Постанова

від 26.09.2019 по справі 914/1325/17

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2019 р. Справа № 914/1325/17

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Якімець Г.Г.,

Суддів: Бонк Т.Б., Дубник О.П.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача (скаржника) - Чупіль Р.Р.

від відповідача - Сідловська І.Ю.

від третьої особи - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк", вих.№2019/84 від 07 серпня 2019 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 31 липня 2019 року (підписана 02.08.2019 року), суддя Кітаєва С.Б.

про закриття провадження

у справі №914/1325/17

за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Київ

до відповідача Приватного підприємства "Територія МЖК", смт. Славське Сколівського району Львівської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м. Київ

про звернення стягнення на предмет іпотеки

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Територія МЖК"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31 липня 2019 року закрито провадження у справі №914/1325/17 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Ухвала суду мотивована тим, що вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Зокрема, суд в ухвалі зазначає, що виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, АТ УкрСиббанк , як кредитор, подало до господарського суду позов до ПП Територія МЖК , як іпотекодавця за договором іпотеки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є не юридичні особи, а юридична особа: Банк, кредитодавець і громадянин України ОСОБА_1 - позичальник, тобто, між позивачем (АТ УкрСиббанк ) та відповідачем (ПП Територія МЖК ) наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридична особа (Банк) та фізична особа (громадянин України - ОСОБА_1 ) , що не відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами п.1 ч.1 ст.20 ГПК України. Місцевий господарський суд зазначає, що положення п.1 ч.1 ст.20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 31 липня 2019 року у справі №914/1325/17, а справу направити до місцевого господарського суду для продовження розгляду по суті. Зокрема, зазначає, що у цій справі вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки пред`явлено юридичною особою - АТ УкрСиббанк до юридичної особи - ПП Територія МЖК , що є майновим поручителем за кредитним договором, відтак, за предметом та характером спірних правовідносин цей спір може бути розглянутий як в порядку цивільного, так і в порядку господарського судочинства, при цьому, суб`єктний склад цього спору є визначальним при визначенні його юрисдикційної належності. На думку скаржника спір між двома суб`єктами господарювання не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки, за суб`єктним складом сторін такий спір відноситься до юрисдикції господарських судів. Крім того, вважає безпідставним посилання суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/1733/18, оскільки у вказаній справі позивач звернувся до суду після набрання чинності ЗУ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, а також у наведеній справі позивач як кредитор подав позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 31 липня 2019 року у справі №914/1325/17, а справу направити до місцевого господарського суду для продовження розгляду по суті.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 02 вересня 2019 року). Зокрема, зазначав, що враховуючи положення п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, в цьому випадку суб`єктний склад сторін правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду цієї справи, при цьому, значення має суб`єктний склад сторін основного зобов`язання. У зв`язку з наведеним вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Слід зазначити, що ухвала суду від 11 вересня 2019 року надсилалась третій особі на дві адреси, дані про які містяться у матеріалах справи, а саме: 51937, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, проспект Наддніпрянський, 1Д/21 та 03022 , м . Київ, вул. Ломоносова, 28/41 гурт. Докази надіслання знаходяться у матеріалах справи. Згідно з даними офіційного сайту Укрпошти ( http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku ) поштове відправлення з трек-номером 7901010556131 вручено особисто одержувачу - 16 вересня 2019 року.

Оскільки, явка третьої особи не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за її відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 14 липня 2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (з 21.12.2009 року - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", а у зв`язку із зміною найменування з 24.11.2018 - Акціонерне товариство "УкрСиббанк") та громадянином України ОСОБА_1 (позичальник), укладено договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №449/05 Р-231/108 (в системі обліку банку договір №10301453001) з наступними змінами відповідно до додаткових угод №1 від 18.10.2005 року, №2 від 05.05.2006 року, №3 від 16.06.2006 року, б/н від 17.07.2006 року, №3 від 30.01.2009 року, №4 від 30.01.2009 року.

За умовами кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику - ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в загальній сумі 438 000 дол. США в межах ліміту 450 000 дол. США (п.1 додаткового договору №3 від 16.06.2006 року), а позичальник - щомісячно повертати кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору, а з 30.01.2009 року - щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетного платежу у розмірі 3 345 дол. США 5-го числа кожного календарного місяця (п.1, п.2 додаткової угоди №4 від 30.01.2009 року), але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 13.07.2022 року (п.1.1 додаткової угоди №3 від 30.01.2009 року), якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.п.1.1, 1.2 кредитного договору). Сторони договору домовилися, що для ідентифікації договору в системі обліку банку може також використовуватися №10301453001.

Для забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором, 14 липня 2005 року між банком та ПП Територія МЖК укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюк Ю.П., зареєстрований в реєстрі за №888, відповідно до умов якого, іпотекодавець - ПП Територія МЖК передав банку в іпотеку наступне майно: нежитлова будівля (торговий комплекс "Карпати") та земельна ділянка, площею 0,330 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , та є власністю іпотекодавця.

За умовами п.п.1.2-1.3 договору іпотеки іпотекою забезпечується виконання усіх грошових зобов`язань ОСОБА_1 у повному обсязі по поверненню кредиту, по сплаті процентів, комісій, неустойки та витрат, понесених іпотекодержателем і пов`язаних з пред`явленням вимоги за зобов`язаннями за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель (банк) має право, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором, задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами (п.2.1.1 договору іпотеки).

20 червня 2017 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Територія МЖК"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. А саме, з метою погашення заборгованості ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства УкрСиббанк, що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №449/05Р-231/108 (в системі обліку банку договір №10301453001) від 14.07.2005 року по кредиту та процентах у розмірі 267 307 дол. США 58 цент. та пені у розмірі 711 322,71 грн. з яких: 192 361,20 дол. США - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 49 706,78 дол. США за період з 05.11.2014 року по 13.06.2017 року, 74 946,38 дол. США - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 72 343,90 дол. США за період з 06.10.2014 року по 04.06.2017 року, 282 634,32 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 13.06.2016 року по 13.06.2017 року, 428 688,39 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 13.06.2016 року по 13.06.2017 року, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю (торговий комплекс Карпати ), позначена в плані літ.А4, трансформаторна, позначена в плані літ. Б, насосна, позначена в плані літ. В, та земельну ділянку, кадастровий номер - 4624555700:01:001:0044, площею 0,330 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , та належить приватному підприємству Територія МЖК , встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог ЗУ Про іпотеку , за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ "Про виконавче провадження".

Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Львівської області від 31 липня 2019 року закрито провадження у справі №914/1325/17 на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Згідно з п.9 Розділу XI Перехідні положення ГПК України (з урахуванням вказаного вище Закону) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 3 ст. 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Разом з тим, Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів чітко розмежував юрисдикцію судів за правилами цивільного та господарського судочинства щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, встановивши у пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України, що критерієм розмежування юрисдикції у таких спорах є суб`єктний склад основного зобов`язання.

Згідно з п.1 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відтак, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду лише тоді, якщо сторонами основного зобов`язання є тільки юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

При цьому, за правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною цього основного зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов`язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Тому для визначення юрисдикції суду щодо розгляду відповідної справи суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, значення не має. Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається, враховуючи суб`єктний склад сторін основного зобов`язання.

З огляду на вказане до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо виконання договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відтак, враховуючи положення ГПК України (в редакції ЗУ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року) якщо хоча би однією зі сторін основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем, спір щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, розглядається за правилами цивільного судочинства незалежно від того, чи заявляє позивач одночасно вимоги до фізичної особи-сторони основного зобов`язання та до сторони (сторін) акцесорного зобов`язання, зокрема незалежно від того, чи об`єднані позовні вимоги щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів іпотеки, поруки тощо, укладених для забезпечення основного зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №906/277/18, а також у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2019 року у справі №906/764/18.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним для забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридична особа - кредитодавець і фізична особа -позичальник, відтак, такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, незважаючи на те, що сторонами спору є юридичні особи - сторони іпотечного договору.

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

При цьому, доводи скаржника про те, що позивач звернувся до суду з цим позовом до набрання чинності ЗУ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів спростовуються положеннями п.9 Розділу XI Перехідні положення ГПК України, яким передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст.20 та 231 ГПК України та закрив провадження у справі, роз`яснивши, що цей спір підлягає розгляду в порядку Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про закриття провадження у справі (п.13).

Згідно з ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Статтею 275 ГПК України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Слід зазначити, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, відтак, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Судовий збір, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.231, 255, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 31 липня 2019 року у справі №914/1325/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" - без задоволення.

Справу №914/1325/17 повернути до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 01 жовтня 2019 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Дубник О.П.