТ" щодо надання клінінгових послуг на території ТРЦ "КАРАВАН". ПП "АІВ ГРУП" забезпечує працівників субпідрядних організацій робочим одягом (з відповідним написом "АІВ ГРУП" та контактними телефонами підприємства), а також інвентарем, обладнанням, тому інспектори Держпраці дійшли хибних висновків, викладених в Акті щодо взаємовідносин, в тому числі трудових, цивільно- правових між громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з приватним підприємством "АІВ ГРУП".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2019р. адміністративний позов приватного підприємства "АІВ Груп" до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанов про накладення штрафів залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції приватним підприємством "АІВ Груп" подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що апелянт категорично не погоджується з рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/11320/18 від 12.04.2019 p., вважає, що висновки суду є неправомірними, прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що письмові пояснення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про проходження ними стажування у позивача без оформлення трудових відносин не відповідають ознакам допустимого доказу для встановлення факту не оформлення найманого працівника, оскільки, навіть штучне створення таких доказів, особами відповідача відбувалася до моменту пред`явлення останніми направлення на проведення перевірки та здійснювалися до початку проведення перевірки. Факт перебування ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в ТРЦ КАРАВАН в якості працівників позивача взагалі відповідачем не перевірялися, з письмових пояснень про які дізналися вже в судовому засіданні, всупереч п. 22 порядку № 295 взагалі не вбачається жодних обставин, які зазначено посадовими особами в акті інспекційного відвідування, дані пояснення спростовуються доказами , наданими позивачем по справі, а саме нотаріально посвідченими заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , також судом першої інстанції не взято до уваги, що пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які як зазначила свідок ОСОБА_4 було надано власноручно ОСОБА_1 , написані однаковими почерками на заздалегідь заготовлених бланках, не містять достатньої інформації. Не враховано суперечливі пояснення надані представником відповідача, яка зазначила, що інспекційне відвідування та відібранням пояснень займався саме ОСОБА_5 , а не ОСОБА_4 , яка є начальником управління при проведенні інспекційних відвідувань, тоді як ОСОБА_4 надала свідчення в судовому засіданні, що особисто відібрала пояснення від ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , при цьому особи не встановлювалася на підставі паспортних даних, а тому неможливо встановити названих осіб. На підставі наведеного вважає, що факт допущення ПП АІВ Груп до роботи неоформлених працівників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не підтверджується належними та допустимими доказами. Також зазначає, що повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу № 0383 було складене 05.11.2018 року, і в цей день направлено позивачу. Тобто пройшло 13 днів з моменту складання акта, і вкотре порушено положення законодавства щодо дотримання строків. Саме повідомлення було отримане позивачем 27.11.2018 року, що унеможливлює поінформованість позивача щодо дати розгляду справи про накладення штрафу і можливість приймати участь у її розгляді. На основі вищевикладеного просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/11320/18 від 12.04.2019 p. Прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов ПП АІВ Груп .

Від Головного Управління Держпраці у Харківській області до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що з рішенням суду першої інстанції погоджується, вважає, що судом першої інстанції під час винесення рішення було повно, всебічно та неупереджено виконано процесуальний обов`язок зі збору доказів, вивчено усі доводи позову та заперечення проти позову, заслухано усі пояснення представників сторін по справі, досліджено всі докази, проаналізовано належним чином зміст норм матеріального та процесуального права.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином, на адреси визначені в апеляційній скарзі та позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як доводи позивача не ґрунтуються на законі, у зв`язку з чим позовні вимоги ПП "АІВ ГРУП" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування постанов про накладення штрафу є такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції не погоджується виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу від 09.10.2018 № 01.01-07/1548, направлення на проведення заходу державного контролю від 09.10.2018 № 01.01-94/02.03/2839 посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області в період з 10 жовтня 2018 року проведено інспекційне відвідування ПП "АІВ ГРУП" з питань дотримання вимог законодавства про працю (в тому числі з питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 7 ( ТРЦ "Караван"), м. Харків, вул. Культури, буд. 8 ( ТЦ "Сумський ринок"), м. Хаків, вул. Героїв Праці, буд. 9 (ТРЦ " Даффі ").

