Постанова

від 12.09.2019 по справі 910/15485/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2019 р. Справа№ 910/15485/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Жердєва М.В. посвідчення №000108 від 30.03.2018 року;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг енд Індастріал Автомеішн Технолоджіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 року (повний текст складено 21.03.2019 року)

у справі № 910/15485/18 (суддя: Спичак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецький оргхім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг енд Індастріал Автомеішн Технолоджіс"

про стягнення 1306 306,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецький оргхім" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг енд Індастріал Автомеішн Технолоджіс" (далі - відповідач) про стягнення 1 242 149,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати наданих послуг відповідно до договору № 1913/18 від 14.03.2018 року.

В судовому засіданні 11.02.2019 судом розглянута та прийнята заява позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до змісту заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача 1114031,21 грн основної заборгованості, 111 403,12 грн нарахованої неустойки, 14629,36 грн 3 % річних та 66242,39 грн інфляційних втрат.

Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецький оргхім" своїм рішенням від 11.03.2019 року (повний текст складено 21.03.2019 року) та присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг енд Індастріал Автомеішн Технолоджіс" на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецький оргхім" 1114031,21 грн основного боргу, 66240,39 грн інфляційних втрат, 14 608,43 грн 3 % річних, 111403,12 грн пені, в іншій частині позовних вимог - відмовив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг енд Індастріал Автомеішн Технолоджіс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг енд Індастріал Автомеішн Технолоджіс" на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецький оргхім" 66240,39 грн інфляційних втрат, 14608,43 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, судом першої інстанції безпідставно було відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Крім того, заява позивача про збільшення позовних вимог була подана із порушенням норм процесуального права, і як наслідок, мала бути залишена судом без розгляду.

Так, скаржник зазначив, що заяча про збільшення позовних вимог була підписана не уповноваженою особою.

Крім того, скаржник вказав, що заява про збільшення позовних вимог по своїй суті є заявою про зміну предмету позову, оскільки насправді позовні вимоги були зменшені і до позову були додані нові вимоги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2019 року справу № 910/15485/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Руденко М.А.

Північний апеляційний господарський суд відкрив провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг енд Індастріал Автомеішн Технолоджіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 року та призначив розгляд справи №910/15485/18 на 19.06.2019 року своєю ухвалою від 13.05.2019 року.

27.05.2019 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2019 року, у зв`язку з перебуванням суддів Руденко М.А., Коротун О.М., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/15485/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Смірнова Л.Г., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2018 року прийнято матеріали справи № 910/15485/18 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг енд Індастріал Автомеішн Технолоджіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 року до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2019 року, у зв`язку з перебуванням суддів Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/15485/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 року прийнято матеріали справи № 910/15485/18 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг енд Індастріал Автомеішнроку Технолоджіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Північний апеляційний господарський суд оголосив перерву у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг енд Індастріал Автомеішн Технолоджіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 року до 12.09.2019 року своєю ухвалою від 19.08.2019 року.

12.09.2019 року представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що ордер на надання правової допомоги серія ЛГ №000108 було надано до суду першої інстанції в оригіналі, на звороті ордеру жодних обмежень не передбачено, тому представник позивача адвокат Жеодєва М.В. належним чином підтвердила свої повноваження на представництво позивача в суді з усіма правами позивача.

Представник відповідача у судове засідання 12.09.2019 року не з`явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 19.08.2019 року на відповідну адресу.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг енд Індастріал Автомеішн Технолоджіс" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 14.03.2018 року між Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецький оргхім" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг енд індастріал автомеішн технолоджіс" (замовник) було укладено договір №1913/18 (далі - договір), відповідно до умов якого сторони визначили, що Замовник доручає та сплачує, а Виконавець приймає на себе зобов`язання згідно з умовами цього Договору в інтересах Замовника та за рахунок коштів Замовника надати інженерно-технічні (інжинірингові) послуги з попереднього обстеження паливних баз (у подальшому - ТБ) міжнародних аеропортів в м. Багдад та м. Басра (Республіка Ірак) з метою збору вихідних даних для визначення технічного стану ТБ, включаючи всі об`єкти, які входять у склад ТБ, передбачені у Додатку №1 до Договору, а також визначення складу робіт для відновлення/реконструкції ТБ та/або їх об`єктів, або будівництва нових (у подальшому іменовані - Послуги) у складі:

- ТБ міжнародного аеропорту Багдада (Республіка Ірак): підготовчі роботи, проведення попереднього технічного обстеження (зовнішній візуальний огляд), складення звідного технічного звіту та передача його Замовнику за результатами попереднього обстеження;

- ТБ міжнародного аеропорту Басра (Республіка Ірак): підготовчі роботи, проведення попереднього технічного обстеження (зовнішній візуальний огляд), складення звідного технічного звіту та передача його Замовнику за результатами попереднього обстеження.

Відповідно до п. 1.2 та 1.3 договору, послуги надаються на території міжнародних аеропортів, розташованих в містах Багдад та Басра Республіки Ірак. Детальний зміст, об`єм та строк, виконуваних послуг виконавцем в рамках цього договору, визначається узгодженою сторонами договору програмою та вартістю послуг (додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктами 2.1 - 2.6 договору(з урахуванням додаткової угоди), загальна договірна ціна з урахуванням ПДВ (20%) складає 45738,00 ЄВРО. Договірна вартість послуг не включає витрати: зазначені в п. 5.3.8., які замовник оплачує самостійно або забезпечує зазначену оплату власниками ТБ; пов`язанні з доставкою спеціалістів Виконавця за маршрутом м. Сєвєродонецьк - м. Харків - м. Стамбул - м. Багдад - м. Басра і в зворотному напрямку (автомобільним транспортом і авіапереліт економічним класом) та компенсуються Замовником додатково; витрати, пов`язані з оформленням в`їзних віз в Республіку Ірак спеціалістів Виконавця і компенсуються Замовником додатково. Всі інші витрати виконавця входять у вартість послуг.

Витрати, пов`язані з оформленням в`їзних віз в Республіку Ірак спеціалістів Виконавця та доставкою спеціалістів Виконавця за маршрутом м. Сєвєродонецьк - м. Харків - м. Стамбул - м. Багдад - м. Басра і в зворотному напрямку повинні бути підтверджені копіями документів.

Договірна вартість, зазначена в пункті 2.1, може бути змінена на підставі письмової домовленості сторін у наступних випадках: при необхідності виконання додаткових послуг, не передбачених Програмою та вартістю послуг; при внесенні змін до об`єму та/або строк виконання послуг. Оплата послуг здійснюється Замовником в національній валюті України (гривня) шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок Виконавця. Оплата послуг за Договором здійснюється Замовником шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок Виконавця протягом трьох місяців з моменту підписання Сторонами акту здавання-приймання виконаних послуг. Зобов`язання Замовника з оплати вважаються виконаними з дати зарахування грошових коштів на рахунок Виконавця.

Відповідно до п. 2.7 договору (з урахуванням додаткової угоди), компенсація витрат, пов`язаних з оформленням в`їзних віз в Республіку Ірак спеціалістів Виконавця та доставкою спеціалістів Виконавця за маршрутом м. Сєвєродонецьк - м. Харків - м. Стамбул - м. Багдад - м. Басра і в зворотному напрямку, здійснюється в національній валюті України (гривня) шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок Виконавця протягом трьох місяців з моменту підписання Сторонами акту компенсації витрат з долученням копій підтверджуючих документів(в`їзних віз в Республіку Ірак, чеків, квитанцій, провізних документів, документів на провезення багажу, документів щодо бронювання транспортних білетів, документів на оплату готелю при переїздах), у перерахунку у національну валюту України (гривня) по курсу НБУ на дату підписання акту компенсації витрат та надання виконавцем рахунку на оплату.

Згідно п. 3.1 договору орієнтовний початок надання послуг - 24.03.2018 року. Орієнтовне завершення виконання робіт - 26.04.2018 року.

Відповідно до п. 4.5 договору(з урахуванням додаткової угоди), після завершення надання послуг виконавець передає замовнику: - акт здавання-приймання виконаних послуг(два екземпляри по одному екз. для кожної сторони); - звіт про виконаних послуг на російській та англійській мовах, в який входять фото та відеоматеріали з об`єктів дослідження. В акті здавання-приймання виконаних послуг оцінка вартості виконаних робіт, проводиться по узгодженим розцінкам, зазначеним в Програмі та Вартості послуг (додаток № 1 до договору), у перерахунку у національну валюту України (гривня) по курсу НБУ на дату підписання акту здавання-приймання виконаних послуг.

Згідно п. 4.13 договору, всі зобов`язання виконавця та замовника згідно до цього договору вважаються виконаними після підписання сторонами Акту здавання-приймання виконаних послуг та оплати наданих послуг.

Виконавець зобов`язується надати послуги, зазначені у п. 1.1 договору, якісно та в строк, передбачений договором. За результатом наданих послуг надати замовнику Звіт про надані послуги з попереднього візуального технічного обстеження стану ТБ у відповідності з метою, зазначеною в п. 1.1 даного договору, та об`ємом послуг, передбачених в Програмі та вартості послуг (додаток № 1 до договору) (п.п. 5.1.1 та 5.1.2 договору).

Згідно п.п. 11.4, 11.5 договору договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін. Строк закінчення дії договору визначається датою повного виконання замовником та виконавцем своїх зобов`язань по даному договору.

Так, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останній надав відповідачу послуги, а саме: підготовчі роботи, проведення попереднього технічного обстеження (зовнішній візуальний огляд), складення звідного технічного звіту та передача його замовнику(відповідачу) на загальну суму 1 414 031 грн. Крім того, умовами договору, з урахуванням додаткової угоди, встановлено обов`язок замовника(відповідача) щодо компенсації витрат, пов`язаних з відрядженням спеціалістів виконавця для виконання робіт за договором №1913/18 від 14.03.2018 року. Враховуючи зазначене, позивачем здійснено розрахунок зазначених витрат, відповідно до якого розмір витрат на відрядження спеціалістів виконавця, який підлягає до відшкодування замовником, становить 254 675,14 грн.

В свою чергу відповідач, за надані послуги не розрахувався, у зв`язку із чим позивач направив відповідачу претензію вих. № 1188-101/118 від 22.08.2018 року з вимогою сплатити існуючу заборгованість.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем тільки частково здійснено оплату наданих послуг та компенсації витрат, пов`язаних із відрядженнями спеціалістів виконавця в загальній сумі 404 675,14 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем, на виконання умов договору, було надано відповідачу послуги, а саме: підготовчі роботи, проведення попереднього технічного обстеження (зовнішній візуальний огляд), складення звідного технічного звіту та передача його замовнику(відповідачу) на загальну суму 1414 031,00 грн. Також, позивачем понесені витрати, пов`язані з відрядженням спеціалістів виконавця для виконання робіт за договором №1913/18 від 14.03.2018 року у сумі 254675,14 грн, що підтверджується актом №1 від 18.05.2018 року здавання-приймання виконаних послуг за договором №1913/18 від 14.03.2018 року на суму 1414031,00 грн та Акт№1-к від 18.05.2018 року компенсації витрат, пов`язаних з відрядженням спеціалістів виконавця для виконання робіт за договором №1913/18 від 14.03.2018 року на суму 254 675,14 грн (наявні в матеріалах справи).

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що вищенаведені акти з боку відповідача підписані Генеральним директором та завірені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг енд індастріал автомеішн технолоджіс" без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно п.п. 2.4, 2.5 та 2.7 договору (з урахуванням додаткової угоди), оплата послуг здійснюється замовником в національній валюті України (гривня) шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок виконавця. Оплата послуг за договором здійснюється Замовником шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок виконавця протягом трьох місяців з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних послуг. Зобов`язання замовника з оплати вважаються виконаними з дати зарахування грошових коштів на рахунок Виконавця.

