Постанова

від 01.10.2019 по справі 400/920/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/920/19

Категорія: 109020100 Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Бітова А. І.

- ОСОБА_1

при секретарі - Черкасовій Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватної організації (Установа, Заклад) "Освітній навчальний науково-дослідний заклад "Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр" ("Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр") на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року по справі за позовом Приватної організації (Установа, Заклад) "Освітній навчальний науково-дослідний заклад "Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр" ("Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр") до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Приватна організація (Установа, Заклад) "Освітній навчальний науково-дослідний заклад "Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр" ("Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр") звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області в якому просила:

визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування, кадастровий номер №7320581500:04:002:0001 загальною площею 44,90007 га на території Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області,

зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування, кадастровий номер №7320581500:04:002:0001 загальною площею 44,90007 га на території Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач, відмовляючи у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою через відсутність ліцензії на здійснення освітньої діяльності, вийшов за межі своїх повноважень, фактично встановивши додаткові, не передбачені законом умови для отримання такого дозволу. Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, і відсутність у організації ліцензії на здійснення формальної освітньої діяльності не відноситься до таких підстав.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у задоволенні позову Приватної організації (Установа, Заклад) "Освітній навчальний науково-дослідний заклад "Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр" ("Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр" до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Приватна організація (Установа, Заклад) "Освітній навчальний науково-дослідний заклад "Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр" ("Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр") подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, жодних наказів щодо зміни цільового призначення землі та підготовки до передачі прав на неї на торги не було прийнято. Також вказано на те, що в клопотанні про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачем зазначено код та цільове призначення земельної ділянки, при цьому з посиланням на ЗУ Про освіту вказав, що діяльність організації є освітньою (неформальною), але ліцензуванню не підлягає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватна організація Освітній навчальний науково-дослідний заклад Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр згідно статуту є приватним закладом освіти, неприбутковою установою, яка забезпечує реалізацію потреб особистості, суспільства і держави в отриманні позашкільної, спеціалізованої, професійної, фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти.

21.01.2019 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування кадастровий номер №7320581500:04:002:0001 загальною площею 44,9007 га на території Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області.

18.02.2019 відповідач листом за №0-24-0.31-714/2-19 відмовив у задоволенні зазначеного клопотання щодо надання дозволу у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 92, 123, 134 Земельного кодексу України та ст. 22 Закону України Про освіту.

З метою уточнення причин відмови, представник позивача звернувся із запитом від 14.03.19.

Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом №0-24-0.73-1237/2-19 від 22.03.19 роз'яснило позивачу, що без ліцензії на провадження освітньої діяльності неможливо ідентифікувати приватну організацію Освітній навчальний науково-дослідний заклад Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр як заклад освіти. Також, відповідачем запропоновано альтернативний варіант передачі земельної ділянки або прав на неї шляхом проведення земельних торгів.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним позовом.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок, що відповідач правомірно відмовив приватній організації Освітній навчальний науково-дослідний заклад Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування, оскільки позивач не вказав код підрозділу цільового призначення земельної ділянки, у зв'язку із чим відповідачем неможливо було встановити, для яких цілей позивач має намір отримати земельну ділянку, а також у зв'язку з відсутню ліцензії на право зайняття освітньою діяльністю, а отже у позивача відсутнє право на отримання у постійне користування вказаної земельної ділянки на підставі ч. 2 ст. 92 ЗК України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування ; ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об'єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам та юридичним особам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися відмовою у наданні дозволу у розумінні частини сьомої статті 123 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов'язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України.

Як вбачається з матеріалів справи Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом за №0-24-0.31-714/2-19 відмовило у задоволенні клопотання щодо надання дозволу у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 92, 123, 134 Земельного кодексу України та ст. 22 Закону України Про освіту.

Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом №0-24-0.73-1237/2-19 від 22.03.19 роз'яснило позивачу, що без ліцензії на провадження освітньої діяльності неможливо ідентифікувати приватну організацію Освітній навчальний науково-дослідний заклад Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр як заклад освіти. Також, відповідачем запропоновано альтернативний варіант передачі земельної ділянки або прав на неї шляхом проведення земельних торгів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем листом відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а отже не прийнято вмотивоване рішення у розумінні ст. 123 ЗК України.

Колегія суддів зазначає, що положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

Згідно п. 8 вказаного Положення, головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що лист Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 18.02.2019 року не може вважатися рішенням про мотивовану відмову про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За таких обставин, уповноважений орган, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, у місячний строк не надав ані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані мотивованої відмови у наданні такого дозволу, відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 ЗК України, а відтак мала місце бездіяльність відповідача, що порушує права та інтереси позивача у цій справі.

Аналогічна правова позиція у спірних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 509/4156/15-а.

При цьому колегія суддів зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про подальше надання такої ділянки особі. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Щодо вимоги про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, колегія суддів зазначає наступне.

У постанові від 16 вересня 2015 року (справа № 21-1465а15) ОСОБА_2 Суд України вказав, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до пп. 31 п. 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, основними завданнями Держгеокадастру є розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідач є органом виконавчої влади, який наділений повноваженнями надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Нормами Земельного кодексу України чітко визначені підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим особам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також чітко визначені порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень. Лист відповідача не може вважатися рішенням у розумінні ст. 123 ЗК України.

Отже, вимога про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є передчасною, оскільки Головним управлінням Держгеокадасту у Чернівецькій області не приймалось рішення по суті заявленого позивачем клопотання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з метою ефективного та належного способу захисту, необхідного для поновлення прав позивача, є зобов'язання відповідача розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування, кадастровий номер №7320581500:04:002:0001 загальною площею 44,90007 га на території Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, з прийняттям вмотивованого рішення.

На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем, з урахуванням вищезазначених норм ЗК України, подано відповідні документи, що не заперечується відповідачем, то відповідач повинен був розглянути дане клопотання відповідно до норм законодавства та прийняти відповідне рішення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування рішення суду від 31.05.2019 р., з прийняттям нового судового рішення - про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватної організації (Установа, Заклад) "Освітній навчальний науково-дослідний заклад "Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр" ("Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр") задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги Приватної організації (Установа, Заклад) "Освітній навчальний науково-дослідний заклад "Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр" ("Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр") до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання незаконною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо неналежного розгляду клопотання Приватної організації (Установа, Заклад) "Освітній навчальний науково-дослідний заклад "Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр" ("Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр") про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування, кадастровий номер №7320581500:04:002:0001 загальною площею 44,90007 га на території Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області .

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області розглянути клопотання Приватної організації (Установа, Заклад) "Освітній навчальний науково-дослідний заклад "Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр" ("Карпатський міжнародний науково-дослідний пермакультурний центр") про надання дозволу на розроблення проекту землеутрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування, кадастровий номер №7320581500:04:002:0001 загальною площею 44,90007 га на території Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, з прийняттям вмотивованого рішення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Повний текст постанови складено та підписано 04 жовтня 2019 року .

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова