Ухвала

від 26.09.2019 по справі 913/960/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

26 вересня 2019 року Справа № 913/960/17

Провадження №1/913/960/17

За позовом Державного підприємства «Енергоринок» , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» , м. Луганськ

про стягнення 883950284 грн. 42 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання Славич В.І.

За участю представників:

від стягувача - адвокат Деревинська О.М. (свідоцтво № 1320 від 04.11.2017);

від боржника - в.о. ген.директора Мотигіна ОСОБА_1 (наказ від 25.09.2019 № 870к-03);

в с т а н о в и в:

- розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» за листом від 16.09.2019 № 01-19/2/240 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В.

Дослідивши обставини скарги, вислухавши представників сторін , суд дійшов до наступного.

Так, рішенням господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі № 913/960/17 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 809802212 грн. 91 коп. боргу, 59298386 грн. 35 коп. інфляційних нарахувань, 14849685 грн. 16 коп. 3 % річних та 240000 грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням господарського суду від 10.07.2018, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2018 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду - без змін, відстрочено виконання рішення господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі № 913/960/17 до 01.06.2019.

На виконання рішення від 10.07.2018 господарський суд Луганської області 28.09.2018 видав наказ, який ухвалою від 15.08.2019 суд визнав таким, що не підлягає виконанню в частині відстрочення виконання рішення Господарського суду Луганської області від 10.07.2018 у справі № 913/960/17 до 01.06.2019.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Івановим А.В. від 16.08.2019 відкрито виконавче провадження № 59826352 з виконання наказу Господарського суду Луганської області № 913/960/17 від 28.09.2018.

17.09.2019 боржник - ТОВ «Луганське енергетичне об`єднання» звернувся до господарського суду Луганської області зі скаргою за листом від 16.09.2019 № 01-19/2/240 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. під час виконання судового рішення з вимогами:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. з винесення у межах виконавчого провадження № 59826352 постанови від 27.08.2019 про розшук майна боржника (щодо оголошення в розшук транспортних засобів);

- скасувати (визнати недійсною) постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. від 27.08.2019 про розшук майна боржника (щодо оголошення в розшук транспортних засобів), винесену у межах виконавчого провадження № 59826352;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. винести постанову про припинення розшуку відповідних транспортних засобів.

Скарга обґрунтована тим, що 23.08.2019 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. виніс постанову про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук транспортні засоби у кількості 100 штук, які зазначені у постанові.

В обґрунтування скарги скаржник зазначив, що відповідні транспортні засоби, які були оголошені у розшук, не є його власністю, а належать на праві приватної власності ТОВ «Луганськобленерго» та ТОВ «Лугань» , тому приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов А.В. не мав права у межах виконавчого провадження № 59826352 оголошувати їх в розшук.

З огляду на викладене, предметом розгляду судом є оцінка законності дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. при оголошенні в розшук транспортних засобів у кількості 100 штук, вказаних у постанові від 27.08.2019.

Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Строк для звернення зі скаргою визначений законодавцем у ст. 341 ГПК України в десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

У відповідності до наданих доказів підтверджується вчасне звернення боржника до суду зі скаргою у десятиденний строк 16.09.2019 (оскаржувана постанова одержана згідно штампу вхідної кореспонденції 06.06.2019).

На адресу суду скарга надійшла 17.09.2019, а відповідно до ч. 1 ст. 342 ГПК України вона розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Стягувач у відзиві від 23.09.2019 № 01/44-17140 скаргу відхиляє та зазначає, що право заявника не було порушено та інформація про зареєстрований транспортний засіб чи його власника, користувача, отримана в електронній чи паперовій формі з Єдиного державного реєстру транспортних засобів є офіційною та використовується відповідно до законодавства.

Приватний виконавець Іванов А.В. також заперечує проти скарги та зазначає що ним при винесені постанови про розшук майна боржника від 27.09.2019 у виконавчому провадженні № 59826352 дотримано всіх вимог чинного законодавства, у т.ч. Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, конструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затв. постановою КМ України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок № 1388).

Встановивши фактичні обставини оскарження боржником дій приватного виконавця, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої скарги та відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Так, правове регулювання здійснення виконавчого провадження за матеріалами справи розглядається за Законом України "Про виконавче провадження" у редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), а також Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII).

За умовами ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України № 1403-VIII.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У ст. 5 Закону України № 1404-VIII законодавець передбачив, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, зокрема, наказів, виданих судами , крім: рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною; рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, тощо; рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону; рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи; рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини; рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності; рішень про виселення та вселення фізичних осіб; рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена; рішень про конфіскацію майна; рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання; інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України № 1403-VIII.

Згідно вимог ст. 25 цього Закону, яка визначає виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Як свідчать матеріали справи, наказ у цій справі від 28.09.2018, виданий на виконання рішення про стягнення з боржника 809802212 грн. 91 коп. боргу, 59298386 грн. 35 коп. інфляційних нарахувань, 14849685 грн. 16 коп. 3 % річних та 240000 грн. 00 коп. судового збору, тобто він є таким, що може виконуватись приватним виконавцем, та не відноситься до виключень, передбачених ст. 5 Закону України № 1404-VIII.

Інформацією, викладеною у Єдиному реєстрі приватних виконавців України ( https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer) підтверджується, що приватний виконавець Іванов А.В. діє у виконавчому окрузі м. Київ, який 16.08.2019 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Луганської області від 28.09.2018 № 913/960/17.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Луганської області від 09.11.2016 у справі № 913/1162/16 (з урахуванням ухвали від 16.11.2016 про виправлення описки у п. 4 резолютивної частини рішення) визнано з 26.12.2014 за ТОВ "Луганськобленерго" (ідент. код 39104114) право власності на майно, внесене ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання" в статутний фонд ТОВ "Луганськобленерго" відповідно до протоколу загальних зборів учасників цього товариства від 18.12.2014 згідно з актом приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ "Луганськобленерго" від 26.12.2014.

Також, рішенням Господарського суду Луганської області від 10.10.2017 у справі № 913/653/17 (з урахуванням ухвали від 18.07.2017 про виправлення описок у резолютивній частині рішення) визнано з 06.04.2016 за ТОВ «Лугань» (ідент. код 34479348) право власності на майно, внесене ТОВ «Луганськобленерго» в статутний капітал ТОВ «Лугань» відповідно до протоколу загальних зборів учасників цього товариства від 05.04.2016 згідно з актом приймання-передачі майна в статутний капітал ТОВ «Лугань» від 06.04.2016.

Рішення у господарських справах № 913/1162/16 та № 913/653/17 набрали законної сили, а тому ці факти щодо власника відповідного майна є преюдиційними та не потребують доказування у відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Додані до скарги витяги з додатків до вказаних актів приймання-передачі майна з переліком транспортних засобів свідчать, що дійсно, вони збігаються з ідентифікуючими даними транспортних засобів, оголошених у розшук згідно з постановою від 27.08.2019 у межах виконавчого провадження № 59826352.

Звертаючись зі скаргою та обґрунтовуючи позицію щодо надання переваги вказаним судовим рішенням, які визначають власника арештованих транспортних засобів, а не Порядку № 1388, боржник послався на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 02.10.2018 у справі № 916/3108/17.

Згідно зі ст. 236 ГПК України, яка визначає законність і обґрунтованість рішення, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, у цій постанові Верховного Суду зазначається, що «положеннями Закону України «Про дорожній рух» та Порядком не встановлені підстави та порядок набуття права власності на транспортний засіб як цивільно-правового акту (дії), а лише пов`язується таке набуття з обов`язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах для здійснення контролю» .

Отже, під час розгляду даної справи позивачем доведено обставини наявності у нього права власності на спірне рухоме майно, як передумови для звернення з відповідним позовом згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, а також наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем» .

З урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду та матеріалів скарги суд дійшов висновку, що оскаржуваною дією приватного виконавця по арешту майна за постановою від 27.08.2019 не порушено права боржника, оскільки майно (транспортні засоби), оголошені в розшук, не належать ТОВ "Луганське енергетичне об`єднання".

Таким чином, скарга по суті судом не розглядається, а щодо п. 2 постанови про стягнення з боржника витрат, пов`язаних з розшуком, то на цей час вони не понесені.

Суд роз`яснив учасникам процесу, що власники транспортних засобів, оголошених в розшук, ТОВ "Луганськобленерго" та ТОВ «Лугань» є суб`єктами звернення з позовом про зняття арешту з майна у відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону № 1404-VІІІ, а боржник - зі скаргою у порядку ст. 339 ГПК України у разі винесення приватним виконавцем постанови про стягнення з нього витрат, пов`язаних з розшуком майна.

За таких обставин скаргу боржника на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. з винесення у межах виконавчого провадження № 59826352 постанови від 27.08.2019 про розшук майна боржника (щодо оголошення в розшук транспортних засобів) слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 75, 234, 236, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

у х в а л и в :

Скаргу боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» за листом від 16.09.2019 № 01-19/2/240 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова А.В. з винесення у межах виконавчого провадження № 59826352 постанови від 27.08.2019 про розшук майна боржника (щодо оголошення в розшук транспортних засобів) залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення 26.09.2019 у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.

Суддя Н.М.Зюбанова