Постанова

від 01.04.2020 по справі 205/2861/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 205/2861/19-ц

провадження № 61-2007св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю Дженесіс Фінанс ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2020 року в складі судді Пищиди М. М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Дженесіс фінанс (далі -

ТОВ Дженесіс фінанс ) про визнання пунктів договору недійсними, визнання договору недійсним.

У травні 2019 року ТОВ Дженесіс фінанс звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 вересня

2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ТОВ Дженесіс фінанс задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Дженесіс фінанс заборгованість за договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (публічна пропозиція (оферта), згідно заявки-приєднання від 11 січня 2019 року № 3056908004-313116 у розмірі 17 232,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - основний борг, 1 140,00 грн - заборгованість за відсотками за користування позикою, 10 092,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із указаним рішенням, ОСОБА_1 подала

апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська

від 17 вересня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору.

У січні 2020 року до Дніпровського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , у якому вона просила прийняти апеляційну скаргу до розгляду, оскільки вона звільнена від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України Про захист прав споживачів .

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2020 року роз`яснено заявнику пільги щодо сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України Про захист прав споживачів , апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2020 року, у якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд у порушення норм процесуального права не запропонував їй сплатити судовий збір за зустрічні позовні вимоги і повернув апеляційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Визнаючи неподаною та повертаючи ОСОБА_1 апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник у наданий йому строк не усунув недоліків апеляційної скарги у повному обсязі, зокрема не сплатив судовий збір за вимогу щодо зустрічного позову.

Проте такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статей 175 та 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подачі до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Апеляційним судом установлено, що подана апеляційна скарга не відповідала вимогам статті 356 ЦПК України, тому ухвалою судді від 06 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк, який не міг перевищувати десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, усунути виявлені недоліки, а саме сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Положення статті 185 ЦПК України щодо повернення заяви (апеляційної скарги) застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.

За змістом наведених норм закону, повернення заяви (апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Встановлено, що на виконання вимог ухвали від 06 грудня 2019 року заявник надіслала клопотання у якому просила прийняти апеляційну скаргу до розгляду без сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України Про захист прав споживачів , оскільки вважала, що вона звільнена від сплати судового збору як споживач, отже, від виконання її вимог ОСОБА_1 не ухилялася, а тому посилання апеляційного суду на те, що вона не виконала вимоги ухвали, є передчасними.

Разом з тим суд, відповідно до змісту частини першої статті 127 ЦПК України, може продовжити строк, встановлений судом, для вчинення процесуальних дій.

Апеляційний суд, вважаючи, що заявник не виконала вимоги ухвали суду

від 06 грудня 2019 року, вищевказаного не врахував, строк для усунення недоліків апеляційної скарги, у разі наявності для цього потреби, не продовжив та дійшов передчасного висновку про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Основним Законом України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1, 2 статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 ).

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин 1, та 2 статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі Делькур проти Бельгії від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі Гофман проти Німеччини від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу - передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2020 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване судове рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягаю.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун