Постанова

від 01.10.2019 по справі 810/4017/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2019 року

Київ

справа №810/4017/17

адміністративне провадження №К/9901/16248/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Рибачук А. І., Стрелець Т. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області, голови Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області Козюби Станіслава Анатолійовича, Начальника відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Харитонюк Тетяни Миколаївни, треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубіж Агро Центр" про визнання протиправними рішення та дій, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 (головуючий суддя Лапій С. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 (головуючий суддя Горяйнов А. М., судді: Кузьмишина О. М., Файдюк В. В.),

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області (далі - Сільська рада), голови Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області Козюби Станіслава Анатолійовича, Начальника відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Харитонюк Тетяни Миколаївни (далі - відповідачі), треті особи: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Трубіж Агро Центр" (далі - Товариство), в якому просив: визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області від 21.06.2017 №128 про надання дозволу ТОВ Трубіж Агро Центр на розробку детального плану територій окремої земельної ділянки з кадастровим номером 3221284501:01:017:0062 площею 0,2944 га (далі - рішення №128); визнати протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області від 21.06.2017 №129 про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку детального плану територій загальною площею 1,8014 га, до складу якої самовільно включені 6 земельних ділянок з кадастровими номерами 3221284501:01:017:0059, 3221284501:01:017:0005, 3221284501:01:017:0061, 3221284501:01:017:0028, 3221284501:01:017:0037 та 3221284501:01:017:0043 далі - рішення №129); визнати протиправними дії Голови Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_3 щодо замовлення та затвердження Завдання на проектування Детального плану території земельної ділянки загальною площею 2,0958 га (кадастровий номер 3221287201:01:053:0010; 3221284501:01:017:0005; 3221284501:01:017:0061; 3221284501:01:017:0043; 3221284501:01:017:0059; 3221284501:01:017:0028; 3221284501:01:017:0037) для ведення особистого селянського господарства, будівництва складської будівлі по зберіганню зерна, гаражу та адміністративно-побутової будівлі в с. Кулажинці Броварського району Київської області; визнати протиправними дії Начальника відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Харитонюк Тетяни Миколаївни щодо погодження Завдання на проектування Детального плану території земельної ділянки загальною площею 2,0958 га (кадастровий номер 3221287201:01:053:0010; 3221284501:01:017:0005; 3221284501:01:017:0061; 3221284501:01:017:0043; 3221284501:01:017:0059; 3221284501:01:017:0028; 3221284501:01:017:0037) для ведення особистого селянського господарства, будівництва складської будівлі по зберіганню зерна, гаражу та адміністративно-побутової будівлі в с. Кулажинці Броварського району Київської області (далі - спірні дії, земельні ділянки).

2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_1 посилався на те, що вказані вище земельні ділянки перебувають в безпосередній близькості до його земельних ділянок та будинку, а тому вважає, що планування забудови поряд з його житловим будинком об`єкту, що зазначений у спірних рішеннях та Завданні на розробку детального плану території, порушує його конституційне право на безпечні умови життя. Також вказував на те, що спірні рішення прийняті всупереч вимог земельного, екологічного та містобудівного законодавства, а також інтересів громади.

3. Поряд із цим позивач вказував, що спірні рішення прийняті, на його думку, з порушенням порядку вирішення питання про розроблення детального плату території, встановленого Законом України від 17.02.2011 №3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон №3038-VI), зокрема, дозвіл надано на розроблення детального плану території щодо земельних ділянок, яке не охоплені Генеральним планом с. Калужинці, а земельні ділянки, щодо яких прийняті спірні рішення, знаходяться поза межами населеного пункту, у зв`язку з чим повноваження Сільської ради не поширюється на зазначену територію.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019, позов задоволено. Визнані протиправними і скасовані спірні рішення, визнані протиправними спірні дії відповідачів.

5. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що, відповідно до приписів законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, розробленню детального плану території передує розробка і затвердження генерального плану села в інтересах відповідної територіальної громади, який, у даному випадку, не охоплює земельні ділянки, мова про які йдеться у спірних рішеннях та щодо яких вчинені спірні дії. На підставі вказаного, суди дійшли висновків, що спірні рішення порушують права позивача, як мешканця села і члена територіальної громади.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6. Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, Сільська рада подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.

7. Аргументуючи касаційну скаргу, Сільська рада зазначає, що земельні ділянки, стосовно яких ТОВ Трубіж Агро Центр та ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку детального плану територій, перебувають у власності вказаних суб`єктів, а тому останні, на думку скаржника, відповідно до містобудівного законодавства мають право розпочати будівництво у разі відсутності передбачених законом перешкод. На переконання відповідача ненадання дозволу на розробку детального плану територій вказаних вище земельних ділянок є втручанням держави у здійснення третіми особами права власності й суперечить статтям 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 154 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

8. Також, відповідач звертає увагу на те, що розробка детального плану територій не пов`язана із зміною цільового призначення земельної ділянки, не зумовлює зміни чи припинення правовідносин з реалізації права власності юридичними і фізичними особами.

9. Окрім цього, скаржник, в обґрунтуванні вимог касаційної скарги, посилається на те, що спірні рішення є актом одноразової дії, яка вичерпана фактом надання дозволу на розробку детального плану територій, а тому вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову, в тому числі з цієї підстави, є помилковими.

10. Насамкінець, скаржник наполягав на відсутності реального порушення прав і охоронюваних законом інтересів з боку Сільської ради, оскільки спірними рішеннями лише надано дозвіл на розробку детального плану територій, який, станом на момент звернення до суду з цим позовом не затверджений, що, в свою чергу, може і не відбутися.

11. У відзиві на касаційну скаргу позивач наполягає на законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень та вважає, що відповідач, надаючи дозвіл на розроблення детального плану територій за відсутності розробленого і затвердженого у встановленому законом порядку генерального плану, вийшов за межі своїх повноважень і діяв всупереч вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини. Враховуючи наведені обставини, позивач наголосив на наявності порушення відповідачем його прав як члена громади, оскільки Сільська рада, приймаючи спірні рішення, не врахувала інтересів жителів села, яким гарантовані конституційні права на належні та безпечні умови життя, а також на участь у місцевому самоврядуванні.

ІV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

12. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.

13. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2019 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і постановлено здійснити такий в порядку письмового провадження з 18.09.2019.

14. У зв`язку з перебуванням судді Тацій Л. В. у відрядженні, на підставі службової записки судді-доповідача та розпорядження заступника керівника апарату Верховного суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Стрелець Т. Г.

V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Генеральний план с. Калужинці був затверджений у 1988 році.

16. Межі с. Калужинці були визначені рішенням Броварської районної ради Київської області від 23.02.1999 №66 Про затвердження проектів формування і встановлення меж сільських рад та сільських населених пунктів .

17. Спірними рішеннями Сільської ради від 21.06.2017 ТОВ Трубіж Агро Центр та ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку детального плану територій окремої земельної ділянки з кадастровим номером 3221284501:01:017:0062 площею 0,2944 га, а також територій загальною площею 1,8014 га, до складу якої включені 6 земельних ділянок з кадастровими номерами 3221284501:01:017:0059, 3221284501:01:017:0005, 3221284501:01:017:0061, 3221284501:01:017:0028, 3221284501:01:017:0037 та 3221284501:01:017:0043.

18. Відповідно до вказаних рішень голова Сільської ради здійснив замовлення та затвердження Завдання на проектування Детального плану території земельної ділянки загальною площею 2,0958 га для ведення особистого селянського господарства, будівництва складської будівлі по зберіганню зерна, гаражу та адміністративно-побутової будівлі в с. Кулажинці Броварського району Київської області, а начальник відділу містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації Харитонюк Т. М. погодила зазначене завдання.

19. На даний час детальні плани територій, дозвіл на розробку яких наданий спірними рішеннями, у встановленому законом порядку не затверджені.

VI. Позиція Верховного Суду

20. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Переглядаючи оскаржувані судові рішення у касаційному порядку, суд застосовує положення законодавства, чинні станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин.

22. Згідно з частинами першою, третьою Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

23. Таким положенням Основного Закону України кореспондують приписи статті 1 ЗК України, яка встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

24. Статтею 12 цього ж Кодексу визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

25. В свою чергу, відповідно до преамбули до Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон №280/97-ВР) цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

26. За змістом пункту 42 частин першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

27. В той же час, правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон №3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

28. За визначенням пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

29. Планування і забудова територій, у відповідності до частини першої статті 2 Закону №3038-VI - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема: прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій (пункти 1-4 частини першої цієї статті).

30. Питання, пов`язані з організацією планування та забудови територій, унормовані й статтею 8 Закону №3038-VI, якою передбачено, що планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

31. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

32. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

33. Поряд із цим, положення частини першої статті 16 визначають, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

34. Генеральний план населеного пункту, у розумінні частини першої статті 17 Закону №3038-VI є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

35. Частинами другою, восьмою цієї ж статті встановлено, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

36. Крім того, за приписами пункту 3 Розділу V ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ Закону №3038-VI генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими.

37. Натомість, в контексті положень статті 19 вказаного вище Закону (частини перша, друга), детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

38. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

39. Громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

40. Колегія суддів враховує й положення частини другої статті 2, статті 3, частини першої статті 10 Закону №280/97-ВР, які визначають, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

41. Комплексний аналіз наведених норм законодавства, з урахуванням їх юридичних зв`язків, дає колегії суддів підстави для висновку, що детальний план територій, дозвіл на розробку якого на місцевому рівні надається органами місцевого самоврядування в інтересах відповідної територіальної громади, розробляється на підставі основного містобудівного документа - генерального плану, який, в свою чергу, підлягає громадському обговоренню, й лише уточнює його положення, якими охоплені принципові питання, зокрема, розвитку і планування населеного пункту, обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови відповідної території, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій.

42. Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення детального плану територій, які не включені до генерального плану населеного пункту, розробленого і затвердженого в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, суперечить названим вище положенням законодавства, є передчасним, не відповідає критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України.

43. Оскільки, як встановлено під час судового розгляду справи, земельні ділянки, щодо яких спірними рішеннями Сільської ради надано дозвіл на розроблення детального плану територій, не включені до генерального плану населеного пункту, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

44. Стосовно доводів касаційної скарги про відсутність у позивача права на звернення до суду з цим позовом у зв`язку з тим, що, на думку скаржника, спірними рішеннями не порушуються права ОСОБА_1 і його охоронювані законом інтереси, колегія суддів зазначає таке.

45. Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

46. Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

47. Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частин першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

48. Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

49. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

50. Касаційний суд наголошує, що територіальні громади мають власні типи соціальної поведінки, стосовно яких територія є умовою, що забезпечує стійку взаємодію соціальних суб`єктів, які формують територіальні соціальні мережі. При цьому, територія соціально-економічної активності одночасно є фактором зв`язку та умовою діяльності. Це стає можливим тоді, коли для господарюючого суб`єкта, яким є територіальна громада, мотивом економічної діяльності стає не лише максимальний прибуток, а й територіальний інтерес у будь-якій його формі.

51. Територія з її природними особливостями та природними ресурсами, якими вона володіє, а також соціально-економічною інфраструктурою, що функціонує на ній, є матеріальною основою життя територіальної громади.

52. Отже, територіальний інтерес є системою очікувань соціальних суб`єктів, що ґрунтується на рефлексії території, а також пов`язаних із нею проблем, їх життєвого простору, які є безпосередньою причиною відповідного типу територіальної поведінки або соціальної дії.

53. Соціальні інтереси територіальної громади детермінують: розвиток соціальної інфраструктури відповідної території; поліпшення соціально-психологічного клімату та оптимізацію соціальних взаємодій і відносин на відповідній території; інтерес у забезпеченні правопорядку та громадської безпеки.

54. За носіями інтереси поділяються на індивідуальні, територіальні, групові, громадські, загальнолюдські, відомчі, соціально-класові, територіальні інтереси політичних еліт тощо.

55. У даному ж випадку позивач, як житель села і власник суміжної земельної ділянки з територіями, які охоплені спірними рішеннями Сільської ради, звернувся за судовим захистом, аргументуючи це тим, що орган місцевого самоврядування, надаючи дозвіл на розроблення детального плану територій, діяв усупереч його інтересів як члена територіальної громади, оскільки стосовно вказаних територій не було розроблено і затверджено у встановленому законом порядку основного містобудівного документа - генерального плану, який був би обговорений через громадські слухання і враховував інтереси усіх громадян, приналежних до територіальної громади, в тому числі й позивача, у концептуальних питаннях розвитку і планування населеного пункту, обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови відповідної території, взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій тощо.

56. В контексті зазначеного, будь-які дії та рішення органу місцевого самоврядування щодо розроблення детального плану територій, стосовно яких не розроблений і не затверджений генеральний план, порушують встановлений законом порядок планування територій та фактично нівелюють право Громадян України, приналежних до відповідної територіальної громади, на участь у місцевому самоврядуванні при вирішенні питань місцевого значення у сфері містобудівної діяльності шляхом громадського обговорення основного містобудівного документа, який визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту, а відтак можуть бути оскаржені в судовому порядку.

57. Суд критично ставиться до доводів касаційної скарги про те, що спірні рішення, за своєю природою і суттю, є ненормативними правовими актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а відтак не можуть бути предметом судового розгляду.

58. Так, згідно з частиною дев`ятою статті 59 Закону №280/97-ВР рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

59. Частиною десятою цієї ж статті Закону №280/97-ВР визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

60. Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

61. Водночас у статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

62. Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону №280/97 ВР, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

63. Окрім цього, в Рішенні №7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

64. Отже, ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, однак це не виключає можливість оскарження останніх зацікавленими особами у судовому порядку з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України.

65. Ураховуючи викладене, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах вимог і доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що такі є законним та обґрунтованим й не підлягають скасуванню, оскільки спір вирішено у відповідності з нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини справи з наданням оцінки всім аргументам її учасників.

66. Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

67. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

68. Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

69. Касаційну скаргу Кулажинської сільської ради Броварського району Київської області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 - без змін.

70. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С. Г. Стеценко,

А. І. Рибачук,

Т. Г. Стрелець,

Судді Верховного Суду