Постанова

від 02.10.2019 по справі к2/107-12/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № К2/107-12/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі

за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нісема" про визнання статуту товариства частково недійсним;

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нісема" до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Реверта", про визнання права власності на нерухоме майно;

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Акціонерного товариства "Реверта" до: 1. ОСОБА_2 ; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нісема" про визнання статуту товариства частково недійсним і визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2012 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нісема" (далі - ТОВ "Нісема") про визнання недійсним статуту ТОВ "Нісема" від 15.03.2012 у частині формування статутного капіталу за рахунок внесення до його складу нежитлового приміщення загальною площею 1 032,30 м 2 , розташованого у АДРЕСА_1 , та зобов`язання відповідача повернути позивачеві зазначене нежитлове приміщення.

1.2. У листопаді 2012 року ТОВ "Нісема" звернулося до ОСОБА_2 із зустрічним позовом про визнання права власності ТОВ "Нісема" на нежитлове приміщення загальною площею 1 032,30 м 2 , розташоване у АДРЕСА_1 .

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 25.12.2012 у задоволенні первісного позову вімовлено повністю, зустрічний позов задоволено. Визнано за ТОВ "Нісема" право власності на нежитлове приміщення загальною площею 1 032,30 м 2 , розташоване у АДРЕСА_1 .

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 рішення Господарського суду Київської області від 25.12.2012 залишено без змін. Визнано недійсним із моменту укладення іпотечний договір від 23.08.2007 № 2.1.16.4-07/22-ЕІЕ.

2.3. Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2013 зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.4. Під час нового розгляду справи Акціонерне товариство "Реверта" (далі - АТ "Реверта") звернулося до суду із позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до ОСОБА_2 і ТОВ "Нісема" про визнання недійсним статуту, зареєстрованого Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області 15.03.2012, у частині формування статутного капіталу за рахунок внесення до його складу нежитлового приміщення загальною площею 1 032,30 м 2 , розташованого у АДРЕСА_1 , та визнання права власності на це нерухоме майно.

2.5. Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Бацуца В.М.) від 26.12.2013 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; прийнято відмову ТОВ "Нісема" від зустрічного позову; позов АТ "Реверта" задоволено повністю.

Визнано недійсним статут ТОВ "Нісема" (ідентифікаційний код 37443555), зареєстрований Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області від 15.03.2012 у частині формування статутного капіталу за рахунок внесення до його складу нежитлового приміщення загальною площею 1 032,30 м 2 , розташованого у буд. АДРЕСА_1 .

Визнано право власності за АТ "Реверта" (Reverta; попередня назва - Акціонерне товариство "Парекс Банка" (PAREX BANKA; Latvijas Republika, Riga, Republikas laukums 2A LV-1522/ Латвійська Республіка, м. Рига, площа Републікас, 2А, LV-1522, єдиний реєстраційний номер 40003074590 ) на нерухоме майно - нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 032,30 м 2 , що становить 13/100 від усього домоволодіння, а саме:

- підвал: приміщення № 3: приміщення 1 пл. - 75,3 м 2 , приміщення 2 пл. - 43,7 м 2 , приміщення 3 пл. - 14,8 м 2 , приміщення 4 пл. - 24,9 м 2 , приміщення 5 пл. 15,0 м 2 , приміщення 6 пл. - 2,0 м 2 , приміщення 7 пл. - 17,6 м 2 , приміщення 8 пл. - 28,6 м 2 , приміщення 9 пл. - 18,5 м 2 , приміщення 10 пл. - 8,5 м 2 , приміщення 11 пл.- 9,7м 2 , приміщення 12 пл. - 6,4 м 2 , приміщення 13 пл. - 5,0 м 2 , приміщення 14пл. 10,8 м 2 , приміщення 15 пл. - 6,0 м 2 , приміщення 16 пл. - 55,5 м 2 , приміщення 17 пл. 9,8 м 2 , приміщення 18 пл. - 11,3 м 2 , приміщення 19 пл. - 9,4 м 2 , всього у підвалі - 372,8 м 2 ;

- 1-й поверх: приміщення 1 пл. - 2,2 м 2 , приміщення 2 пл. - 84,1 м 2 , вітрина пл. 2,1 м 2 , приміщення 3 пл. - 99,9 м 2 , вітрина пл. - 4,8 м 2 , приміщення 4 пл. - 72,8 м 2 , вітрина пл. - 2,5 м 2 , приміщення 5 пл. - 2,9 м 2 , приміщення 6 пл. - 58,3 м 2 , приміщення 7 пл. - 6,3 м 2 , приміщення 10 пл. - 44,8 м 2 , приміщення 11 пл. 6,1 м 2 , приміщення 12 пл. - 1,8 м 2 , приміщення 13 пл. - 2,9 м 2 , приміщення 14 пл. - 7,3 м 2 , приміщення 14а пл. - 16,2 м 2 , приміщення 15 пл. - 10,2 м 2 , приміщення 16 пл.- 2,6 м 2 , приміщення 17 пл. - 1,5 м 2 , приміщення 18 пл. - 2,2 м 2 , приміщення 19 пл. - 9,1 м 2 , приміщення 20 пл. - 44,5 м 2 , вітрини пл. - 2,2 м 2 , приміщення 21 пл. - 18,3 м 2 , приміщення 22 пл. - 17,9 м 2 , приміщення 23 пл. - 25,0 м 2 , вітрина пл. - 1,0 м 2 , приміщення 24 пл. - 50,3 м 2 , вітрини пл. - 4,0 м 2 , приміщення 25 пл. - 0,9 м 2 , приміщення 26 пл. - 1,5 м 2 , всього на 1-му поверсі - 606,2 м 2 ;

- антресолі 1-го поверху: приміщення 8 пл. - 47,0 м 2 , приміщення 9 пл. - 6,3 м 2 , всього на антресолі 1-го поверху - 53,3 м 2 .

2.6. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 26.12.2013, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) - особа, яка не брала участі у справі, посилаючись на вирішення місцевим господарським судом питання про її права на спірне нерухоме майно, 08.05.2019 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила поновити спрок на апеляційне оскарження, скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності на зазначене нерухоме майно за АТ "Реверта", відмовити АТ "Реверта" у задоволенні позову і закрити провадження у справі.

2.7. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 (колегія суддів: Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю., Пашкіна С.А.) відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження з перегляду рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2013.

Ухвалу мотивовано тим, що із оскаржуваного рішення не убачається, що у його мотивувальній частині наведено висновки суду про права та обов`язки ОСОБА_1 , або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та обов`язки, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не є таким, що прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, а винятків, передбачених частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), стосовно відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від підстав пропуску строку на апеляційне оскарження суд не встановив, тому відповідно до частини 1 статті 261 ГПК України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити.

3. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень частини 1 статті 254, пункту 1 частини 2 статті 261 ГПК України і зазначає, що суд апеляційної інстанції не дослідив обставин порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції її прав та охоронюваних законом інтересів на спірне нерухоме майно, натомість на стадії відкриття провадження вирішив питання, які не мали вирішуватися та досліджуватися на цій стадії судового процесу.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4.1. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надійшло.

5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

5.1. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 - особа, яка не брала участі у розгляді справи, звернулася з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2013 у даній справі 08.05.2019, тобто понад 5 років після прийняття рішення.

5.2. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуваним рішенням, зокрема, вирішено спір стосовно визнання права власності на спірне нерухоме майно співвласником якого, за твердженням ОСОБА_1 , вона є.

5.3. Ухвалюючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення не є таким, що прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки; апеляційну скаргу подано після спливу одного року із дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, а винятків, передбачених частиною 2 статті 261 ГПК України, суд не встановив; доводи, викладені в апеляційній скарзі та заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, спрямовані на перегляд остаточного та обов`язкового рішення суду, прийнятого понад 5 років тому перегляд рішення призведе до порушення принципу "res judicata" (юридичної визначеності).

5.4. Разом із тим суд касаційної інстанції не погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він є передчасним, зробленим без належної оцінки обставин справи та із порушенням вимог чинного законодавства.

5.5. Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

5.6. За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

5.7. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.8. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

5.9. Зважаючи на положення статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист, апеляційний перегляд справи здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

5.10. Тобто реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, у даному випадку - норм ГПК України.

5.11. За змістом пункту 13 частини 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскарженні в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

5.12. Згідно зі статтею 93 ГПК України (у редакції, яка діяла станом на дату ухвалення рішення суду першої інстанції) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини 4 статті 91 цього Кодексу.

5.13. Право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, мають сторони у справі, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки (частина 1 статті 91 ГПК України у зазначеній редакції).

5.14. Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених норм, особа, яку не було залучено до участі у справі, вправі оскаржити виключно рішення суду, яке безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи.

5.15. Крім того, відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

5.16. Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

5.17. У контексті зазначеного, за змістом процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

5.18. Разом із тим у пункті 3 частини 1 статті 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

5.19. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевий господарський суд вирішив питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги стосовно їх відповідності вимогам статей 258, 259 ГПК України, за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

5.20. Якщо ж при цьому суд апеляційної інстанції установить, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі суд першої інстанції не вирішував, апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України.

5.21. Аналогійний правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112.

5.22. Натомість, як установив суд апеляційної інстанції, оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2013 не є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, та дійшов висновку, що апеляційну скаргу подано після спливу одного року із дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, у зв`язку з чим прийняв рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Ураховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2013 у даній справі є передчасним, оскільки встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, можливе лише після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою такої особи.

6.2. Таким чином, встановивши зазначені порушення, колегія суддів на підставі положень статті 310 ГПК України дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі № К2/107-12/13.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 у справі № К2/107-12/13 скасувати.

3. Справу № К2/107-12/13 направити до Північного апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2013 у справі № К2/107-12/13.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір