Постанова

від 30.09.2019 по справі 911/602/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2019 р. Справа № 911/602/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Майданевича А.Г.

секретар судового засідання Котовський С.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна"

на рішення господарського суду Київської області від 10.07.2019 р. (повний текст складено 19.07.2019 р.)

у справі № 911/602/19 (суддя - Христенко О.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна"

до фізичної особи-підприємця Голенок Зої Петрівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Монтаж-Буд"

про стягнення 1 200 335,81 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Голенок Зої Петрівни про стягнення 1 200 335,81 грн., з яких: 886 848,11 грн. вартість втраченого вантажу, 47 513,54 грн. ввізне мито, 199 556,88 грн. податок на додану вартість, 50 580,69 грн. вартість транспортних послуг, 11 844,99 грн. інфляційні втрати та 3 991,60 грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні № 02-ТР/17Н від 02.11.2017 р., у зв`язку з втратою вантажу.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.07.2019 р. у справі № 911/602/19 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з фізичної особи-підприємця Голенок Зої Петрівни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" 886 848,11 грн. вартості втраченого вантажу, 8 868,48 грн. інфляційних втрат, 2 988,56 грн. 3 % річних та 13 480,58 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що сума вартості втраченого вантажу в розмірі 886 848,11 грн. підтверджується належними доказами і відповідачем документально не спростована, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. Враховуючи, що відповідач є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 8 868,48 грн. інфляційних втрат, 2 988,56 грн. 3 % річних, які розраховані від вартості втраченого вантажу, за період з 18.01.2019 р. по 27.02.2019 р. В решті позову відмовлено, оскільки позивачем документально не підтверджено понесення ним витрат щодо сплати ввізного мита, податку на додану вартість та вартості транспортних послуг.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 199 556,88 грн. податку на додану вартість, 47 513,54 грн. ввізного мита, 2 976,51 інфляційних втрат, 1 003,04 грн. 3 % річних та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував, що матеріалами справи підтверджується оплата позивачем платежів з ввізного мита та податку на додану вартість, зокрема, такі відомості наявні в копії митної декларації за формою МД-2 № Вн18202 від 01.12.2018 р. Оскільки в цій частині позову неправомірно відмовлено судом першої інстанції, скаржник також наголошував на обґрунтованості вимог щодо інфляційних втрат та 3 % річних.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Майданевич А.Г., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 р. відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 19.09.2019 р.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2019 р., у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Смірнова Л.Г., Майданевич А.Г.

19.09.2019 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2019 р. оголошено перерву до 30.09.2019 р.

В судовому засіданні 30.09.2019 р. представник позивача просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 199 556,88 грн. податку на додану вартість, 47 513,54 грн. ввізного мита, 2 976,51 інфляційних втрат, 1 003,04 грн. 3 % річних та прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову.

Інші представники сторін не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності інших представників.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.11.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Телко-Україна" (клієнт) та фізичною особою-підприємцем Голенок Зоєю Петрівною (експедитор) укладено договір № 02-ТР/17Н на надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні, відповідно до умов якого експедитор зобов`язався здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні імпортних, експортних, транзитних вантажів у міжнародному сполученні з пункту відправлення в пункт призначення, зазначені клієнтом в транспортному замовлені (заявці), різними видами транспорту за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення, залежно від маршруту, а замовник зобов`язався оплачувати транспортно-експедиційне обслуговування на умовах і в термін, передбачені цим договором.

Умовами пункту 3.2 договору визначено, що експедитор взяв на себе обов`язок щодо організації перевезення і здійснення транспортно-експедиторського обслуговування вантажів клієнта по його заявці; контролювати силами водія транспортного засобу процес завантаження/розвантаження, включаючи поштучний перерахунок вантажних місць, перевірку зовнішнього стану упаковки, порядок завантаження/розвантаження; доставити ввірений вантажовідправником вантаж в обумовлений термін в пункт призначення і видати його одержувачу, зазначеному у товарно-транспортних документах.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору оплата проводиться клієнтом експедитору, за фактом виконаної роботи, протягом 30-ти календарних днів з дня митного оформлення вантажу в країні отримання (за умови надання оригіналів усіх необхідних документів з боку експедитора). Підставою для здійснення розрахунків є оригінал або факсимільна копія рахунку-фактури, оригінал CMR-накладної з відміткою вантажоодержувача про приймання вантажу і оригінал акту виконаних робіт.

Згідно пункту 5.5 договору експедитор відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, як за власні дії і недогляди.

Пунктами 5.7, 5.8 договору передбачено, що експедитор несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу та/або за його ушкодження, що стались з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки вантажоотримувачу, зокрема, за втрату вантажу чи його недостачу, в розмірі вартості (оголошеної/дійсної) або частини вартості (оголошеної/дійсної), пропорційної частини вантажу, якої не вистачає. У випадку повної або часткової втрати вантажу також підлягають відшкодуванню плата за перевезення, мито, інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу. Розмір такого відшкодування визначається у розмірі: цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.

