Постанова

від 24.09.2019 по справі 910/13258/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2019 р. Справа№ 910/13258/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Сітайло Л.Г.

секретар судового засідання : Гуцал О.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 24.09.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова група"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.11.2018 (повний текст рішення складено 16.11.2018)

у справі №910/13258/17 (суддя ТрофименкоТ.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова група"

до 1) Головного управління фельд'єгерського зв'язку Державної

служби спеціального зв'язку та захисту інформації України

2) Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби

спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Харкові

3) Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку державної служби

спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Полтаві

за участю Військової прокуратури Київського гарнізону

про стягнення 9 788 522,69 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова група" (далі- позивач, ПАТ "Українська фінансова група") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - відповідач-1), Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Харкові (далі - відповідач-2), Відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в місті Полтаві (далі - відповідач-3) про стягнення з відповідача-1 збитків в сумі 184 260,30 грн, стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 збитків в сумі 769 768,14 грн та 6 479 252,84 грн, стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-3 збитків в сумі 2 355 241,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем-1 самостійно, а також солідарно з відповідачем-2 та з відповідачем-3 здійснювалось виконання договірних зобов'язань з доставляння відправлень позивача, проте, внаслідок нападу сторонньої особи, відповідачами втрачені відправлення, які були прийняті зазначеними особами у позивача для доставки відповідно до умов договорів. За таких обставин, внаслідок невиконання відповідачами господарських зобов'язань, позивач вказував про завдання йому збитків в сумі оголошеної цінності кожного з відправлень. Обставини, за яких відповідачами не було забезпечено збереження та доставку відправлень позивача, не належать до подій, що звільняють від відповідальності (стаття та підпункт 7.1.4 договорів).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018, позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 184 260,38 грн збитків, з відповідача-2 - 7 249 020,98 грн збитків, з відповідача-3 - 2 355 241,33 грн збитків. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 06.06.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 у справі №910/13258/17 скасовано, справу №910/13258/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

10.07.2018 постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відмовлено в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова група" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 910/13258/17.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі №910/13258/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що фельд'єгерським зв'язком як зв'язком спеціального призначення, що входить до системи поштового зв'язку України, забороняється пересилати іноземну валюту, а сума оголошеної цінності поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення. Крім цього, зі змісту договорів суд першої інстанції встановив, що позивачем надавались цінні посилки (пакети) запакованими і відповідач лише у окремих випадках міг перевірити вміст відправлень. За висновками суду першої інстанції, позивачем не надано доказів того, що вказані позивачем в реєстрах кошти дійсно були вкладені у зазначені цінні посилки, як і не надано доказів здійснення перевірки вмісту відправлення виконавцем послуг.

З огляду на викладене, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для відшкодування спричинених збитків, зокрема, наявності реальних збитків, протиправної поведінки відповідачів, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів, яка полягала в неналежному виконанні договірних обов'язків, та завданими збитками, що виключає можливість покладення на відповідачів відповідальності у вигляді стягнення збитків ні на кожного окремо, ні в солідарному порядку.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач (Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова група") звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова група" в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не було враховано тих обставин, що матеріальна відповідальність відповідачів за прийняті від замовника відправлення в межах оголошеної цінності встановлена умовами договорів №19-8/К, №073/02, №05/2013 Б/К. При цьому, внаслідок втрати відповідачами цінних відправлень (іноземної валюти) позивача, останньому було завдано збитків, відповідальність з відшкодування яких, на думку позивача, слід покласти солідарно на відповідачів. Також, на переконання позивача, фельд'єгерським зв'язком як зв'язком спеціального призначення, що входить до системи поштового зв'язку України, не забороняється пересилати іноземну валюту. Навпаки, саме доставка цінних відправлень позивача є предметом договорів, укладених з відповідачами.

Крім того, у доповненнях до апеляційної скарги скаржник вказував на поважність причин неподання з боку позивача копій вироку Ленінського районного суду м.Харкова від 21.09.2017 та ухвали Ленінського районного суду м.Харкова від 19.11.2018 у праві № 64/4315/17, які доводять, на переконання скаржника, що незабезпечення з боку відповідача-1 та відповідача-2 збереженян та доставки відправлення, прийнятого 23.11.2016, мало місце в результаті правопорушення уповноваженого представника відповідача-2 в особі ОСОБА_3, вину якого визнано з боку відповідача-2.

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що позивач посилається виключно на неналежне виконання відповідачами умов договорів, але ніяк не пов'язує наслідки такого невиконання з протиправними діями третіх осіб. Крім того, відповідач-1 наголошував на тому, що спірні правовідносини надання послуг фельд'єгерського зв'язку, як зв'язку спеціального призначення, що входить до системи поштового зв'язку України, регулюються, зокрема, нормами Закону України Про поштовий зв'язок та Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, яким встановлено заборону пересилки у внутрішніх поштових відправленнях грошових коштів. Також, відповідач-1 посилався на відсутність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, як підстави для відшкодування збитків.

У відповіді на відзив відповідача-1, позивач посилався на те, що доводи відповідача-1, наведені у відзиві - є безпідставними та спростовуються як навними матеріалами справи, так і відомостями, проголошеними у судових засіданнях в суді першої інстанції.

Також, у додаткових поясненнях, відповідач-1 вказував на те, що посилання позивача на вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 21.09.2017, як на доказ неналежного виконання зобов'язань за договорами №19-8/К, №073/02, №05/2013 Б/К, є безпідставним, оскільки визнання винним військовослужбовця у недбалому ставленні до військової служби та порушення внутрішніх інструкцій установи - не є причинно - наслідковим зв'язком неналежного виконання договорів та понесення збитків. Причинний зв'язок при завданні збитків позивачу виник з підстави злочинних дій сторонніх осіб, а саме нападів на військовослужбовців, тобто від злочинного посягання. Навяність збитків в сумі 9 788 522,69 грн. позивач обґрунтовує лише актами вкладення, але вказані акти не є належними доказами завдання збитків, оскільки зміст таких актів не свідчить про їх приналежність до укладених договорів.

