Постанова

від 30.10.2020 по справі 205/2861/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6216/20 Справа № 205/2861/19 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Деркач Н.М., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу

ОСОБА_1 ,

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕНЕСІС ФІНАНС про визнання пунктів договору недійсними, визнання договору недійсним, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕНЕСІС ФІНАНС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕНЕСІС ФІНАНС про визнання пунктів договору недійсними, визнання договору недійсним (а.с. 1-6).

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що у лютому 2019 року вона дізналась про укладення договору про надання коштів у позику з ТОВ Дженесіс Фінанс №313116 у формі заяви-приєднання до Примірного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, копію якої отримала від відповідача наприкінці лютого 2019 року. Разом з тим, вказаний договір не був підписаний зі сторони позивача, сторони не домовилися про всі істотні умови визначені законодавством, а сам договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача, що в свою чергу є підставою для визнання його недійсним.

Просила суд визнати п. 4.3.1 Договору недійсним; визнати п. 7 Договору недійсним; визнати договір у формі заяви-приєднання №313116 від 10.01.2019 року між ТОВ Дженесіс Фінанс та ОСОБА_1 недійсним в цілому; застосувати наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України.

У травні 2019 року ТОВ ДЖЕНЕСІС ФІНАНС звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 26-28).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.01.2019 року між ТОВ ДЖЕНЕСІС ФІНАНС та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Публічна пропозиція (оферта). Згідно заявки-приєднання №3056908004-313116 до Примірного Договору про надання фінансового кредиту та правил про надання фінансового кредиту, ОСОБА_1 було підтверджено укладення Договору про надання коштів у позику на суму 6000,00 грн. із строком повернення до 07.02.2019 року. Станом на 06.05.2019 року заборгованість за договором становить 17 232,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - основний борг; 1 140,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою; 10 092,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором в сумі 17 232,00 грн. та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕНЕСІС ФІНАНС про визнання пунктів договору недійсними, визнання договору недійсним відмовлено в повному обсязі.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕНЕСІС ФІНАНС до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕНЕСІС ФІНАНС заборгованість за договором про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту (Публічна пропозиція (оферта) згідно заявки-приєднання № 3056908004-313116 від 11 січня 2019 року в сумі 17 232,00 грн. (сімнадцять тисяч двісті тридцять дві гривні), з яких: 6 000,00 грн. - основний борг; 1 140,00 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою; 10 092,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕНЕСІС ФІНАНС судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) (а.с. 63-68).

В апеляційній ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким заявлені позовні вимоги за первісним позовом задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с. 71-80).

ТОВ ДЖЕНЕСІС ФІНАНС нескористалось своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2019 рокув порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції відмовляючи в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 виходив з недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим прийшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги ТОВ ДЖЕНЕСІС ФІНАНС суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_1 перед ТОВ ДЖЕНЕСІС ФІНАНС існує заборгованість, яка нею добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, тому суд прийшов до висновку за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 17 232,00 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині відмови за первісним позовом повність, а в частині зустрічних позовних вимог частково, враховуючи наступне.

Матеріалами справи і судом встановлено, що 10.01.2019 року між ТОВ Дженесіс Фінанс та ОСОБА_1 укладено у формі заяви-приєднання до Примірного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (Публічна пропозиція (Оферта). Згідно заявки-приєднання № 3056908004-313116 до Примірного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (Публічна пропозиція (Оферта) ОСОБА_1 було підтверджено укладення з товариством договору про надання фінансового кредиту на суму 6 000,00 грн., із встановленим строком повернення до 07.02.2019 року, відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом та встановлюються в розмірі 1,9 % в день, що на рік становить 693,5 %, відсоткова ставка за кредитом є фіксованою (п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.3.1, 4.3.2, 4.5 заявки-приєднання) (а.с. 7-9, 40-42).

