Постанова

від 10.12.2019 по справі 910/13258/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/13258/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Кушніра І. В., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Вітрука М. А.,

відповідача 1 - Ільченко І. В., Гончаренка Є. В.,

відповідача 2 - Ільченко І. В., Гончаренка Є. В.,

відповідача 3 - Ільченко І. В., Гончаренка Є. В.,

прокуратури - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова група"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова група"

до 1) Головного управління фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України,

2) Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Харкові,

3) Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Полтаві,

за участю Військової прокуратури Київського гарнізону,

про стягнення 9 788 522,69 грн збитків.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова група" (далі - ПрАТ "Українська фінансова група") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - відповідач-1), Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Харкові (далі - відповідач-2), Відділу урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Полтаві (далі - відповідач-3) про стягнення з відповідача-1 збитків у сумі 184 260,30 грн, стягнення солідарно з відповідача-1 і відповідача-2 збитків у сумі 769 768,14 грн і 6 479 252,84 грн, стягнення солідарно з відповідача-1 і відповідача-3 збитків у сумі 2 355 241,33 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач-1 самостійно, а також солідарно з відповідачем-2 і з відповідачем-3 здійснював виконання договірних зобов`язань із доставляння відправлень позивача, проте внаслідок нападу сторонніх осіб, відповідачі втратили відправлення, які були прийняті зазначеними особами у позивача для доставки відповідно до умов договорів. За таких обставин, внаслідок невиконання відповідачами господарських зобов`язань, позивач зазначив про спричинення йому збитків в сумі оголошеної цінності кожного з відправлень. Обставини, за яких відповідачами не було забезпечено збереження та доставку відправлень позивача, не належать до подій, що звільняють від відповідальності.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалася судами неодноразово.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 у справі № 910/13258/17, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 184 260,38 грн збитків і 2 763,91 грн судового збору; стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 7 249 020,98 грн збитків і 108 735,32 грн судового збору; стягнуто з відповідача-3 на користь позивача 2 355 241,33 грн збитків і 35 328,62 грн судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Постановою Верховного Суду від 06.06.2018 скасовано зазначені рішення місцевого господарського суду і постанову суду апеляційної інстанції, а справу № 910/13258/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 (суддя Трофименко Т. Ю.) у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача-1 3 040,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги і 293 655,68 грн судового збору за подання касаційної скарги.

7. Рішення місцевого господарського суду аргументовано тим, що позивач не довів наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для відшкодування спричинених збитків, зокрема наявності реальних збитків, протиправної поведінки відповідачів, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів, яка полягала у неналежному виконанні договірних обов`язків, та завданими збитками, що виключає можливість покладення на відповідачів у справі відповідальність у виді стягнення збитків.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі № 910/13258/17 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача-1 на користь позивача збитки в сумі 184 260,38 грн; стягнуто солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача збитки в сумі 769 768,14 грн; стягнуто солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача збитки в сумі 6 479 252,84 грн; стягнуто солідарно з відповідача-1 та відповідача-3 на користь позивача збитки в сумі 2 355 241,33 грн; стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 2 763,91 грн судового збору за подання позовної заяви, 4 140,54 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 1 880,00 грн витрат на правову допомогу; стягнуто солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 108 735,34 грн судового збору за подання позовної заяви, 163 111,11 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 74 060,00 грн витрат на правову допомогу; стягнуто солідарно з відповідача-1 та відповідача-3 на користь позивача 35 328,64 грн судового збору за подання позовної заяви, 52 990,19 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 24 060,00 грн витрат на правову допомогу.

9. Постанову суду апеляційної інстанції аргументовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять доказів доставки відповідачами до пунктів призначення відправлень позивача, як і не містять доказів повернення позивачеві таких відправлень. Отже, у результаті порушення умов договорів позивач зазнав збитків.

10. Постановою Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 910/13258/17, постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 у справі № 910/13258/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

11. За результатами нового розгляду останньою постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі № 910/13258/17 (про відмову у задоволенні позовних вимог) залишено без змін.

12. Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив із того, що позивач не довів наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для відшкодування спричинених збитків, зокрема наявності реальних збитків, протиправної поведінки відповідачів, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів, яка полягала у неналежному виконанні договірних обов`язків, і завданими збитками, що виключає можливість покладення на відповідачів у справі відповідальності у виді стягнення збитків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі № 910/13258/17, ПрАТ "Українська фінансова група" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Підставами для скасування рішення і постанови скаржник вважає порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

15. Скаржник акцентує, що апеляційний господарський суд не надав належної оцінки вироку Ленінського районного суду міста Харкова від 21.09.2017 у справі № 642/4315/17, в якому встановлено факти протиправної поведінки, зокрема незабезпечення доставки (своєчасного вручення) відправлень.

16. Заявник касаційної скарги наголошує на ненаданні судом апеляційної інстанції належної оцінки висновку експерта від 20.06.2019 № 20/06/19, згідно з яким підтверджено нестачу валютних цінностей та факт заподіяння збитків.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

17. У відзиві на касаційну скаргу Головне управління фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України просить відмовити у її задоволенні, рішення і постанову залишити без змін, оскільки оскаржувані судові рішення є законними, повністю обґрунтованими і такими, що прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 01.06.2008 між Головним управлінням Державної фельд`єгерської служби України (виконавець) і ПрАТ "Українська фінансова група" (замовник) укладено договір № 19-8/К (далі - договір № 19-8/К), за умовами якого виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень замовника (надалі відправлення) на умовах вказаних нижче. Конфіденційність і збереження доставки гарантується виконавцем.

19. У подальшому 01.08.2011 між Відділом Головного управлінням Державної фельд`єгерської служби України в місті Харкові (виконавець) і ПрАТ "Українська фінансова група" (замовник) укладено договір № 073/02 (далі - договір № 073/02), за умовами якого виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень замовника (надалі відправлення) на умовах вказаних нижче. Конфіденційність і збереження доставки гарантується виконавцем.

20. Суди попередніх інстанцій також установили, що 01.04.2013 між Відділом Головного управлінням Державної фельд`єгерської служби України в місті Полтаві (виконавець) і ПрАТ "Українська фінансова група" (замовник) укладено договір № 05/2013 Б/К (далі - договір № 05/2013 Б/К), за умовами якого виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень замовника (надалі відправлення) на умовах вказаних нижче. Конфіденційність і збереження доставки гарантується виконавцем.

21. Сторони договорів № 19-8/К, № 073/02, 05/2013 Б/К у пунктах 7.1.1 та 7.1.2 погодили, що виконавці (відповідачі) несуть матеріальну відповідальність за прийняті від замовника (позивача) відправлення тільки у межах оголошеної цінності (за умов), та зазначили, що відповідальність виконавця перед замовником за збереження відправлень починається з моменту прийому їх у встановленому порядку від замовника і закінчується в момент передачі відправлень у встановленому порядку за призначенням.

22 . Згідно з реєстром від 15.11.2016 № 215/1 на виконання умов договору № 19-8/К замовник передав, а виконавець прийняв 5 000 дол. США та 2 000 Євро, що еквівалентно 184 260,38 грн.

23. Водночас 16.11.2016 здійснено збройний напад невідомих осіб на групу співробітників Відповідача-1, які виконували доставку цінних відправлень, внаслідок чого було здійснено викрадення цінностей згідно з реєстром від 15.11.2016 № 215/1. Про зазначену подію Відповідач-1 повідомив Позивача листом від 17.11.2016 № 63/07-2023.

24. Згідно з реєстром від 23.11.2016 № 220/9 Позивач передав, а Відповідач-2 прийняв 30 000 дол. США, що еквівалентно 769 768,14 грн.

25. Проте 24.11.2016 здійснено груповий напад невідомих осіб на військовослужбовців відповідача-2, які виконували доставку цінних відправлень, внаслідок чого було викрадено цінності по опису від 24.11.2016 № 477. Про зазначену подію відповідач-1 повідомив позивачеві у листі від 25.11.2016 №63/07-2089.