При цьому, штрафні санкції, відшкодування та компенсації, підлягають сплаті не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання відповідної вимоги (претензії, рахунку-фактури, тощо) стороною, якій така направлена (п. 5.18 договору).

Додатком № 1 до договору № 02-ТР/17Н від 02.11.2017 р. сторонами погоджені, зокрема, маршрут та вартість перевезень.

На виконання умов договору клієнтом сформована заявка № 496 від 29.11.2018 р. на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні, відповідно до якої експедитор на замовлення клієнта має здійснити перевезення товару, загальною вагою 22,484 тони, який підлягає доставці з Республіки Польща на склад позивача, за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 21; вартість транспортних послуг складає 1 650,00 Євро.

Згідно з комерційним інвойсом № 200692926 від 30.11.2018 р. позивачем придбаний у компанії SABIC Sales Europe B.V. товар на суму 28 930,00 Євро.

29.11.2018 р. між фізичною особою-підприємцем Голенок З.П. (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Монтаж-Буд" (перевізник) укладено договір перевезення вантажів (надання послуг з міжнародних і внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) № 29/11/18, відповідно до умов якого експедитор в інтересах свого клієнта і за його рахунок замовляє, а перевізник за плату надає послуги з перевезення вантажу, вказаного експедитором.

Детальні умови кожного перевезення зазначаються експедитором у окремих заявках на експедирування вантажу з обов`язковим посиланням на даний договір. Заявка може оформлюватись за допомогою обміну листами з використанням факсимільного зв`язку, які будуть мати силу оригіналів у встановленому законодавством порядку. Приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі та у відповідності до товарно-супровідних документів експедитора. Факти виконання кожного перевезення підтверджується відміченим належним чином товарно-транспортними накладними (CMR), а також відповідним актом виконаних робіт (п.п. 2.1, 2.1.3, 2.2, 2.3 договору).

На виконання умов цього договору, між фізичною особою-підприємцем Голенок З .П . та товариством з обмеженою відповідальністю "Монтаж-Буд" сформована та підписана заявка від 29.11.2018 р. на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування при перевезенні вантажу, в якій зазначено: автомобіль Рено, номерні знаки НОМЕР_1 /НОМЕР_3.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 30.11.2018 р. вантаж був прийнятий до перевезення перевізником автомобілем з номерними знаками НОМЕР_1/НОМЕР_3, якого обрав і залучив до перевезення відповідач.

За твердженням позивача, вантаж був розмитнений на території України, однак на його склад доставлений не був.

05.12.2018 р. керівник відділу логістики товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" Літош А.В. звернувся до Оболонського управління поліції ГУ НП в місті Києві із заявою про пропажу вантажу, який мав бути надійти на адресу вантажоодержувача (позивача).

В Єдиному реєстрі досудових розслідувань 11.12.2018 р. зареєстроване кримінальне провадження № 12018100050009983 про крадіжку товару, який належить позивачу, чим спричинено товариству матеріальний збиток.

Також в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12019110200000664 за заявою Голенок Зої Петрівни про вчинення невідомими особами шахрайських дій.

12.12.2018 р. позивач звернувся до відповідача з претензією щодо відшкодування вартості втраченого товару, перевезення, ввізного мита, податку на додану вартість та інших платежів, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист від 12.12.2018 р. (отримана відповідачем 14.12.2018 р. відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення).

У відповідь на претензію відповідач листом від 11.01.2019 р. повідомив позивача про відсутність своєї вини, оскільки вантаж був викрадений невідомими особами, за фактом чого органами Національної поліції проводиться розслідування. Окрім того, експедитор посилався на те, що втрачений вантаж був застрахований позивачем у приватному акціонерному товаристві "ПЗУ Україна", а тому страховик має здійснити на користь позивача страхову виплату.

Предметом спору є права позивача, що випливають з договору № 02-ТР/17Н на надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні, на отримання вартості втраченого вантажу, перевезення, ввізного мита, податку на додану вартість, при втраті вантажу.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Нормами статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування, експедитор несе відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідальність за вибір третіх осіб, залучених експедитором до виконання зобов`язань перед замовником несе експедитор (ст. 932 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення зазначені також у договорі № 02-ТР/17Н від 02.11.2017 р. на надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному сполученні.

Статтею 934 Цивільного кодексу України передбачено, що за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування, експедитор відповідає перед клієнтом, відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до статті 618 Цивільного кодексу України, яка вміщена у главу 51 цього Кодексу, передбачено, що боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосередньо виконавця.

Таким чином, з огляду на положення статті 932 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також п.п. 5.5, 5.7, 5.8 договору, фізична особа-підприємець Голенок Зоя Петрівна як експедитор за договором № 02-ТР/17Н від 02.11.2017 р. несе відповідальність за дії залучених ним третіх осіб, як за свої власні, тому доводи відповідача про відсутність його вини у втраті вантажу перевізником судом до уваги не приймаються .

Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать обставини справи, експедитором (відповідачем) було прийнято до організації перевезення товару на суму 886 848,11 грн. (28 930,00 Євро) на підставі договору № 02-ТР/17Н від 02.11.2017 р. за міжнародним сполученням Польща-Україна, який був втрачений перевізником на території України після його розмитнення.

На підставі викладеного, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про стягнення 886 848,11 грн. вартості втраченого вантажу є обґрунтованими і підлягають задоволенню, оскільки експедитор відповідно умов договору № 02-ТР/17Н від 02.11.2017 р. та законодавчих норм відповідає перед клієнтом за втрату вантажу перевізником.

Твердження відповідача щодо подвійного стягнення позивачем грошових коштів за втрачений вантаж, який був застрахований приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна", спростовується наявним в матеріалах справи листом № 575 від 18.04.2019 р., в якому страховик вказував, що нанесена позивачу шкода не була відшкодована. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення 47 513,54 грн. ввізного мита, 199 556,88 грн. податку на додану вартість та 50 580,69 грн. вартості транспортних послуг, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем понесених витрат. Проте з таким висновком погодитись не можна.

Так, пунктом 5.8 договору № 02-ТР/17Н від 02.11.2017 р. визначено, що у випадку повної або часткової втрати вантажу також підлягають відшкодуванню плата за перевезення, мито, інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу.

Позивачем до матеріалів позовної заяви, зокрема, додано копію митної декларації формою МД-2 № 18202 від 01.12.2018 р. відповідно до графи 47 якої задекларовано суми нарахування платежів, а саме: 020 ввізне мито (5 %) на суму 47 513,54 грн.; 028 податок на додану вартість (20 %) на суму 199 556,88 грн.

Як передбачено пунктом 1 Розділу ІІ "Заповнення граф митних декларацій" порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012 р., графа 47 заповнюється у разі сплати вивізного мита та/або сплати за виконання митних формальностей поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів.

Згідно з класифікатором способів розрахунку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.2012 р., код способу розрахунку 01 визначено як сплата митних платежів у безготівковій формі через рахунки, відкриті на ім`я митних органів в територіальних органах Державної казначейської служби.

Враховуючи наведене, позивачем в митній декларації вказано коди платежів, суми та ЄДРПОУ платника, як визначено порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа № 651 від 30.05.2012 р., що підтверджує фактичну оплату ввізного мита та податку на додану вартість. Такі обставини також підтверджуються розмитненням товару на території України.

Таким чином, документально доведені суми митних платежів у розмірі 47 513,54 грн. та податку на додану вартість у розмірі 199 556,88 грн. мали бути покладені на експедитора, отже позовні вимоги в цій частині підлягали задоволенню.

В решті вимог позивача щодо відмови у стягненні з відповідача 50 580,69 грн. вартості транспортних послуг апелянтом судове рішення не оскаржується.

Стосовно стягнення з відповідача 11 844,99 грн. інфляційних втрат та 3 991,60 грн. 3 % річних нарахованих за період прострочення грошового зобов`язання з 18.01.2019 р. по 27.02.2019 р., слід зазначити наступне.

Нормами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України виникає у зв`язку з простроченням виконання будь-якого грошового зобов`язання незалежно від правової природи його виникнення.

Оскільки, у відповідності до умов договору відшкодування експедитором вартості втраченого вантажу та інших платежів, пов`язаних з перевезенням вантажу, є грошовим зобов`язанням, то відповідач отримавши вимогу позивача 14.12.2018 р. та не виплативши грошові кошти у визначений ст. 530 Цивільного кодексу України строк, допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, що спростовує твердження відповідача про відсутність правових підстав для нарахувань відповідних санкцій.

Перевіривши здійснені розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 11 844,99 грн. інфляційних втрат та 3 991,60 грн. 3 %, є такими, що ґрунтуються на нормах законодавства України, тож позов в цій частині підлягає задоволенню повністю.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Враховуючи встановлені обставини, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення 199 556,88 грн. податку на додану вартість, 47 513,54 грн. ввізного мита, 2 976,51 інфляційних втрат та 1 003,04 грн. 3 % річних.

В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" на рішення господарського суду Київської області від 10.07.2019 р. у справі № 911/602/19 задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 10.07.2019 р. у справі № 911/602/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 199 556,88 грн. податку на додану вартість, 47 513,54 грн. ввізного мита, 2 976,51 інфляційних втрат, 1 003,04 грн. 3 % річних та прийняти нове рішення в цій частині.

Задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" в частині стягнення 199 556,88 грн. податку на додану вартість, 47 513,54 грн. ввізного мита, 2 976,51 інфляційних втрат, 1 003,04 грн. 3 % річних.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Голенок Зої Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Телко Україна" (01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, 4-Г, ЄДРПОУ 32856918) 199 556,88 грн. податку на додану вартість, 47 513,54 грн. ввізного мита, 2 976,51 інфляційних втрат, 1 003,04 грн. 3 % річних, 17 246,33 грн. судового збору за подання позову та 27 007,57 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 10.07.2019 р. у справі № 911/602/19 залишити без змін.

Доручити господарському суду Київської області видати наказ.

Матеріали справи № 911/602/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.10.2019 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

А.Г. Майданевич