Відповідно п. 1 заявки-приєднання № 3056908004-313116 до публічної пропозиції (оферти) Товариства з обмеженою відповідальністю Дженесіс Фінанс на укладення договору про надання фінансового кредиту підписанням цього додатку, відповідно до ст. 642 ЦК України, заявник акцептує (приймає) публічну пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю Дженесіс Фінанс на укладення Договору про надання фінансового кредиту (який складається з Правил про надання фінансового кредиту та цієї Заявки), яка була оголошена на веб-сайті: https://crediton.org.ua, Товариства, чим підтверджує свої наміри про приєднання до його умов та отримання грошових коштів в платне, тимчасове, строкове користування (кредиту) з його поверненням у встановлені строки договором.

У п. 2 заявки-приєднання зазначено, що позичальник погоджується отримати кредит та виконувати умови договору і підтверджує, що всі умови договору йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

З п. 4 заяви-приєднання вбачається, що підписанням цього договору позичальник підтверджує укладення договору № 3056908004-313116 на наступних умовах:

4.1. Сума кредиту: 6 000,00 грн.

4.2. Строк на який надається кредит: з 10.01.2019 року по 07.02.2019 року.

4.3. Відсотки за користування кредитом:

4.3.1. Відсотки за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (а у разі часткового погашення - на непогашену частину) та встановлюється в розмірі 1,90 % в день, що на рік становить 693,5%.

4.3.2. Тип відсоткової ставки: фіксована.

4.4. Загальний розмір кредиту складає 9 306 грн.

4.5. Повернення кредиту (сума кредиту та проценти за користування ним) здійснюється не пізніше останнього дня користування кредитом, а саме: 07.02.2019 року.

4.6. Графік платежів.

Відповідно п. 6 заявки-приєднання позичальник, підтверджує, що ознайомлена з умовами кредитування, наявними та можливими схемами кредитування з описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача, перевагами, недоліками між ними, також щодо можливої суми кредиту, умов, строку, на який він може бути наданий, мети, для якої він може бути використаний, різні варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, суму платежів їх частоту та обсяги, можливість та умови дострокового погашення. Вона також була ознайомлена з загальною сумою (сукупною вартістю) кредиту (з усіма зборами, окремими та/або сукупними платежами), вся інформація їй була надана та погоджується з наданою інформацією. Інформація нада їй в повному обсязі та відповідає інформації на веб-сайті кредитодавця https://crediton.org.ua.

Відповідно п. 7 заявки-приєднання позичальник, підписанням цієї заявки, стверджує, що до моменту цієї Завки до договору він ознайомився з Правилами про надання фінансового кредиту Товариства, умовами, викладеними в Договорі на сайті кредитодавця https://crediton.org.ua та статтею 11 Закону України Про захист прав споживачів від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ (із змінами та доповненнями), статтею 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ (зі змінами та доповненнями), п. 2 статті 11 Закону України Про захист прав споживачів від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ, Закону України Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню терозизму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення , та зобов`язується самостійно відстежувати всі зміни, які будуть вноситися до договору. Зміст статей вищезазначених та 6, 207, 627, 633, 634 ЦК України позичальнику роз`яснено, із зразками підписів уповноваженої особи кредитодавця ознайомлений та дає згоду щодо такої письмової та/або електронної форми договору.

З п. 8 заявни-приєднання вбачається, що ОСОБА_1 , підтверджує, що ця Заявка-приєднання є невід`ємним додатком до Публічної пропозиції (Оферти) кредитодавця, і після підписання даної Заявки-приєднання між нею та кредитодавцем було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, примірник якого збережений на її особистій сторінці на веб-сайті кредитодавця і нею отриманий.

Відповідно до повідомлення із системи платежів "Platon" (ТОВ "Платежі Онлайн") від 11 січня 2019 року о 16:13 через вказану систему було проведено успішно видачу займу на сайті crediton.org.ua у розмірі 6 000 грн. на картку клієнта НОМЕР_1 (Банк-емітент: AKTSENT BANK; Опис платежу: выдача кредита. Договор #313116; номер транзакції: 24721-59828-12097; Код авторизації: 454304) (а.с. 43).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із матеріалів справи оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У ст. 3 Закону України Про електронну комерцію (в редакції, яка була чинна на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України Про електронну комерцію ).

Частина 5 статті 11 Закону України Про електронну комерцію передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 ЗУ Про електронну комерцію визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ Дженесіс Фінанс , перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Розділом 2 Примірного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (Публічна пропозиція (Оферта) ТОВ ТОВ Дженесіс Фінанс , визначено умови надання та укладання кредиту.

Згідно п. 2.1. Інформування щодо умов надання кредиту, ознайомлення із Внутрішніми правилами кредитодавця, реєстрація та зміна особистих даних, оформлення і подання Заявки-приєднання на укладення договору, зберігання укладеного договору та супутніх документів, отримання або зміна будь-якої інформації щодо виконання договору, оперативна комунікація з кредитодавцем здійснюється виключно через веб-сайт кредитодавця https://crediton.org.ua.

Згідно п. 2.2. для отримання кредиту, передбаченого цим договором, позичальник зобов`язаний ознайомитися з Внутрішніми правилами кредитодавця, умовами цього договору, умовами кредитування та пройти процедуру реєстрації через відповідний сервіс веб-сайту кредитодавця. Під реєстрацією для цілей даного договору сторони розуміють внесення позичальником на веб-сайті кредитодавця своїх ідентифікаційних даних у спеціальну форму та надання згоди на обробку персональних даних, їх перевірку шляхом встановлення належності та відповідності їх позичальнику, у результаті чого створюється аккаунт (обліковий запис) позичальника на веб-сайті кредитодавця. Аккаунт (обліковий запис) позичальника являє собою набір даних про позичальника, необхідний для його аутентифікації та надання доступу до його особистих даних, у тому числі логіна і пароля, які авторизують позичальника для подальших дій на веб-сайті кредитодавця, та є ідентифікатором позичальника.

Згідно п. 2.3. оформлюючи заяву-приєднання, позичальник підтверджує, що він: - є власником вказананого ним під час реєстрації на веб-сайті кредитодавця рахунку банківської платіжної картки в банківській установі; - згоден з тим, що інформація, надана йому кредитодавцем із дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Згідно п. 2.4. Акцепт Оферти кредитодавця у вигляді належним чином оформленої та надісланої позичальником заявки-приєднання до договору через обліковий запис позичальника, за умови подання позичальником документів і відомостей, необхідних для встановлення його особи, є підтвердженням ознайомлення, погодження, безумовного і остаточного прийняття ним умов Внутрішніх правил кредитодавця, умов Оферти і цього договору та добровільним волевиявленням щодо укладення договору.

Згідно п. 2.7. поданням заявки-приєднання позичальник беззастережно підтверджує, що на момент укладання договору він ознайомився з повним текстом договору та Внутрішніх правил кредитодавця, ознайомлений з інформацією, зазначеною в частині 2 ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", яка надана йому до укладення договору, повністю зрозумів їх зміст та погоджується з всіма умовами та правилами договору, чим надає свою згоду на укладання цього договору.

Згідно п. 2.9. підписанням електронного договору у розумінні статті 12 Закону про е-комерцію є використання електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором, що є поєднанням даних логіна і пароля особистої сторінки позичальника, та введенням на особистій сторінці позичальника унікального коду-підтвердження про схвалення заявки-приєднання з отриманого смс-повідомлення на номер телефону, вказаний при реєстрації та заповненні заявки.

Згідно п. 2.10. кредит (кредитні кошти) вважається наданим позичальником з моменту списання грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок банківської платіжної картки позичальника.

Враховуючи викладене, без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою Логіна Особистого кабінету і Пароля Особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України Про електронну комерцію моментом підписання електронної правової угоди є використання:

1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;

3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі логін-пароль , або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, дійшла висновку, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердила факт не підписання нею електронним підписом оспорюваного кредитного договору та не надходження 11 січня 2019 року від відповідача на її картковий рахунок грошових коштів в сумі 6 000 грн.

