Ухвала

від 24.09.2019 по справі 201/3330/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/3330/19

Провадження №2-з/201/271/2019

У Х В А Л А

24 вересня 2019р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

21.03.2019р. в Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя .

27.03.2019р. ухвалою судді Ткаченко Н.В. вказану позовну заяву було залишено без руху, а ухвалою від 26.04.2019р. -прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі з призначенням справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.№29, 40 том №1).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 19.06.2019р. відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження земельної ділянки та садового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування від 28.09.2007р. (а.с.№ 162 т. № 1).

В обґрунтування відмови, суддя Ткаченко Н.В. посилалася на те, що в клопотанні не зазначено обґрунтування необхідності забезпечення позову та необхідність обрання саме такого заходу забезпечення позову, як заборона відчуження нерухомого майна, і в порушення п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України не заявлена пропозиція щодо зустрічного забезпечення позову. Також позивачем не надані документи, що свідчать про належність відповідачці на праві власності нерухомого майна (садового будинку та земельної ділянки) та не надані документи, які підтверджують, що вартість майна, щодо якого позивач просить вжити заходи забезпечення позову, співмірна із заявленими позовними вимогами.

05.08.2019р. позивачем ОСОБА_1 була надана уточнена позовна заява (а.с.№ 14-19 т. №2).

23.09.2019р. до канцелярії суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя (а.с. № 44-51 т. №2), який ухвалою суду від 24.09.2019р. (постановленою без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України), прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом.

24.09.2019р. до суду надійшло повторно клопотання позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, в обґрунтування якого він посилався на те, що відповідачка має сплатити йому Ѕ частину грошових коштів та вартості майна, що є спільним майном подружжя в розмірі 341 866грн. 53коп. На думку ОСОБА_1 , у випадку задоволення позову в цій частині, з метою уникнення виконання рішення суду про стягнення грошових коштів, відповідачка може реалізувати майно, що належить їй на праві, та за рахунок якого може бути виконано рішення суду. У зв`язку з цим, позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження будь-яким способом на земельну ділянку та садовий будинок АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування від 28.09.2007р.

Ознайомившись із клопотанням позивача про вжиття заходів забезпечення позову, вважаю за необхідне в його задоволенні відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Зі змісту позовних вимог, з урахуванням їх уточнень від 05.08.2019р., вбачається, що позивач просить визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя грошові кошти та майно, набуте під час шлюбу та стягнути з ОСОБА_2 на його користь Ѕ частину коштів та вартості майна на загальну суму 336 745грн. 63коп. (190 032грн. 50коп. + 10 646грн. 39коп. + 5119грн. 40коп. + 8891грн. 34коп.+122 056грн.).

Відповідно до положень п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про вжиття заходів забезпечення позову має містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Позивач, звертаючись повторно до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, надає лише докази належності відповідачці на праві власності садового будинку та докази про його вартість. Доказів належності відповідачці земельної ділянки, на яку позивач просить накласти заборону, суду не надано.

Зміст клопотання про вжиття заходів забезпечення позову є аналогічним до змісту клопотання, яке було розглянуто суддею Ткаченко Н.В. 19.06.2019р., та не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову відносно майна, яке не є предметом спору, та не містить обґрунтування необхідності обрання саме такого виду забезпечення позову, як заборона відчуження нерухомого майна.

Також в порушення п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України не заявлена пропозиція щодо зустрічного забезпечення позову.

Крім того, позивачем не надано документів, які підтверджують належність відповідачці на праві власності земельної ділянки, щодо якої позивач просить вжити заходи забезпечення позову, а також документів, які свідчать про вартість цієї земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи, що подане позивачем 24.09.2019р. клопотання про вжиття заходів забезпечення позову є аналогічним за змістом до того, в задоволенні якого було відмовлено 19.06.2019р., а також приймаючи до уваги, що об`єкти нерухомості, на які позивач просить накласти заборону, не є предметом спору про поділ майна подружжя, то в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Крім того, при винесенні ухвали про відмову в задоволенні клопотання, мною враховано, що документів, які підтверджують належність відповідачці на праві власності земельної ділянки, розташованої в садовому товаристві Дніпро-2 Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області та документів про ринкову вартість цієї земельної ділянки суду не надано.

Також клопотання про вжиття заходів забезпечення позову містить лише припущення позивача, що відповідачка може здійснити відчуження належного їй майна і конкретних доказів цьому суду не надано.

Підводячи підсумок викладеному, вважаю за можливе в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , ст.ст.149, 150, 151, 260, 353 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИЛА :

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.