Постанова

від 03.10.2019 по справі 916/322/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/322/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Віо-Ле

на рішення господарського суду Одеської області від 01.07.2019 , ухвалене суддею Літвіновим С.В., м. Одеса, повний текст складено 11.07.2019

у справі № 916/322/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Віо-Ле

до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Віо-Ле (далі ТОВ Віо-Ле , Товариство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (далі міська рада), в якому просило суд визнати незаконним та скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради № 74-VII від 30.03.2016 Про безоплатне прийняття до комунальної власності гуртожитку, розташованого по вул. Вокзальній, 19а в м. Білгород-Дністровський .

Позов мотивований тим, що оскаржуване рішення міської ради про безоплатне прийняття до комунальної власності будівлі гуртожитку суперечить ухвалі господарського суду Одеської області від 04.08.2008 у справі № 33-7-24-2-32/23-05-1020, якою за позивачем на цей гуртожиток визнано право власності.

У відзиві на позову заяву відповідач зазначив про те, що Товариством не визначено, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено та які дії необхідно вчинити для його відновлення. Мешканцями гуртожитку приватизовано кімнати гуртожитку та належним чином оформлені права власності. За таких обставин, оскаржуване рішення міської ради вичерпало свою дію фактом його виконання.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.07.2019 у справі № 916/322/19 у задоволенні позову ТОВ Віо-Ле відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. Рішення міської ради вичерпало свою дію фактом його виконання. Позивачем не було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, а ухвала господарського суду Одеської області від 04.08.2008 у справі № 33-7-24-2-32/23-05-1020 не підтверджує того, що позивач є його власником.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що воно суперечить ухвалі господарського суду Одеської області від 04.08.2008 у справі № 33-7-24-2-32/23-05-1020, якою за позивачем на спірний об'єкт визнано право власності. Те, що спірний об'єкт належить позивачу на праві власності зазначено і в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 495/8001/16-а.

Скаржник також зазначив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування, що є актами одноразового застосування не можуть скасовуватись самим органом місцевого самоврядування, ніяких заборон щодо їх скасування в судовому порядку немає.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено відповідачу строк до 16.09.2019 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз'яснено учасникам справи про право в строк до 16.09.2019 подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, про те, що тільки державна реєстрація є офіційним визнанням і підтвердження факту виникнення права власності, а надана позивачем ухвала господарського суду Одеської області від 04.08.2008 у справі № 33-7-24-2-32/23-05-1020 є неналежним правовстановлюючим документом. Посилання скаржника на можливість скасування рішень органів місцевого самоврядування у судовому порядку можливо застосувати лише до нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, а не до ненормативних актів одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх виконання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019 справу № 916/322/19 призначено до розгляду на 03.10.2019 о 10:30 год.

В судове засідання 03.10.2019 з'явився представник відповідача, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 01.07.2019 у справі № 916/322/19 - без змін.

Представник ТОВ Віо-Ле в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про поважність причин неявки не повідомив, у зв'язку з чим судова колегія у відповідності до положень п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України дійшла висновку про можливість розгляду даної справи за його відсутності.

Крім того, ухвалами суду апеляційної інстанції від 02.09.2019 та від 18.09.2019 явка представників учасників справи не визнавалась обов'язковою, учасників справи попереджено, що незабезпечення в судове засіданні апеляційної інстанції своїх представників не буде перешкоджати розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.08.2008 у справі № 33-7-24-2-32/23-05-1020, зокрема, визнано право власності ТОВ Віо-Ле на будівлю гуртожитку, розташованого на земельній ділянці площею 4972 кв.м. по вул. Вокзальній, 19 А в м. Білгород-Дністровський Одеської області, зазначену у технічній документації комунального підприємства Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації від літерою А .

30.03.2016 Білгород-Дністровською міською радою прийнято рішення № 74-VII від 30.03.2016 Про безоплатне прийняття до комунальної власності гуртожитку, розташованого по вул. Вокзальній, 19а в м. Білгород-Дністровський , яким, зокрема, прийнято у комунальну власність територіальної громади м. Білгород-Дністровський гуртожиток, розташований за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Вокзальна, 19а в існуючому технічному стані; надано дозвіл на приватизацію кімнат гуртожитку мешканцями, згідно затвердженого переліку мешканців гуртожитку по вул. Вокзальна, 19а, м. Білгород-Дністровський.

Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ Віо-Ле визнати незаконним та скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради № 74-VII від 30.03.2016 з тих підстав, що останнє суперечить ухвалі господарського суду Одеської області від 04.08.2008 у справі № 33-7-24-2-32/23-05-1020, якою за позивачем на цей гуртожиток визнано право власності.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив, зокрема, з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту, а оскаржуване рішення міської ради вичерпало свою дію фактом його виконання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

За змістом ст. 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 цього Кодексу.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом (постанова Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 904/1075/17).

Разом з тим, позивачем у даній справі взагалі не визначено, які дії необхідно вчинити для відновлення його порушеного права.

За своєю правовою суттю оскаржуване рішення міської ради є ненормативним актом індивідуальної дії, юридична сутність якого зводиться до одноразового застосування та який вичерпує свою дію фактом його виконання.

Як вже зазначалось раніше, оскаржуваним рішенням міської ради надано дозволи мешканцям гуртожитку на приватизацію його кімнат.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що мешканцями гуртожитку по вул. Вокзальна, 19а в м. Білгород-Дністровський приватизовано кімнати гуртожитку та належним чином оформлені права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2016 проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ВОК 19 А , засновниками якої є фізичні особи - співвласники спірного гуртожитку, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.39-42).

Отже оскаржуване рішення міської ради вичерпало свою дію фактом його виконання.

При цьому, колегією суддів враховується і те, що позивачем, в порушення ч. 1 ст. 182 ЦК України, згідно якої право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, не було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно. Це підтверджується листом комунального підприємства Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації № 649 від 02.05.2019 (а.с.82), в якому зазначається, що останнім не здійснювалась державна реєстрація права власності на гуртожиток за ТОВ Віо-Ле на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 04.08.2008 у справі № 33-7-24-2-32/23-05-1020.

При цьому. в матеріалах справи відсутні докази, що позивач оскаржував такі дії органу державної реєстрації.

Судова колегія зазначає, що вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

ТОВ Віо-Ле звернулось до господарського суду Одеської області за захистом свого порушеного права власності на гуртожиток по вул. Вокзальна, 19 А в м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права та законного інтересу, не є ефективним та не здатний його відновити.

Рішення господарського суду Одеської області від 01.07.2019 у справі № 916/322/19 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283

ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 01.07.2019 у справі №916/322/19 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Віо-Ле залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Віо-Ле .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.10.2019.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Поліщук