Ухвала

від 26.09.2019 по справі 199/2203/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2076/19 Справа № 199/2203/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченої ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12017040000000820за апеляційнимискаргами прокуроравідділу прокуратуриДніпропетровської області,який приймавучасть урозгляді кримінальногопровадження судомпершої інстанції,та обвинуваченої ОСОБА_9 на вирокАмур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від24травня 2019року щодо

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Макіївка Донецької області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційнійскарзі прокурор просить вирок суду в частині призначення додаткового покарання скасувати, у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки; на підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки; на підставі п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_9 такі обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; в іншій частині вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не в достатній мірі врахував суспільну небезпеку та обставини вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_9 керуючи транспортним засобом грубо порушила чотири пункти ПДР, поставив під загрозу життя та здоров`я не лише неповнолітньої дитини - пасажира свого автомобіля ОСОБА_10 , а й інших учасників дорожнього руху. Заперечення обвинуваченою вини в ДТП за її участю, наслідки, що призвели до спричинення потерпілому ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, а також те, що керування транспортними засобами не є джерелом для забезпечення життєдіяльності та існування сім`ї ОСОБА_9 , вказують на те, що призначення додаткового покарання в мінімальному розмірі суперечить визначеній у ч.2 ст.65 КК України меті покарання та не є достатнім та необхідним для її виправлення і попередження нових злочинів.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати, у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, та ухвалити новий вирок, яким виправдати її за ч. 2 ст. 286 КК України.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не враховано, що згідно обвинувального акта ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме в грубому порушенні пунктів 1.3, 1.5, 2.3 б) і 12.3 Правил дорожнього руху України. На думку сторони обвинувачення, невиконання п.12.3 ПДР України, знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пішоходу ОСОБА_11 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

Висновки обвинувачення, про грубе порушення нею п.12.3 ПДР України, були зроблені на підставі висновку експерта автотехніка № 5/10.1/63 від 01.02.2018 року, який повністю суперечить висновкам експерта автотехніка № 6/10.1/581 від 04.07.2017 року.

Комісійна автотехнічна експертиза з приводу усунення встановлених суперечностей судом не призначалась та у відповідних експертних закладах - не проводилась.

При проведенні вищевказаної експертизи № 5/10.1/63 від 01.02.2018 року, експерт робив свої розрахунки за вихідними даними, які були йому відомі з постанови слідчого про призначення експертизи, матеріали кримінального провадження експерту - не направлялися.

З висновку експерта слідує, що свої розрахунки він проводив виходячи зі стандартних даних про стан проїжджої частини і транспортного засобу, ступеня його завантаженості.

Вказуючи на такі факти, як обмеження видимості водія ОСОБА_9 транспортними засобами, слідчий не встановив відстань на якій вона могла об`єктивно виявити пішохода ОСОБА_11 , який вибіг на смугу її руху, а припустив, що ОСОБА_9 могла побачити пішохода на відстані не менше 55,6 м, так як пішохід рухався по проїжджій частині 4 секунди.

При цьому не зазначена кількість транспортних засобів, які обмежували видимість ОСОБА_9 , їх розташування на проїжджій частині щодо автомобіля під її керуванням, швидкість руху цих транспортних засобів, оскільки водії цих транспортних засобів могли бачити пішохода і відповідно знижувати швидкість руху свого автомобіля.

Показання свідків, задані у вихідних даних, під різними варіантами, викладені не вірно, неповно, і в зв`язку з цим необ`єктивно, що важливо відрізняються від показань, які вони надавали в суді.

При призначенні автотехнічної експертизи слідчий вибірково зазначив необхідні для обвинувачення фрагменти з різних показів й надав їх експерту на дослідження. При цьому не надавши експерту права, передбаченого ч.3 п.1 ст.69 КПК України, ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, які стосуються предмета дослідження.

Слідчим, при експериментах було встановлено час руху пішохода з моменту зміни його напрямку руху до місця наїзду, однак свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та інші спостерігали механізм ДТП під різними кутами, а не з місця водія, вони бачили попутні автомобілі, які могли обмежувати видимість водію ОСОБА_9 , але не бачили і не могли бачити наскільки ці автомобілі обмежували цю видимість. Жоден зі свідків не вказав швидкість руху попутних автомобілів, їх розташування відносно руху автомобіля «Форд фокус» під її керуванням.