26. Згідно з реєстром від 28.04.2016 № 78/11 позивач передав, а відповідач-3 прийняв 80 000 дол. США та 8 000 євро, що еквівалентно 2 355 241,33 грн.

27. Водночас, 28.04.2016 здійснено озброєний напад невідомих осіб на групу співробітників ГУ УФЗ Держспецзв`язку, які виконували доставку цінних відправлень, внаслідок чого було здійснено викрадення цінностей по реєстру від 28.04.2016 № 78/11. Про зазначену подію відповідач-1 повідомив позивача листом від 30.04.2016 № 63/07-856.

28. Отже, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок втрати відповідачами цінного відправлення, переданого позивачем відповідачам згідно з договорами № 19-8/К, № 073/02, 05/2013 Б/К.

Позиція Верховного Суду

29. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

30. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31. Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами у процесі виконання договорів, правильно зазначив, що за правовою природою укладені правочини є договорами надання послуг.

32. У статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

33. Відповідно до статті 902 цього Кодексу виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору

34. За змістом частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

35. Відповідно до частини 1 статті 626 та статті 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

36. У частинах 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

37. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України", державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв`язку, Національної системи конфіденційного зв`язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв`язку спеціального призначення, урядового фельд`єгерського зв`язку, а також інших завдань відповідно до закону.

38. Положеннями статті 5 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" установлено, що до загальної структури державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України входить, зокрема, головне управління та підрозділи урядового фельд`єгерського зв`язку.

39. Частиною 1 статті 10 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" визначено, що головне управління та підрозділи урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України призначені для організації і забезпечення урядовим фельд`єгерським зв`язком Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, державних органів, органів місцевого самоврядування, органів військового управління та інших юридичних осіб відповідно до законодавства.

40. Пунктом 4 частини 1 статті 15 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" передбачено, що для забезпечення виконання покладених на неї обов`язків Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України має право надавати фізичним або юридичним особам на договірних засадах послуги, безпосередньо пов`язані із забезпеченням виконання покладених на Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України завдань, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

41. Нормами Порядку визначення вартості та надання платних послуг Головним управлінням та підрозділами урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України 29.09.2016 № 600, установлено особливості визначення вартості та надання Головним управлінням та підрозділами урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України платних послуг державним органам, органам місцевого самоврядування та іншим юридичним особам відповідно до пункту 5 частини 5 та пункту 4 частини 6 статті 10 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України", Переліку платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1105.

42. У вказаному Порядку визначено, зокрема, наступні терміни:

- замовник - державний орган, орган місцевого самоврядування та інші юридичні особи, яким надаються платні послуги із забезпечення урядовим фельд`єгерським зв`язком на договірних засадах;

- цінне відправлення - відправлення з оголошеною цінністю, визначеною замовником, яке прийняте для доставки Головним управлінням та підрозділами урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

43. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1105 затверджено Перелік платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, серед якого зазначено, зокрема, доставку кореспонденції та/або цінних відправлень співробітником Головного управління та підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку з прийманням у приміщенні замовника за його заявою: без використання автотранспортних засобів Головного управління та підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку; з використанням автотранспортних засобів Головного управління та підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку.

44. У статті 2 Закону України "Про поштовий зв`язок" визначено, що відносини у сфері надання послуг поштового зв`язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Діяльність у сфері надання послуг поштового зв`язку спеціального призначення (фельд`єгерського і спеціального зв`язку) провадиться відповідно до законодавства України.

45. Відповідно до статті 1 Закону України "Про поштовий зв`язок" поштовий зв`язок спеціального призначення - складова частина поштового зв`язку України, призначена для надання послуг поштового зв`язку окремим категоріям користувачів.