Компенсація витрат, пов`язаних з оформленням в`їзних віз в Республіку Ірак спеціалістів Виконавця та доставкою спеціалістів Виконавця за маршрутом м. Сєвєродонецьк - м. Харків - м. Стамбул - м. Багдад - м. Басра і в зворотному напрямку, здійснюється в національній валюті України (гривня) шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок виконавця протягом трьох місяців з моменту підписання сторонами акту компенсації витрат з долученням копій підтверджуючих документів(в`їзних віз в Республіку Ірак, чеків, квитанцій, провізних документів, документів на провезення багажу, документів щодо бронювання транспортних білетів, документів на оплату готелю при переїздах), у перерахунку у національну валюту України (гривня) по курсу НБУ на дату підписання акту компенсації витрат та надання Виконавцем рахунку на оплату.

З огляду на викладене, колегія суддів приймає як належний висновок суду першої інстанції, що враховуючи дату підписання сторонами Акту №1 від 18.05.2018 року здавання-приймання виконаних послуг за договором №1913/18 від 14.03.2018 року на суму 1414 031,00 грн та Акту №1-к від 18.05.2018 року компенсації витрат, пов`язаних з відрядженням спеціалістів виконавця для виконання робіт за договором, а саме: 18.05.2018 року, а також, беручи до уваги строк оплати, визначений умовами договору (протягом 3-ох місяців з дати підписання актів), строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, свої зобов`язання щодо оплати за вказані послуги виконано частково, в сумі 404675,14 грн, з яких 150000,00 грн за надані послуги за договором та 254675,14 грн компенсації витрат, пов`язаних з відрядженням спеціалістів виконавця для виконання робіт за договором.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в сумі 1 114031,21 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 111403,12 грн пені, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється до говором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.4 договору, у випадку не дотримання замовником строків оплати, виконавець вправі стягнути з Замовника неустойку у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята процента) від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше 10% від суми заборгованості.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору в частині обмеження розміру нарахування (не більше 10% від суми заборгованості) погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення пені в сумі 111403,12 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань та 3 % річних погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було враховано, що день виконання зобов`язання не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних.

З огляду на викладене, суд першої інстанції здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, дійшов вірного висновку, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 14608,43 грн інфляційних втрат та 66 240,39 грн 3 % річних.

Щодо твердження скаржника, як на підставу для часткового скасування оскаржуваного рішення, що заява позивача про збільшення позовних вимог була подана із порушенням норм процесуального права, і як наслідок, мала бути залишена судом без розгляду, оскільки, заява про збільшення позовних вимог була підписана не уповноваженою особою, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до змісту заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 1114 031,21 грн основної заборгованості, 111403,12 грн нарахованої неустойки, 14629,36 грн 3 % річних та 66242,39 грн інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесівта отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Додатково слід зазначити, що інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 Цивільного кодексу України, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №924/312/18.

Оскільки, Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецький оргхім" в заяві про збільшення позовних вимог фактично збільшено розмір вимог майнового характеру та зазначено новий предмет позову, зокрема: нарахування сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, а також, враховуючи те, що зазначена заява подана позивачем на стадії підготовчого провадження з дотриманням правил вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що разом із заявою про збільшення розміру позовних вимог представник позивача на підтвердження своїх повноважень надав: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛГ №000108, видане на підставі рішення Ради адвокатів Луганської області від 30.03.2018 року №30/03-18, копію договору №3/9 про надання правової допомоги від 21.12.2018 року, ордер на надання правової допомоги серія ЛГ №000108 (оригінали документів були надані для огляду в суді першої інстанції).

Згідно з ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Водночас, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право, зокрема, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи зокрема у разі повторної неявки незалежно від причин неявки.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Так, представник відповідача був обізнаний про слухання справи 11.03.2019 року та був присутній в судовому засіданні.

Разом з цим, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Так, строк розгляду позовної заяви відповідно до ст.195 Господарського процесуального кодексу України закінчився, а задоволення клопотання призвело б лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг енд Індастріал Автомеішн Технолоджіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 року у справі №910/15485/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/15485/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 03.10.19 року у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. на лікарняному.