10 жовтня 2018 року інспекційне відвідування не проведено у зв`язку із ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів (а.с. 47-49).

10 жовтня 2018 року інспектором праці ОСОБА_5 складено вимогу про надання/поновлення документів № ХК2460/291/ПД, якою зобов`язано директора ПП "АІВ ГРУП" Іванова А.Г. у строк до 10 год. 23.10.2018 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, в тому числі: документи щодо нарахування та виплати заробітної плати (копії), накази, (розпорядження), що стосуються трудових відносин з працівниками - про прийняття, в т.ч. повідомлення ДФС, переведення, звільнення, накази про попередження про вивільнення, трудові договори з найманими працівниками, табеля обліку використання робочого часу за 2018 рік, графіки змінності та інше. Зупинено строк інспекційного відвідування на 12 днів (а.с. 44-46).

23.10.2018 до Головного управління Держпраці у Харківській області на вимогу № ХК2460/291/ПД надані копії документів згідно супровідного листа.

Результати перевірки оформлені актом від 23.10.2018 № ХК2460/291/НД/АВ (а.с.57-64). Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства про працю, а саме: вимог ч.3 ст.24 КЗпП України в частині допущення до роботи двох працівників ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та встановлено порушення ст. 57 Кодексу законів про працю України, оскільки адміністрацією ПП "АІВ ГРУП" не було надано для ознайомлення та перевірки графіки роботи працівників підприємства, якими було б визначено час початку і закінчення ними щоденної роботи.

На підставі встановленого порушення відповідно до 259 КЗпП України, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспекторами праці винесено 23.10.2018 приписи з вимогою у строк до 23.11.2018 усунути виявлені порушення та виконати вимоги ч.3 ст.24 та ст. 57 КЗпП України (а.с. 53-56).

В свою чергу, на підставі акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.10.2018, керуючись ст. 259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", частиною третьою статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ПП "АІВ ГРУП" накладено штраф у розмірі 223 380 грн. з підстав допущення до роботи двох працівників без укладення трудового договору (а.с.66-67).

Згідно постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № ХК 2460/291/НД/АВ/П/ІП-ФС від 14.11.2018 на ПП "АІВ ГРУП" накладено штраф у розмірі 3723 грн з підстав порушення ст. 57 КЗпП України, а саме: час початку та закінчення зміни не передбачений графіками змінності у відповідності до законодавства (а.с.68-70).

Листом від 17.12.2018 № П-10-1547/0/177-18-3869/0/189-18 адміністрація Київського району виконавчого комітету Харківської міської ради клопотала перед Головним управлінням Держпраці у Харківській області щодо проведення перевірки з приводу дотримання трудового законодавства ПП "АІВ ГРУП", оскільки до адміністрації надійшли звернення громадян, в яких вони повідомляли, що працюють без офіційного оформлення в клінінговій компанії ПП "АІВ ГРУП" (а.с.192).

Вважаючи дії відповідача та постанови про накладення штрафу протиправними, позивач звернувся до суду для захисту порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Щодо недотримання процедури проведення інспекційного відвідування, як підстави скасування постанови про накладення штрафу.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Пунктом 7 вказаного Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці № 75 від 22.06.2017 року (далі по тексту - Положення), Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Підпунктом 5 пункту 4 Положення встановлено, що Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням. законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з ч.1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) визначено підстави для здійснення позапланових заходів.

Разом з цим, частиною 4 статті 2 Закону №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Крім того, у частині 5 статті 2 Закону №877-V наведено вичерпний перелік норм даного Закону, дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, серед яких відсутня ст.4, абз. 9 ч. 1 ст. 6, ч.2 ст. 6, ч. 5 ст. 7 Закону № 877-V.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (надалі - Порядок № 295), державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до вимог п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 47 пятого пункту Порядку; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів , ДФС, Пенсійного фонду.