Оскільки відповідно до умов спірного кредитного договору відповідач надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України Про захист прав споживачів .

Підставою для визнання договору позики недійсним позивачем зазначено про відсутність будь-якої необхідної інформації щодо кредиту, детального розпису сукупної вартості кредиту, всіх умов кредитування та іншої інформації, як це передбачено Законом України Про захист прав споживачів .

Частиною 2 статті 11 Закону України Про захист прав споживачів визначено, що перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача в письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема, мету для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий ; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; строк на який кредит може бути одержаний; варіанти повергнення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.

Частинами 1, 2, 5 статті 18 Закону визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

В п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК України (ст. ст. 215, 1048 -1052, 1054- 1055), ст. ст. 18-19 Закону України Про захист прав споживачів .

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, правочин завжди дійсний, але він може бути дійсним умовно. Заінтересована особа може його оспорити, і тоді він втратить силу за рішенням суду.

Згідно до вимог ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні і оспорювані. Нікчемні - ті, недійсність яких прямо встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо). Оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК України тощо). Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Пунктом 6 зазначеної постанови встановлено, що вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України.

Відповідно до частин першої, другої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір. У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України Про захист прав споживачів ). Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Проаналізувавши норму ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Згідно до ст. 12 Закону Україн Про споживче кредитування у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін. Забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у договорі про споживчий кредит або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону. У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит. Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При укладенні договору позики сторонами додержано вимог, необхідних для чинності цього правочину і передбачених Цивільним кодексом України та Законом України Про захист прав споживачів .

За вказаних обставин відсутні правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дженесіс Фінанс про визнання недійсним кредитного договору.

Суд не може прийняти до уваги доводи представника позивача за первісним позовом, в тій частині, що даний договір споживчого кредиту був укладений з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи, та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Так, позивачем не надано доказів щодо спростування факту підписання нею кредитного договору та отримання кредитних коштів. Відповідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач ОСОБА_1 обґрунтовуючи позовні вимоги не довела вказаних обставин. Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Враховуючи, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. А також, відповідно до практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року вбачається, що ототожнення правових підстав недійсності правочину з підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань, що виникли з такого правочину, є помилковим у зв`язку з тим, що підстави різні за своєю правовою природою та характером правовідносин.

Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю "Дженесіс Фінанс"перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті. Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Тому доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем в силу ст. 81 ЦПК України не надано доказів, укладення кредитного договору з порушенням вимог ст. 203 ЦК України, а тому суд приходить до висновку, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого договору шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, разом з тим позивачем не надано доказів того, що відповідач при укладанні договору застосував нечесну підприємницьку практику, в свою чергу відповідачем у повному обсязі було надано інформацію позивачу стосовно умов кредитування, зазначених у договорі та позивач не мав претензій стосовно умов договору при його укладенні. Посилання позивача щодо недійсності договору у зв`язку з порушенням відповідачем норм ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , спростовуються п.п. 1-7 заявою - приєднанням до оскаржуваного договору та договором та п.п. 5, 8 договору, оскільки вказаними пунктами встановлена відповідальність позичальника у разі порушення ним умов кредитного договору. При належному виконанні договірних зобов`язань у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахування пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов`язань. При цьому Законом України Про захист прав споживачі передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з дня отримання копії примірника договору, проте ОСОБА_1 таким правом не скористалась. Тому, з врахування вище викладеного, суд вважає, що первісний позов не підлягає до задоволення.

В той же час, станом на 06.05.2019 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 17 232 грн., з яких: 6 000,00 грн. - основний борг, 1 140 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 10 092 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (а.с. 44).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Проте, судом першої інстанції не враховано те, що ОСОБА_1 було здійснено часткове погашення заборгованості за кредитним договором № 3056908004-313116 від 10.01.2019 року на загальну суму 5 592 грн., що підтверджується повідомленнями від 08.02.2019 року (а.с. 10), від 15.02.2019 року (а.с. 11), від 27.02.2019 року (а.с. 12).