Тому вихідні дані, у вигляді 4 секунд часу руху пішохода з моменту коли, нібито проглядалася голова пішохода до місця наїзду на нього, а відповідно і відстань 55,6 метрів на якому знаходився автомобіль «Форд фокус» в зазначений момент не об`єктивні і засновані на припущенні.

В тому місці, де стався наїзд на пішохода, був відсутній пішохідний перехід, однак у вихідних даних експерту цього не задано, але це важливо, та впливає на ситуаційний час реакції водія.

Тому експерт у своєму висновку вказав, що ситуаційний час реакції водія - 0,8 секунди, що менше, ніж належить для цієї ситуації.

Вказує на те, що натискати на секундомір, при слідчому експерименті, повинні поняті, а не слідчий (сторона обвинувачення), як в даному випадку.

Зазначає, що в силу індивідуальних психологічних і фізичних особливостей організму, час її реакції, може не відповідати узагальненої реакції, зазначеної в табличних даних.

Відсутність у водія реакції відповідно до середніх табличних даних не може бути підставою для його кримінального переслідування.

Експериментально час її реакції - не визначався.

Посилається на те, що пішохід ОСОБА_11 не міг перейти через дорогу, через інтенсивність руху, метався но ній, спочатку пішов вперед, потім повернувся назад, потім побіг, він не стояв на місці, весь час пересувався. Таким чином і позбавив її можливості своєчасно виявити його на проїжджій частині.

Взятий експертом середньостатистичний час реакції 0,8 секунди не відповідає середньостатистичному часу реакції для даної ситуації.

За даних обставин, вона не мала об`єктивної можливості передбачити виникнення ДТП, і не могла точно визначити де і коли виникне небезпечна дорожньо-транспортна ситуація. В даному випадку, помилка автотехнічного експерта - це застосування тимчасового інтервалу рівного 0,8 секунди, оскільки ця реакція використовується експертами тоді, коли водій повинен бути готовий до появи небезпеки.

Згідно з висновками судово-автотехнічної експертизи № 6/10.1/581 під 04.07.2017 року: В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_9 не мала технічної можливості запобігти наїзду на пішохода і в її діях не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, тобто відсутній склад кримінального злочину, передбачений ст.286 КК України.

Таким чином, вина її в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - заснована на припущеннях і не доведена. Будь-яких доказів, які б прямо вказували на порушення нею пункту 12.3 Правил дорожнього руху України та відповідно ст.286 КК України, в справі немає.

Представником потерпілого ОСОБА_11 - адвокатом ОСОБА_7 подано заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченої, в якому просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду залишити без змін.

Вироком Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від24травня 2019року ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік; на підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та на неї покладено певні обов`язки передбачені п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України; також вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.

За обставин, викладених у вироку, 14.06.2017 року приблизно о 09.15 годин водій ОСОБА_9 , керуючи технічно справним автомобілем «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ТОВ «ЮАПАРТС», здійснювала рух зі швидкістю близько 50 км/год по лівій смузі проїзної частини вул. Донецьке Шосе м. Дніпро, з боку вул. Передової в напрямку вул. Петрозаводської.

Під час руху по вищевказаній ділянці дороги, водій автомобіля «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_9 не діяла таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, маючи об`єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_11 , який з права на ліво відносно напрямку руху її автомобіля перетинав проїзну частину у невстановленому для цього місці, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, та в районі електроопори № 329, розташованої по вул. Донецьке Шосе м. Дніпро, на смузі свого руху, здійснила наїзд передньою частиною керованого нею автомобіля на пішохода ОСОБА_11 .

Своїми діями водій ОСОБА_9 грубо порушила вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б) та 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

п. 1.3«Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;

п. 1.5«Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п. 2.3Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б)«бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.3«У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».

Порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_9 знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пішоходу ОСОБА_11 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді: сумісної тупої травми тіла: відкритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 2-го ступеню з вогнищами забиття речовини головного мозку в скроневій долі праворуч, пластинчастої субдуральної гематоми в правій лобній, скроневій та тім`яній областях, епідуральної гематоми у лівій тім`яній області, пневмоцефалії, забійних ран: лівої надбрівної дуги та верхньої повіки лівого ока, саден: в лобній області ліворуч ближче до надбрівної дуги, на спинці носу, в лобно-скроневій області ліворуч волосистої частини голови; закритого косого перелому тіла середньої третини лівої ключиці та синця в проекції лівої ключиці з переходом на грудну клітину та ліве плече; закритої тупої травми грудної клітини з переломами 3-го, 4-го, 5-го та 6-го ребер ліворуч по середньо-пахвовій лінії; відкритого крайового перелому надмищелків лівої плечової кістки зі зміщенням уламків та забійної рани по задньо-внутрішній поверхні лівого ліктьового суглобу; забійно-рваної рани тильної поверхні лівої кисті; закритого перелому лонної кістки ліворуч з задовільним стоянням уламків; відкритого косо-спирального уламкового перелому лівої стегнової кістки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків, забійно-рваної рани в проекції перелому та гематоми м`яких тканин; закритого перелому міжмищелкових бугорків лівого колінного суглобу; саден: на внутрішній поверхні правого колінного суглобу по нижньому полюсу, на передній поверхні правого гомілковостопного суглобу, на передній поверхні лівого гомілковостопного суглобу, на тильній поверхні лівої стопи та в проекції всіх пальців лівої стопи.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги прокурора, та просила звільнити ОСОБА_9 від відбування за амністією лише від основного покарання, обвинувачену та її захисника, які частково підтримали доводи апеляційної скарги обвинуваченої та в ході апеляційного перегляду пояснили, що обвинувачена вину визнає та заявляє клопотання про застосування до неї амністії, представника потерпілого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, не мав заперечень щодо застосування амністії, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та обвинуваченої не підлягають задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

Згідно із ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286 КК України,за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Доводи обвинуваченої щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки її вина у вчиненні цього злочину підтверджується показами потерпілого ОСОБА_11 , який в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що в червні 2017року,можливо 14числа,він близько10години вийшовз будинкудля того,щоб поїхатина ринок.Йому требабуло дотрамвайної зупинкиперейти проїзнучастину вул.Донецьке шосев місці,де ранішебула намальована«зебра».На тоймомент тамзробили дорогу,але розміткуще ненанесли,тому вінорієнтувався позупинці трамваю.Він почавпереходити проїзнучастину,пройшов двісмуги,після чогойого щосьвдарило івін післяцього прийшовдо тямивже влікарні.Переходив дорогувін дужеповільно іперебігати їївін неміг,оскільки внього травмованіноги.Коли переходивдорогу,то автомобілівна нійне бачив.

Про винність обвинуваченої ОСОБА_9 також свідчать покази:

- свідка ОСОБА_15 , яка повідомила суд про те, що наступного дня після аварії, яка сталася 14.06.2017 року, вони зустрілись біля реанімації лікарні «ім. Мечникова» з обвинуваченою та її чоловіком. Обвинувачена почала розказувати про те, як вона побила свій автомобіль, розказувала як трапилась ця аварія що вона їхала додому з вул. Передової і на пішохідному переході не побачила її дідуся, який перебігав дорогу. Стверджує, що ОСОБА_11 бігати не може, оскільки в 2013 році травмував обидві ноги і після цього ледь ходить;

- свідка ОСОБА_16 , яка в судовому засіданні показала, що фізичний стан ОСОБА_11 не дозволяє йому бігати та швидко ходити, тому що в нього були розбиті ступневі кістки;

