Постанова

від 30.09.2019 по справі 632/1910/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року

м. Харків

Справа № 632/1910/18

Провадження № 22-ц/818/1641/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Сидорчук М.О.,

сторони справи:

позивачі - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Верхньоорільська сільська рада Первомайського району Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Щербак Тетяни Михайлівни, яка діє в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, на рішення Первомайського районного суду Харківської області, ухвалене 18 грудня 2018 року у складі судді Библіва С.В.,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, після уточнення якого у листопаді 2018 року (а.с. 68-75) просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки, яка за життя була розпочата спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на державну реєстрацію права власності на його ім`я на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,4700 га, що розташована за межами населених пунктів в територіальних межах Верхньоорільської сільської ради Первомайського району Харківської області за рахунок земельної ділянки, що знаходилася в постійному користуванні ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії IV-ХР № 018203 від 29.12.2001 та розпорядження Первомайської районної державної адміністрації Харківської області № 357 від 03.10.2003 про передачу у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_2 . Спадщину він прийняв, подавши відповідну заяву до нотаріальної контори. ОСОБА_2 на праві постійного користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія IV-ХР № 018203 від 29.12.2001 належала земельна ділянка площею 1,4700 га для ведення підсобного господарства (надалі Земельна ділянка). На підставі заяви ОСОБА_2 від 11.09.2003 Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області (надалі Первомайська РДА) було прийнято розпорядження № 357 від 03.10.2003 року про передачу у власність ОСОБА_2 Земельної ділянки. Вказане розпорядження не скасоване та є чинним. За життя ОСОБА_2 не встигла закінчити процедуру приватизації Земельної ділянки, тому нотаріус постановою відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 з підстав відсутності у спадкодавця правовстановлюючого документу на право власності на Земельну ділянку.

Рішенням Первомайського районного суду Харківської області від 18 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволений. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації Земельної ділянки, яка за життя була розпочата спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на державну реєстрацію права власності на його ім`я на Земельну ділянку.

Рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 розпочала процедуру приватизації Земельної ділянки у 2003 році. ОСОБА_1 в позові ставить питання не про визнання за ним права власності на земельну ділянку, а вимагає продовжити оформлення його права на спадкування за законом. Спадщину після смерті матері позивач прийняв звернувшись із заявою до нотаріальної контори в установлений законом строк, проте отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії. Тому має місце порушення права позивача на завершення приватизації земельної ділянки, що підлягає захисту.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення прийнято з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи. А саме, ОСОБА_1 не звертався до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про завершення приватизації Земельної ділянки, що належала його матері, відмови на своє звернення не отримував. Головне управління не порушувало права позивача, які захищені судом. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилається на порушення його прав, проте не зазначає ким саме з відповідачів та яким чином вони порушені. До понововажень Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не входить внесення відомостей про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, тому будь-яких протиправних дій стосовно позивача апелянт не вчиняв.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах вимог , заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст.367 ЦПК України).

Як установлено судовим розглядом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії IV-ХР № 018203 мала в постійному користуванні земельну ділянку площею 1,4700 га на території Верхньоорільської сільської ради для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 10).

11 вересня 2003 року ОСОБА_2 звернулася до голови Первомайської районної державної адміністрації з заявою про передачу їй земельної ділянки площею 1,47 га на території Верхньоорільської сільської ради у приватну власність для ведення особистого сільського господарства (а.с. 104).

Розпорядженням Первомайської районної державної адміністрації Харківської області від 3 жовтня 2003 року № 357 ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 0,4700 га для ведення особистого селянського господарства, що перебувала в користуванні ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії IV-ХР № 018203 (а.с. 103).

27 листопада 2015 року ОСОБА_2 уклала договір № 056/156 з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 Вячеславовичем на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка була виготовлена (а.с. 11-15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а.с. 79). На підставі належним чином посвідченого заповіту від 11.11.2011 ОСОБА_2 заповіла земельну ділянку, що перебувала у її постійному користуванні на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІV-ХР № 018203, ОСОБА_1 (а.с. 9).

Постановою приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Вовк Ірини Василівни ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на Земельну ділянку, оскільки відсутній документ про право власності спадкодавця на спадкове майно (а.с. 102).

У 2017 році ОСОБА_2 зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на завершення приватизації Земельної ділянки, однак отримала відмову враховуючи на недотримання нею вимог закону щодо подання відповідних заяв та їх оформлення (а.с. 21).

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Правовою основою виділення земельної частки (паю) є Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) . Даним Законом визначено, що виділення земельної частки (паю) в окрему земельну ділянку здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради в межах населених пунктів, а за межами населених пунктів - відповідних органів виконавчої влади (райдержадміністрацій).

Спір у справі виник внаслідок того, що державний нотаріус відмовив спадкоємцю оформити спадщину і видати правовстановлюючий документ на земельну ділянку, приватизацію якої розпочав спадкодавець.

Відповідно до положень статті 1216 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно пункту г частини першої статті 81 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X Перехідні положення ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 14-652цс18.

Оскільки спадкодавець розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, спадкоємець має право звернутися до суду із позовом про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на своє ім`я.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд при розгляді 17 квітня 2019 року справи № 723/1061/17, провадження № 61-26091св18.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали його матері на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України. До складу спадщини входить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочала за життя у встановленому порядку та не завершила у зв`язку зі смертю.

Тому рішення суду в частині визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом права на завершення приватизації Земельної ділянки, яка за життя була розпочата спадкодавцем ОСОБА_2 , є законним та обґрунтованим. Тому не підлягає зміні чи скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним в порядку спадкування за заповітом права на проведення державної реєстрації на його ім`я права власності на Земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування (пункт 81 2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553)).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Отже, захисту підлягає лише порушене, невизнане чи оспорювань право, свободи чи законний інтерес особи. Захист права на майбутнє чинним ЦПК України не передбачений.

Після звершення приватизації земельної ділянки, ОСОБА_1 не позбавлений права в установленому порядку звернутися до державного реєстратора та зареєструвати своє право власності на Земельну ділянку в установленому законом порядку.

Враховуючи викладене вище, апеляційну скаргу представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - змінити, скасувавши в частині задоволення позову ОСОБА_1 про перехід до нього в порядку спадкування за законом права на державну реєстрацію права власності на його ім`я на Земельну ділянку. В цій частині належить ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В іншій частині рішення суду є законним і обґрунтованим, зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 , ст. 376, ст. 382-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Щербак Тетяни Михайлівни, яка діє в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, задовольнити частково.

Рішення Первомайського районного суду Харківської області від 18 грудня 2018 року скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 про перехід до нього в порядку спадкування за законом права на державну реєстрацію права власності на його ім`я на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,4700 га, розташованої за межами населених пунктів в територіальних межах Верхньоорільської сільської ради Первомайського району Харківської області за рахунок земельної ділянки, що знаходилася в постійному користуванні ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІV-ХР № 018203 від 29 грудня 2001 року.

Ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає оскарженню в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 30 вересня 2019 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді А.В. Котелевець

Р.М. Піддубний