46. За змістом статті 1 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" спеціальний зв`язок - зв`язок, що забезпечує передачу секретної та/або службової інформації шляхом застосування відповідних організаційних та технічних заходів; система спеціального зв`язку - сукупність обладнання, засобів, комплексів та систем обробки, передачі, технічного та криптографічного захисту інформації, що організаційно, технічно та функціонально поєднані в єдине ціле, призначена для забезпечення користувачів спеціальним зв`язком; засіб спеціального зв`язку - апаратний, апаратно-програмний засіб, який призначений для обробки інформації з обмеженим доступом у складі системи спеціального зв`язку, але не реалізує криптографічних перетворень інформації.

47. Аналізуючи наведені положення законодавства, місцевий та апеляційний господарські суди правильно зазначили, що фельд`єгерський зв`язок входить до системи поштового зв`язку України і регулюється нормами Закону України "Про поштовий зв`язок" з урахуванням особливостей, передбачених нормами спеціального законодавства, а діяльність у сфері фельд`єгерського зв`язку здійснюється відповідно до законодавства України.

48. Отже, укладення сторонами договорів № 19-8/К, № 073/02, 05/2013 Б/К було спрямовано на отримання позивачем послуг з доставки цінних відправлень відповідачами, на яких покладався обов`язок організувати і забезпечити доставку цінних відправлень позивача, забезпечивши їх збереження та конфіденційність.

49. За змістом статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

50. Відповідно до пункту 30 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила) у внутрішніх поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені для пересилання.

51. Згідно з пунктом 57 Правил сума оголошеної цінності внутрішнього поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення та можливих витрат на відновлення документів, що пересилалися, у разі їх втрати.

52. Відповідно до пункту 60 Правил внутрішні поштові відправлення з позначкою "Звіт" (листи та бандеролі з оголошеною цінністю, посилки), а також поштові відправлення з вкладенням дорогоцінних металів, ювелірних виробів і нумізматичних монет та їх колекцій подаються для пересилання лише з описом вкладення.

53. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, згідно з пунктами 5.2.1 договорів № 19-8/К, № 073/02, 05/2013 Б/К саме на позивача покладено обов`язок оформити відправлення відповідно до пунктів 3.1-3.5 цих договорів.

54. Згідно з пунктами 3.1 договорів № 19-8/К, № 073/02, 05/2013 Б/К виконавець приймає для доставки відправлення граничним розміром: посилки - 20х30х40 (см), вагою до 10 кг, пакети 5х25х35 (см), вагою до 2 кг.

55. Упаковка відправлень повинна забезпечувати збереження вкладеного і виключати доступ до нього (пункт 3.2 договорів № 19-8/К, № 073/02, 05/2013 Б/К).

56. При цьому у пунктах 5.3.3 договорів № 19-8/К, № 073/02, 05/2013 Б/К визначено, що виконавець залишає за собою право у присутності представника замовника і представника компетентних органів провести перевірку вкладеного у випадках, передбачених чинним законодавством.

57. Отже, як правильно зазначили господарські суди попередніх інстанцій, із пунктів договорів № 19-8/К, № 073/02, 05/2013 Б/К убачається, що позивач надав цінні посилки запакованими, а відповідачі лише в окремих випадках могли перевіряти вміст таких відправлень.

58. Оскільки попередні судові інстанції установили, що зміст наявних у матеріалах справи актів вкладення не вбачається їх приналежності до договорів № 19-8/К, № 073/02, № 05/2013 Б/К та те, що вказані в актах сумки з готівковими коштами були предметом доставки саме за цими договорами, Верховний Суд вважає привальним висновок судів про неналежність зазначених доказів.

59. При цьому господарськими судами установлено, що позивачем всупереч положенням статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не надано ні суду першої інстанції під час вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи належних та достатніх доказів того, що зазначені позивачем у реєстрах від 15.11.2016 № 215/1, від 23.11.2016 № 220/19 та від 28.04.2016 № 78/11 кошти дійсно були вкладені у зазначені цінні посилки, призначені для пересилання фельд`єгерським зв`язком, як і не надано доказів здійснення перевірки вмісту відправлення виконавцем послуг.

60. Підпунктами 7.1.1 договорів № 19-8/К, № 073/02, № 05/2013 Б/К визначено, що виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення тільки у межах оголошеної цінності за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі за рішенням суду.

61. Крім того, господарські суди попередніх інстанцій установили, що за фактами нападів на військовослужбовців фельд`єгерського зв`язку, внаслідок яких було викрадено надані позивачем відправлення, комісія, створена Головним управлінням урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України провела службові розслідування щодо належного виконання службових обов`язків, які завершено складанням актів службового розслідування від 20.01.2017 № 1, від 22.06.2017 № 16, від 13.08.2018 № 13, від 15.12.2016 № 21 та від 24.01.2017.

62. Верховний Суд погоджується із висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що зазначені акти є лише внутрішніми документами Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України і не можуть вважатися такими, що встановлюють чи спростовують вину його службових осіб, оскільки згідно з частиною 1 статті 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Аналогічну правову позицію навів Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 910/1169/17.

63. При цьому суди з`ясували, що у матеріалах справи немає доказів установлення в судовому порядку обставин порушення службовими особами відповідача вимог законодавства при виконанні ними службових обов`язків під час доставки відправлення за спірними договорами, що мають ознаки кримінального правопорушення.

64. Посилання скаржника на вирок Ленінського районного суду міста Харкова від 21.09.2017 у справі № 642/4315/17 як на доказ неналежного виконання службових обов`язків відповідачами колегія суддів відхиляє, адже як правильно зауважив апеляційний господарський суд, зазначений вирок постановлено лише стосовно однієї службової особи відповідача-2 - ОСОБА_1 (за діяння, вчинене ним 24.11.2016), на той час як перевезення відправлень у кожному випадку супроводжували декілька працівників відповідача-1, відповідача-2 і відповідача-3 у різні дати.

65. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

66. Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Аналогічні норми наведено також у статті 20 ГК України, якою передбачено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.

67. Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

68. За змістом статті 623 цього Кодексу боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

69. Частиною 1 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Відповідно до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

70. У Господарському кодексі України як збитки визначено витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

71. Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язань другою стороною.

72. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд, перш за все, повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу майнової відповідальності. Водночас господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (стаття 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

73. Господарські суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що у цій справі спір стосується саме відшкодування збитків, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

74. При цьому місцевий та апеляційний господарські суди правильно наголосили, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини боржника.

75. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстав кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, виключає наявність підстав для застосування заходів відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

76. Водночас в основу чинного законодавства покладено принцип презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання.

77. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини 1, 2 статті 614 ЦК України).

78. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала та завданими збитками. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи лише тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

79. Визначаючи розмір заподіяних збитків внаслідок порушення господарських договорів, до уваги беруться вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Відповідач, в свою чергу, повинен довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

80. Відшкодуванню підлягають прямі збитки, що стали безпосереднім та невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

81. Проте у цьому разі позивач не довів як наявності реальних збитків, так і протиправної поведінки відповідача як умови настання цивільно-правової відповідальності у виді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків. З огляду на зазначене не має підстав вважати, що збитки, яких зазнав позивач, є наслідком дій відповідачів, а тому, позивач не довів причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів і завданими позивачеві збитками.

82. Ураховуючи викладені норми законодавства, зважаючи на зміст пунктів 7.1.1 договорів, згідно з якими виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення тільки у межах оголошеної цінності за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі за рішенням суду. Тому Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у цьому разі позивач не має права вимагати від відповідачів відшкодування збитків з огляду на відсутність факту, який би свідчив, що понесені майнові втрати позивача зумовлені протиправними діями відповідачів і всупереч вжитих ним заходів були невідворотним результатом порушення саме відповідачами свого зобов`язання за договорами.

83. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції бере за основу висновки, зроблені Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не можна сприймати як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правомірних висновків судів попередніх інстанцій у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

84. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

85. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

86. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

87. Оскільки підстав для скасування рішення та постанови немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська фінансова група" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі № 910/13258/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. В. Кушнір

О. В. Случ