-свідка ОСОБА_17 , який суду показав, що точну дату події пригадати не може і в один з днів він зранку біля 10 години їхав трамваєм з «Березинки» в бік центру міста. Коли під`їжджали до зупинки, де сталася подія, трамвай задимівся, зупинився і він з нього вийшов, обійшов та став попереду. Перед ним з права на ліво по проїзній частині в трьох смугах рухалися автомобілі. Розмітки на дорозі не було. Він бачив, як з протилежного боку проїзної частини в його напрямку рухався дідусь, на голові якого була кепка, а в руках пакет. Цей дідусь дійшов десь до середини проїзної частини і зупинився, оскільки в крайній лівій смузі «пролетіла» іномарка. Дідусь зупинився, повернув назад, одразу ж розвернувся та, прискорившись, продовжив рух прямо і в цей момент його збила сіра іномарка, яка рухалася в крайній лівій смузі і якою керувала обвинувачена. Від удару дідуся відкинуло під лівий край до бордюру. Стверджує, що перед зіткненням обвинувачена випередила автомобілі, котрі йшли праворуч від неї, швидкість її автомобіля він назвати не може. До випередження вона рухалася на одному рівні з іншими автомобілями. В момент зіткнення на проїзній частині було багато автомобілів і всі смуги були зайняті. На одному рівні з обвинуваченою в середній смузі рухався «КАМАЗ», а правій смузі була маршрутка. Від місця наїзду він знаходився в 3-4 метрах;

- свідка ОСОБА_12 , яка суду першої інстанції показала, що 14.06.2017 року вона зранку на таксі по вул. Донецьке шосе м. Дніпра від ж/м «Фрунзенський» їхала на роботу в бік «Каравану». Сиділа на передньому пасажирському сидінні. Їх автомобіль здійснював рух в другій смузі від правого краю, наскільки вона пригадує. Вони зупинилися для того, щоб пропустити пішохода дорогу переходив якийсь дідусь. Останній дійшов до середини дороги, потім повернув назад, ніби передумав, трохи пройшов назад, а потім знову розвернувся і продовжив переходити дорогу, тільки при цьому збільшив темп руху. В цей момент трапилося зіткнення автомобіля «Форд» та цього дідуся. Зупинка їх автомобіля була плавною, вони заздалегідь бачили, що людина починає переходити дорогу. Перед їх автомобілем інших автомобілів не було. В автомобільному потоці було не багато автомобілів. Коли вони зупинялися, праворуч і ліворуч від них також зупинилися автомобілі. Прискорений темп руху пішохода бігом вона назвати не може, оскільки темп руху пішохода спочатку був повільний, а потім трохи збільшився. Сам момент удару вона не бачила, лише бачила як дідусь від удару відлетів;

- свідка ОСОБА_18 , який суду показав, що точну дату подій він пригадати не може, однак в першій половині дня весною чи літом 2017 року він рухався за кермом автомобіля «Хюндай» по Донецькому шосе від «Фрунзенського» в бік «Лівобережного». Коли проїздив віадук, поруч рухалася певна кількість автомобілів. Перед пішохідним переходом навпроти «Спаського розплідника» він побачив різке гальмування автомобіля, марку якого пригадати не може, та як через цей автомобіль перелетіла людина. Він одразу зупинився. Він рухався одразу за автомобілем, який здійснив ДТП, у крайній лівій смузі руху і перед гальмуванням його швидкість становила близько 60-70 км/год. Швидкість автомобіля, який рухався перед ним, була приблизно такою ж. Коли сталася ДТП він бачив трамвай, котрий стояв на зупинці і з якого йшов дим. Він не бачив попереду автомобілів, які б обмежували оглядовість. Він не бачив, чи зупинялися перед пішохідним переходом автомобілі, котрі їхали з ним попутно праворуч від нього;

- свідка ОСОБА_19 , який показав суду, що в липні 2017 року, точніше пригадати не може, десь о 9 годині ранку, він їхав на власному авто «ЗАЗ Форза» по Донецькому шосе в бік мікрорайону «Березинський» і зупинився на пішохідному переході. Відповідної розмітки там не було, але він пам`ятає, що в тому місці він завжди був і там завжди пішоходи переходять дорогу. Була «година пік» і автомобілів на дорозі було досить багато. Разом з ним праворуч від нього перед переходом зупинилися і інші автомобілі (один чи два), котрі зробили це раніше за нього. Вантажних автомобілів він там не бачив, щодо «джипів» чи мікроавтобусів пригадати не може. Чоловік, як йому здалося, перебігав дорогу, із правої сторони на ліву, добіг приблизно до середини дороги, зупинився перед його автомобілем (відстань від 2 до 5 метрів), розвернувся та почав бігти в зворотній бік, потім знову зупинився і продовжив перебігати дорогу. Через декілька секунд його збив автомобіль. Як йому здалося, між його автомобілем і автомобілем, який здійснив наїзд, був ще один легковий автомобіль, який зупинився трохи попереду його автомобіля. Марка автомобіля, що здійснив наїзд, «Форд Фокус», сірого кольору. Напрямок руху пішохода був по діагоналі з віддаленням від нього;