Пунктами 19, 20, 21 Порядку №295 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об`єкта відвідування.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами інспекційного відвідування ПП "АІВ ГРУП" з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин відповідачем складено акт від 23.10.2018 № ХК2460/291/НД/АВ, в якому зафіксовано виявлені порушення.

При цьому, наказ від 09.10.2018 № 01.01-07/1548 про проведення заходу державного контролю начальником управління Держпраці у Харківській області винесений на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, доступ до яких не обмежений законодавством та заяви гр. ОСОБА_8 щодо можливих порушень з боку ПП "АІВ ГРУП" вимог трудового законодавства, яка надійшла до ГУ Держпраці 15.08.2018р.

Отже, підстава для проведення перевірки позивача була наявна та відповідає вимогам п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295, а саме: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Враховуючи вищенаведене, доводи позивача про те що відповідач провів позапланову перевірку за відсутності правових підстав, які встановлені Законом, є помилковими .

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що розділи 3, 4, 6, 7, 8, 9 уніфікованої форми акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України 18.08.2017№ 1338 безпосередньо містять питання, що підлягають перевірці під час інспекційного відвідування, узгоджується з інформацією викладеною в направленні на проведення інспекційного відвідування ПП "АІВ Груп". У підпунктах 3.7-3.58 пункту 3, п.2, 4, пп.5.4-5.10 п.5, пп. 6.1-6.32 п.6 частини першої розділу першого акту інспекційного відвідування зазначено перелік контрольних питань щодо укладання трудових відносин.

Враховуючи викладене вище, у відповідача були правові підстави для проведення інспекційного відвідування, а тому суд дійшов висновку, що проведення заходу державного нагляду у вигляді інспекційного відвідування здійснено відповідачем на підставі та у спосіб, визначені Законом №877-V та Порядком № 295.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №697/2073/17.

Також колегія суддів зазначає, що пунктом 14 Порядку №295 передбачено, що під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню.

Таким чином, п.14 Порядку №295 визначено право об`єкта відвідування не допускати до проведення інспекційного відвідування посадових осіб органу державного контролю у випадку наявності підстав, які прямо визначені п.14 Порядку №295.

Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем наказ від 09.10.2018 № 01.01-07/1548 про проведення заходу державного контролю начальником управління Держпраці у Харківській області не оскаржено в адміністративному чи судовому порядку, він є чинним та не скасованим.

Щодо доводів позивача про необхідність обов`язкового попереднього повідомлення про заплановане інспекційне відвідування, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 8, 9, 10 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

За таких обставин, у випадку проведення інспекційного відвідування інспектор праці з метою виявлення неоформлених трудових відносин має законодавчу визначену можливість не повідомляти попередньо про запланований контрольний захід.

Крім того, апеляційний суд також відхиляє посилання позивача в апеляційній скарзі, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі № 826/8917/17, якою визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексів законів про працю України та статті 34 "Про місцеве самоврядування".

Так, згідно з ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням сили.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 14 травня 2019 року.

Отже, ураховуючи наведені вище приписи КАС України, колегія суддів зазначає що, станом на момент здійснення інспекційного відвідування позивача та винесення оскаржуваних постанов про накладення штрафу, постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295 була чинною, а тому обставини викладені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду, яка набрала законної сили лише у травні 2019 року, до спірних правовідносин наразі застосовуватись не можуть.

Що стосується наявності підстав для накладення штрафу на позивача, а відтак і щодо правомірності винесення спірних постанов, колегія суддів зазначає наступне.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч. 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначає порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок №509).

Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки субєкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради обєднаної територіальної громади.

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що посадові особи управління Держпраці мають право проводити позапланові перевірки суб`єктів господарювання на предмет дотримання порядку оформлення найманих працівників на роботу, та на підставі встановлених порушень накладати штрафи за порушення вимог трудового законодавства. При цьому, необхідною умовою для застосування відповідних санкцій є встановлення факту трудових відносин з суб`єктом господарювання, які не оформлені належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки, відповідно до ст.259 КЗпП України, п. 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, головним державним інспектором внесено приписи з вимогою у строк до 23.11.2018 виконати вимоги частин 1,3 ст.24 та 57 КЗпП України, усунути виявлені порушення та письмово проінформувати про це Управління (а.с.53-56).

В свою чергу, 14.11.2018 спірними постановами начальником управління Держпраці у Харківській області відповідно ст. 259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч.3 ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, на ПП "АІВ ГРУП" накладено штрафи у розмірі 223 380 грн. та 3723 грн.

При цьому, вказана постанова винесена на підставі встановлених актом інспекційного відвідування від 23.10.2018 № ХК2460/291/НД/АВ порушень трудового законодавства (а.с. 57-64).

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства про працю, а саме: вимог ч.3 ст.24 КЗпП України в частині допущення до роботи двох працівників ( ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ) без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та встановлено порушення ст. 57 Кодексу законів про працю України, оскільки адміністрацією ПП "АІВ ГРУП" не було надано для ознайомлення та перевірки графіки роботи працівників підприємства, якими було б визначено час початку і закінчення ними щоденної роботи.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятої постанови про застосування штрафу відповідач виходив з правомірності висновків акту перевірки щодо допуску позивачем працівника до роботі без належного оформлення трудового договору.

В відзиві на позовну заяву та апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що відповідні висновки в акті перевірки були зроблені інспекторами на підставі особистих письмових та усних пояснень двох працівників.

Так, працівник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 письмово та усно пояснила, що вона працює на ПП "АІВ ГРУП" 2-3 дні на умовах стажування - прибиральницею, між нею та роботодавцем ПП "АІВ ГРУП" досягнута домовленість про оплату її праці у розмірі 250,00 грн., заробітну плату станом на 10.10.2018 вона не отримувала.

Працівник ОСОБА_2 , 1954 р.н. письмово та усно пояснила, що вона працює в клінінговій компанії ПП "АІВ ГРУП" з 09.10.2018 прибиральницею без укладення трудового договору, на умовах стажування. Її режим роботи такий: 7:00-19:00, змінами: 3 дні через 3 дні, оплата за виконану нею працю складає 220 грн. за зміну. Вказані письмові пояснення долучені відповідачем до матеріалів справи (а.с. 149-150).

Колегія суддів зазначає, що фактично штрафні санкції, до відповідача застосовані виключно на підставі пояснень двох осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), які як зазначає відповідач, в ході інспекційного відвідування вказали що працюють клінінговій компанії ПП "АІВ ГРУП".

Позивач в свою чергу з даними доводами відповідача категорично не погоджується. Зазначає, що такі висновки є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ПП "АІВ ГРУП" трудових відносин не мали та працюють на умовах цивільно-правового договору з ТОВ "Барлет". Також зазначає, що прибирання відповідні особи здійснюють у відповідності до угоди укладеної між ПП "АІВ ГРУП" та ТОВ "Барлет". На підтвердження чого надають договори з ТОВ "Барлет".

Жодних інших обґрунтованих та належних доказів, крім пояснень двох осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) відібраних в ході інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Харківській області до суду не надано.

На думку колегії суддів наданих відповідачем, в обґрунтування оскаржуваних постанов, доказів не достатньо для достеменного встановлення фактичної роботи даних осіб у позивача, ПП "АІВ ГРУП".

Крім того, колегія суддів зазначає, що надані відповідачем письмові пояснення осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) не є належними доказами по справі, виходячи з наступного.

Для всебічного з`ясування всіх обставин по справі судом першої інстанції допитано громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

У відповідності до приписів КАС України, вони склали присяги свідків та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань за статтями 384,385 Кримінального кодексу України. Свідкам роз`яснено приписи ст. 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Про вказані обставини зазначеними особами складено розписки.

Свідок ОСОБА_1 суду пояснила, що вона працює прибиральницею на умовах цивільно-правового договору з ТОВ "Барлет", в жовтні 2018 року працювала прибиральницею на різних об`єктах відповідно до графіку зміни, жодних письмових та усних пояснень інспекторам праці не надавала.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 вказав, що приймав участь в інспекційному відвідуванні ПП "АІВ ГРУП" як головний державний інспектор відділу додержання законодавства про працю, але безпосередньо пояснень від працівників не відбирав, при цьому зазначив, що під час проведення інспекційного відвідування дійсно були виявлені особи, одягненні в уніформу з надписом "АІВ ГРУП".

Свідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пояснила суду, що вона як інспектор праці приймала безпосередньо участь в інспекційному відвідуванні ПП "АІВ ГРУП" за місцезнаходженням в ТРЦ "Караван", де було виявлено працівників, які були одягнуті в уніформу з надписом "АІВ ГРУП" та здійснювали прибирання на території торгового центру. Свідок вказала, що було виявлено двох працівників, які добровільно надали пояснення та підтвердили, що працюють в ПП "АІВ ГРУП" без оформлення трудового договору.

Також ОСОБА_4 зазначила, що під час проведення інспекційного відвідування паспортні дані осіб не досліджувались. інспектор праці зазначила, що інформацію про особу ними було взято з бейджів, які були на уніформі працівників.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що під час проведення інспекційного відвідування належним чином не встановлено особі, яка надавали дані пояснення, відсутні будь які паспортні дані (документ, що посвідчує особу, яка надавала пояснення) місто прописки (проживання) не зазначені.

Пояснення надані начебто ОСОБА_10 містять контактний номер телефону, дату народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та адресу без зазначення вулиці (м. Харків) .

Крім того, в апеляційній скарзі та додаткових пояснень до апеляційної скарги позивач зазначає на помилку в даті народження ОСОБА_10 під час допиту в судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідок зазначила, що її дата народження - 12.07.1980

В поясненнях наданих начебто ОСОБА_2 дата народження зазначено лише рік (1954р.) та адресу без зазначення міста та вулиці (Харківська область), контактного номеру телефону не містять .

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що надані відповідачем письмові пояснення ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) не містять належних ідентифікуючих даних тому не можуть бути прийняті судом, як належні докази наявності в діях позивача правопорушень передбачених ч.3 ст.24 КЗпП України в частині допущення до роботи двох працівників ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ).

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність документів, які достеменно посвідчують особу (паспорт громадянина, водійське посвідчення) відповідач, під час проведення інспекційного відвідування не встановлював.

Які саме бейджі були на уніформі працівників, з матеріалів справи не вбачається, а в наданих відповідачем письмових поясненнях, як вже було зазначено вище, належна ідентифікуюча інформація відсутня, та документи на підставі яких були встановлені дані про особу не зазначені.

Згідно із частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Понад те, саме на суб`єкта владних повноважень покладений обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, передбачена ч. 2 ст. 77 КАС України презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, та спростувати обґрунтоване твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом

Згідно з ст. 75, 76 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням показань свідків ОСОБА_1 та інспектора ОСОБА_4 відхиляє надані відповідачем письмові пояснення громадян ( ОСОБА_1 та ОСОБА_12 ).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність прийнятої ГУ Держпраці у Харківській області постанови № ХК2460/291/НД/АВ/П/ТД-ФС від 14.11.2018 року про накладення штрафу .

Також колегія суддів зазначає, що 23.10.2018р. інспекторами праці винесено приписи з вимогою у строк до 23.11.2018 усунути виявлені порушення та виконати вимоги ч.3 ст.24 та ст. 57 КЗпП України, а саме усунути такі порушення : час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) не передбачений графіками змінності у відповідності до законодавства.

Постановою про накладення штрафу уповноваженими особами № ХК 2460/291/НД/АВ/П/ІП-ФС від 14.11.2018 на ПП "АІВ ГРУП" накладено штраф у розмірі 3723 грн з підстав порушення ст. 57 КЗпП України, а саме: час початку та закінчення зміни не передбачений графіками змінності у відповідності до законодавства.

При цьому, вказана постанова винесена на підставі встановлених актом інспекційного відвідування від 23.10.2018 № ХК2460/291/НД/АВ порушень трудового законодавства, а саме встановлення порушення позивачем вимог чинного законодавства про працю, а саме: вимог ч.3 ст.24 КЗпП України в частині допущення до роботи двох працівників ( ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ) без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та встановлено порушення ст. 57 Кодексу законів про працю України та відповідно графіки роботи для цих працівників.

Враховуючи те, що колегія суддів прийшла до висновку про неправомірність прийнятої ГУ Держпраці у Харківській області постанови № ХК2460/291/НД/АВ/П/ТД-ФС від 14.11.2018 року про накладення штрафу постанова постанова № ХК 2460/291/НД/АВ/П/ІП-ФС від 14.11.2018 на ПП "АІВ ГРУП" накладено штраф у розмірі 3723 грн з підстав порушення ст. 57 КЗпП України також підлягає скасуванню.

Крім того, з вимоги про надання документів не зрозуміло графіки роботи яких працівників необхідно було надати до перевірки.

З урахуванням вищезазначеного, доводи відповідача та суду першої інстанції щодо правомірності оскаржуваних постанов про накладення штрафу є помилковими.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову даних, належної оцінки наданим відповідачем доказів не надав, та прийшов до помилкового висновку про правомірність оскаржуваних постанов.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Приписами п.1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, (далі - Порядок №509) передбачено, що він визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП та частинами 2-7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення .

Згідно із пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку № 509).

Пунктом 6 Порядку № 509 передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до приписів пункту 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Як убачається з матеріалів справи, згідно рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ХК2460/291/НД/АВ/П/ТД-ФС від 14.11.2018 р. та № ХК2460/291 /НД/АВ/П/ІП-ФС від 14.11.2018 р. ГУ Держпраці у Харківській обл. було розглянуто 14.11.2018р.

Повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу № 0383 було складене 05.11.2018 року, і в цей день направлено позивачу, згідно копії поштового конверту ( т.1 а.с. 75).

Саме повідомлення, згідно виписки з поштового реєстру (т.1 а.с.76) було отримане позивачем лише 27.11.2018 року, що в свою чергу свідчить про те, що станом на 05.11.2018 р. (день розгляду справ) у контролюючого органу були відсутні дані про належне повідомлення позивача про дату розгляду справ.

Притягуючи позивача до відповідальності, суб`єкт владних повноважень не пересвідчився щодо обізнаності позивача та наявності в нього реальної можливості прийняти участь в розгляді справ, надати заперечення з цього приводу.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як доводи позивача ґрунтуються на законі, у зв`язку з чим позовні вимоги ПП "АІВ ГРУП" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування постанов про накладення штрафу підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання позивача, викладеного в позовній заяві щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зокрема, згідно ч.3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім зазначеного вище колегія суддів звертає увагу на положення ч.6 та ч.7 КАС України відповідно до яких, визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 12, та ст. 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. № 5076-VI є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону №5076-VI до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №5076-VI документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених схвалених Національною асоціацією адвокатів України 09.06.2017 р. (далі - Правила адвокатської етики), формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону № 5076-VI порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Адвокат Мосейчук Антон Михайлович здійснює адвокатську діяльність, що підтверджується копією Свідоцтва серія ПТ № 1575 від 04.11.2016р. про право на заняття адвокатською діяльністю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що до зазначеного клопотання для підтвердження понесених витрат надано до суду документи, а саме: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2018р.; додаткова угода до договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2018р.;копію свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю; копія Акту № 1 виконаних робіт до договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2018р.; копію платіжного доручення №1322 від 10.12.2018р.

Колегія суддів вважає, що вищевказані документи є такими, що підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Відповідно до акта виконаних робіт до договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.10.2018р. виконавець виконав, а замовник прийняв надану професійну правничу (правову) допомогу, а саме:

1. Складання зауважень на Акт перевірки №ХК2460/291/НД від 10.10.18 з одночасним поданням його до канцелярії - 1000,00 грн.;

2. Складання скарги на вимогу № ХК2460/291/ПД з одночасним поданням його до канцелярії - 1000,00 грн.;

3. Складання зауважень на Акт №ХК2460/291НД/АВ від 23.10.18 з одночасним поданням його до канцелярії - 1000,00 грн.