В свою чергу, позивач в заперечення вищенаведених доводів відповідача-1, посилався на те, що вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 21.09.2017, який набрав законної сили, встановлено безпосередній зв'язок протиправної поведінки, вчиненої у вигляді незабезпечення доставки (своєчасного вручення) відправлень та невжиття всіх необхідних заходів щодо охорони і збереження, із наслідками, що полягають у заволодінні невстановленими особами документами із грифами таємно та цілком таємно , втраченими у баулах разом із відправленнями з оголошеною цінністю. При цьому, факт приймання відповідачами у закритому вигляді (без перевірки з боку відповідачів вкладеного) відправлень, змістом яких оголошено документи з грифами таємно та цілком таємно , не визнано підставою для звільнення від відповідальності, встановлення факту відсутності правопорушення або недоведеності повного складу правопорушення в частині наслідків протиправної поведінки. Також, позивач посилався на те, що відповідальність відповідачів передбачена умовами господарських договорів та нормами матеріального права, що регулюють господарські (цивільні) правовідносини, для застосування яких не передбачено в якості обов'язкової передумови наявність обвинувального вироку щодо невстановлених осіб; вжиття всіх необхідних та достатніх заходів з боку відповідачів для збереження та доставки відправлень, із дотриманням відповідачами встановленого порядку виконання господарських договорів, мало унеможливити настання негативних наслідків як у вигляді збитків за недоставленими цінними відправленнями позивача, так і у вигляді втрати документів з грифами таємно та цілком таємно ; відповідачами не було вжито всіх необхідних та достатніх заходів для збереження та доставки відправлень і не було дотримано визначеного згідно із законодавством України порядку перевезення відправлень з оголошеною цінністю при виконанні укладених договорів, внаслідок чого позивачу завдано збитки у вигляді нестачі, що підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів в межах оголошеної цінності.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі №910/13258/17 задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у даній справі скасовано, прийнято нове рішення суду, яким позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просило постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі №910/13258/17 скасувати повністю, та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у даній справі.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2019 у даній справі касаційну скаргу Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована наступним:

- скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції не з`ясував повно і об`єктивно всіх обставин справи щодо наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідачів, тобто підстав цивільно-правової відповідальності останнього;

- зазначаючи, що розмір понесених позивачем збитків внаслідок порушення відповідачами укладених договорів, а саме втрати відправлень позивача в іноземній валюті, визначений на підставі реєстрів від 15.11.2016 №215/1, від 23.11.2016 №220/9, від 28.04.2017 №78/11 і від 28.04.2017 №81/9, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції стосовно того, що позивачем всупереч статтям 76, 79 ГПК України не надано належних та достатніх доказів того, що вказані позивачем в реєстрах кошти дійсно були вкладені у зазначені цінні посилки;

- судом апеляційної інстанції: не перевірено на підставі належних доказів наявність та реальний розмір заявлених позивачем до стягнення збитків; не зазначено, якими доказами підтверджується вміст вкладених відправлень на оцінену суму, та доказів нестачі у Позивача грошових коштів на вказані суми (зокрема бухгалтерські документи Позивача щодо видачі переданих для перевезення коштів);

- зазначаючи, що наявність вини відповідачів підтверджується вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 21.09.2017 у справі №642/4315/17, провадження №1-кп/642/628/17, згідно з яким працівника відповідача-2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 425 Кримінального кодексу України, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що даний вирок постановлено лише стосовно однієї службової особи відповідача-2 (за діяння, вчинене ним 24.11.2016), у той час як перевезення відправлень у кожному випадку супроводжувалося працівниками відповідача-1, відповідача-2 й відповідача-3 у різні дати декількома службовцями цих відповідачів.

Частиною 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова група" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 прийнято справу № 910/13258/17 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 до провадженян колегії суддів у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Калатай Н.Ф., Буравльов С.І., розгляд справи призначено на 19.08.2019.

15.08.2019 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу, а саме: висновку судового експерта Пилипенко В.В. за результатами проведення судово-економічної експертизи № 20/06/19 від 20.06.2019 на замовлення позивача.

У зв'язку з перебуванням суддів Калатай Н.Ф., Буравльова С.І., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Сітайло Л.Г., Мартюк А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2019 прийнято справу № 910/13258/17 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П. (суддя - доповідач), судді Сітайло Л.Г., Мартюк А.І..

В судовому засіданні 19.08.2019 у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено протокольно переву до 24.09.2019.

В судове засідання 24.09.2019 з'явився представник скаржника (позивача), який підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі № 910/13258/17 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представники відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3 в судовому засіданні 24.09.2019 проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі № 910/13258/17 - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм процесуального права та з правильним застосуванням норм матеріального права.

Військова прокуратура Київського гарнізону в судове засідання 24.09.2019 представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить розписка, відібрана у прокурора в судовому засіданні 19.08.2019, в якому оголошено переву у розгляді справи на 24.09.2019.

Суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що явка прокурора в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а отже, неявка в судове засідання представників Військової прокуратури Київського гарнізону, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом - не є перешкодою для розгляду справи.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами прави, 01.06.2008 між Акціонерним товариством "Українська фінансова група" (замовник) та Головним управлінням Державної фельд'єгерської служби України (виконавець) укладено договір №19-8/К (надалі також - Договір №19-8/К), за умовами якого виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень замовника на умовах, вказаних Договором №19-8/К (стаття 1 Договору №19-8/К).

