Постанова

від 02.10.2019 по справі 905/1326/17

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2019 р. Справа № 905/1326/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С. , суддя Склярук О.І.

за участю секретаря судового засідання Пархоменко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - голова ЖБК ОСОБА_1, паспорт серія ВК612007 від 19.05.19, адвокат ОСОБА_2, довіреність б/н від 14.01.19;

відповідача - головний спеціаліст- юрисконсульт ОСОБА_3, довіреність №01.01-12/79 від 21.01.19;

третьої особи - директор ОСОБА_4, наказ 601-к від 07.09.15;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт» (вх.№2080Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2019 у справі № 905/1326/17 (повний текст якого складено та підписано 06.05.2019 суддею Ю.В. Боковою),

за позовом: Житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт» (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пров. генерала Батюка, б. 10, код ЄДРПОУ 23125268)

до відповідача: ОСОБА_5 міської ради (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, б. 2, код ЄДРПОУ 04052821)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Слов'янська» (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Карла Маркса, б. 39, код ЄДРПОУ 38996240)

про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_5 міської ради від 14.09.2016 №15-XV-7 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення» ,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2017 ЖБК №20 «Горизонт» звернулось до господарського суду донецької області з позовом до ОСОБА_5 міської ради про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_5 міської ради від 14.09.2016 №15-XV-7 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення» .

Позовні вимоги обгрунтовані набуттям позивачем внаслідок будівництва багатоквартирного житлового будинку права власності на нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 262,2 кв.м., яке знаходиться у житловому будинку по пров. Батюка, 10 у м. Слов'янську, внаслідок чого рішення відповідача про передачу даного об'єкту у комунальну власність є неправомірним.

Ухвалою господарського суду донецької області від 10.07.2017 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальний заклад «Центр дитячої та юнацької творчості м. Слов'янська»

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.09.2017, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017, у задоволенні позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт» відмовлено.

ОСОБА_6 Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 905/1326/17 рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.04.2019 у справі № 905/1326/17 у задоволенні позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт» до ОСОБА_5 міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Комунального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Слов'янська» , про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_5 міської ради від 14.09.2016 №15-XV-7 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення» - відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до п. 14, 20, 23 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР від 31.01.1966, реєстраційне посвідчення є документом, що підтверджує реєстрацію права власності за особою. Пунктом 4 Інструкції передбачено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим ОСОБА_6 депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам. Єдиною особою за якою реєструвалося право на будинок або його окремі приміщення є позивач. Право власності за позивачем зареєстроване на будинок разом зі спірним приміщенням.

Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_5 міська рада правомірно володіє спірним приміщенням на підставі рішення Виконкому ОСОБА_5 міської ради від 16.09.1992 р. № 411 О перерасчете заработной платьі педагогов-организаторов ЖЗО и передане детско-юношеских клубов городскому отделу народного образования , та на підставі цього ж рішення приміщення перебуває у користування відділу освіти, оскільки не підтверджується жодним письмовим доказом тим більше рішенням виконкому. Рішення виконкому від 16.09.1992 № 411 не стосується спірного приміщення та не є належним доказом виникнення права володіння чи користування у відділу освіти приміщенням з огляду на його форму та зміст, про що прямо було зазначено у п.8.14. ОСОБА_6 Верховного Суду України від 12.12.2018.

Крім того, апелянит зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність державних капітальних вкладень на будівництво цокольного поверху не підтверджений жодним доказом та є лише припущенням.

Навпаки, судом першої інстанції не врахована передача вартості закінченого будівництва у сумі 305 424 крб. тобто у повному обсязі на баланс ЖБК № 20 Горизонт , про що прямо зазначено у вказівках Верховного Суду України (п.8.17 ОСОБА_6 Верховного Суду від 12.12.2018 р.).

Судом першої інстанції не врахований той факт, що будівництво будинку за проектом у якому встановлена наявність нежитлового вбудованого приміщення соціально-культурного призначення Піонерська кімната , не свідчить про його фінансування за рахунок державних капітальних вкладень (П.8.19 ОСОБА_6 Верховного Суду від 12.12.2018 р.).

Також зазначає, що висновок суду першої інстанції про існування згоди кооперативу на будівництво спірного приміщення є необгрунтованим, є припущенням на якому доказування не може грунтуватися.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 14.08.2019.

13.08.2019 від ОСОБА_5 міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 29.08.2019.

Від представника позивача 20.08.2019 надійшли письмові пояснення в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Від ОСОБА_5 міської ради 22.08.2019 надійшли письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції у справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.10.2019.

02.10.2019 від позивач надійшли пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На думку колегії суду, позовні вимоги не підлягають задоволенню з декількох самостіних підстав.

Колегією суддів в ході розгляду спору встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Слов'янського виконавчого комітету ОСОБА_6 народних депутатів №683 від 12.12.1986 затверджено та у відділі з обліку та розподілу житлової площі РИ №683 від 12.12.1986 зареєстровано «конкретний устав» Житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт» пров. Генерала Батюка, 10 з кількістю квартир 60, кількість членів кооперативу 60, корисна площа 3257 м2, житлова площа 1792,6 м2, балансова вартість 308 тис. руб.

В подальшому, позивачу видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 №728335, Житлово-будівельний кооператив №20 «Горизонт» , ідентифікаційний код юридичної особи 23125268; місцезнаходження м. Слов'янськ, пров. Генерала Батюка, б.10, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР - 12771200000000884.

На цей час позивач діє на підставі нової редакції Статуту житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт» , державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 14.10.2009, номер запису №12771050003000884.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради №633 від 12.09.2016 «Про клопотання перед ОСОБА_5 міською радою про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення» , на підставі звернення відділу освіти ОСОБА_5 міської ради щодо прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення, яке знаходиться в житловому будинку, розташованому по пров. Батюка, 10 у м. Слов'янську, в якому розміщений дитячо-юнацький клуб «Романтика» , який є структурним підрозділом комунального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості» м. Слов'янська, враховуючи рішення виконкому ОСОБА_5 міської ради народних депутатів від 16.09.1992р. № 411, вирішено клопотати перед ОСОБА_5 міською радою щодо прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею 262,2 кв. м., яке знаходиться у житловому будинку, розташованому за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, провулок Батюка, 10.

Рішенням ОСОБА_5 міської ради №15-XV-7 від 14.09.2016 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення» , згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради №633 від 12.09.2016, враховуючи рішення виконкому ОСОБА_5 міської ради народних депутатів від 16.09.1992 № 411 яким зазначено, що «приміщення, у яких розташовані клуби залишаються на балансі ЖЕО та передаються у безоплатне користування відділу народної освіти без права передачі іншим організаціям та особам, з використанням усіх площ тільки за призначенням» , прийнято в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 262,2 кв. м., що знаходиться у житловому будинку, розташованому за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, провулок Батюка, 10.

Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду з відповідними позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення ОСОБА_5 міської ради від 14.09.2016р. №15-XV-7 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення» позивач посилається на наявність в нього права власності на майно, яке було передано до комунальної власності оспорюваним рішенням. Зазначає, що відповідно до п.19 Примірного статуту Житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою ОСОБА_6 Міністрів УРСР від 30.04.1985р. №186 „Про затвердження типового статуту житлово-будівельного кооперативу жилий будинок (будинки) і надвірні будівлі належать житлово-будівельному кооперативу на праві кооперативної власності і не можуть бути у нього вилучені, продані або передані ним як у цілому, так і частинами (квартири, кімнати) ні організаціям, ні окремим особам, за винятком передачі, здійснюваної при ліквідації кооперативу. За умовами ст.384 Цивільного кодексу України будинок, споруджений житлово-будівельним кооперативом, є його власністю.

На думку позивача, прийняття оскаржуваного рішення, яким було передано до комунальної власності нерухоме майно, порушує право власності позивача на це майно, що і стало приводом для звернення до суду.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

По-перше, колегія суддів не вбачає порушення прав позивача, в тому числі будь-яких прав речового характеру.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб'єктивних прав є звернення до суду.

Обов'язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду (ст. 15 ЦК України).

Як встановлено судом і не заперечувалось позивачем, спірне нежитлове приміщення з дня його створення мало окреме цільове призначення (нежитлове вбудоване приміщення культурно-освітнього напрямку), окрему юридичну судьбу (зареєстроване як вбудоване нежитлове приміщення всередині житлового будинку) і не слугувало меті задоволення потреби членів кооперативу у забезпеченні житлом.

Так, створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про кооперацію", а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою ОСОБА_6 Міністрів Української РСР від 30.04.1985 зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України; житлово-будівельні кооперативи створюються з метою забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а також для подальшої експлуатації та управління житлом.

Житловий будинок ЖБК № 20 Горизонт був введений в експлуатацію актом від 29.05.1974, право власності на квартири зареєстроване за його членами і по день подання даного позову ані члени кооперативу, ані кооператив як юридична особа не подавали скарг про порушення статутних цілей кооперативу або незадоволення потреби у житлі.

Даний факт був визнан ий представниками позивача у судовому засіданні і зафіксовано за допомогою технічних засобів. Зокрема, на запитання суду керівник позивача та адвокат позивача підтвердили, що на протязі десятиліть існування функціонування дитячо-юнацького клубу «Романтика» у спірному приміщенні кооперативом або його членами не було подано скарг про невиконання мети забезпечення членів коопертиву житловими приміщеннями і не заявлялося вимог використання спірного приміщення для задоволення потреб членів коопертиву у житлі.

Таким чином, права членів кооперативу ЖБК № 20 Горизонт та самого коопертиву як юридичної особи не були порушені оформленням права власності на спірне майно за відповідачем.

Оцінюючи необхідність захисту інтересу, який у національному законодавстві також підлягає судовому захисту, колегія суддів відзначає, що судовому захисту підлягає не кожний інтерес, а тільки законний.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного права і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У даному спорі юридична особа заявляє вимогу про скасування реєстрації права власності територіальної громади на суспільно-важливий об'єкт - нежитлове вбудоване приміщення культурно-освітнього напрямку.

Враховуючи, що жодні права позивача не порушені, а задоволення вимог з невідворотністю призведе до втрати територіальною громадою права на об'єкт і несе ризики припинення функціонування дитячого-юнацького клубу Романтика , колегія суддів не може кваліфікувати інтерес позивача як суспільно-корисний, справедливий чи добросовісний.

За таких умов інтерес позивача не підлягає судовому захисту.

По-друге, позивачем, на думку колегії суддів, не доведено набуття права власності на спірне майно.

Як свідчать матеріали справи, рішенням виконкому ОСОБА_5 міської ради трудящих від 29.05.1974 затверджено акт приймання будинку (споруди) житловий будинок № 8 на 60 квартир в Комсомольському районі. Згідно вказаного акту будівля має чотири секції, загальний об'єм 11475,9 куб.м., корисна площа 2761 кв.м., житлова 1903 кв.м., квартир - 60 . П'ятиповерховий будинок № 8 у Комсомольському мікрорайоні збудований за проектом № 1 480А - 32 в, який розроблений Донецьким філіалом Гіпрограда та затверджений наказом по Донецькому філіалу Гіпрограда від 19.06.1969 року.

Відповідно до акту, забудовником зазначеного об'єкту є Управління капітального будівництва Слов'янського міськвиконкому. Акт був складений у присутності голови житлово-будівельного кооперативу «Горизонт» .

Відповідно до дослідженої технічної документації по будівництву будинку № 8 в мікрорайоні Комсомольський у м. Слов'янську, який міститься у книзі Управління головного архітектора виконкому ОСОБА_5 міської ради депутатів трудящих, колегією суддів був оглянутий проект будинку, з якого вбачається, що до початку будівництва був доданий цокольний поверх, з урахуванням якого була складена специфікація на додаткові об'єми будівництва. В плані цокольного поверху міститься, в тому числі: приміщення для ігор, червоний куточок, кімната для ручної праці, книгосховище, читальна зала. Проект плану цокольного поверху був узгоджений та затверджений у 1973 році, про що є відмітка на самому плані цокольного поверху.

Замовником додаткових об'ємів є Управління капітального будівництва Слов'янського міськвиконкому, про що міститься позначка в самому проекті (т. 2, а.с. 166-167).

Як вбачається з акту приймання будинку від 1974 року, будинок був прийнятий в експлуатацію також разом із нежитловим вбудованим приміщенням.

Відповідно до авізо № 242 від 12.07.1974 вказаний житловий будинок був переданий на баланс позивача за загальною вартістю 305424 руб.

Згідно зведено-оціночного акту вартість житлового будинку станом на 10.02.1975 становила 305424 руб., до якої включена також вартість цокольного поверху площею 189,6 м.кв.

У відповідності до довідки№ 3 від 22.02.2019, підписаної головою ЖБК № 20 «Горизонт» ОСОБА_1, поданої позивачем до суду першої інстанції, станом на 03.03.1989 вступні та пайові внески членами Житлово-будівельного кооперативу № 20 «Горизонт» сплачено у повному обсязі на загальну суму 305 424 руб.

Як свідчать матеріали справи, первинна інвентаризація багатоквартирного житлового будинку по пров.Батюка, 10 у м.Слов'янську (колишній вул.Батюка, 26и, м-н Комсомольський, 8) була проведена 10.02.1975 за заявою голови Житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт» про обмір квартир та визначення вартості кожної окремої квартири та будинку в цілому.

28.01.1976 був складений технічний паспорт на будівлю, згідно якого багатоквартирний житловий будинок станом на 10.02.1975 має 60 квартир, загальною площею 3257,9 кв.м., житловою площею 1792,6 кв.м., також у цокольному поверсі розташовані нежитлові вбудовані приміщення культурно-освітнього напрямку загальною площею 189,6 кв.м., загальний об'єм будинку (разом з цокольним поверхом) - 12275 куб.м.

Згідно з рішенням виконкому ОСОБА_5 міської ради народних депутатів від 16.09.1992 №411, приміщення, у яких розташовані клуби залишаються на балансі ЖЕО та передаються у безоплатне користування відділу народної освіти без права передачі іншим організаціям та особам з використанням усіх площ тільки за призначенням. Позивачем не було спростовано правомірність володіння.

Вказане рішення на момент розгляду даної справи в установленому порядку не скасоване та є чинним.

16.12.1992 виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської ради було прийнято рішення № 489/6 оформити житлово-будівельному кооперативу № 20 «Горизонт» право колективної власності на житловий будинок по пров. генерала Батюка № 10 в м. Слов'янськ.

В подальшому, 17.12.1992 на будинок № 10 по пров.Батюка у м. Слов'янську видане реєстраційне посвідчення на ім'я ЖБК № 20 «Горизонт» згідно рішення виконкому ОСОБА_5 міської ради № 489/6 від 16.12.1992 та наведеного акту про прийняття в експлуатацію.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції, дослідивши реєстраційне посвідчення, зазначає, що у вказаному реєстраційному посвідченні площа житлового будинку не зазначена. Тобто, виходячи зі статутних положень житлово-будівельних кооперативів, які існували на момент його будівництва останні набували у власність виключно житлові приміщення.

Нежитлове вбудоване приміщення культурно-освітнього напрямку не було призначене та наразі не призначене для обслуговування жилих приміщень будинку, і на момент прийняття рішення про надання дозволу Житлово-будівельному кооперативу №20 «Горизонт» на оформлення права власності на жилий будинок перебувало у користуванні відділу народної освіти на підставі рішення виконкому ОСОБА_5 міської ради народних депутатів від 16.09.1992 №411 без права передачі іншим організаціям та особам з використання усіх площ тільки за призначенням.

Таким чином, прийняття виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської ради народних депутатів рішення від 16.12.1992 № 489/6, яким було надано позивачеві дозвіл на оформлення права колективної власності на житловий будинок по пров. Батюка, 10 у м. Слов'янську, не може бути свідченням набуття позивачем права власності на спірне нежитлове приміщення, оскільки виконавчий комітет не приймав рішення щодо передачі у колективну власність ЖСК № 20 «Горизон» приміщень соцкультпобуту, які знаходять у вказаному будинку.

Відповідно до технічного паспорту на будівлю, багатоквартирний житловий будинок має 60 квартир загальною площею 3257,90 кв.м., житлова площа квартир 1792,6 кв.м., окремим пунктом виділена площа нежитлового приміщення та зроблено запис, що ця площа виділена для культурно-просвітницької діяльності та вказано її розмір 189,6 кв.м.

Наявними у інвентаризацій справі документами підтверджується, що будівництво житлового будинку здійснювалось з урахуванням розміщення на цокольному поверсі коридору, кладової, спортивної кімнати, спортивного залу, майстерні, піонерської, бібліотек (для молодших класів, для старших класів), площею 189,6 кв.м, загальна площа цокольного поверху зі сходовою клітиною - 276,10кв.м.

Листом № 2147-2/0.904/01 від 21.07.2017 КП «БТІ» м. Слов'янськ роз'яснило, що згідно останньої інвентаризації, яка проведена у 2016 році, загальна площа нежитлового вбудованого приміщення по пров. Батюка, 10 складає 262,2 кв.м. В журналі внутрішніх обмірів та підрахунків цокольного поверху будинку площа 189,6 кв.м., зазначена у графі «культурно-просвітницька» є основною. Загальна площа приміщень становить суму основної та допоміжної площі (це коридори, вбиральні, комора, роздягальні та інше, яка в журналі зазначена як «службова» ).

Матеріали справи свідчать, що з 1974 по 1992 дитячо-юнацький клуб «Романтика» , розташований у житловому будинку №10 по пров. Батюка у м. Слов'янську, знаходився на балансі ЖЕО. У 1992 клуб був переданий до відділу освіти ОСОБА_5 міської ради. Зазначене підтверджується копією наказу від 02.11.1992 №101, за яким з 02.11.1992 прийнято до міського відділу освіти дитячо-юнацькі клуби ЖЕО з повним штатним розкладом та приєднано їх до центру позашкільної роботи.

Листом КП «БТІ» м. Слов'янськ від 20.05.2016 № 1201-2/0.83/01 на адресу начальника управління комунальної власності ОСОБА_5 міської раді повідомлено, що право власності на вбудоване приміщення площею 262,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, пров. Батюка,10 станом на 31.12.2012 не зареєстровано.

Листом КП «БТІ» м. Слов'янськ № 2355-2/0.46/01 від 09.08.2017 повідомлено, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи право власності на нежитлове вбудоване приміщення за адресою м. Слов'янськ, пров. Батюка,10, станом на 31.12.2012 не зареєстровано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів, що в нього зареєстроване право власності на спрне нежитлове приміщення. Напроти, колегія суддів вважає, що позивач є власником лише 1792,6 кв. м. житлового будинку, виходячи з наступного.

19.02.1992 виконкомом міської ради було прийнято рішення № 65 «Про розмежування державного майна між комунальною власністю області та міста з переліком державного майна для передачі до складу міської комунальної власності» .

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради №633/ від 12.09.2016 «Про клопотання перед ОСОБА_5 міською радою про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення» , на підставі звернення відділу освіти ОСОБА_5 міської ради щодо прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення, яке знаходиться в житловому будинку, розташованому по пров. Батюка, 10 у м. Слов'янську, в якому розміщений дитячо-юнацький клуб «Романтика» , який є структурним підрозділом комунального закладу «Центр дитячої та юнацької творчості м. Слов'янська» , враховуючи рішення виконкому ОСОБА_5 міської ради народних депутатів від 16.09.1992 № 411, вирішено клопотати перед ОСОБА_5 міською радою щодо прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею - 262,2 кв. м., яке знаходиться у житловому будинку, розташованому за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, провулок Батюка, 10.

В подальшому, рішенням ОСОБА_5 міської ради № 15-ХV-7 від 14.09.2016 «Про прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення» , вирішено прийняти у комунальну власність територіальної громади м. Слов'янська нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею - 262,2 кв.м., яке складається з приміщень (літера «А-5» ); приміщення (хол), 01, площею 45,4 кв.м.; приміщення, 02, площею 9,6 кв.м.; приміщення (коридор), 03, площею 4,0 кв.м.; приміщення, 04, площею 25,9 кв.м.;приміщення, 05, площею 25,9 кв.м.; приміщення, 06, площею 39,7 кв.м.; приміщення, 07, площею 28,6 кв.м.;приміщення, 08, площею 26,2 кв.м.; приміщення, 09, площею 38,4 кв.м.; підсобне приміщення, 10, площею 2,3 кв.м., підсобне приміщення, 11, площею 5,4 кв.м.; підсобне приміщення, 12, площею 3,2 кв.м.; санвузол, 13, площею 2,2 кв.м.; санвузол, 14 площею 5,4 кв.м., та знаходяться у житловому будинку, розташованому за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, провулок Батюка, 10.

Рішенням Виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради № 78 від 01.02.2017 «Про визначення балансоутримувача майна комунальної власності територіальної власності територіальної громади м. Слов'янська нежитлового вбудованого приміщення по провулку Батюка, 10, приміщення № 1 у м. Слов'янську» визначено відділ освіти ОСОБА_5 міської ради балансоутримувачем майна комунальної власності територіальної громади м. Слов'янська - нежитлового вбудованого приміщення, загальною площею - 262,2 кв.м., що розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, провулок Батюка, 10, приміщення 1, закріпивши за ним право оперативного управління на це майно.

Враховуючи, що будівництво спірного приміщення здійснювалося у період з жовтня 1973 по травень 1974 рік, при вирішенні зазначеного спору слід керуватися, насамперед, законодавством, яке існувало на той час.

Відповідно до ст. 4 Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30.01.1937, (в подальшому Конституція УРСР 1937) економічну основу Української РСР становлять соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя та засоби виробництва, що утвердилися внаслідок ліквідації капіталістичної системи господарства, скасування приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і знищення експлуатації людини людиною.

Відповідно до ст. 5 Конституції УРСР 1937, соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Згідно зі статтями 6, 7 Конституції УРСР 1937, земля, її надра, води, ліси, заводи, фабрики, шахти, рудні, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку, організовані державою великі сільськогосподарські підприємства (радгоспи, машинно-тракторні станції і т.п.), а також комунальні підприємства і основний житловий фонд у містах і промислових пунктах є державною власністю, тобто всенародним добром.

Громадські підприємства в колгоспах і кооперативних організаціях з їх живим і мертвим реманентом, продукція, що її виробляють колгоспи та кооперативні організації, так само їх громадські будівлі, становлять громадську, соціалістичну власність колгоспів і кооперативних організацій.

Вся влада в УРСР належить трудящим міста і села в особі ради депутатів трудящих. (ст. 3 Конституції УРСР 1937).

Органами державної влади в областях, округах, районах, містах, селищах, станицях і селах УРСР є ОСОБА_6 депутатів трудящих (ст. 72 Конституції УРСР 1937).

Таким чином, для будь-яких установ, організацій, підприємств передбачено форму власності на майно лише у вигляді соціалістичної власності.

Згідно ст. 86 Цивільного кодексу Української РСР від 23.11.1966 власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна.

Відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу Української РСР від 23.11.1966 соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій. Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження. Ніхто не має права використовувати соціалістичну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.

Колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднання володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів. Право розпорядження майном, що є власністю колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, належить виключно самим власникам. (ст. 94 Цивільного кодексу Української РСР від 23.11.1966)

Як вбачається зі ст. 24 Цивільного кодексу Української РСР від 23.11.1966 видами юридичних осіб є, в тому числі, колгоспи, міжколгоспні й інші кооперативні організації та їх об'єднання, інші громадські організації, а також у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, підприємства і установи цих організацій та їх об'єднань, що мають відокремлене майно і самостійний баланс.

Відповідно до ст. 25 Цивільного кодексу Української РСР від 23.11.1966 юридична особа діє на підставі статуту (положення).

Як встановлено судом, будівництво спірного приміщення було розпочато в жовтні 1973 року. Акт приймання будинку (споруди) житловий будинок №8 на 60 квартир в Комсомольському районі затверджено рішенням виконкому ОСОБА_5 міської ради трудящих від 29.05.1974. До складу державної комісії про прийняття будинку входив голова житлово-будівельного кооперативу «Горизонт» , в якості представника організації, на яку покладено експлуатація будівлі, який і підписував зазначений вище акт.

Також з матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що листом від 21.11.1974 голова житлово-будівельного кооперативу «Горизонт» звертався до начальника БТІ м. Слов'янська з проханням про виготовлення інвентаризаційної справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що станом на початок будівництва (жовтень 1973) житлово-будівельний кооператив був створений (було прийнято рішення про створення житлово-будівельного кооперативу, відбулось обрання голови, прийняття загальними зборами кооперативу статуту та його реєстрація).

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на п.п. 8 та 13 Статуту, який затверджено рішенням Слов'янського виконавчого комітету ради народних депутатів від 12.12.1986 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.03.2019 клопотання відповідача про витребування доказів було правомірно задоволено частково. Витребувано у Житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт» та у ОСОБА_5 міської ради рішення виконкому ОСОБА_6 депутатів трудящих про організацію Житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт» ; статут ЖБК № 20 «Горизонт» за 1970-1973 роки з вказанням найменування кооперативу, його адресою та кількістю членів кооперативу.

Позивач листом від 01.04.2019 повідомив про відсутність зазначених документів та про можливість їх знаходження у ОСОБА_5 міській раді.

В свою чергу, відповідач зазначив про відсутність документів та повідомив, що документи ОСОБА_5 міської ради з 1943 по 1991 роки передані на зберігання до державного архіву Донецької області. Також зазначив, що державний архів припинив свою діяльність по використанню архівних документів з 08.12.2014, у зв'язку із тим, що всі документи залишились у місті Донецьку, на території тимчасово непідконтрольній органам державної влади України.

Таким чином, колегія суддів критично ставиться до посилань позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на статут в редакції від 12.12.1986 та не може прийняти його як належний доказ, оскільки спірні правовідносини виникли у 1973-1974 роки та у своїй діяльності на момент початку будівництва останній повинен був керуватися саме статутом на той час, який не наданий позивачем.

Відповідно до Типового статуту житлово-будівельних кооперативів, затвердженого постановою ОСОБА_6 Міністрів УРСР від 10.09.1962 №1065, житлово-будівельний кооператив утворюється з метою задоволення особистих потреб членів кооперативу та їх сімей в житловій площі шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку/будинків за власні кошти кооперативу, а також подальшої експлуатації та управління цим будинком.

Враховуючи вимоги Типового статуту, колегія суддів зазначає, що житлово-будівельний кооператив утворюється та діє виключно для особливої мети, а саме для будівництва будинку для задоволення потреб членів кооперативу безпосередньо в житловій площі та не може бути Замовником приміщень не призначених для житла. В протилежному, це буде суперечити меті створення житлово-будівельного кооперативу. Більш того, замовником спірного приміщення, як свідчать матеріали справи, є Управління капітального будівництва ОСОБА_5 міської ради.

Таким чином, на момент створення кооперативу діючим законодавством не дозволялось житлово-будівельним кооперативам будувати нежитлові приміщення для особистих потреб членів кооперативу та для підприємницької діяльності. Прийнятим в подальшому Житловим кодексом УРСР 1984 року закріплювалось, що до житлового фонду не входять нежитлові приміщення в жилих будинках, призначені для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Як було встановлено вище, будівництво житлового будинку №10 по пров. Батюка у м. Слов'янську було розпочато за проектом, яким із самого початку встановлено наявність нежитлового вбудованого приміщення соціально-культурного побуту «Піонерська кімната» , замовником якого є Управління капітального будівництва Слов'янського міськвиконкому.

Згідно п. 8 вказаного Типового статуту підприємства, установи, організації не можуть бути членами кооперативу, а також брати участь своїми коштами в будівництві кооперативних квартир. Підприємства торгівлі, громадського харчування та інші підприємства, установи і організації можуть розміщуватись в будинках житлово-будівельних кооперативів тільки за згодою цих кооперативів. Роботи, зв'язані з будівництвом вказаних приміщень, фінансуються за рахунок капітальних вкладень, які виділяються відповідним підприємствам, установам і організаціям, з віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості робіт на баланс підприємств, установ і організацій, які здійснюють експлуатацію приміщень. Зазначені підприємства, установи і організації повинні брати участь у загальних витратах по експлуатації будинку (будинків) пропорційно площі, яку вони займають.

Пунктами 3 та 4 ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 19.11.1964 № 943 «Про подальший розвиток кооперативного житлового будівництва» встановлювалось, що за згодою житлово-будівельних кооперативів в їх будинках можуть розміщуватись підприємства торгівлі, громадського харчування та інші, які фінансуються за рахунок капітальних вкладень, які виділяються відповідним підприємствам, установам і організаціям, з віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості робіт на баланс підприємств, установ і організацій, які здійснюють експлуатацію приміщень. Стройбанку СРСР наказувалось посилити контроль за використанням за призначенням коштів, які вносились громадянами на кооперативне будівництво та не допускати фінансування за рахунок коштів кооперативу позаквартальних споруд та інженерних комунікацій, приміщень для підприємств торгівлі, громадського харчування та інші.

Про фінансування нежитлових приміщень в будинках ЖБК за рахунок держаних капітальних вкладень свідчать і Правила кредитування кооперативного житлового будівництва, затверджені Будбанком СРСР 12.06.1965 року № 153.

Зазначені Правила кредитування кооперативного житлового будівництва встановлювали, що:

- при визначенні розміру власних коштів житлово-будівельного кооперативу, які підлягають внеску в банк на будівництво будинків, а також розміру кредиту треба виходити із вартості будівництва з урахуванням різниці в цінах і тарифах, за відрахуванням вартості затрат по вбудованим приміщенням (пункт 3 Правил);

- установи Держбуду СРСР при оплаті актів та рахунків за виконані роботи та інші затрати по кооперативному житловому будівництву повинні перевіряти, щоб в ці документи не включалися затрати по будівництву приміщень, призначених для інших організацій та не допускати оплати вказаних затрат із особових та кредитних рахунків кооперативів; роботи, пов'язані із будівництвом вбудованих приміщень, оплачуються за рахунок капітальних вкладень, які виділяються відповідними державними або громадськими підприємствами і організаціями, із віднесенням після закінчення будівництва будинку вартості вказаних робіт на баланс підприємств і організацій, які здійснюють експлуатацію приміщень, оплата актів та рахунків підрядних організацій за виконані роботи по будівництву будинку в частині вбудованого приміщення здійснюється із рахунку відповідного управління виконкому по фінансуванню капітальних вкладень по державному плану пропорційно кошторисної вартості вбудованого приміщення до загальної кошторисної вартості житлового будинку (п. 11 Правил).

- роботи, пов'язані з будівництвом вбудованих в кооперативний будинок приміщень для об'єктів торгівлі чи громадського харчування, оплачуються за рахунок капітальних вкладень, з віднесенням вартості цих робіт після закінчення будівництва на баланс підприємства, що здійснює експлуатацію приміщення.

Відповідно до п. 4 постанови ОСОБА_6 міністрів УРСР від 01.06.1962 №561 «Про індивідуальне кооперативне житлове будівництво» будівництво житлових будинків житлово-будівельних кооперативів повинно здійснюватися за діючими типовими проектами і в терміни, встановлені для житлових будинків, що споруджуються за рахунок державних капітальних вкладень, а кошторисна вартість будівництва кооперативних житлових будинків повинна визначатися за цінами, нормами і в порядку, встановлених для державного житлового будівництва. Члени житлово-будівельних кооперативів вносять кошти на будівництво будинків, виходячи з зазначеної кошторисної вартості. Підприємства торгівлі, громадського харчування та інші підприємства, установи та організації можуть розміщувати в будинках житлово-будівельних кооперативів тільки за згодою цих кооперативів.

Згідно п.5 наказу Державного комітету по цивільному будівництву і архітектурі при Держбуді СРСР від 20.05.1965 №81 «Про затвердження вказівок про проектування, будівництво і визначення вартості кооперативних житлових будинків і квартир» проектне завдання на будівництво кооперативного житлового будинку зі зведеним кошторисно-фінансовим розрахунком затверджується загальними зборами членів житлово-будівельного кооперативу після погодження з виконкомом міської ради народних депутатів трудящих і будівельною організацією, за наявності в будинку вбудованих нежитлових приміщень, з організацією, до відання якої будуть передані дані приміщення по закінченню будівництва.

Пунктом 7 зазначеного наказу передбачено, що будівництво вбудованих в кооперативний будинок нежитлових приміщень здійснювалось у кожному конкретному випадку при наявності згоди кооперативу і фінансувалось за рахунок коштів державних організацій, зазначених в рішенні виконкому.

З урахуванням вказаних норм, діючих на час будівництва спірних об'єктів, заборонялось фінансування за рахунок коштів кооперативів будівництва вбудованих нежитлових приміщень.

Ухвалою суду від 13.03.2019, в підтвердження фінансування спірного приміщення позивачем, було задоволено клопотання відповідача та витребувано у Житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт» та у ОСОБА_5 міської ради внутрішньо-будівельний титульний список за формою № 1, передбачений Правилами фінансування будівництва, затверджений правлінням житлово-будівельного кооперативу. Позивач та відповідач повідомили про відсутність зазначеного документа.

Колегія суддів критично ставиться до доводів позивача, що саме ЖБК № 20 «Горизонт» повністю було сплачено кошти за будівництво будинку, а тому саме ЖБК № 20 «Горизонт» є власником всього будинку разом із нежитловим приміщенням. Судом були досліджені оціночний акт будинку, авізо, техпаспорт, акт прийомки в експлуатацію будинку не може прийняти до уваги, виходячи з того, що всі досліджені у судовому засіданні документи не є безспірною ознакою його права власності, а лише є формою бухгалтерського обліку. Колегія суддів також зауважує, що позивачем не доведено, що вартість будинку в сумі 305 424 руб. була сформована виключно за рахунок внесків членів ЖБК № 20 «Горизонт» .

При цьому, колегія суддів зазначає, що у разі наявності будь-яких фінансових претензій до організації, яка експлуатує спірне нежитлове приміщення, ЖБК та її членів не позбавлено можливості вирішити це питання шляхом звернення до суду відповідної юрисдикції із відповідним позовом.

Згідно чинного на час будівництва законодавства, а саме ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 19.11.1964 № 943 «Про подальший розвиток кооперативного житлового будівництва» , Типового статуту житлово-будівельних кооперативів, затвердженого постановою ОСОБА_6 Міністрів УРСР від 10.09.1962 №1065, у такому будинку могли бути розташовані нежитлові вбудовані приміщення соціально-культурного побуту, однак, лише за згодою членів житлово-будівельного кооперативу.

Проаналізувавши зазначені матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що як на момент будівництва, так і в період експлуатації спірного приміщення ним висловлювалися у будь-якій формі заперечення проти розміщення в цокольному поверсі спірного приміщення. Також протягом більш ніж 40 років жодного заперечення або незгоди на розміщення в цокольному поверсі житлового будинку дитячо-юнацького клубу «Романтика» та користування спірним приміщенням від позивача не надходило. Разом з тим, згідно чинного на той час законодавства імперативна норма про те, що така згода повинна була бути в письмовому виді, і якимось чином зафіксована - відсутня.

Більш того, акт приймання будинку (споруди) в експлуатацію від 29.05.1974 був складений у присутності голови житлово-будівельного кооперативу «Горизонт» , про що свідчить його підпис на вказаному документі.

Зазначене свідчить про згоду позивача на розміщення в цокольному поверсі приміщення для ігор, червоного куточка, кімнати для ручної праці, книгосховища, читальної зали, яка передбачена положеннями Типового статуту 1962 року. Тривала обізнаність позивача та відсутність будь-яких заперечень прав відповідача на спірні приміщення свідчить також про наявність згоди на їх розміщення спочатку будівництва. Враховуючи, що протягом розгляду справи встановлено, що будівництво житлового будинку було розпочато за проектом, яким із самого початку встановлено наявність нежитлового вбудованого приміщення соціально-культурного побуту «Піонерської кімнати» , будь-яких заперечень з боку членів кооперативу щодо того, що проект не вміщав в собі приміщення соцкультпобуту не має, суд не приймає до уваги доводи позивача в тій їх частині, що згоди на будівництво «Піонерської кімнати» не було. Іншого позивачем не доведено.

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.91 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» , яка прийнята на виконання постанов Верховної ОСОБА_6 УРСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві ОСОБА_6 народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» від 08.12.1990 та «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» від 26.03.1991, затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Даною постановою встановлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Статтею 35 Закону України «Про власність» було передбачено, що об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно.

Відповідно до ст.ст.19, 55 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підстав, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

За приписом ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти тощо належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, які згідно зі статтею 143 Конституції України безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності.

Як передбачено п.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , зазначені органи від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи представника позивача в тій їх частині, що рішенням міської ради від 14 вересня 2016 року про прийняття в комунальну власність нежитлового вбудованого приміщення, розташованого у житловому будинку № 10 по вул. Батюка, у м. Слов'янську( колишня «Піонерська кімната» ), були порушені права ЖБК «Горизонт» як власника частки у цьому приміщенні не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, оскільки в них відсутні достовірні відомості того, що позивач, ЖБК «Горизонт» є власником цього приміщення.

Колегія суддів зазначає, що наданими до матеріалів справи доказами підтверджено, що спірне нежитлове вбудоване приміщення будувалося саме як приміщення соцкультпобуту з метою розвитку творчих здібностей дітей територіальної громади м. Слов'янська, і на даний час використовується за своїм призначенням, що підтверджується матеріалами справи. Колегією суддів перевірені доводи представника позивача в тій їх частині, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем у порушення норм чинного законодавства. Разом з тим, колегією суддів не встановлено порушень при прийняття рішення, на які вказує представник позивача.

За таких підстав, колегія суддів не приймає до уваги доводи представника позивача в тій їх частині, що рішення про прийняття у комунальну власність було вчинене в порушенням норм чинного законодавства.

В цих умовах питання стосуються захисту інтересів дітей, тому колегія суддів вважає, що має місце суспільний інтерес. Колегія суддів зазначає, що це не вирішальний, але значний фактор при прийнятті судового рішення.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Так, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (ст. 1 ГПК України), право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Отже, вирішуючи спір по суті, господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.

Разом і з тим, під час розгляду даної справи позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, тобто не обґрунтовано належним чином право на позов.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у позові слід відмовити у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу №20 «Горизонт» на рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2019 у справі № 905/1326/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2019 у справі № 905/1326/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 04.10.2019.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.І. Склярук