Постанова

від 30.09.2019 по справі 712/13305/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 712/13305/15-ц

провадження № 61-45548св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

треті особи: Черкаська міська рада, акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Фетісової Т. Л., Ювшина В. І. ,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_5, треті особи: Черкаська міська рада, акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі - АТ КБ ПриватБанк ), про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без державної реєстрації та визнання об'єктів спільної власності подружжя та розподіл майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 1994 року позивач проживала з ОСОБА_5 однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу.

08 серпня 2002 року сторонами було придбано незакінчений будівництвом жилий будинок готовністю 56 %, що знаходиться в АДРЕСА_2 (договір укладений на ОСОБА_5), який в подальшому був ними добудований та рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси було визнано за ОСОБА_5 право власності на нерухоме майно, яке було самочинно збудовано.

19 вересня 2002 року позивачем та ОСОБА_5 було придбано частину комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_3, договір також було укладено на відповідача.

05 грудня 2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб.

28 грудня 2005 року ОСОБА_5 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку 1 000 кв.м за адресою: АДРЕСА_2.

27 листопада 2007 року сторонами було придбано автомобіль ГАЗ 3302-414, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Через відсутність реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 не було враховано її права спільної сумісної власності на вищезазначене майно.

ОСОБА_4, неодноразово уточнюючи свої позовні вимоги, та остаточно просила встановити факт спільного проживання, ведення спільного господарства, побуту та бюджету нею та ОСОБА_5, які не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою, з 01 січня 1994 року по 04 грудня

2002 року.

Встановити факт, що майно: а) житловий будинок з надвірними спорудами (56% незакінченого будівництва) по АДРЕСА_2, який придбаний ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу від 08 серпня 2002 року; б) частина майнового комплексу по АДРЕСА_3, яка придбана ОСОБА_5 у

ТОВ Рембудмонтаж згідно договору купівлі-продажу від 19 вересня

2002 року; придбане внаслідок спільної праці ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як сім'ї.

Визнати об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_2

Визнати об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частину майнового комплексу по АДРЕСА_3, яка придбана відповідачем у ТОВ Рембудмонтаж згідно договору купівлі-продажу від 19 вересня 2002 року.

У порядку поділу майна, визнати право особистої приватної власності ОСОБА_4 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_2

У порядку поділу майна визнати право особистої приватної власності

ОСОБА_4 на 1/2 частку частини майнового комплексу по АДРЕСА_3, яка придбана відповідачем у ТОВ Рембудмонтаж згідно договору купівлі-продажу від 19 вересня

2002 року.

У порядку поділу майна, визнати право особистої приватної власності ОСОБА_4 на 1/2 частку земельної ділянки площею 1 000 кв.м по АДРЕСА_2, яка надана у власність відповідачу згідно державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 грудня 2005 року серія ЯА № 705914.

Визнати право оренди ОСОБА_4 на 1/2 частки земельної ділянки площею 498 кв.м по АДРЕСА_2, яка надана в оренду відповідачу на підставі рішення Черкаської міської ради від 07 липня

2005 року № 8-414.

У порядку поділу майна, визнати право особистої приватної власності ОСОБА_4 на 1/2 частку виробничо-технічного обладнання (згідно Переліку), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.

У порядку поділу майна, визнати право особистої приватної власності ОСОБА_4 на 1/2 частку автомобіля ГАЗ 3302-414, 2007 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 05 травня

2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Встановлено факт спільного проживання, ведення спільного господарства, побуту та бюджету ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою з 01 січня 1994 року по 04 грудня

2002 року.

Встановлено факт, що майно: а) житловий будинок з надвірними спорудами (56% незакінченого будівництва) по АДРЕСА_2, який придбаний ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу від 08 серпня 2002 року; б) частина майнового комплексу по АДРЕСА_3, яка придбана ОСОБА_5 у ТОВ Рембудмонтаж згідно договору купівлі-продажу від 19 вересня 2002 року придбане внаслідок спільної праці ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як сім'ї.

Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 - житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_2

Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 частину майнового комплексу по АДРЕСА_3, яка придбана ОСОБА_5 у

ТОВ Рембудмонтаж згідно договору купівлі-продажу від 19 вересня

2002 року № 21063, посвідченого приватним нотаріусом і записано в реєстровану книгу під номером № 1513, а саме част. А-ІІІ, а саме: пр. ІІ пов. З № 26 по 42, пр. сходів № 1, 25, 46, Sз-183, 67кв.м; літ. Б-І (245,7); В; част. № 2.

Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_4 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_2

Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_4 на 1/2 частку земельної ділянки площею 1 000,0 кв.м по АДРЕСА_2, яка надана у власність ОСОБА_5 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 грудня 2005 року, серія

ЯА № 705914.

Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_4 на 1/2 частку частини майнового комплексу по АДРЕСА_3, яка придбана ОСОБА_5 у ТОВ Рембудмонтаж згідно договору купівлі-продажу від 19 вересня 2002 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні будинок та майновий комплекс були придбані внаслідок спільної праці ОСОБА_4 та

ОСОБА_5, як сім'ї. При цьому, суд керувався Законом України Про власність , положеннями Постанов Пленуму Верховного Суду України від

12 червня 1998 року № 16 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України , від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , які в свою чергу регулюють вказані правовідносини та встановлюють правовий режим даного майна, як спільної сумісної власності.

Щодо земельної ділянки площею 1 000 кв.м, яка відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 грудня 2005 року належить ОСОБА_5, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки є правові підстави для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку, а тому у відповідності до норм статті 120 ЗК України, позивачка має право на набуття і 1/2 частки земельної ділянки.

В частині позовних вимог, що стосуються земельної ділянки площею

498 кв.м, яка була надана в оренду відповідачу на підставі рішення Черкаської міської ради, то суд першої інстанції, відмовляючи у цій частині позову, вказував на те, що ОСОБА_5 право власності на дану земельну ділянку не набув, а тому поділу вона не підлягає.

Вимоги позивача в частині виділення їй 1/2 частини виробничо-технічного обладнання суд першої інстанції вважав недоведеними, оскільки ОСОБА_4 не надано доказів, які дали б можливість ідентифікувати таке обладнання, встановити період його придбання та його приналежність, відповідно докази придбання такого майна сторонами під час перебування у шлюбі та за спільні кошти подружжя.

Позовні вимоги, які стосуються автомобіля ГАЗ 3302-414, 2007 року випуску, судом також залишені без задоволення, оскільки визначити частку, яка була сплачена за вказаний автомобіль в період перебування у шлюбі неможливо, так як він був придбаний в кредит взятий у АТ КБ ПриватБанк та який в подальшому було сплачений повністю ОСОБА_5

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 задоволено частково.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 05 травня

2018 року змінено, скасовано його в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання, ведення спільного господарства, побуту та бюджету, визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, визнання права власності на частину майнового комплексу, визнання права власності на частину земельної ділянки.

Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Черкаська міська рада, АТ КБ ПриватБанк про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без державної реєстрації та визнання об'єктів спільної власності подружжя та розподіл майна подружжя - задоволено частково.

Визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 - 44/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_2

Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_4 на 22/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_2

Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_4 на 22/100 частки земельної ділянки площею 1 000 кв.м по АДРЕСА_2, яка надана у власність ОСОБА_5 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 грудня 2005 року, серія

ЯА № 705914.

Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_5 на 78/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_2

Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_5 на 78/100 частки земельної ділянки площею 1 000 кв.м по АДРЕСА_2, яка надана у власність ОСОБА_5 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 грудня 2005 року, серія

ЯА № 705914.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання, ведення спільного господарства, побуту та бюджету, визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, визнання права власності на частину майнового комплексу, визнання права власності на частину земельної ділянки та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року. КпШС Української РСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу.

Апеляційний дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт набуття сторонами внаслідок їх спільної праці нерухомого майна, а саме: незакінченого будівництвом жилого будинку по АДРЕСА_2 та частини комплексу будівель за по АДРЕСА_3, оскільки розмір отриманого доходу ОСОБА_4 за період який передував купівлі даної спірної нерухомості був значно нижче її вартості.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Тільки в разі встановлення цих фактів положення частини першої статті 17 Закону України Про власність вважається правильно застосованим.

Колегія суддів дійшла висновку про необхідність визнання 44 % (100 % - 56 %), тобто 44/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та

ОСОБА_4 з виділенням на праві особистої приватної власності: 22/100 частки - ОСОБА_4 та 78/100 частки - ОСОБА_5, оскільки вказаний житловий будинок не є самочинним будівництвом, у зв'язку із наявністю рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада

2008 року, на підставі якого у ОСОБА_5 виникло право власності на об'єкт нерухомості.

Оскільки ОСОБА_4 має право на 22/100 частки житлового будинку, до неї переходить і право власності на 22/100 частки земельної ділянки без зміни її цільового призначення.

В іншій частині, а саме в частині відмови у задоволенні позову у поділі виробничо-технічного обладнання, орендованої земельної ділянки та автомобіля ГАЗ 3302-414, 2007 року випуску рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалось. Мотивів щодо погодження або непогодження з вказаними позовними вимогами постанова апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року не містить.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

09 жовтня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року та залишити в силі рішення придніпровського районного суду міста Черкаси від 05 травня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірне майно було придбано за час спільного проживання сторін та за їх спільні кошти, а тому таке майно є спільною сумісною власністю. Заявник посилається на постанову Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17, якою встановлено презумпцію спільного права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги наявність у ОСОБА_5 власних коштів та доходу, строк розрахунку за придбаний будинок та витрачання коштів на його добудову обома сторонами уже в зареєстрованому шлюбі.

Майно набуде до 01 січня 2004 року під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо майно придбане внаслідок спільної праці, інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Судом апеляційної інстанції не звернуто уваги на докази, які підтверджується факт спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження стабільного фінансового його становища.

Доводи інших учасників справи:

16 листопада 2018 року ОСОБА_5 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з придніпровського районного суду міста Черкаси.

Щодо заявлених клопотань:

У липні 2019 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку надійшло клопотання ОСОБА_4 про зупинення виконання постанови апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року зупинено виконання постанови апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року до закінчення касаційного провадження

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з постановою апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання, ведення спільного господарства, побуту та бюджету, визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, визнання права власності на частину майнового комплексу, визнання права власності на частину земельної ділянки.

В іншій частині постанова апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил статті 400 ЦПК України, не перевіряється.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 08 серпня 2002 року ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_9 незакінчений будівництвом жилий будинок готовністю 56 % вартістю 59 523,00 грн, які продавець отримав до підписання договору.

19 вересня 2002 року, на підставі укладеного договору купівлі-продажу, ОСОБА_5 придбав частину адмінбудівлі част. А-ІІІ, а саме: пр.ІІ пов. з № 26 по № 42, пр. сходів № 1, 25, 46, Sз - 183, 67 кв.м; літ. Б-1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3

05 грудня 2002 року було укладено шлюб між ОСОБА_5 та

ОСОБА_10

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5, на підставі рішення Черкаської міської ради від 07 липня

2005 року № 8-414 п. 4, надано у власність земельну ділянку площею

1 000 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада

2008 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до міськвиконкому Черкаської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, як самочинно збудоване, визнано за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок з гаражем, цокольним поверхом та мансардою літ. А-2, огорожу № 1-3 та замощення літ. 1 по АДРЕСА_2.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 30 березня

2017 року шлюб між сторонами розірвано.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_4 вказувала, що вони з відповідачем почали проживати однією сім'єю з 1994 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

До сімейних правовідносин, які існували до набуття чинності Сімейним Кодексом України, тобто до 01 січня 2004 року, норми цього Кодексу застосовуються лише в частині тих прав і обов'язків, що виникли після набуття ним чинності.

За змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Положення Кодексу про шлюб та сім'ю України (далі - КпШС України) не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім'єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України , який набрав чинності з

01 січня 2004 року. Тому встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

А відтак висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 1994 року по 04 грудня

2002 року є обґрунтованим.

Нормами діючого на той час КпШС України не передбачалося виникнення права спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства спільною сумісною власністю було тільки майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 22 КпШС України) .

Згідно із частиною першою статті 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них (аналогічні положення містять пункти 1, 2 частини першої статті 57 СК України).

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України Про власність , відповідних норм ЦК Української РСР та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності . Правила статей 22, 28, 29 КпШС України в цих випадках не застосовуються.

Так, згідно із частиною першою статті 17 Закону України Про власність , який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Частиною другою статті 112 ЦК Української РСР 1963 року визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 29 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов'язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону Про власність , статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункту 1 статті 17, статті 18, пункту 2 статті 17 Закону України Про власність ), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Тільки в разі встановлення цих фактів положення частини першої статті 17 Закону України Про власність вважається правильно застосованим.

