Постанова

від 26.09.2019 по справі 910/2344/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2019 р. Справа№ 910/2344/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача Кравченко О.М.,

від відповідача не з`явились,

вільний слухач ОСОБА_1 ,

розглянувши апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019

у справі №910/2344/19 (суддя Босий В.П.)

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеганс Україна"

про стягнення 387 242,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеганс Україна" про стягнення 387 242,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав умови договору №041/0917/т від 26.09.2017 року в частині надання послуг, у зв`язку з чим позивач заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 387 242,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеганс Україна" витрати на правничу допомогу 39 000 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується факт передачі результатів виконаної на підставі Договору роботи по 2 та 3 етапу 27.04.2019 року, а судом встановлено факт прострочення прийняття результатів вказаної роботи з 06.05.2018 року по 30.09.2018 року з вини самого замовника (АТ "Українська залізниця").

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 року у справі №910/2344/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права шляхом застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Зокрема скаржник зазначає, що спірний договір є договором про надання послуг, а не договором підряду, у свою чергу послуги унормовуються Главою 63 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим, саме її приписи повинні застосовуватись до спірних правовідносин. Крім того скаржник вважає, що йому не відомо за допомогою якого засобу потрапив і яким чином зареєстрований Лист №21/2018 до канцелярії позивача, при цьому останній зазначає, що вказаний лист надійшов без додатків, а тому висновок суду першої інстанції про передачу результатів виконаної на підставі Договору роботи по 2 та 3 етапу 27.04.2019 року є помилковим.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 року у справі №910/2344/19 та призначено розгляд справи на 01.08.2019 року.

19.07.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.07.2019 року, у зв`язку з відпусткою суддів Тищенко А.І. та Скрипка І.М., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/2344/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 26.09.2019 року.

В судовому засіданні 26.09.2019 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 26.09.2018 року між АТ "Українська залізниця" (замовник) та ТОВ "Елеганс Україна" (виконавець) був укладений договір про надання послуг №041/0917/т (надалі - "Договір"; а.с. 24-28).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання на свій ризик, власними силами, матеріалами та засобами надати (надавати) послуги з розробки автоматизованої системи обліку та управління майновими та земельними ресурсами залізничної галузі України (АСМК), згідно з технічними вимогами (додаток 1 до договору), який додається і є невід`ємною частиною цього договору .

Згідно з п. 1.2 Договору замовник зобов`язується прийняти (приймати) надані виконавцем послуги і оплатити (оплачувати) їх згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток 2 до договору), який додається і є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за надані послуги виконавець складає та надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг .

Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання наданих послуг зобов`язаний надіслати виконавцю підписаний акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від прийняття послуг . (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору усі платіжні документи оформлюються у відповідності до вимог чинного законодавства. Обов`язок щодо складання та направлення на адресу замовника документів покладається на виконавця.

В матеріалах справи також наявний Додаток №3 до договору №041/0917/т від 26.09.2017 року, яким встановлено календарний план, а саме передбачено надання послуг у три етапи в наступні періоди: 1 етапи з 25.09.2019 року до 30.10.2017 року; 2 етап з 01.11.2017 року до 22.12.2017 року; 3 етап з 01.11.2017 року до 22.12.2017 року. (а.с. 34).

Крім того в матеріалах справи наявні акти наданих послуг з яких вбачається виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а саме акт №1 від 04.04.2018 року, №2 від 01.10.2018 року та №3 від 01.10.2018 року. (а.с. 41-43).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач листом №21/2018 від 26.04.2018 року, який отриманий АТ "Українська залізниця" 27.04.2018 року та зареєстрований за вх. 21/1504, що вбачається із штемпеля вхідної кореспонденції, факт чого не заперечується позивачем, направив в рамках надання послуг по договору №041/0917/т від 26.09.2017 року результати виконання робіт за етапами 2 та 3 разом з актами здачі-приймання наданих послуг. (а.с 49).

Позивач в свою чергу, відповідно до претензії №36/3091 від 03.10.2018 року звернувся до відповідача з вимогою сплатити неустойку у вигляді штрафу та пені у загальному розмірі 1 000 108, 00 грн. у зв`язку з порушенням строків надання послуг по договору №041/0917/т від 26.09.2017 року. (а.с. 44-45).

Відповідач відповідно до повідомлення №58/2018 від 22.10.2018 року надав позивачу відповідь на зазначену претензію, в якому зазначив про визнання вимог АТ "Українська залізниця" в розмірі 612 866, 00 грн. нарахованих до 05.05.2018 року, які сплатив відповідно до платіжного доручення №11506 від 26.10.2018 року (а.с. 48), проте не визнав вимоги в частині заявленої пені по 2 та 3 етапу у розмірі 387 242,00 грн. пені, нарахованої з 06.05.2018 року по 30.09.2018 року. (а.с. 46-47).

Спір у справі виник на думку позивача у зв`язку з тим, що відповідачем порушено строк виконання робіт у зв`язку з чим позивач просить стягнути пеню передбачену п. 7.2. договору.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 2 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З умов договору №041/0917/т від 26.09.2017 року, а саме п. 1.1, п. 1.2 та п. 5.1. виконавець взяв на себе зобов`язання розробити автоматизовану систему обліку та управління майновими та земельними ресурсами залізничної галузі України (АСМК), а замовник прийняти останню роботу на підставі акту здачі-приймання наданих послуг.