-свідка ОСОБА_20 ,яка всуді першоїінстанції показала,що вонаїхала нароботу втрамваї поДонецькому шосев напрямкувід «Каравану»до мосту.Коли трамвайпід`їжджав дозупинки «Садовийцентр» збоку трамваяпішов дим,і вінзупинився трохине доїжджаючидо зупинки.Вона повернуласяв бікпроїзної частиниі побачила,як машиназбила дідуся,який перебігавдорогу навскіс.Біг употерпілого бувповільним,значно повільнішимза бігмолодої людини.ДТП сталася,коли дідусюзалишалося добордюру близькометра.Вона небачила,щоб дідусьзупинявся,він весьчас рухавсяв одномутемпі.Точну датуподій пригадатине може,це булов першихмісяцях літа2017року,біля 9години ранку.Наскільки вонапригадує,дорога булане завантаженаі автомобілівбуло мало.Автомобіль,який збивпішохода,був сірогокольору.Він спочаткуперед місцемДТП загальмував,а потімпочав набиратихід;

- показами свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 наведеними у вироку, та взятими судом до уваги.

Крім того, вина обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні цього злочину підтверджується письмовими доказами:

- протоколом огляду місця події зі схемою та фото таблицею до нього від 14.06.2017 року (т. 3 а.с. 5-14), де 14.06.2017 року в період часу з 10.00 годин до 11.00 годин слідчим поліції за участі двох понятих та ОСОБА_9 , оглянуто ділянку вул. Донецьке шосе м. Дніпро в районі електроопори № 329. Встановлено, що дорожнє покриття асфальтобетонне, сухе, чисте. Загальна ширина дорожнього покриття, призначеного для руху в одному напрямку, становить 12,7 м. Дорога має три смуги для руху без відповідної дорожньої розмітки. Об`єкти, що обмежують оглядовість з робочого місця водія в напрямку руху відсутні. На ділянці дороги наявний дорожній знак 5.35.1. На проїзній частині на відстані 9 метрів від правого краю проїзної частини знаходиться автомобіль «FORD FOCUS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який має механічні пошкодження, а саме: розбите лобове скло ліворуч, деформація кришки капота, переднього номерного знака. На момент огляду гальмівна система автомобіля та рульове керування в справному стані, колеса в межах норми. На проїзній частині сліди гальмування не виявлені. Зафіксовано наявність перед автомобілем плями бурого кольору, розташування якої зафіксоване на схемі та в фототаблиці;

- висновком судово-медичної експертизи № 2654е від 09.08.2017 року (т. 3 а.с. 96-101),згідно якого у ОСОБА_11 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень;

- висновком судової експертизи дослідження технічного стану транспортних засобів № 6/10.2/600 від 18.07.2017 року (т. 3 а.с. 108-111),відповідно доякого, робоча гальмова система та рульове керування автомобіля «FORD FOCUS», номерний знак НОМЕР_1 , на момент проведення дослідження знаходиться в технічно працездатному стані, при якому відсутні які-небудь несправності, які впливають на вихідні параметри;

- протоколами слідчих експериментів від 19.07.2017 року (т. 3 а.с. 123-127) та 24.10.2017 року (т. 3 а.с. 229-232), відповідно до яких свідок ОСОБА_17 показав місце та механізм ДТП, зазначив темп руху потерпілого;

- протоколами слідчих експериментів від 15.01.2018 року проведених зі свідками ОСОБА_20 (т. 4 а.с. 129-140) і ОСОБА_12 (т. 4 а.с. 141-155), якими були вказані місце ДТП, її механізм, темп, напрямком руху пішохода;

- висновком судової авто-технічної експертизи № 5/10.1/63 від 01.02.2018 року (т. 4 а.с. 178-180),відповідно до якого, в даній дорожній обстановці водій автомобіля «FORD FOCUS» ОСОБА_9 повинна була діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР України і її дії не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП.В даній дорожній обстановці водій автомобіля «FORD FOCUS» ОСОБА_9 мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстренного гальмування.

Покази потерпілого та свідків, зазначені у вироку, підтверджуються письмовими доказами, яким судом надано належну оцінку, а тому обґрунтовано покладені в основу вироку суду.

Підстав для того, щоб вважати докази недопустимими у кримінальному провадженні, на підставі яких суд дійшов висновку про винність ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.286 КК України, суд не знаходить, адже суд першої інстанції, згідно із положеннямист. 94 КПК України, під час ухвалення вироку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінював кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

При цьому суд першої інстанції дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.

Твердження обвинуваченоїщодо наявностісуперечностей увисновках судовихавто-технічнихекспертиз №5/10.1/63від 01.02.2018року та№ 6/10.1/581від 04.07.2017року,а такожне призначенняз цьогоприводу комісійноїавто-технічноїекспертизи,колегія суддіввважає необгрунтованим,оскільки судомпершої інстанціївказаному фактубула надананалежна оцінка,та зазначено,що обомавказаними висновкамивстановлено,що вдорожній обстановціводій автомобіля«Форд Фокус» ОСОБА_9 повинна буладіяти згіднодо вимогп.12.3Правил дорожньогоруху,при цьому подальші висновкищодо відповідностідій ОСОБА_9 вказаним вимогамПДР України,наявність причинногозв`язкупорушень вказанихвимог зданою ДТПта наявностіу ОСОБА_9 технічної можливостізапобігти зіткненнюґрунтуються нарізних вихіднихданих,які надавалисяекспертам,і саметакі вихіднідані обумовлюютьрізні висновкив ційчастині.Судом першоїінстанції обгрунтованота детальноприведені мотививідхилення висновкуексперта №6/10.1./581від 04.07.2017року,з якимипогоджується колегіясуддів.

Доводи обвинуваченої ОСОБА_9 щодо обмеження видимості іншими транспортними засобами не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони були предметом розгляду суду першої інстанції, де судом встановлено, що свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 заперечили наявність перед ДТП праворуч від автомобіля обвинуваченої автомобілів габаритами більшими за седан, а тому відповідні твердження ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_23 судом були відхилені.

Посилання обвинуваченої на те, що потерпілий змінював напрямок руху по дорозі, що позбавило її можливості своєчасно виявити його на проїжджій частині не може бути взяте до уваги, оскільки відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи № 5/10.1/63 від 01.02.2018 року водій автомобіля «FORD FOCUS» ОСОБА_9 , в даній дорожній обстановці, мала технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування.

При цьому, відповідно до протоколу огляду місця події зі схемою та фото таблицею до нього від 14.06.2017 року, на проїзній частині сліди гальмування не виявлені.

Твердження ОСОБА_9 на те, що експертом не було визначено ситуаційний час її реакції як водія, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки такий час є в дослідженні, вказаний як Т1, становить 0,8 с, та містить посилання на інформативне джерело, відповідно до якого цей час визначений. Також належним чином був визначений темп руху пішохода, що встановлений під час проведення слідчих експериментів, про що зазначено у висновку експертизи № 5/10.1/63 від 01.02.2018 року.

Отже, суд дійшов висновку, що вказані у вироку та досліджені в ході судового розгляду в суді першої інстанції докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченої складу інкримінованого їй злочину та доведеності вини у його вчиненні.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про винуватість обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.286 КК України, а тому не вбачає причин для скасування вироку суду та задоволення апеляційної скарги обвинуваченої.

Що стосується виду та розміру призначеного обвинуваченій ОСОБА_9 покарання, то воно відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, оскільки при його призначенні судом першої інстанції були враховані: тяжкість скоєного нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів; дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, офіційно працевлаштована, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має статус внутрішньо-переміщеної особи, частково відшкодувала завдану потерпілому шкоду; обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Крім того, судом було враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме, що потерпілий переходив дорогу в невстановленому для цього місці, характер та ступінь тяжкості фактично спричинених наслідків.

