Постанова

від 02.10.2019 по справі 755/6258/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/13053/2019

справа № 755/6258/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд в складі:

Судді - доповідача: Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

Поліщук Н.В.

При секретарі Дроздовій Ж.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, постановленого в складі судді Марфіної Н.В. 12 липня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Житлово - будівельного кооперативу Вагоноремонтник-1 про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні,

У С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ЖБК Вагоноремонтник-1 про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні.

На обґрунтування позовних вимог вказувала, що з 11.09.2007 по 08.02.2017 ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з відповідачем ЖБК Вагоноремонтник-1 , що підтверджується записами у трудовій книжці.

Зазначала, що в період роботи нею не було використано жодного разу право на відпустку.

08.02.2017 позивача було звільнено за власним бажанням, однак наказ про звільнення роботодавець не надав до теперішнього часу. Крім цього відповідач в день звільнення письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

Позивач вказувала, що неодноразово зверталась до ЖБК Вагоноремонтник-1 з вимогою виплатити нараховані суми належні при звільненні, надати інформацію про нараховану та виплачену заробітну плату, копію наказу про звільнення, копію довідки про здійснення розрахунку при звільненні, проте відповідач жодного документу або інформації не надав.

Позивач зазначала, що відпрацювала у ЖБК Вагоноремонтник-1 9 років та 4 місяці, а відтак, кількість днів невикористаної відпустки становить 224 дні, що дорівнює 14375,93 грн компенсації при звільненні. Позивач також зазначає, що у зв?язку із затримкою розрахунку при звільненні відповідач має сплатити їй середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 51045,06 грн, що розрахована позивачем згідно вимог постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року.

За таких обставин, позивач ОСОБА_2 просила суд стягнути з ЖБК Вогоноремонтник-1 на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку, що не була виплачена під час звільнення у розмірі 14375,93 грн; середній заробіток за весь період затримки розрахунку по 01.01.2019 у розмірі 51045,06 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_2 до Житлово - будівельного кооперативу Вагоноремонтник-1 про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин що мають значення для справи.

На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що Відповідачем не надано суду належних та допустимих письмових доказів, які б підтвердили факт надання ОСОБА_2 відпустки за відпрацьований час або ж виплати компенсації за невикористану відпустку за період роботи.

Зазначає, що матеріали справи не містять жодної заяви написаної позивачем про надання відпустки за весь період роботи на посаді голови правління. Накази ж роботодавця не містять її підпису про ознайомлення з ними та не містять підстави надання відпустки (за заявою працівника або за рішенням роботодавця).

Крім того, вказує, що Розрахунковий лист працівника при звільненні від 15.02.2017 взагалі не можна вважати документом, оскільки лист взагалі не підтверджує факт надання відпустки, він складений з великою кількістю помилок та вкрай недбало.

Позивач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, причину неявки суду не повідомила.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явились.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Відповідачем надано належні докази, а позивачем не спростовано, факт виплати позивачу заробітної плати, а також доказів про надання позивачу відпустки за відпрацьований час за період роботи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред?явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що у випадку невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно частини першої статті 24 Закону України Про відпустки , у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Аналогічне положення також міститься і в частині першій статті 83 КЗпП України.

У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці визначено, що розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статті 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (стаття 182-1 КЗпП України), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов?язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього закону.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов?язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов?язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Судом установлено, що 11.09.2007 позивача ОСОБА_2 було прийнято на роботу на посаду голови правління ЖБК Вагоноремонтник-1 на підставі протоколу №2 від 11.09.2007 та звільнено з посади голови правління кооперативу за власним бажанням 08.02.2017 (Том І а.с. 6).

Згідно із наказом №1 по особовому складу кооперативу від 11.09.2007 позивача прийнято на роботу на посаду голови правління кооперативу з 11.09.2007 з окладом відповідно до штатного розпису (Том І а.с. 19).

За змістом акту ЖБК Вагоноремонтник-1 від 15.02.2017 про відсутність на роботі, головним бухгалтером, головую ревізійної комісії, членами правління складено цей акт про те, що з 27.01.2017 по 15.02.2017 включно голова правління ОСОБА_2 була відсутня на роботі (як на своєму робочому місці, так і на території ЖБК в цілому) протягом робочих днів та в робочий час з 09:00 год. по 18:00 год. Про наявність поважних причин, що пояснюють відсутність на роботі, ні напередодні, ні протягом усіх робочих днів з 27.01.2017 по 15.02.2017 року включно ОСОБА_2 не повідомляла жодними засобами зв?язку, на телефонні дзвінки не відповідала (Том І а.с. 21).

Наказом членів правління кооперативу №8-2017 від 06.02.2017 до ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни (прогул без поважних причин з 27.01.2017 по 03.02.2017) згідно ст. 147 КЗпП України. Наказ містить відмітку про відмову позивача від ознайомлення з наказом (Том І а.с. 22).

