Постанова

від 05.12.2019 по справі 916/322/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/322/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Міщенко І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта В.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віо-Ле" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2019 (суддя Літвінов С.В.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 (головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді: Таран С.В., Поліщук Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віо-Ле"

до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

про визнання незаконним та скасування рішення,

За участю представників сторін:

від позивача: Голоднюк О.М. - адвокат,

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІО-Ле" (далі - Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (далі - Рада, відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської міської ради №74-VII від 30.03.2016 "Про безоплатне прийняття до комунальної власності гуртожитку, розташованого по вул. Вокзальній, 19а в м. Білгород-Дністровський".

1.2. Позов мотивований тим, що оскаржуване рішення Ради про безоплатне прийняття до комунальної власності будівлі гуртожитку суперечить ухвалі Господарського суду Одеської області від 04.08.2008 у справі № 33-7-24-2-32/23-05-1020, якою за позивачем на цей гуртожиток визнано право власності.

1.3. У відзиві на позову заяву відповідач зазначив про те, що Товариством не визначено, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено та які дії необхідно вчинити для його відновлення. Мешканцями гуртожитку приватизовано кімнати гуртожитку та належним чином оформлені права власності. За таких обставин оскаржуване рішення міської ради вичерпало свою дію фактом його виконання.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019, у задоволенні позову відмовлено.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 23.10.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Віо-Ле" безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 916/322/19.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 31.10.2019 у справі №916/322/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Міщенко І.С.

3.3. 11.11.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 05.12.2019, якою повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 29.11.2019.

3.4. В судове засідання з`явився представник позивача, який просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення, прийняти нове, яким в повному обсязі задовольнити його позовні вимоги. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі позивач просить ухвалені у справі рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради №74-VII від 30.03.2016 "Про безоплатне прийняття до комунальної власності гуртожитку, розташованого по вул. Вокзальній, 19а в м. Білгород-Дністровський", оскільки воно суперечить ухвалі Господарського суду Одеської області від 04.08.2008 у справі № 33-7-24-2-32/23-05-1020, яка набрала законної сили.

4.2. Ці вимоги мотивовано тим, що судові рішення протирічать приписам статей 8, 41, 129-1 Конституції України, оскільки судове рішення у справі № 33-7-24-2-32/23-05-1020, котрим визнано за ним право власності на спірне майно, є чинним, а законодавством не встановлено граничний термін реєстрації права власності на нерухоме майно.

4.3. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у її задоволенні, а судові рішення залишити без змін.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2008 у справі № 33-7-24-2-32/23-05-1020, зокрема, визнано право власності ТОВ Віо-Ле на будівлю гуртожитку, розташованого на земельній ділянці площею 4972 кв.м. по вул. Вокзальній , 19 А в м . Білгород - Дністровський Одеської області, зазначену у технічній документації комунального підприємства Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації від літерою А .

5.2. 30.03.2016 Білгород-Дністровською міською радою прийнято рішення № 74-VII від 30.03.2016 Про безоплатне прийняття до комунальної власності гуртожитку, розташованого по вул. Вокзальній, 19а в м. Білгород-Дністровський , яким, зокрема, прийнято у комунальну власність територіальної громади м. Білгород-Дністровський гуртожиток, розташований за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Вокзальна, 19а, в існуючому технічному стані; надано дозвіл на приватизацію кімнат гуртожитку мешканцями, згідно затвердженого переліку мешканців гуртожитку по вул. Вокзальна, 19а, м . Білгород -Дністровський.

5.3. Судами встановлено та не заперечується учасниками справи, що мешканцями гуртожитку по вул. Вокзальна, 19а в м . Білгород-Дністровський приватизовано кімнати гуртожитку та належним чином оформлені права власності.

5.4. 23.06.2016 проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ВОК 19 А , засновниками якої є фізичні особи - співвласники спірного гуртожитку, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

5.5. Також встановлено, що позивачем не було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно.

6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, який підтримав апеляційний суд, виходив, зокрема, з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту, а оскаржуване рішення міської ради вичерпало свою дію фактом його виконання. Також суди посилалися на той факт, що позивачем не зареєстровано права власності на спірну будівлю.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

7.2. Верховенство права, як основоположний принцип господарського судочинства (ч.1 ст.11 ГПК), визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту .

7.3. За приписами ч.1 ст. 2 ГПК:

"1. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави."

Стаття 5 ГПК визначає:

"1. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону."

За приписами ч.1 та п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України):

"1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб."

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що:

"Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси."

7.4. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.19 у справі № 826/7380/15 виклала наступну правову позицію:

"Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект .

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам ."

7.7. Касаційний господарський суд у постанові від 24.09.19 у справі №910/5320/17 зазначив наступне:

"10.21. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

10.22. За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).

10.23. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

10.24. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

10.25. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 (пункти 8.1 - 8.5 постанови).

10.26. Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства."

7.8. Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ Віо-Ле визнати незаконним та скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради № 74-VII від 30.03.2016 про безоплатне прийняття до комунальної власності гуртожитку з тих підстав, що останнє суперечить ухвалі господарського суду Одеської області від 04.08.2008 у справі № 33-7-24-2-32/23-05-1020, якою за позивачем на цей гуртожиток визнано право власності, тобто, позивач свої позовні вимоги обґрунтовує порушенням своїх прав саме власника на спірне майно.

7.9. Разом з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій, оскаржуваним рішенням, зокрема, надано дозволи на приватизацію кімнат гуртожитку мешканцями, згідно затвердженому переліку мешканців гуртожитку по вул. Вокзальна, 19а , м. Білгород- Дністровського.

Судами встановлено та не заперечується учасниками справи, що мешканцями гуртожитку по вул. Вокзальна, 19а в м . Білгород-Дністровський приватизовано кімнати гуртожитку та належним чином оформлені права власності.

Згідно відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1 552 102 0000 003435 від 23.06.2016 року, проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ВОК 19 А , засновниками якої є фізичні особи - співвласники будинку.

7.10. Відповідно до ст.1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

7.11. Враховуючи наведені Верховним Судом правові висновки, а також встановлені у справі обставини про приватизацію громадянами квартир у спірному гуртожитку на виконання оспорюваного рішення Ради, а також реєстрацію 23.06.2016 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ВОК 19 А , сам по собі заявлений до Ради позов про скасування рішення, яким прийнято у комунальну власність гуртожиток з наданням дозволу його мешканцям на приватизацію у ньому кімнат, у випадку його задоволення не призведе до реального відновлення порушених прав позивача (у разі встановлення факту їх порушення), позаяк гуртожиток на праві спільної сумісної власності належить його власникам-громадянам і фактично на даний момент саме з ними, а не з відповідачем по справі, у позивача наявні спірні правовідносини щодо права власності на спірну будівлю.

Відтак суди першої та апеляційної інстанцій правомірно визнали неефективним обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів, оскільки даний позов не забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, а тому відмовили в його задоволенні.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віо-Ле" необхідно залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

8.3. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віо-Ле" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2019 у справі №916/322/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

І. Міщенко