Вимога прокурора щодо призначення більш суворого додаткового покарання ОСОБА_9 , про що просить прокурор, не є обгрунтованою, оскільки судом першоїінстанції фактично враховані всі обставини при призначенні ОСОБА_9 покарання, крім того, в ході апеляційного перегляду обвинувачена визнала вину.

Крім того, твердження прокурора про те, що ОСОБА_9 грубо порушила чотири пункти Правил дорожнього руху України, не можуть бути взяті до уваги, оскільки тільки один пункт, а саме 12.3 ПДР України, знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням ДТП, внаслідок якої пішоходу ОСОБА_11 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Посилання прокурора на те, що обвинувачена поставила під загрозу життя та здоров`я пасажира свого автомобіля ОСОБА_10 та й інших учасників дорожнього руху є безпідставним, оскільки воно виходить за межі висунутого обвинувачення ОСОБА_9 , дії якої інкриміновано за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому ОСОБА_11 тяжке тілесне ушкодження.

Доводи щодо врахування наслідків, які були спричинені діями ОСОБА_9 , а саме заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки судом першої інстанції було враховано характер та ступінь тяжкості фактично спричинених наслідків, які визначаються не тільки ступенем тяжкості спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, а й тривалістю лікування таких ушкоджень та обмеження внаслідок них у задоволенні потерпілим звичайних життєвих потреб.

У сукупності наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим призначення судом першої інстанції покарання ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та із застосуванням ст.75 КК України, тому апеляційна скарга прокурора щодо призначення більш суворого додаткового покарання ОСОБА_9 не підлягає задоволенню.

Істотних порушень норм кримінального процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах кримінального провадження не встановлено.

Також, обвинуваченою ОСОБА_9 до суду апеляційної інстанції подано заяву про застосування до неї п. в ст.1 Закону України Про амністію у 2016 році.

Пунктом в статті 1 Закону України Про амністію у 2016 році від 22.12.2016 року, який набрав чинності 07.09.2017року визначено: Звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно достатті 12Кримінального кодексуУкраїни,осіб,визнаних виннимиу вчиненнінеобережного злочину,який неє особливотяжким відповіднодо статті12Кримінального кодексуУкраїни,а такожосіб,кримінальні справистосовно якихза зазначенимизлочинами розглянутісудами,але вирокистосовно нихне набрализаконної сили- не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Відповідно до ст. 15 вказаного Закону України Про амністію у 2016 році, особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

У статті 18 цього Закону зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і підлягає виконанню протягом трьох місяців.

Закон України Про амністію у 2016 році від 22.12.2016 року набрав чинності 07.09.2017року.

Відповідно до матеріалів провадження, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні необережного злочину, який вона вчинила 14.06.2017 року.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні необережного злочину, який вона вчинила 14.06.2017 року, та який не є особливо тяжким, а також, що обвинувачена має на утриманні двох дітей, 2016 та 2004 років народження, тому колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для застосування щодо ОСОБА_9 . Закону України Про амністію у 2016 році від 22.12.2016 року, який набрав чинності 07.09.2017року, та звільнення її від відбування основного та додаткового покарання.

Заперечення прокурора щодо звільнення обвинуваченої на підставі амністії від відбування додаткового покарання, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки при вирішенні цього питання судом апеляційної інстанції окрім характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, колегією суддів враховуються обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що потерпілий переходив дорогу в невстановленому для цього місці, а також особа обвинуваченої, яка має двох неповнолітніх дітей, має статус внутрішньо-переміщеної особи, часткове відшкодування шкоди.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_9 на вирокАмур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від24травня 2019року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора відділупрокуратури Дніпропетровськоїобласті,який приймавучасть урозгляді кримінальногопровадження судомпершої інстанції,на вирокАмур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від24травня 2019року залишити без задоволення.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2019 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін.

На підставі п. в ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнити ОСОБА_9 відвідбування основногота додатковогопокарання.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4