Згідно з п.п. 2.1-2.2 Договору №19-8/К, виконавець забезпечує доставку відправлень замовника на адресу одержувачів, якими є юридичні особи в особі їх уповноважених представників, з м. Києва в обласні центри України, до м. Сімферополь, м. Севастополь, м. Ялта та АР Крим та в зворотному напрямку. Приймання відправлень здійснюється у приміщенні замовника з 09:00 до 13:00 та з 14:00 до 16:00 в робочі дні тижня, за замовленням, зробленим напередодні, з виїздом офіцера фельдзв'язку автотранспортом виконавця.

За приписами п.п. 3.1-3.6 Договору №19-8/К, виконавець приймає для доставки відправлення граничним розміром: посилки - 20х30х40 (см), вагою до 10 кг; пакети - 5х25х35 (см), вагою до 2 кг (пункт).

Упаковка відправлень повинна забезпечувати збереження вкладеного і виключати доступ до нього.

На відправлення, які передаються виконавцю, замовник виписує два примірника реєстру встановленої форми (додаток 1); перший примірник реєстру подається разом з відправленням виконавцю, а другий, з підписом і печаткою виконавця, що є підтвердженням факту прийняття для доставки відправлень за реєстром, залишається у замовника; при оформленні реєстру замовник повинен обов'язково вказувати номер даного договору.

На упаковці відправлень замовником вказується повна і точна адреса, а по можливості і номер телефону одержувача.

Пересилці не підлягають: відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, небезпечні матеріали (вибухівка, отрута, речовини, які розплавляються, різного роду гази та інше), вибухові пристрої, речовини і матеріали, які можуть самозайматись, радіоактивні, інфекційні речовини, тварини, комахи, продукти харчування, холодна та вогнепальна зброя, наркотики та пристосування до їх використання, а також інші предмети і речовини заборонені для пересилки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1155 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку".

Відправлення передається виконавцем визначеному замовником одержувачу з оформленням опису встановленої форми (додаток 2), в якому зазначається кількість доставлених відправлень, оголошена вартість кожного відправлення; відправлення вважається переданим у встановленому порядку за призначенням з моменту внесення до опису встановленої форми розписки уповноваженого представника одержувача засвідченої печаткою (штампом) одержувача (адресата).

Згідно з п. 6 Договору №19-8/К замовник та виконавець звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому договору, якщо це невиконання є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення цього договору в результаті подій, які сторони не могли ні передбачити, ані запобігти розумними способами.

До таких подій відносяться стихійні лиха, пожежі, землетруси та інші природні явища, а також страйки, військові дії, повстання, рішення органів державної влади та Національного банку України, що призвели до неможливості виконання умов цього договору.

Сторони погодили, що виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення тільки у межах оголошеної цінності. (п.п. 7.1.1 п. 7.1. договору №19-8/К).

Відповідальність виконавця перед замовником за збереження відправлень починається з моменту прийому їх у встановленому порядку від замовника і закінчується в момент передачі відправлень у встановленому порядку за призначенням. (п.п. 7.1.2 п. 7.1. договору №19-8/К).

Виконавець відповідає: за кількість місць, вказаних в реєстрі, а також за цілісність упаковки, печаток і пломб замовника (п.п. 7.1.3 п. 7.1 договору №19-8/К).

Договір №19-8/К вступає в силу з дня його підписання обома сторонами, діє протягом одного року і автоматично подовжується, якщо ні одна із сторін не виявить письмового бажання його скасувати; про скасування Договору №19-8/К повинно бути повідомлено не менше ніж за 10 робочих днів (п. 10.1 Договору №19-8/К).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Реєстру №215/1 від 15.11.2016, на виконання умов Договору №19-8/К замовник передав, а виконавець прийняв відправлення (пакет) вагою 1,00 кг (5 000,00 дол. США та 2 000,00 Євро, що еквівалентно 184 260,38 грн.) для доставки Філії ПрАТ "УФГ" в місто Запоріжжя.

Листом від 17.11.2016 №63/07-2023 відповідачем-1 повідомлено позивача про те, що 16.11.2016 було здійснено озброєний напад невідомих осіб на групу співробітників ГУ УФЗ Держспецзв'язку, які виконували доставку цінних відправлень, внаслідок чого було здійснено викрадення цінностей, переданих позивачем за Реєстром №215/1 від 15.11.2016. Відомості про надзвичайну подію внесено до ЄРДР за № 12016042010000292.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами прави, 01.08.2011 між Акціонерним товариством "Українська фінансова група" (замовник) та Головним управлінням Державної фельд'єгерської служби України в міст Харків (виконавець) укладено договір №073/02 (надалі також - Договір №073/02), за умовами якого виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень замовника на умовах, вказаних цим договором.

Згідно з п. 2.1-2.2 Договору №073/02 виконавець забезпечує доставку відправлень замовника на адресу одержувачів, якими є юридичні особи в особі їх уповноважених представників, з м. Києва до м. Харкова та в зворотному напрямку з м. Харкова до м. Києва, в обласні центри України, до міст Сімферополь, Севастополь та Ялта АР Крим. Приймання відправлень здійснюється у приміщенні замовника з 09:00 до 15:00 та з 14:00 в робочі дні тижня з виїздом офіцера фельдзв'язку автотранспортом виконавця.

Відповідно до п. 3.2. Договору №073/02 на відправлення, які передаються виконавцю, замовник виписує три примірника реєстру встановленої форми; перший та другий примірники реєстру подається разом з відправленнями виконавцю, а третій, з підписом і печаткою виконавця, залишається у замовника; при оформленні реєстру замовник повинен обов'язково вказувати номер даного договору.

Згідно з п. 3.4 Договору №073/02 пересилці не підлягають: відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, небезпечні матеріали (вибухівка, отрута, речовини, які розплавляються, різного роду гази та інше), вибухові пристрої, речовини і матеріали, які можуть самозайматись, радіоактивні, інфекційні речовини, тварини, комахи, продукти харчування, холодна та вогнепальна зброя, пристосування до використання наркотиків.