Вказане узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі 6-211цс14.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до правильного висновку, що позивачем не доведено факт купівлі внаслідок їх спільної праці з

ОСОБА_5 незакінченого будівництвом жилого будинку по АДРЕСА_2 та частини комплексу будівель за адресою по АДРЕСА_3, оскільки розмір отриманого доходу ОСОБА_4 за період який передував купівлі даної спірної нерухомості, був значно нижче її вартості.

Як було зазначено вище сам факт спільного проживання сторін у справі не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожного з них.

Позивач не надала суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про надання нею коштів та розмір фактичного внеску у рахунок оплати вартості спірного нерухомого майна, оскільки покази свідків не можуть підтверджувати обставини участі позивача коштами в придбанні майна, зокрема, що розмір її частки складає 1/2 частини спірного нерухомого майна.

Судом встановлено, що сторони здійснювали добудову спірного житлового будинку, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується квитанціями, товарними чеками, накладними та договорами про надання послуг та виконання робіт, що свідчить про добудову вказаного будинку спільними коштами подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Позивач, перебуваючи у шлюбі із відповідачем, працювала та отримувала заробітну плату. До того ж нею було відчужено за договором купівлі-продажу від 27 травня 2004 року квартиру АДРЕСА_1 за 78 970,00 грн, яка належала їй на праві приватної власності.

Таким чином добудова спірного житлового будинку здійснювалась та була завершена у період шлюбу сторін за спільні кошти подружжя.

Судом встановлено, що рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 листопада 2008 року визнано за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок з гаражем, цокольним поверхом та мансардою літ. А-2, огорожу №1-3 та замощення літ. 1 по АДРЕСА_2.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що житловий будинок по АДРЕСА_2 не є самочинним будівництвом у зв'язку із наявністю зазначеного рішення суду, на підставі якого у ОСОБА_5 виникло право власності на об'єкт нерухомості, а тому дійшов правильного виснорвку про те, що даний будинок може бути предметом поділу між сторонами. При цьому обгрунтовано визнав 44 % (100 % - 56 %), тобто 44/100 частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та

ОСОБА_4 з виділенням на праві особистої приватної власності:

22/100 частки - ОСОБА_4 та 78/100 частки - ОСОБА_5

Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, визнаючи за ОСОБА_5 право власності на 78/100 часток спірного домоволодіння є безпідставними. Розрахунок часток, що належать на праві власності кожному із сторін по справі ґрунтується на правильному застосуванні судом норм матеріального права.

За положеннями статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Виходячи зі статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, за якими при переході права власності на будівлю і споруди разом з цими об'єктами переходить і право власності на земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у разі будівництва подружжям на земельній ділянці будівель і споруд право власності на земельну ділянку відповідно виникає й в учасників спільної власності на ці будівлі та споруди. Суд визнав за позивачем право власності на 22/100 частин земельної ділянки з врахуванням її частки у житловому будинку. Доводи про те, що позивач має право на більшу частину не гуртуються на законі.

Доводи заявника про те, що спірне майно було придбано за час спільного проживання сторін та за їх спільні кошти, а тому таке майно є спільною сумісною власністю, що узгоджується з постановою Верховного Суду від

18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17, якою встановлено презумпцію спільного права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу є безпідставними, оскільки у вказаній постанові Верховного Суду спірне майно було набуте подружжям за час перебування їх у зареєстрованому шлюбі. У цій же справі, спірним є майно, яке набуте чоловіком та жінкою, які не перебували у зареєстрованому шлюбі. Тобто фактичні обставини справи є різними, а тому посилання заявника на постанову Верховного Суду від

18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 є безпідставними.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання, ведення спільного господарства, побуту та бюджету, визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, визнання права власності на частину майнового комплексу, визнання права власності на частину земельної ділянки- без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення в цій частині відсутні.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання постанови апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року .

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Черкаської області від 04 вересня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту спільного проживання, ведення спільного господарства, побуту та бюджету, визнання права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, визнання права власності на частину майнового комплексу, визнання права власності на частину земельної ділянки залишити без змін.

Поновити виконання постанови апеляційного суду Черкаської області від

04 вересня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю.Зайцев

Є. В.Коротенко