4. Складання скарги на припис № ХК2460/291 /НД/АВ/П з одночасним поданням його до канцелярії - 1000,00 грн.

5. Складання скарги на припис № ХК2460/291/НД/АВ/2П з одночасним поданням його до канцелярії - 1000,00 грн.

6. Складання та подання позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду до ГУ Держпраці у Харківській області про скасування постанов про накладення штрафів, прийняті уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Харківській обл. № ХК2460/291/НД/АВ/П/ТД-ФС від 14.11.2018 р. та № ХК2460/291/НД/АВ/П/ІП-ФС від 14.11.2018 р. - 8 000,00 грн.

7. Складання та подання заяви про забезпечення позову до Харківського окружного адміністративного суду до ГУ Держпраці у Харківській області про зупинення постанов про накладення штрафів, прийняті уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Харківській обл. № ХК2460/291/НД/АВ/П/ТД-ФС від 14.11.2018 р. та № ХК2460/291 /НД/АВ/П/ІП-ФС від 14.11.2018 р. - 2 000,00 грн.

8. Складання необхідних процесуальних документів та участь адвоката в судових засідання по справі в Харківському окружному адміністративному суді - 4000,00

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сума у розмірі 20 000 грн. в якості судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою представника позивача - адвоката Мосейчука А.М. під час розгляду в суді першої інстанції, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача не є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч.2, 5, 6 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 23.04.2019 р. по справі №826/9047/16.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України"", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Колегія суддів дослідивши подані заявником докази, вважає, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є суттєво завищеним та не є співмірним із складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у судовому засіданні в судах першої інстанцій не потребувала настільки значного часу для надання адвокатом Мосейчуком А.М. послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до гонорару адвоката, а суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги не є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві.

При цьому, колегія суддів зазначає, що складання зауважень на акт перевірки №ХК2460/291/НД від 10.10.18 з одночасним поданням його до канцелярії - 1000,00 грн.; складання скарги на вимогу № ХК2460/291/ПД з одночасним поданням його до канцелярії - 1000,00 грн.; складання зауважень на Акт №ХК2460/291НД/АВ від 23.10.18 з одночасним поданням його до канцелярії - 1000,00 грн.; складання скарги на припис № ХК2460/291 /НД/АВ/П з одночасним поданням його до канцелярії - 1000,00 грн. складання скарги на припис № ХК2460/291/НД/АВ/2П з одночасним поданням його до канцелярії - 1000,00 грн. не є витратами які пов`язані з розглядом справи.

Щодо витрат пов`язаних зі складанням та поданням заяви про забезпечення позову до Харківського окружного адміністративного суду до ГУ Держпраці у Харківській області про зупинення постанов про накладення штрафів, прийняті уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Харківській обл. № ХК2460/291/НД/АВ/П/ТД-ФС від 14.11.2018 р. та № ХК2460/291 /НД/АВ/П/ІП-ФС від 14.11.2018 р. в розмірі 2 000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Харківського окружного адміністративно суду від 13.12.2018р. заяву позивача про забезпечення позову у адміністративній справі № 520/11320/18 за позовом приватного підприємства "АІВ Груп" до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанов про накладення штрафів залишено без задоволення.

В зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів приходить до висновку що витрати на правничу ( правову допомогу) за представництво в суді апеляційної інстанції не можуть бути стягнені в повному обсязі.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення клопотання позивача ПП "АІВ Груп" стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо необґрунтованості позовних вимог, внаслідок чого оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, із прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ч.1 ст.317 КАС України з прийняттям нової постанови про задоволення позову .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 року по справі № 520/11320/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Скасувати постанови про накладення штрафів, складені уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Харківській області № ХК2460/291/НД/АВ/П/ТД-ФС від 14.11.2018 року та № ХК2460/291/НД/АВ/П/ІП-ФС від 14.11.2018 року .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань за зобов`язаннями Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Приватного підприємства "АІВ Груп" 8516 грн. 38 коп. витрати по сплаті судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Держпраці у Харківській області на користь Приватного підприємства "АІВ Груп" судові витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 30.09.2019 року