У п. 5.1 Договору №073/02 визначено, що виконавець зобов'язаний: прийняти відправлення замовника відповідно до пунктів 2.2 і 2.3 та статті 3 цього договору; доставити відправлення замовника до пункту призначення в строк, передбачений пунктом 2.4 цього договору; під час доставки відправлень замовника забезпечити їх збереження та конфіденційність.

Відповідно до п. 6.1 Договору №073/02 замовник та виконавець звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за цим договором, якщо це невиконання є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення цього договору №073/02 в результаті подій, які сторони не могли ні передбачити, ані запобігти розумними способами.

Згідно п. 6.2 Договору №073/02 до таких подій відносяться стихійні лиха, пожежі, землетруси та інші природні явища, а також страйки, військові дії, повстання, рішення органів державної влади та Національного банку України, що призвели до неможливості виконання умов цього договору.

Настання "форс-мажорних" обставин має бути підтверджено довідкою уповноваженого державного органу. (п. 6.3 Договору №073/02).

Умовами договору сторони погодили, що виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення тільки у межах оголошеної цінності за умови оформленого, відповідно до чинного законодавства України, документального підтвердження вмісту та суми нестачі та за рішенням суду (п.п. 7.1.1 п. 7.1 Договору №073/02).

Відповідальність виконавця перед замовником за збереження відправлень починається з моменту прийому їх у встановленому порядку від замовника і закінчується в момент передачі відправлень у встановленому порядку за призначенням (п.п. 7.1.2 п. 7.1 Договору №073/02).

Виконавець відповідає: за кількість місць, вказаних в реєстрі, а також за цілісність упаковки, печаток і пломб замовника (п.п. 7.1.3 п. 7.1 Договору №073/02).

Виконавець не несе відповідальності: за вміст відправлення; за повну цінність вкладеного, якщо упаковка, печатка (пломби) замовника не порушені і доступу до вкладеного не було; за шкоду, яка трапилась завдяки якостям предметів, що відправляються замовником; у випадках навмисних дій замовника, які призвели до ушкодження або викрадення відправлень; у випадках арешту чи конфіскації відправлень правоохоронними органами (п.п. 7.1.4 п. 7.1 Договору №073/02).

Договір №073/02 вступає в силу з 01.09.2011, діє протягом одного року і автоматично подовжується, якщо ні одна із сторін не виявить письмового бажання його скасувати; про скасування Договору №073/02 повинно бути повідомлено не менше ніж за 10 робочих днів (пункт 10.1 Договору №073/02).

Відповідно до Реєстру 220/9 від 23.11.2016, на виконання умов Договору №073/02 замовник передав, а виконавець прийняв відправлення (пакет) вагою 1,00 кг (30 000,00 дол. США, що еквівалентно 769 768,14 грн.) для доставки Філії ПрАТ "УФГ" в місто Харків.

Листом від 25.11.2016 №63/07-2089 відповідачем-1 повідомлено позивача про те, що 24.11.2016 було здійснено груповий напад невідомих осіб на військовослужбовців Відділу УФЗ Держспецзв'язку в м. Харкові, які виконували доставку цінних відправлень, внаслідок чого було здійснено викрадення цінностей по опису №477 від 24.11.2016. Відомості про надзвичайну подію внесено до ЄРДР за № 12016220510004201.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами прави, 01.04.2013 між Акціонерним товариством "Українська фінансова група" (замовник) та Головним управлінням Державної фельд'єгерської служби України в м. Полтаві (виконавець) укладено договір №05/2013Б/К (надалі також - Договір №05/2013Б/К), за умовами якого виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень замовника на умовах, вказаних цим договором.

За приписами п.п. 2.1-2.2 Договору №05/2013 Б/К виконавець забезпечує доставку цінних відправлень замовника з міст Полтава, м. Кременчук Полтавської області до м. Києва, а також в інші обласні центри України та до міст Сімферополь, Севастополь, Ялта АР Крим. Приймання відправлень здійснюється у приміщенні замовника в робочі дні тижня з 09:00 до 16:00 з виїздом офіцерів виконавця на автотранспорті виконавця.

Відповідно до п. 3.1 Договору №05/2013 Б/К, виконавець приймає для доставки відправлення граничним розміром: посилки - 20х30х40 (см), вагою до 10 кг; пакети - 5х25х35 (см), вагою до 2 кг.

Згідно з п.п. 3.2-3.5 Договору №05/2013 Б/К, упаковка відправлень повинна забезпечувати збереження вкладеного і виключати доступ до нього.

На відправлення, які передаються виконавцю, замовник виписує три примірники реєстру встановленої форми; перший та другий примірники реєстру подається разом з відправленням виконавцю, а третій, з підписом і печаткою виконавця, залишається у замовника; при оформленні реєстру замовник повинен обов'язково вказувати номер даного договору.

На упаковці відправлень замовником вказується повна і точна адреса, а по можливості і номер телефону одержувача.

Пересилці не підлягають: відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, а також предмети і речовини, забороні для пересилання відповідно до законодавства України.

Згідно п. 5.1. Договору №05/2013 Б/К виконавець зобов'язаний прийняти відправлення замовника відповідно до пункту 2.2 та статті 3 цього договору; доставити відправлення замовника до пункту призначення в строк, передбачений пунктом 2.3 цього договору; під час доставки відправлень замовника забезпечити їх збереження та конфіденційність.

Умовами п. 6.1 Договору №05/2013 Б/К сторони погодили, що замовник та виконавець звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по цьому договору, якщо це невиконання є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення цього договору в результаті подій, які сторони не могли ні передбачити, ані запобігти розумними способами.

Згідно п. 6.2 Договору №05/2013 Б/К до таких подій належать: стихійні лиха, пожежі, землетруси та інші природні явища, а також страйки, військові дії, повстання, рішення органів державної влади та Національного банку України, що призвели до неможливості виконання умов Договору.

Настання "форс-мажорних" обставин має бути підтверджено довідкою уповноваженого державного органу. (п. 6.3 Договору №05/2013 Б/К).

Виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення тільки у межах оголошеної цінності за рішенням суду, за умови оформленого відповідно до чинного законодавства, документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі. (п.п. 7.1.1 п. 7.1 Договору №05/2013 Б/К).

Відповідальність виконавця перед замовником за збереження відправлень починається з моменту прийому їх у встановленому порядку від замовника і закінчується в момент передачі відправлень у встановленому порядку за призначенням. (п.п. 7.1.2 п. 7.1 Договору №05/2013 Б/К).

Виконавець відповідає: за кількість місць, вказаних в реєстрі, а також за цілісність упаковки, печаток і пломб замовника (п.п. 7.1.3 п. 7.1 Договору №05/2013 Б/К).

Договір №05/2013 Б/К вступає в силу з дня його підписання обома сторонами, діє протягом одного року та вважається подовженим на попередніх умовах, якщо жодна із сторін не виявить письмового бажання його скасувати; про скасування Договору №05/2013 Б/К потрібно повідомити не менше ніж за 10 робочих днів (пункт 10.1 Договору №05/2013 Б/К).

Відповідно до Реєстру 78/11 від 28.04.2017, на виконання умов Договору №05/2013 Б/К замовник передав, а виконавець прийняв відправлення (пакет) вагою 1,00 кг (80 000, 00 дол. США та 8 000,00 Євро, що еквівалентно 2 355 241,33 грн.) для доставки Філії ПрАТ "УФГ" в місто Полтава.

Листом від 30.04.2016 №63/07-856 відповідачем-1 повідомлено позивача про те, що 28.04.2017 було здійснено озброєний напад невідомих осіб на групу співробітників ГУ УФЗ Держспецзв'язку, які виконували доставку цінних відправлень, внаслідок чого було здійснено викрадення цінностей, переданих позивачем за Реєстром №78/11 від 28.04.2017. Відомості про надзвичайну подію внесено до ЄРДР за № 1201710009000.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, спір у справі стосується стягнення збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договорами про надання послуг відповідачами з організації та забезпечення доставки цінних відправлень позивача.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторонни (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №19-8/К згідно з Реєстром №215/1 від 15.11.2016 замовник передав, а виконавець прийняв відправлення (пакет) вагою 1,00 кг (5 000,00 дол. США та 2 000,00 Євро, що еквівалентно 184 260,38 грн.) для доставки Філії ПрАТ "УФГ" в місто Запоріжжя.

Листом від 17.11.2016 №63/07-2023 відповідачем-1 повідомлено позивача про те, що 16.11.2016 було здійснено озброєний напад невідомих осіб на групу співробітників ГУ УФЗ Держспецзв'язку, які виконували доставку цінних відправлень, внаслідок чого було здійснено викрадення цінностей, переданих позивачем за Реєстром №215/1 від 15.11.2016. Відомості про надзвичайну подію внесено до ЄРДР за № 12016042010000292.

На виконання умов Договору №073/02 Згідно з Реєстром 220/9 від 23.11.2016 замовник передав, а виконавець прийняв відправлення (пакет) вагою 1,00 кг (30 000,00 дол. США, що еквівалентно 769 768,14 грн.) для доставки Філії ПрАТ "УФГ" в місто Харків.

Листом від 25.11.2016 №63/07-2089 відповідачем-1 повідомлено позивача про те, що 24.11.2016 було здійснено груповий напад невідомих осіб на військовослужбовців Відділу УФЗ Держспецзв'язку в м. Харкові, які виконували доставку цінних відправлень, внаслідок чого було здійснено викрадення цінностей по опису №477 від 24.11.2016. Відомості про надзвичайну подію внесено до ЄРДР за № 12016220510004201.

На виконання умов Договору №05/2013 Б/К згідно з Реєстром 78/11 від 28.04.2017 замовник передав, а виконавець прийняв відправлення (пакет) вагою 1,00 кг (80 000,00 дол. США та 8 000,00 Євро, що еквівалентно 2 355 241,33 грн.) для доставки Філії ПрАТ "УФГ" в місто Полтава.

Листом від 30.04.2016 №63/07-856 відповідачем-1 повідомлено позивача про те, що 28.04.2017 було здійснено озброєний напад невідомих осіб на групу співробітників ГУ УФЗ Держспецзв'язку, які виконували доставку цінних відправлень, внаслідок чого було здійснено викрадення цінностей, переданих позивачем за Реєстром №78/11 від 28.04.2017. Відомості про надзвичайну подію внесено до ЄРДР за № 1201710009000.

Учасниками спору не заперечується, що передані позивачем на відправку пакети з цінностями не були доставлені їх адресатам - відокремленим підрозділам Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова група" у зв'язку з втратою при нападі на військовослужбовців відповідачів, у зв'язку з чим і виник даний спір.

Постановою Верховного Суду від 06.06.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 у справі №910/13258/17 скасовано, справу №910/13258/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У вказаній постанові суду касаційної інстанції зазначено, що дійшовши висновку про обґрунтованість позову, суди не з'ясували повно і об'єктивно всіх обставин справи щодо наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідачів, тобто, підстав цивільно-правової відповідальності останніх. Зокрема, суди не з'ясували та не встановили, чи мали місце протиправна поведінка відповідачів, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідачів та збитками, вина, та не надали відповідної правової оцінки цим обставинам.

Крім того, за результатами нового розгляду справи, постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 задоволено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі №910/13258/17 про відмову у задоволенні позову, рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у даній справі скасовано, прийнято в апеляційному порядку нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.06.2019 у даній справі касаційну скаргу Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована наступним:

- скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції не з`ясував повно і об`єктивно всіх обставин справи щодо наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідачів, тобто підстав цивільно-правової відповідальності останнього;

- зазначаючи, що розмір понесених позивачем збитків внаслідок порушення відповідачами укладених договорів, а саме втрати відправлень позивача в іноземній валюті, визначений на підставі реєстрів від 15.11.2016 №215/1, від 23.11.2016 №220/9, від 28.04.2017 №78/11 і від 28.04.2017 №81/9, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції стосовно того, що позивачем всупереч статтям 76, 79 ГПК України не надано належних та достатніх доказів того, що вказані позивачем в реєстрах кошти дійсно були вкладені у зазначені цінні посилки;

- судом апеляційної інстанції: не перевірено на підставі належних доказів наявність та реальний розмір заявлених позивачем до стягнення збитків; не зазначено, якими доказами підтверджується вміст вкладених відправлень на оцінену суму, та доказів нестачі у Позивача грошових коштів на вказані суми (зокрема бухгалтерські документи Позивача щодо видачі переданих для перевезення коштів);

- зазначаючи, що наявність вини відповідачів підтверджується вироком Ленінського районного суду міста Харкова від 21.09.2017 у справі №642/4315/17, провадження №1-кп/642/628/17, згідно з яким працівника Відповідача-2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 425 Кримінального кодексу України, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що даний вирок постановлено лише стосовно однієї службової особи відповідача-2 (за діяння, вчинене ним 24.11.2016), у той час як перевезення відправлень у кожному випадку супроводжувалося працівниками відповідача-1, відповідача-2 й відповідача-3 у різні дати декількома службовцями цих відповідачів.

Відповідно до статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Враховуючи наведені вказівки Верховного Суду, встановлюючи підстави цивільно-правової відповідальності відповідачів, суд апеляційної інсанції встановив наступне.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

При цьому, виходячи з приписів ст. 2, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв'язку, Національної системи конфіденційного зв'язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв'язку спеціального призначення, урядового фельд'єгерського зв'язку, а також інших завдань відповідно до закону.

Приписами ст. 5 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" встановлено, що до загальної структури державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України входить, зокрема, головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України" визначено, що головне управління та підрозділи урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України призначені для організації і забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, державних органів, органів місцевого самоврядування, органів військового управління та інших юридичних осіб відповідно до законодавства.

Положеннями Порядку визначення вартості та надання платних послуг Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 29.09.2016 № 600, встановлено особливості визначення вартості та надання Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України платних послуг державним органам, органам місцевого самоврядування та іншим юридичним особам відповідно до п. 5 ч. 5 та п. 4 ч. 6 ст. 10 Закону України "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", Переліку платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1105.

У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях:

- замовник - державний орган, орган місцевого самоврядування та інші юридичні особи, яким надаються платні послуги із забезпечення урядовим фельд'єгерським зв'язком на договірних засадах;

- цінне відправлення - відправлення з оголошеною цінністю, визначеною замовником, яке прийняте для доставки Головним управлінням та підрозділами урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Статтею 2 Закону України "Про поштовий зв'язок" визначено, що відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Діяльність у сфері надання послуг поштового зв'язку спеціального призначення (фельд'єгерського і спеціального зв'язку) провадиться відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про поштовий зв'язок" поштовий зв'язок спеціального призначення - складова частина поштового зв'язку України, призначена для надання послуг поштового зв'язку окремим категоріям користувачів.

З огляду на наведені приписи чинного законодавтсва, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що фельд'єгерський зв'язок входить до системи поштового зв'язку України і регулюється нормами Закону України "Про поштовий зв'язок", а діяльність у сфері фельд'єгерського зв'язку провадиться відповідно до законодавства України.

Статтею 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" визначено, що оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Відповідно до п. 30 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у внутрішніх поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені для пересилання.

Згідно п. 32 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у внутрішніх поштових відправленнях забороняється пересилати вогнепальну зброю усіх видів і боєприпаси до неї (крім несправних частин рушниць, які відправляються магазинами мисливських і рибальських знарядь, правлінням Товариства мисливців і рибалок на адресу заводів-виробників або майстерень з ремонту рушниць, а також цими заводами або майстернями на адресу відповідних магазинів і правління Товариства мисливців і рибалок), холодну зброю та інші предмети, спеціально призначені для нападу та оборони (кастети, стилети, балончики з рідиною паралітичної дії тощо), вибухові, легкозаймисті або інші небезпечні речовини, якщо інше не передбачено законодавством; наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги та прекурсори, включені ДСКН до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства; токсичні та радіоактивні речовини, ртуть, кислоти, отруйні, їдкі речовини; тварин та отруйні рослини; національну валюту (крім нумізматичних монет та їх колекцій), іноземну валюту; харчові продукти, строк зберігання яких не перевищує 10 діб; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Поряд з викладеним, у п. 3.5 Договору №19-8/К встановлено, що пересилці не підлягають: відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, небезпечні матеріали (вибухівка, отрута, речовини, які розплавляються, різного роду гази та інше), вибухові пристрої, речовини і матеріали, які можуть самозайматись, радіоактивні, інфекційні речовини, тварини, комахи, продукти харчування, холодна та вогнепальна зброя, наркотики та пристосування до їх використання, а також інші предмети і речовини заборонені для пересилки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 №1155 "Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку".

Згідно з п. 3.4 Договору №073/02 пересилці не підлягають: відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, небезпечні матеріали (вибухівка, отрута, речовини, які розплавляються, різного роду гази та інше), вибухові пристрої, речовини і матеріали, які можуть самозайматись, радіоактивні, інфекційні речовини, тварини, комахи, продукти харчування, холодна та вогнепальна зброя, пристосування до використання наркотиків.

Відповідно до п. 3.5 Договору №05/2013Б/К, пересилці не підлягають: відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, а також предмети і речовини, заборонені для пересилання відповідно до законодавства України.

Пунктом 57 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, встановлено, що сума оголошеної цінності внутрішнього поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення та можливих витрат на відновлення документів, що пересилалися, у разі їх втрати.

