Постанова

від 18.09.2019 по справі 2-1333/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4726/19 Справа № 2-1333/11 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Кристалбанк" на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2019 року у справі за скаргою Акціонерного товариства "Кристалбанк", заінтересована особа - Відділ примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, боржник - ОСОБА_1 , на дії державного виконавця, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2018 року скаржник звернувся до суду із вищезазначеною скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ та просив визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ по поверненню виконавчого листа № 2-1333/11, виданого 04.12.2012 р. стягувачеві, неправомірними, скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 08.10.2018 р. у виконавчому провадженні № 36331654 та зобов`язати начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ або державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ відновити виконавче провадження № 36331654 та провести дії з примусового виконання виконавчого листа № 2-1333/11, виданого 04.12.2012 р.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2019 року у задоволенні скарги було відмовлено.

Не погодившись з такою ухвалою суду, АТ "Кристалбанк" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою скаргу задовольнити у повному обсязі.

Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу АТ "Кристалбанк", не скористались.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ перебували матеріали виконавчого провадження № 36331654 з виконання виконавчого листа № 2-1333/11від 04.12.2012 року, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ "Райффазен Банк Аваль" у сумі 10220619,92 грн., а також стягнення судових витрат у сумі 1820,00 грн.

24.05.2017 року між ПАТ "Райффазен Банк Аваль" та ПАТ "КРИСТАЛБАНК" був укладений Договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), відповідно до якого ПАТ "КРИСТАЛБАНК" набув усіх прав кредитора за кредитними операціями, переданими йому згідно Реєстру відступлення Прав Вимоги від 25.05.2017 року.

Серед інших прав за вищезгаданими договорами від ПАТ "Райффазен Банк Аваль" до ПАТ "КРИСТАЛБАНК" передано права кредитора за : Кредитним договором № К-Д 014/02-40/565 від 18.01.2007 року зі змінами та доповненнями, укладеними з ОСОБА_1

08.10.2018 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Яковенко В.А. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження".

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.07.2017 року по справі № 2-1333/11 задоволено заяву ПАТ "КРИСТАЛБАНК" та здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа 2-1333/11 відносно ОСОБА_1 (виконавче провадження №36331654) з ПАТ "Райффазен Банк Аваль" на ПАТ "КРИСТАЛБАНК".

14.11.2017 р. державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Яковенко В.А. змінено стягувача з ПАТ "Райффазен Банк Аваль" на ПАТ "КРИСТАЛБАНК".

З 05.06.2018 року офіційне найменування юридичної особи КРИСТАЛБАНКу змінено з ПАТ "КРИСТАЛБАНК" на АТ "КРИСТАЛБАНК".

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції посилався на те, що виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Яковенко В.А. були вчинені усі необхідні дії направлені на розшук коштів, цінних паперів, земельних ділянок,транспортних засобів, с/г техніки та іншого будь-якого рухомого та нерухомого майна, що належало б боржнику на праві власності, які виявилися безрезультативними. У зв`язку з цим суд прийшов до висновку, що постанова державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Яковенко В.А. в рамках ВП 36331654 від 08.10.2018 р. прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що матеріали виконавчого провадження не містять документів, що підтверджували б перевірку виявлення рахунків боржника не рідше ніж один раз на два тижні; щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника - не рідше один раз на три місяці, що є порушенням ч. 8 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження". Крім того, апелянт зазначає, що державним виконавцем не було здійснено звернення стягнення на доходи боржника, оскільки ОСОБА_1 є керівником ТОВ "АГРОЗЕВС_ПРОФІТ" (код ЄДРПОУ юридичної особи 36494352) та засновником даного підприємства у розмірі 51%. Апелянт вказує в своїй апеляційній скарзі, що державним виконавцем не було вжито всіх, передбачених Законом, заходів щодо виконання виконавчого листа та безпідставно повернуто виконавчий документ при наявності доходів, майна у боржника.

Колегія суддів не погоджується із такими доводами апелянта і відхиляє їх, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Так, за правилами статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо здійснення всіх належних заходів, передбачених ст. 10 ЗУ "Про виконавче провадження", для своєчасного виконання рішення суду, зокрема, державним виконавцем направлялися запити до державних установ щодо отримання інформації про джерела доходу боржника та про зареєстроване майно боржника. Однак, як вбачається з матеріалів справи, будь-якого рухомого та нерухомого майна, що належало б боржнику на праві власності, не знайдено.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не доводять обставини, що мають значення у справі, зокрема факту безпідставного повернення державним виконавцем виконавчого документа.

Також, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки щодо вимоги скаржника про звернення державного виконавця до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - ОСОБА_1 за межі України до виконання зобов`язань за виконавчим листом № 2-1333/11 від 04.12.2012 р. Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги такі посилання скаржника, оскільки звернення державного виконавця до суду із відповідним поданням, у відповідності до вимог Закону, є виключно його правом, а не обов`язком.

А тому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, ухвала суду відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 375 ЦПК України правових підстав для скасування ухвали суду не має, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2019 року - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Кристалбанк" - залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2019 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова