Рішення

від 22.08.2006 по справі 12/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

22.08.2006                                                                                               Справа  № 12/158

За позовом закритого акціонерного товариства „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ в особі філії „Закарпатське регіональне управління”, м. Ужгород

до відповідача селянсько –фермерського господарства „Силаді”, с. Крива Хустського району

про стягнення суми 49 000,00грн. –основного боргу; 4 847,57 грн. – боргу по відсотках та 2 214,82 грн. –пені.

                                                                                        Суддя    Тисянчин  В. М.

                    Представники:

Від позивача –Шкірта І. І.,(представник за довіреністю від 01.09.2005 року)

Від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов закритим акціонерним товариством „Приватбанк”,        м. Дніпропетровськ в особі філії „Закарпатське регіональне управління”, м. Ужгород до селянсько –фермерського господарства „Силаді”, с. Крива Хустського району

про стягнення суми 49 000,00грн. –основного боргу; 4 847,57 грн. – боргу по відсотках та 2 214,82 грн. –пені.

        Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представник позивача підтримує позовні вимоги посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 2668578 підтверджує вручення відповідачу 03.08.2006 року ухвали від 01.08.2006 року про порушення провадження у справі, де вказано про  місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 49 000,00 грн. –основного боргу щодо оплати за наданий, згідно кредитного договору № 07-GW-05/СП від 27.04.2005 року кредит, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-  меморіальним ордером №1 від 10.05.2005 року;

        - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

                   Термін повернення кредиту сплив 26.04.2006 року (п.1.1 Кредитного договору № 07-GW-05/СП від 27.04.2005 року).

          Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є  надання кредиту (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача повернути кредит є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 5.1 договору нарахована до сплати пеня в розмірі 2 214,82 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2.2.2 укладеного договору від 04.06.2004 року відповідачу нарахована до оплати сума 4 847,57 грн. (борг по відсотках) за прострочення терміну повернення кредиту. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову у відповідності до ст. ст. 193, 198 (п.3) ГК України, ст. ст. 530, 536, 547, 627-629 ЦК України судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість службової діяльності відповідача, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

           Стягнути з селянсько –фермерського господарства „Силаді” (с. Крива Хустського району, вул. Задорожного, 62; код 22090110) на користь закритого акціонерного товариства „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ в особі філії „Закарпатське регіональне управління” (м. Ужгород, пр. Свободи, 14; код 22104007) суму 49 000 (сорок дев'ять тисяч грн.) –основного боргу; 2 214,82 (дві тисячі двісті чотирнадцять грн. 82 коп.) –пені; 4 847,57 (чотири тисячі вісімсот сорок сім грн. 57 коп.) –боргу по відсотках та 560,62 (п'ятьсот шістдесят грн. 62 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

      Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.