Рішення

від 04.10.2019 по справі 522/12566/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 522/12566/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради про накладання штрафу від 15 червня 2018 року № ОМС-ОД311/939/АВ/ТД/ФС/12.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заступником директора департаменту - начальником відділу контролю за дотриманням законодавства про працю департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради ОСОБА_2 15 червня 2018 року винесено постанову № ОМС-ОД311/939/АВ/ТД/ФС/12 про накладення на позивача штрафу в розмірі 223 380 грн за порушення абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, яку позивач вважає неправомірною та підлягаючою скасуванню. Зокрема позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові відсутня інформація щодо дати, часу та місця вчинення правопорушення, яким чином воно вчинено тощо; незрозуміло яким чином та до якої саме роботи, в якому місці позивач допустив до роботи без оформлення трудового договору громадянина ОСОБА_3 та ОСОБА_4; яку саме роботу виконували зазначені особи. Отже, на переконання позивача, спірна постанова не містить об'єктивної сторони інкримінованого правопорушення, а тому підстави для відповідальності відсутні.

Ухвалою судді від 06.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін 04.09.2019 о 10:30 год.

20.08.2019 до суду від Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що на підставі наказу директора департаменту та направлення уповноваженою посадовою особою 24.05.2018 було здійснено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (заклад ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в ході якого встановлено факти порушення законодавства про працю в частині фактичного допуску ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудових відносин. За результатами інспекційного відвідування було складено акт від 29.05.2018 № ОМС-ОД311/939/АВ/12, який підписано ФОП ОСОБА_1 без зауважень. Про розгляд справи про адміністративне правопорушення 15.06.2018 о 10:00 год. позивачу було повідомлено листом від 06.06.2018 № 02-25/322, який ним отриманий особисто. Однак на розгляд справи позивач не з'явився, у зв'язку із чим питання про накладення штрафу вирішено за його відсутністю на підставі матеріалів інспекційного відвідування. За результатами розгляду справи уповноваженою особою прийнято оскаржувану постанову від 15 червня 2018 року № ОМС-ОД311/939/АВ/ТД/ФС/12, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24, ст. 21 КЗпП України та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Застосований до позивача, як підприємця - суб'єкта господарської діяльності, є фінансовою санкцією, а не адміністративною відповідальністю, а тому не передбачає складу адміністративного правопорушення.

03.09.2019 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету та підстав адміністративного позову, зазначивши, що відповідач не мав права здійснювати позаплановий контрольний захід, так як в судовому порядку постанову КМУ № 295 від 29.04.2017, яка слугувала правовою підставою для інспекційного відвідування, визнано нечинною. Крім того, оскаржуваною постановою від 15 червня 2018 року № ОМС-ОД311/939/АВ/ТД/ФС/12 позивача повторно притягнуто до відповідальності, так як постановою Приморського районного суду міста Одеси від 03.08.2018 по справі № 522/10194/18 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. за ч. 3 ст. 41 КЗпП України. Ключової відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору). Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Також позивач доповнив позовну заяву додатковими поясненнями щодо обставин проведення інспекційного відвідування, зокрема про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 співробітники відповідача примусили написати те, що вони працюють на позивача.

13.09.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмету та підстав адміністративного позову, згідно якого станом на момент проведення інспекційних відвідувань у господарських одиницях, де ФОП ОСОБА_1 впроваджував господарську діяльність, постанова КМУ № 295 від 26.04.2017 була чинною, а втратила свою чинність лише 14.05.2019 - з набранням законної сили судовим рішенням 6ААС по справі № 826/8917/17 від 14.05.2019. Призначення інспекційного відвідування відбулося як засіб реагування на звернення гр. ОСОБА_7 щодо неоформення ОСОБА_1 з нею трудових відносин та невиплати заробітної плати. Під час контрольного заходу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали послуги, про що роздрукували квитанції із зазначенням на них прізвищ, а також надали письмові пояснення про те, що працюють у ФОП ОСОБА_1, проте в ході інспекційного відвідування документи про оформлення трудових відносин надані не були. При цьому сам ОСОБА_1 був присутнім при проведенні перевірки та підписав акт інспекційного відвідування без зауважень. Наведено заперечення проти посилань на подвійне притягнення до відповідальності з посиланням на рішення ВС/КАС України від 06.03.2019 № 522/12566/18.

20.09.2019 до суду від відповідача надійшли пояснення на заперечення проти залучення документу до матеріалів справи.

23.09.2019 від ОСОБА_1 надійшла відповідь на заперечення відповідача на заяву позивача про зміну предмету та підстав позову.

27.09.2019 до суду від відповідача надійшли заперечення в порядку ст. 164 КАС України.

До суду з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги із викладених в адміністративному позові підстав та просив його задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, в задоволенні позову просили відмовити з підстав, наведених у відзивах та запереченнях.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради про накладання штрафу від 15 червня 2018 року № ОМС-ОД311/939/АВ/ТД/ФС/12, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що до департаменту праці та соціальної політики ОМР надійшло звернення від громадянки ОСОБА_7 щодо порушень законодавства про працю стосовно ФОП ОСОБА_1, а саме неоформлення трудових відносин із нею та невиплати заробітної плати, яке було направлено за належністю до департаменту аналітики та контролю ОМР.

Відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ № 295 від 26.04.2017, та Порядку повідомної реєстрації інспекційних відвідувань та рішень інспектора праці про відвідування роботодавця, затвердженого Наказом Державної служби України з питань праці від 22.06.2017 № 76, на підставі наказу директора департаменту ОСОБА_6 на здійснення інспекційного відвідування від 17.05.2018 № 21-п. та відповідного повідомлення ГУ Держпраці в Одеській області, інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 внесено до повідомної реєстрації № ОД311/939.

На підставі направлення на здійснення інспекційного відвідування від 18.05.2018 № 21/02-ОД311/939 інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (заклад ІНФОРМАЦІЯ_1 ) було розпочато 24.05.2018.

З направленням на здійснення інспекційного відвідування та пам'яткою про права та обов'язки в Порядку № 295 та Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис.

При проведенні інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 на підставі п. 18 Порядку № 295 у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування, було вручено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 24.05.2018 № ОМС-ОД311/939/НП/12 та письмову вимогу про надання документів від 24.05.2018 № ОМС-ОД311/939/ПД/12, якою призупинено інспекційне відвідування строком на п'ять днів.

В ході інспекційного відвідування встановлено факти порушення законодавства про працю в частині фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Зокрема, згідно письмових пояснень, наданих 24.05.2018 працівниками закладу ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що за адресою: 1) АДРЕСА_1 працював ОСОБА_3 без оформлення трудових відносин з ФОП ОСОБА_1; 2) м. Одеса, пл. Старосінна 1А працювала 5 днів через 2 дні з 7:00 до 22:00 год. ОСОБА_4 без оформлення трудових відносин з ФОП ОСОБА_1

Також при проведенні інспекційного відвідування були отримані квитанції на оплату замовлення із зазначенням призі вище та імен вищевказаних осіб, які обслуговували клієнтів закладу. При цьому, документи на підтвердження трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надано.

За результатами інспекційного відвідування 29.05.2018 складено акт № ОМС-ОД311/939/АВ/12, який підписано ОСОБА_1 без зауважень; припис про усунення порушень від 30.05.2018 № ОМС-ОД311/939/АВ/П/12, який було вручено ОСОБА_1

Згідно з п. 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509, директором департаменту аналітики та контролю ОСОБА_6 прийнято рішення від 06.06.2018 № ОМС-ОД311/939/АВ/ТД/12 щодо розгляду справи про накладення штрафу 15.06.2018 о 10:00 год. в приміщення департаменту, яке було направлено листом від 06.06.2018 № 02-25/322 та особисто отримано ОСОБА_1

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування від 29.05.2018 складено акт № ОМС-ОД311/939/АВ/12 заступником директора департаменту - начальником відділу контролю за дотриманням законодавства про працю ОСОБА_2 складено постанову від 15.06.2018 № ОМС-ОД311/939/АВ/ТД/ФС/12 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення вимог ч. 1, ч. 3 ст. 24, ст. 21 КЗпП України на підставі абз 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Не погодившись із вищезазначеною постановою, та припинивши 28.11.2018 підприємницьку діяльність за власним рішенням, позивач як фізична особа звернувся до суду із зазначеним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначену постанову підлягаючою скасуванню, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Порядок №295).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

У акті інспекційного відвідування встановлений факт допуску працівників до роботи без укладення з ними трудового договору, оформленого наказом, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відтак, правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Факт допуску позивачем громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудових відносин став підставою для визнання ОСОБА_1 винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень постановою Приморського районного суду міста Одеси від 03 серпня 2019 року по справі № 522/10194/18, провадження 3/522/5587/18.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 28.09.2019 апеляційну скаргу представника ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_1, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2018 року повернуто ОСОБА_1.

Таким чином, постанова Приморського районного суду міста Одеси від 03.08.2019 по справі № 522/10194/18 набрала законної сили 28.09.2019.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

Відтак, суд відхиляє доводи представника позивача щодо недопущення ОСОБА_1 правопорушення, зокрема фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудових відносин, так як зазначена обставина з огляду на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 03.08.2019 по справі № 522/10194/18 є обов'язковою для суду в питанні, чим було допущене інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення.

Однак, ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є можливість одночасного притягнення підприємця до відповідальності за ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 41 Кодексу України по адміністративні правопорушення за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Статті 265 КЗпП та 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28.12.2014.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України Про засади запобігання і протидії корупції іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Диспозиції абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача - ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, ВС/КАС України у постанові від 21.12.2018 № 814/2156/16 дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині 2 статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині 3 статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Накладення на фізичну особу-підприємця штрафу за те саме правопорушення також постановою іншого контролюючого органу є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст. 61 Конституції України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору підприємця ОСОБА_1 вже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Приморського районного суду міста Одеси від 03.08.2018 № 522/10194/18, що набрала законної сили 28.09.2018, у зв'язку із чим накладення на нього штрафу за те саме правопорушення також постановою Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради про накладання штрафу від 15 червня 2018 року № ОМС-ОД311/939/АВ/ТД/ФС/12 є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням ст. 61 Конституції України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, враховуючи висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року по справі № 814/2156/16, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; РНОКПП НОМЕР_1) до Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради (65026, м. Одеса, Польський узвіз, 6; код ЄДРПОУ 41820248) про скасування постанови задовольнити.

Скасувати постанову Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради про накладання штрафу від 15 червня 2018 року № ОМС-ОД311/939/АВ/ТД/ФС/12.

Стягнути з Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2233,80 грн (дві тисячі двісті тридцять три грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2019 р.

Суддя І.В. Завальнюк