Розділом 3 Примірного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (Публічна пропозиція (Оферта) ТОВ ТОВ Дженесіс Фінанс визначено умови та порядок нарахування та сплати процентів, повернення кредиту.

Згідно п. 3.6. отримані від Позичальника кошти розподіляються у такій черговості погашення заборгованості за цим договором:

1) у першу чергу сплачується сума неустойки (у разі її наявності) та суми нараховані за обслуговування кредиту (у разі використання послуг фінансових посередників);

2) у другу чергу сплачуються проценти за кредитом;

3) у третю чергу сплачується сума кредиту.

Враховуючи вказане, суд вважає, що оскільки згідно заяви-приєднання позивач за первіним позовом ознайомлена з відсотковою ставкою, але не ознайомлена з штрафними санкціями та в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, то сплачені кошти щодо погашення заборгованості за кредитним договором №3056908004-313116 від 10.01.2019 року на загальну суму 5 592 грн., підлягають розподілу у відповідності до п. 3.6 Примірного договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (Публічна пропозиція (Оферта) ТОВ Дженесіс Фінанс , а саме: 1 140 грн. на погашення процентів за кредитом заявлених ТОВ Дженесіс Фінанс до стягнення, а решта 4 452 грн. на погашення основного боргу.

Враховуючи, вище викладене, а також той факт, що позивачем за первісним позовом, отримані кошти, а також той факт, що згідно заяви-приєднання позивач за первіним позовом ознайомлена з відсотковою ставкою, але не ознайомлена з штрафними санкціями, а також, той факт, що позивачем було здійснено часткове погашення заборгованості за кредитним договором № 3056908004-313116 від 10.01.2019 року у розмірі 5 592 грн., то зустрічний позов підлягає до часткового задоволення, зі стягненням заборгованості у розмірі 1 548 грн. - основний борг, а також, 172,51 грн. судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України. В задоволенні решти позовних вимог позивачеві за зустрічним позовом необхідно відмовити за безпідставністю, з врахуванням вище викладеного.

Доводи скарги стосовно того, що зазначений в завці-приєднання код "44245", який складається тільки з цифр, і не містить жодного елементу алфавіту не відповідає вимогам до одноразового ідентифікатора та не міг би слугувати підтвердженням підписання електронного договору є хибними, оскільки електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі логін-пароль , або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Доводи скарги стосовно того, що позивач не є власником картки НОМЕР_1 , колегією суддів не беруться до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме як вбачається з доказів наданих самим позивачем за первісним позовом, повідомлень від 08.02.2019 року (а.с. 10), від 15.02.2019 року (а.с. 11), від 27.02.2019 року (а.с. 12) щодо сплати коштів за кредитним договором #313116, в яких зазначено номер картки НОМЕР_1 .

Доводи скарги щодо невідповідності номеру кредитного договору № 313116 та № 3056908004-313116, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки вказані номери є одного і того ж кредитного договору, 3056908004 це є РНОКПП позивача (а.с. 15), а 313116 це є номер заяви-приєднання.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги за первісним позовом та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції стосовно позовних вимог за первісним позовом, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення в цій частині - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в частині первісного позову відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції в частині розгляду зустрічних позовних вимог не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, встановив обставини, які є недоведеними, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕНЕСІС ФІНАНС про визнання пунктів договору недійсними, визнання договору недійсним - залишити без змін.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня 2019 року в частині зустрічного позову скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЖЕНЕСІС ФІНАНС (код ЄДРПОУ: 40125944, місцезнаходження: м. Київ, вул. Степана Бандери, буд. 8, корп. 6) заборгованість за договором про надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту (Публічна пропозиція (оферта) згідно заявки-приєднання №3056908004-313116 від 10 січня 2019 року в сумі 1 548 грн. (сімнадцять тисяч двісті тридцять дві гривні) - основний борг, а також, судовий збір у розмірі 172,51 грн.

В іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Н.М. Деркач

М.О. Макаров