Таким чином, оцінивши вищенаведені умови Договорів №19-8/К (п. 3.5), №073/02 (п. 3.4), №05/2013 Б/К (п. 3.5) та норми законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фельд'єгерським зв'язком, як зв'язком спеціального призначення, що входить до системи поштового зв'язку України, забороняється пересилати іноземну валюту, а сума оголошеної цінності поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення.

При цьому, відповідно до аналогічних умов пункту 3.2 Договорів №19-8/К, №05/2013 а також пункту 3.1 Договору №Б/К№073/02, упаковка відправлень повинна забезпечувати збереження вкладеного і виключати доступ до нього.

Також, пунктом 5.3.3 Договорів №19-8/К, №073/02, №05/2013 Б/К передбачено, що виконавець має право в присутності представника замовника і представника компетентних органів провести перевірку вкладеного відправлень у випадках, передбачених чинним законодавством.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що із зазначених пунктів Договорів №19-8/К, №073/02, №05/2013 Б/К вбачається, що позивачем надавались цінні посилки (пакети) запакованими і відповідач лише у окремих випадках міг перевіряти вміст відправлень.

Проте, позивачем всупереч приписам статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України не надано ні суду першої інстанції під час вирішення спору, ні суду апеляційної інстації під час апеляційного розгляду справи належних та достатніх доказів того, що вказані позивачем в Реєстрах кошти дійсно були вкладені у зазначені цінні посилки, призначені для пересилання фельд'єгерським зв'язком, як і не надано доказів здійснення перевірки вмісту відправлення виконавцем послуг.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи акти вкладення не є належними та достатніми доказами вкаладення коштів у відповідні цінні посилки в розумінні ст. ст. 76, 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зі змісту цих документів не вбачається їх приналежності до Договорів №19-8/К, №073/02, №05/2013 Б/К, а тому з змісту вказаних актів не вбачається, що вказані в актах сумки з готівковими коштами були предметом доставки саме за цими договорами.

У пунктах п. 7.1.1 Договорів №19-8/К, №073/02, №05/2013 Б/К аналогічного змісту передбачено, що виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення тільки в межах оголошеної цінності за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі за рішенням суду.

Проте, всупереч вимогам вказаних положень Договорів, позивачем не надано відповідного документального підтвердження вмісту вкладеного до відправлень, що були викрадені, з чого можна було б дійти висновку, що вказані позивачем суми коштів дійсно знаходились в пакетах, як не надано належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України стосовно заявленого вмісту вкладених відправлень на оцінену суму.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що станом на момент вирішення спору судом першої інстації, судом першої інстанції також встановлено, що матеріали справи не містять доказів нестачі у Позивача грошових коштів на вказані суми (зокрема бухгалтерські документи Позивача щодо видачі переданих для перевезення коштів).

Проте, на стадії апеляційного провадження у справі, позивачем було надано до матеріалів справи висновок судового експерта Пилипенко В.В. за результатами проведення судово-економічної експертизи № 20/06/19 від 20.06.2019, виконаний на замовлення позивача, який позивач просив суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи як доказ.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених в ст.ст. 124, 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, а також ст.ст. 76-79 ГПК України, наданий позивачем до справи на стадії апеляційного розгляду висновок судового експерта Пилипенко В.В. за результатами проведення судово-економічної експертизи № 20/06/19 від 20.06.2019, підлягає прийняттю, проте, його оцінка здійснюється судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

Згідно статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1). Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2). Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3). Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.(ч. 4). Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. (ч. 5). У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. (ч. 6). У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. (ч. 7). Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини. (ч. 8).

Так, у висновку судового експерта Пилипенко В.В. за результатами проведення судово-економічної експертизи № 20/06/19 від 20.06.2019 надано наступні відповіді:

- документально підтверджується та встановлено, що за актом № 1 від 21.11.2016 про результатаи інвентаризації грошових коштів, що знаходяться в дорозі, облікованих ПАТ "Українська фінансова група" на субрахунку 334 в аналітичному розрізі за одиницями бухгалтерського обліку, нестача станом на 18:00 год. 18.11.2016 в сумі 5 000,00 дол. США та 2000,00 євро підтверджується документально;

- документально підтверджується та встановлено, що за актом № 2 від 29.11.2016 про результати інвентаризації грошових коштів, що знаходяться в дорозі, облікованих ПАТ "Українська фінансова група" на субрахунку 334 в аналітичному розрізі за одиницями бухгалтерського обліку, нестача станом на 18:00 год. 28.11.2016 в сумі 30 000,00 дол. США підтверджується документально;

- документально підтверджується та встановлено, що за актом № 1 від 10.05.2017 про результати інвентаризації грошових коштів, що знаходяться в дорозі, облікованих ПАТ "Українська фінансова група" на субрахунку 334 в аналітичному розрізі за одиницями бухгалтерського обліку, нестача станом на 18:00 год. 05.05.2017 в сумі 299 000,00 дол. США та 31 000,00 євро підтверджується документально;

- розмір збитків, заявлених ПАТ "Українська фінансова група" у позовних вимогах від 07.08.2017 у господарській справі № 910/13258/17 в сумі 184 260, 38 грн., 769 768,14 грн., 6 479 252,84 грн. та 2 355 241,33 грн., документально підтверджується.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що наданий позивачем висновок судового експерта Пилипенко В.В. за результатами проведення судово-економічної експертизи № 20/06/19 від 20.06.2019, свідчить про стан бухгалтерського обліку позивача, а також нестачу відповідних грошових коштів на підприємстві позивача, проте, як зазначалось вище, і про що зокрема, наголошується в постанові суду касаційної інстанції від 04.06.2019 у даній справі, вказівки якої є обов'язковими для суду апеляційної інстанцї в силу приписів ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, при вирішенні спору про стягнення збитків повно і об`єктивно підлягають з'ясуванню всі оставини справи щодо наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідачів, тобто підстав цивільно-правової відповідальності останнього. В свою чергу, вищенаведений висновок не може підміняти собою сукупність підстав цивільно-правової відповідальності, зокрема і не може встановлювати вину відповідачів, а є лише одним із елементів підтвердження заявленого до стягнення розміру збитків, наявність якого не є підставою для встановлення солідарного обов'язку відповідачів перед позивачем по відшкодуванню збитків, як не виключає і обов'язок позивача по доведенню повного складу цивільного правопорушення в діях відповідачів, як підстави для відшкодування збитків.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за фактами нападів на військовослужбовців фельд'єгерського зв'язку, внаслідок яких були викрадені надані позивачем відправлення, комісією, створеною Головним управлінням урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, було проведено службові розслідування щодо належного виконання службових обов'язків, які завершено складанням Актів службового розслідування № 1 від 20.01.2017, № 16 від 22.06.2017, № 13 від 13.08.2018, № 21 від 15.12.2016, від 24.01.2017.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дослідивши вказані Акти, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані акти є внутрішніми документами Головного управління урядового фельд'єгерського зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та не можуть вважатися такими, що встановлюють вину його службових осіб, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Натомість, доказів встановлення у судовому порядку обставин порушення службовими особами відповідачів вимог законодавства при виконанні їх службових обов'язків під час доставки відправлень за Договорами №19-8/К, №073/02, №05/2013 Б/К, що мають ознаки кримінального правопорушення, - матерали справи не містять.

Крім того, разом з доповненнями до апеляційної скарги, позивачем було додано до матеріалів справи:

- вирок Ленінського районного суду міста Харкова від 21.09.2017 у справі № 642/4315/17 по обвинуваченню ОСОБА_3, офіцера відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в м.Харкові, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, який засвічений гербовою печаткою суду та відміткою, що вказаний вирок набрав законної сили 24.10.2017;

- ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 21.09.2017 у справі № 642/4315/17 про звільнення ОСОБА_3, офіцера відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в м.Харкові. умовно-достроково від відбуття покарання на строк 10 місяців 11 днів.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених в ст.ст. 124, 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, а також ст.ст. 76-79 ГПК України, надані позивачем до справи на стадії апеляційного розгляду процесуальні документи по справі Ленінського районного суду міста Харкова № 642/4315/17 підлягають прийняттю, проте, їх оцінка здійснюється судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

Частиною 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Дослідивши вирок Ленінського районного суду міста Харкова від 21.09.2017 у справі № 642/4315/17 по обвинуваченню ОСОБА_3, офіцера відділу урядового фельд'єгерського зв'язку Держспецзв'язку в м.Харкові, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 425 КК України, та ухвалу Ленінського районного суду міста Харкова від 21.09.2017 у справі № 642/4315/17, суд апеляційної інстанції встановив, що вказаний вирок постановлено стосовно посадової особи віповідача-2, тобто працівника відповідача-2, якого визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 425 Кримінального кодексу України, в той час як перевезення відправлень за кожним випадком супроводжували декілька службовців відповідачів-1, 2, 3.

Отже, даний вирок постановлено лише стосовно однієї службової особи відповідача-2 - ОСОБА_3 (за діяння, вчинене ним 24.11.2016), у той час як перевезення відправлень у кожному випадку супроводжувалося працівниками відповідача-1, відповідача-2 й відповідача-3 у різні дати декількома службовцями цих відповідачів. При цьому, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача-1 збитків в сумі 184 260,38 грн., а також про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 збитків в сумі 769 768,14 грн. та 6 479 252,84 грн., а також солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-3 загалом 2 355 241,33 грн. збитків.

Суд апеляційної інстанції керуючись принципом диспозитивності, закріпленим у ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи норми ст. 541, ст. 543 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що в контексті існуючого спору між відповідачами відсутній солідарний обов'язок, встановлений договором та/або законом, зокрема і по відношенню до позивача щодо заявлених ним вимог про солідарне відшкодування збитків з посиланням у позові на приписи ч. 3 ст. 5 Закону України Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України .

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в межах існуючого між сторонами спору та з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства, який полягає у розгляді судом вимог особи в визначених нею межах, позивачем не надано доказів встановлення судовими рішенням факту протиправності дій службових осіб відповідачів, які можуть бути прийняті судом в якості обставин, що мають преюдиційне значення для даного спору відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, зокрема і в контексті наявності саме солідарного обов'язку відповідачів перед позивачем.

Суд апеляційної інстанції враховує, що обставини порушення службовими особами відповідачів при виконанні ними своїх обов'язків під час перевезення спірних відправлень за Договорами №19-8/К, №073/02, №05/2013 Б/К, законодавства, посадових інструкцій, Інструкції про порядок перевезення відправлень з оголошеною цінністю Державною фельд'єгерською службою України, затвердженою наказом Головного управління Державної фельд'єгерської служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 07.05.2004 № 132 та погодженою Національним банком України, не підлягають встановленню в межах господарської справи, а є предметом розгляду відповідних кримінальних проваджень.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем документи в обгрунтування підстав позовних вимог не не належними, допустимими та достатніми доказами протиправної поведінки та вини відповідачів при здійсненні перевезення відправлень Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова група" за Договорами №19-8/К, №073/02, №05/2013 Б/К.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем в даному спорі, з урахуванням заявлених підстав позову, не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для відшкодування спричинених збитків, зокрема, наявності реальних збитків, протиправної поведінки відповідачів, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів, яка полягала в неналежному виконанні договірних обов'язків, та завданими збитками, що виключає можливість покладення на відповідачів відповідальності у вигляді стягнення збитків у заявленому до стягненян розмірі.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі №910/13258/17 - відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Північний апеляційний господарський суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі №910/13258/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі №910/13258/17 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Українська фінансова група".

4. Матеріали справи №910/13258/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 04.10.2019.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

Л.Г. Сітайло