Як убачається із акту №8 від 06.02.2017, позивач ОСОБА_2 відмовилась ставити підпис про ознайомлення з наказом №8 від 06.02.2017 (Том І а.с. 23).

Зі змісту протоколу №5 загальних зборів членів ЖБК Вагоноремонтник-1 від 15.02.2017 убачається, що загальними зборами кооперативу вирішено звільнити голову правління кооперативу ОСОБА_2 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин) (Том І а.с. 25).

Згідно із наказом від 15.02.2017 про припинення трудового договору, голову правління ОСОБА_2 звільнено 16.02.2017 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 (Том І а.с. 26).

Як убачається із наказу №9-відп від 28.12.2016 позивачу була надана щорічна основна відпустку за період роботи з 01.01.2016 по 31.12.2016 року з 01.01.2017 по 26.01.2017 року тривалістю 27 календарних днів (Том І а.с. 20, 35, 53, 78).

Згідно із наказом №9-відп від 28.12.2016, позивачу ОСОБА_2 надано щорічну основну відпустку за період роботи з 01.01.2016 по 31.12.2016 року та з 01.01.2017 по 29.01.2017 року тривалістю 27 календарних днів (Том І а.с. 206).

Як убачається із наказу №8-відп від 30.11.2016 позивачу була надана щорічна основна відпустка за період роботи з 01.01.2015 по 31.12.2015 року та з 01.12.2016 по 26.12.2016 року тривалістю 24 календарних днів (Том І а.с. 34, 54, 79).

Згідно із наказом №7-відп від 30.12.2014 ОСОБА_2 надано щорічну основну відпустку за період роботи з 01.01.2014 по 31.12.2014 року та з 01.06.2015 по 24.06.2015 року тривалістю 24 календарних днів. Червень місяць виправлено на грудень (Том І а.с. 208).

Згідно із наказом №6-відп від 28.12.2013 позивачу була надана щорічна основна відпустка за період роботи з 01.01.2013 по 31.12.2013 року та з 01.06.2014 по 24.06.2014 року тривалістю 24 робочих днів. Червень місяць виправлено на серпень (Том І а.с. 209).

Як убачається із наказу №5-відп від 29.12.2012 позивачу надано щорічну основну відпустку за період роботи з 01.01.2012 по 31.12.2012 року та з 01.06.2013 по 28.06.2013 року тривалістю 24 календарних днів. Червень місяць виправлено на вересень (Том І а.с. 210).

Згідно із наказом №4-відп від 30.12.2011 ОСОБА_2 надано щорічну основну відпустку за період роботи з 01.01.2011 по 31.12.2011 року та з 01.06.2012 по 24.06.2012 року тривалістю 24 календарних днів. Червень місяць виправлено на жовтень (Том І а.с. 211).

Згідно із наказом №3-відп від 30.12.2010 позивачу надано щорічну основну відпустку за період роботи з 01.01.2010 по 31.12.2010 року та з 01.06.2011 по 15.06.2011 року тривалістю 24 календарних днів. Червень місяць виправлено на серпень (Том І а.с. 212).

Як убачається із наказу №2-відп від 30.12.2009 позивачу надано щорічну основну відпустку за період роботи з 01.01.2009 по 31.12.2009 року та з 01.06.2010 по 24.06.2010 року тривалістю 24 календарних днів. Червень місяць виправлено на серпень (Том І а.с. 213).

Згідно із наказом №1-відп від 30.12.2008 ОСОБА_2 було надано щорічну основну відпустку за період роботи з 01.01.2008 по 31.12.2008 року та з 01.06.2009 по 24.06.2009 року тривалістю 24 календарних днів. Червень місяць виправлено на серпень (Том І а.с. 214).

Як убачається із копій Графіків надання відпусток у ЖБК Вагоноремонтник-1 :

- у 2016 році основна відпустка голови правління ОСОБА_2: місяць надання - липень, місяць надання відпустки у зв?язку з перенесенням - грудень (Том І а.с. 215);

- у 2015 році основна відпустка голови правління ОСОБА_2: місяць надання - липень, місяць надання відпустки у зв?язку з перенесенням - грудень (Том І а.с. 216);

- у 2014 році основна відпустка голови правління ОСОБА_2: місяць надання - липень, місяць надання відпустки у зв?язку з перенесенням - грудень (Том І а.с. 217);

- у 2013 році основна відпустка голови правління ОСОБА_2: місяць надання - липень, місяць надання відпустки у зв?язку з перенесенням - серпень (Том І а.с. 218);

- у 2012 році основна відпустка голови правління ОСОБА_2: місяць надання - липень, місяць надання відпустки у зв?язку з перенесенням - серпень (Том І а.с. 219);

- у 2011 році основна відпустка голови правління ОСОБА_2: місяць надання - липень, місяць надання відпустки у зв?язку з перенесенням - серпень (Том І а.с. 220);

- у 2010 році основна відпустка голови правління ОСОБА_2: місяць надання - липень, місяць надання відпустки у зв?язку з перенесенням - серпень (Том І а.с. 221);

- у 2009 році основна відпустка голови правління ОСОБА_2: місяць надання - липень, місяць надання відпустки у зв?язку з перенесенням - серпень (Том І а.с. 222);

- у 2008 році основна відпустка голови правління ОСОБА_2: місяць надання - липень, місяць надання відпустки у зв?язку з перенесенням - серпень (Том І а.с. 223).

Крім того, судом установлено, що згідно із відомостей нарахування заробітної плати та розрахунково - платіжної відомості №1 за січень 2016 року, позивачу було нараховано компенсацію у розмірі 10160,00 грн (до видачі 8178,80 грн). Відомість містить дані про розрахунок компенсації відпускних ОСОБА_2 , зокрема, у графі період розрахунку компенсації зазначено: 08-2011р.-11.2013р. - загальна з/п; 01-12.2015р. за двірн+прибир. (Том І а.с. 33).

За змістом наявної в матеріалах справи копії розрахункового листа працівника при звільненні (працівник - ОСОБА_2 , посада - голова правління, період трудових відносин - 11.09.2007 - 15.02.2017), наявні наступні відомості про нарахування та розрахунок відпускних за період 11.09.2007-15.02.2017: за період праці 2007 рік, дата відпустки 01-24.08.2008 року на підставі наказу б/н від 31.12.2017, кількість днів відпустки - 24, дата видачі коштів - 18.09.2008; за період праці 2008 рік, дата відпустки 01-24.08.2009 року на підставі наказу №1 від 30.12.2008, кількість днів відпустки - 24, дата видачі коштів - 25.08.2009; за період праці 2009 рік, дата відпустки 01-24.08.2010року на підставі наказу №2 від 30.12.2009, кількість днів відпустки - 24, дата видачі коштів - 25.08.2010; за період праці 2010 рік, дата відпустки 01-24.08.2011року на підставі наказу №3 від 30.12.2010, кількість днів відпустки - 24, дата видачі коштів - 26.08.2011; за період праці 2011 рік, компенсація 01.2016 року на підставі наказу №4 від 30.12.2011, (79), дата видачі коштів у сумі 8178,80 грн - 27.01.2016; за період праці за 2012 рік, компенсація 01.2016 рік на підставі наказу №5 від 29.12.2012, (79), дата видачі коштів у сумі 8178,80 грн. - 27.01.2016; за період праці 2013 рік, дата відпустки 01-24.12.2014р. на підставі наказу №6 від 28.12.2013, кількість днів відпустки - 24, дата видачі коштів - 29.12.2014; за період праці 2014 рік, дата відпустки 01-24.08.2015року на підставі наказу №7 від 30.12.2014, кількість днів відпустки - 24, дата видачі коштів - 25.12.2015; за період праці 2015 рік, дата відпустки 01-24.12.2016 року на підставі наказу №8 від 30.11.2016, кількість днів відпустки - 24, дата видачі коштів - 06.02.2017; за період праці 2016 рік, дата відпустки 01-24.01.2017 року на підставі наказу №9 від 28.12.2016, загальна кількість днів відпустки - 27, дата видачі коштів - 02.03.2017; за період праці 01.2017-02.2017 рік, дата відпустки 25-27.01.2017 року на підставі наказу №9 від 28.12.2016, загальна кількість днів відпустки - 27, дата видачі коштів - 02.03.2017 (а.с. 173).

Як убачається із розрахункового листа ОСОБА_2 при звільненні, за час роботи на посаді голови правління нею було використано відпустки за 2007-2010 роки та 2013-2017 роки, а також виплачено компенсацію за невикористані відпустки за 2011, 2012 роки, що загалом відповідає 243 календарним дням, що в свою чергу є кількістю днів навіть більшою ніж належить позивачу за період її роботи на посаді голови правління.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач, посилаючись на те, що накази , надані відповідачем , є підробними, підписи вона на них не ставила, при цьому не спростувала ці накази та не надала свої докази на підтвердження своїх заперечень. Не скористалася своїм правом на звернення до суду із клопотанням про призначення експертизи.

Посилання позивача на те, що накази про відпустки та інші документи , зокрема розрахунковий лист, виконані з численними порушеннями та неточностями не можуть бути прийняті до уваги, оскільки сама позивач працювала головою ОСББ і була відповідальна за належне ведення документації . Неточності та порушення в оформленні наказів , на думку суду, не свідчать про те, що позивачу не надавалися відпустки протягом майже 10 років її роботи та вона не отримувала кошти за період відпустки.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 04 жовтня 2019 року.

Суддя - доповідач: Судді: