Рішення

від 17.09.2019 по справі 205/2861/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

17.09.2019 Єдиний унікальний номер 205/2861/19

Єдиний унікальний номер № 205/2861/19

Провадження № 2/205/1653/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕНЕСІС ФІНАНС про визнання пунктів договору недійсними, визнання договору недійсним, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕНЕСІС ФІНАНС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 29.03.2019 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ТОВ ДЖЕНЕСІС ФІНАНС про визнання пунктів договору недійсними, визнання договору недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що у лютому 2019 року вона дізналась про укладення договору про надання коштів у позику з ТОВ Дженесіс Фінанс №313116 у формі заяви-приєднання до Примірного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, копію якої отримала від відповідача наприкінці лютого 2019 року. Разом з тим, вказаний договір не був підписаний зі сторони позивача, сторони не домовилися про всі істотні умови визначені законодавством, а сам договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача, що в свою чергу є підставою для визнання його недійсним.

Позивач просив суд визнати п. 4.3.1 Договору недійсним; визнати п. 7 Договору недійсним; визнати договір у формі заяви-приєднання №313116 від 10.01.2019 року між ТОВ Дженесіс Фінанс та ОСОБА_1 недійсним в цілому; застосувати наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України.

ТОВ ДЖЕНЕСІС ФІНАНС 16.05.2019 року звернулось до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.01.2019 року між ТОВ ДЖЕНЕСІС ФІНАНС та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Публічна пропозиція (оферта). Згідно заявки-приєднання №3056908004-313116 до Примірного Договору про надання фінансового кредиту та правил про надання фінансового кредиту, ОСОБА_1 було підтверджено укладення Договору про надання коштів у позику на суму 6000,00 грн. із строком повернення до 07.02.2019 року. Станом на 06.05.2019 року заборгованість за договором становить 17232,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - основний борг; 1140,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою; 10092,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

ТОВ ДЖЕНЕСІС ФІНАНС просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором в сумі 17232,00 грн. та судові витрати.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник ТОВ ДЖЕНЕСІС ФІНАНС у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності.

Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники процесу зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи, що неявка учасників справи у судове засідання 17.09.2019р. не перешкоджає вирішенню спору у даній цивільній справі, а також беручи до уваги розумність строків розгляду цивільних справ, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для відкладення судового засідання 17.09.2019р.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, а зустрічний позов ТОВ ДЖЕНЕСІС ФІНАНС - задовольнити за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 11 січня 2019 року ОСОБА_1 підписала заявку-приєднання № 3056908004-313116, до Публічної пропозиції (оферти) ТОВ ДЖЕНЕСІС ФІНАНС на укладання Договору про надання фінансового кредиту, відповідно до якої позивач отримав кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами 1,9 % в день, на строк до 07.02.2019 року (а.с. 29-42).

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України Про електронну комерцію (в редакції, яка була чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України Про електронну комерцію ).

Частина 5 статті 11 Закону України Про електронну комерцію передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ Дженесіс Фінанс , перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Оскільки відповідно до умов спірного кредитного договору відповідач надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України Про захист прав споживачів .

Підставою для визнання договору позики недійсним позивачем зазначено про відсутність будь-якої необхідної інформації щодо кредиту, детального розпису сукупної вартості кредиту, всіх умов кредитування та іншої інформації, як це передбачено Законом України Про захист прав споживачів .

Частиною 2 статті 11 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача в письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема, мету для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий ; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; строк на який кредит може бути одержаний; варіанти повергнення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.

Частинами 1, 2, 5 статті 18 Закону визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним

В п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, правочин завжди дійсний, але він може бути дійсним умовно. Заінтересована особа може його оспорити, і тоді він втратить силу за рішенням суду.

Згідно до вимог ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні і оспорювані. Нікчемні - ті, недійсність яких прямо встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо). Оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом (ч. 2 ст. 215 ЦК).

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Пунктом 6 зазначеної постанови встановлено, що вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК України.

Однак позивачем не доведено відсутність будь-якої необхідної інформації щодо детального розпису сукупної вартості кредиту, що є його обов`язком відповідно до засад змагальності процесу, чим не виконав вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, позивач як на підставу задоволення позовних вимог посилається на несправедливі умови договору, а саме: відсотки нараховуються на залишок заборгованості у розмірі 1,9 % в день, що на рік становить 693,50 %.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Проаналізувавши норму статті 18 Закону України Про захист прав споживачів , слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Дослідивши умови кредитного договору, суд приходить обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір не містить несправедливих умов, визначених частиною третьою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладенні договору позики сторонами додержано вимог, необхідних для чинності цього правочину і передбачених Цивільним кодексом України та Законом України Про захист прав споживачів .

За вказаних обставин відсутні правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 до ТОВ ДЖЕНЕСІС ФІНАНС про визнання пунктів договору недійсними, визнання договору недійсним.

В той же час, станом на 06.05.2019 року заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 17232,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - основний борг; 1140,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою; 10092,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (а.с. 44).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ним добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 17232,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15-16, 203, 215, 509, 525-526, 530, 599, 610-611, 626-627, 638, 641, 644, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 77-82, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕНЕСІС ФІНАНС (код ЄДРПОУ: 40125944, місцезнаходження: м. Київ, вул. Степана Бандери, буд. 8, корп. 6) про визнання пунктів договору недійсними, визнання договору недійсним - відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕНЕСІС ФІНАНС (код ЄДРПОУ: 40125944, місцезнаходження: м. Київ, вул. Степана Бандери, буд. 8, корп. 6) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕНЕСІС ФІНАНС (код ЄДРПОУ: 40125944, місцезнаходження: м. Київ, вул. Степана Бандери, буд. 8, корп. 6) заборгованість за договором про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту (Публічна пропозиція (оферта) згідно заявки-приєднання №3056908004-313116 від 11 січня 2019 року в сумі 17232,00 грн. (сімнадцять тисяч двісті тридцять дві гривні), з яких: 6000,00 грн. - основний борг; 1140,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою; 10092,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕНЕСІС ФІНАНС (код ЄДРПОУ: 40125944, місцезнаходження: м. Київ, вул. Степана Бандери, буд. 8, корп. 6) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2019 року.

Суддя Н.В. Басова