Відтак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, щ укладений між сторонами Договір є договором підряду, а тому права та обов`язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Отже, здійснивши системний аналіз положень статей 626, 655, 837 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений сторонами договір №041/0917/т від 26.09.2017 року містить елементи договору підряду.

Враховуючи вище викладене, а також те, що незгода позивача з рішенням суду не може свідчити про порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невірного тлумачення умов договору, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника стосовно невірного визначення, що спірний правочин за своєю правовою природою містить елементи договору надання послуг.

В позовні заяві позивач зазначає, що відповідач передав роботи по другому та третьому етапах 01.10.2018 року, тобто з дати підсипання актів приймання послуг, проте, як вже вище було зазначено в матеріалах справи наявний лист №21/2018 від 26.04.2018 року зі змісту якого вбачається, що відповідач направив результати виконання робіт за етапами 2 та 3 разом з актами здачі-приймання наданих послуг. Вказаний лист отриманий позивачем 27.04.2018 року, про, що свідчить штемпель вхідної кореспонденції на титульній сторінці листа. (а.с. 49).

Колегія суддів також звертає увагу, що позивач не заперечує факт отримання вказаного вище листа, втім зазначає, що такий лист отриманий без додатків, проте у доказ вказаного будь-яких доказів не надає, а на самому листі відсутні помітки, що даний лист позивачем отримано за відсутністю додатків.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що відповідач передав роботи за етапами 2 та 3 саме 27.04.2018 року, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до п. 5.2. договору замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання наданих послуг зобов`язаний надіслати виконавцю підписаний акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від прийняття послуг.

Згідно з п. 5.5. у випадку мотивованої відмови замовника від підписання акту здачі-приймання наданих послуг, сторонами складається двосторонній акт з переліком виявлених недоліків та строків їх усунення.

Пунктом 5.7. договору передбачено, що невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним договором підтверджується двостороннім актом, складеним протягом 5 календарних днів від дня виявлення недоліків, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Отже, матеріалами справи та позивачем не спростовано, що останній був обізнаний про наявність листа №21/2018 від 26.04.2018 року, а також змісту вказаного листа, в якому вказано про передачу роботи за другим та третім етапами по договору №041/0914/т від 26.09.2017 року та долучено акти здачі-приймання послуг.

При цьому, позивачу відомо умови договору, якими передбачено, що у разі надання замовнику акту здачі-приймання наданих послуг (п. 5.1.) (наявні докази отримання позивачем листа №21/2018 від 26.04.2018 року) виконавець у доказ того, що роботи не надані або надані неналежним чином зобов`язаний скласти двосторонній акт, складений протягом 5 календарних днів (п. 5.7.) (вказане зобов`язання передбачено умовами договору, а тому будь-які посилання на застосування норм матеріального права або інструкцію з діловодства є недоречними), а тому доводи позивача, щодо невідомо, яким чином лист №21/2018 від 26.04.2018 року потрапив до останнього та те, що лист був без додатків не підкріплено будь-якими доказами, а лише виходять із припущень позивача.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Тобто, вказаною нормою, також встановлено саме обов`язок, а не право, замовника прийняти роботу, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Крім того, як вбачається з листа №53/2018 від 01.10.2018 року, яким відповідач повторно направив позивачу акти здачі-приймання послуг за 2 та 3 етапах по договору №041/0917/т від 26.06.2017 року, саму роботу, а саме як було направлено листом №21/2018 від 26.04.2018 року документи Інтрукція користувача , Інструкція адміністратора , Програма та методика випробувань та DVD-диск не надсилалися, проте позивач підписав акти 01.10.2018 року, що говорить про наявність у позивача таких документів, а отримання останніх, як вбачається з матеріалів справи позивач міг лише листом №21/2018 від 26.04.2018 року. (а.с. 114).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що сплата неустойки є правовим наслідком порушення цивільно-правового зобов`язання.

Суттєвою умовою покладення на учасника господарських відносин обов`язку сплатити штрафні санкції є наявність та доведеність факту порушення цією особою своїх зобов`язань.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини 1- 3 статті 614 ЦК).

Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, що полягає в протиправній поведінці (бездіяльності) особи, яка притягується до відповідальності, наявності вини у формі умислу або необережності та негативних наслідків. Відсутність складу цивільного правопорушення виключає можливість застосовувати до особи заходи відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Господарського процесуального кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку підписання актів №2 та №3, які разом з результатами роботи були отримані замовником 27.04.2018 року, саме 01.10.2018 року було зумовлено протиправною поведінкою самого позивача, а відтак прострочення прийняття виконаних робіт за Договором по 2 та 3 етапу з 06.05.2018 року до 30.09.2018 року відбулось у зв`язку з бездіяльністю та з вини АТ "Українська залізниця".

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт передачі результатів виконаної на підставі Договору роботи по 2 та 3 етапу 27.04.2019 року, а судом першої інстанції вірно встановлено факт прострочення прийняття результатів вказаної роботи з 06.05.2018 року по 30.09.2018 року з вини самого замовника (АТ "Українська залізниця"), у задоволенні позовних вимог АТ "Українська залізниця" про стягнення з ТОВ "Елеганс Україна" пені у розмірі 387 242,00 грн. місцевим господарським судом правомірно відмовлено.

Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи та свідчать про надуманість та необґрунтованість.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-5/14825-2012.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 року у справі №910/2344/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 року у справі № 910/2344/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 року у справі № 910/2344/19.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2344/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.09.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

К.В. Тарасенко