Рішення
від 25.03.2020 по справі 201/3330/19
ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/3330/19

Провадження № 2/201/965/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Іващенко Ю.О.

за участю позивача за основним позовом - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

21.09.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (а.с. № 3-7 т. № 1).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 27.03.2019р. позовну заяву залишено без руху і позивачеві надано строк для усунення її недоліків (а.с. № 29 т. № 1).

Після усунення 08.04.2019р. позивачем недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору і подання клопотання про витребування доказів (а.с. № 31 - 37 т. № 1) ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 26.04.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, одночасно з чим витребувано за період з січня 2017р. по 23.11.2018р. (з огляду на те, що шлюб між сторонами був розірваний 23.11.2018р.) у АТ КБ ПриватБанк інформацію про наявність відкритого депозитного рахунок у банку на ім`я ОСОБА_2 , реквізити цього рахунку, суму коштів на депозитному рахунку, нараховані проценти (а.с. № 40 т. № 1).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 19.06.2019р. позивачеві відмовлено в задоволенні клопотання від 07.06.2019р. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження земельної ділянки і садового будинку АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_2 на праві власності (а.с. № 162 т. № 1). Ухвала позивачем не оскаржувалась.

Ухвалою суду від 19.06.2019р. за клопотанням відповідачки витребувано у АТ Альфа-Банк інформацію про укладені кредитні і депозитні договори у період з 2003р. по 2018р., виписки про рух коштів по рахункам, які підтверджують отримання кредитних коштів, погашення кредиту, внесення коштів на депозитний рахунок і зняття коштів, залишок коштів на рахунку, суму нарахованих відсотків по депозиту, стосовно клієнтів банку - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; документи, які посвідчують передання ОСОБА_2 ОСОБА_3 права на розпорядження коштами, розмішеними на депозитних рахунках ОСОБА_1 ; витребувано від АТ Фортуна-Банк аналогічну інформацію стосовно клієнта банку ОСОБА_1 ; витребувано від АТ КристалБанк , АТ Фортуна-Банк , АТ Ощадбанк , АТ ПриватБанк , від правонаступника ВАТ Міжнародний комерційний банк - ВАТ Піреус Банк МКБ аналогічну інформацію стосовно клієнта банку ОСОБА_1 ; витребувано від АТ Фортуна-Банк інформацію про перерахування коштів за платіжними дорученнями; витребувано від Територіального сервісного центру № 1242 Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області МВС України інформацію про реєстрацію (перереєстрацію) ОСОБА_1 автомобілів; витребувано від ДПІ у Чечелівському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області інформацію про подання ТОВ Оствінд стройсервіс звіту про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, звіти за найманих працівників, інформацію про кількість найманих працівників (а.с. № 166-168 т. № 1).

05.08.2019р. позивач уточнив позовні вимоги (а.с. № 14-19 т. № 2).

23.09.2019р. ОСОБА_2 звернулася до позивача ОСОБА_1 із зустрічними позовом про поділ майна подружжя (а.с. № 44-51 т. № 2), який ухвалою суду від 24.09.2019р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України), прийнято до спільного розгляду разом з первісним відповідно до положень ст. 193 ЦПК України (а.с. № 71 т. № 2).

У зв`язку із прийняттям зустрічного позову, ухвалою суду від 24.09.2019р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) здійснено перехід від спрощеного провадження до загального позовного провадження на підставі 4 ст. 193 ЦПК України з призначенням підготовчого засідання (а.с. № 71 т. № 2).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 24.09.2019р. позивачеві відмовлено у задоволенні клопотання від 24.09.2019р. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачки (а.с. № 197 т. № 2). Ухвала позивачем не оскаржувалась.

Ухвалою суду від 24.09.2019р. за клопотанням позивача витребувано від правонаступника ВАТ МКБ - AT Піреус Банк МКБ відомості про укладення депозитних договорів і рух коштів по рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 за період з січня 2004р. по січень 2009р.; відомості про укладення депозитних договорів, кредитного договору, договору поруки (залога), виписок з банківського рахунку на ім`я ОСОБА_3 за період 2004-2008р.р.; витребувано від AT Фортуна-банк відомості про укладення депозитних договорів і рух коштів по рахунках на ім`я ОСОБА_2 за період з жовтня 2008р. по лютий 2014р.; витребувано від АКБ Індустріалбанк відомості про укладення кредитних і депозитних договорів і рух коштів по рахунках на ім`я ОСОБА_2 за період з січня 2014р. по грудень 2018р.; витребувано від AT ПриватБанк відомості про укладення депозитних договорів і рух коштів по рахунках на ім`я ОСОБА_4 за період з січня 2014р. по січень 2019р.; витребувано від AT Ощадбанк відомості про укладення депозитних договорів і рух коштів по рахунках на ім`я ОСОБА_3 за період з 2014р. по 2018р.; витребувано від ТСЦ № 1242 РСЦ в Дніпропетровській області МВС України інформацію про реєстрацію (перереєстрацію) ОСОБА_3 автомобіля Рено Дачія , д/н НОМЕР_1 (а.с. № 73-74 т. № 2).

Ухвалою суду від 22.01.2020р. за клопотанням позивача від 21.01.2020р. було витребувано докази від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв`язку з неповним виконанням ухвали суду від 24.09.2019р. (а.с. № 217 т. № 4).

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням їх уточнення 05.08.2019р.) позивач зазначив, що вони з відповідачкою проживали однією сім`єю з листопада 2006р. по листопад 2018р., при цьому, з листопада 2006р. по 30.08.2007р. - без реєстрації шлюбу, а з 31.08.2007р. по 23.11.2018р. перебували у зареєстрованому шлюбі. 23.11.2018р. шлюб розірвано Соборним районним у м. Дніпрі ВДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області. Під час шлюбу набуто спільне майно, заощаджені грошові кошти на загальну суму 429 379,58 грн.

Так під час шлюбу придбані за спільні кошти меблі в кімнату дачного будинку на загальну суму 5 500 грн., а саме, у квітні 2014р. у магазині Комфі (пр. Героїв 1-С) придбане диван-ліжко двоспальне Уют вартістю 4 000грн., шафа-прихожа Комфорт вартістю 1 500грн., що підтверджується видатковою накладною № 29-04/1 і квитанцією до прибуткового касового ордера від 29.04.2014р. на суму 5 500 грн. В грудні 2018р. придбаний настінний тепловентилятор ELEMENT вартістю 1 400грн. (на Троїцькому ринку), що підтверджується відміткою в гарантійному талоні. Також в грудні 2017р. (у магазині Ельдорадо у м. Дніпрі по пр. Набережна Перемоги, 86) для відповідачки придбаний смартфон SAMSUNG SM-J320H J3 DS Gold і супутні товари на загальну суму 3 338,80 грн.

Також під час шлюбу за спільні кошти зроблено ремонт кімнати на другому поверсі садового будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 28.09.2007р. Факт проведення ремонтних робіт підтверджується договором підряду № 78 від 04.03.2014р., укладеним позивачем з ТОВ Оствінд-Стройсервіс на суму 17 782,67 грн., платіжним дорученням № 2 від 05.03.2014р. і № 2 від 08.04.2014р., актом приймання виконаних будівельних робіт від 04.04.2014р.

Оскільки меблі, тепловентилятор придбані та ремонт кімнати на другому поверсі садового будинку в„– 89 виконаний під час шлюбу, тому вони є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, у 2017р. відповідачка без його відома зняла грошові кошти в сумі 4 400 доларів США, що станом на 23.11.2018р. еквівалентно 122 056 грн. (за офіційним курсом НБУ 27,74 грн. за 1 дол.США), які були подаровані позивачеві його донькою від першого шлюбу на підставі договору дарування грошей від 13.05.2016р., зареєстрованого в реєстрі за № 482 та посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Ковальчук Т.В.), які відповідачка розмістила на депозитному рахунку АТ КБ ПриватБанк . Кожні три місяці депозитний вклад вона переоформлювали на наступні три місяці. Строк депозитного вкладу закінчився 18.12.2018р. (вже після розлучення і розірвання шлюбу), але відповідачка не повернула йому подаровані кошти, зняла їх та розпорядилася на власний розсуд.

Тому позивач просив витребувати їх на підставі ст. 387 ЦК України від відповідачки, як набуті без відповідної правової підстави. Вважає, що відповідачка не є у розумінні ст. 389 ЦК України добросовісним набувачем, оскільки кошти він їй не дарував, не передавав їх до сімейного бюджету.

Крім того, у 2013р. ОСОБА_2 у ПАТ Фортуна-Банк , де позивач на той час працював на підставі договору № 12к/840-348 від 27.09.2013р., був відкритий доларовий депозитний рахунок № НОМЕР_2 , субрахунок 12к/840-348, на який 27.09.2013р. внесені спільні кошти в сумі 13 400 доларів США. 30.12.2013р. рахунок відповідачкою було поповнено на 301 долар США. Кошти були отримані нею від оренди її двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 . 29.01.2014р. ОСОБА_2 достроково зняла кошти з вказаного рахунку в сумі 13 701 доларів США, що еквівалентно 380 065 грн. (курс НБУ станом на 23.11.2018р. - 27,74 грн. за 1 дол.США).

Також відповідачкою у ПАТ Фортуна-Банк був відкритий депозитний рахунок у євро, на якому накопичувались кошти від здачі квартири в оренду. У січні 2014р. з нього було достроково знято 334 евро, в квітні 2014р. 339 євро, всього 673 євро, що еквівалентно 21 292,78 грн. (курс НБУ станом на 23.11.2018р. - 31,6386 грн. за 1 євро).

На підставі вищевикладеного, посилаючись на норми ст.ст. 60-71 СК України, ст. 387 ЦК України, позивач просив:

визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя грошові кошти в сумі 13 701 долар США, які були розміщені на доларовому депозитному рахунку № НОМЕР_2 , субрахунок 12к/840-348 в ПАТ Фортуна-Банк , відкритого на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору № 12к/840-348 від 27.09.2013р.;

стягнути з ОСОБА_2 1/2 частини грошових коштів, в загальній сумі 13 701 доларів США, які були розміщені на доларовому депозитному рахунку № НОМЕР_2 , субрахунок 12к/840-348 в ПАТ Фортуна-Банк , відкритого на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору № 12к/840-348 від 27.09.2013р., що становить 190 032 грн.50коп.;

визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя грошові кошти в сумі 673 євро, які були розміщені на евровому депозитному рахунку в ПАТ Фортуна-Банк , відкритого на ім`я ОСОБА_2 ;

стягнути з ОСОБА_2 1/2 частини грошових коштів, в загальній сумі 673 євро, які були розміщені на депозитному рахунку в ПАТ Фортуна-Банк , відкритого на ім`я ОСОБА_2 , що становить 10 646 грн.39коп;

визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя майно, набуте під час шлюбу, на загальну суму 10 238 грн.80коп., а саме: смартфон SAMSUNG SM-J320H J3 DS Gold, настінний тепловентилятор ELEMENT , меблі в кімнату дачного будинку: диван-ліжко двоспальне Уют , шафа-прихожа Комфорт ;

стягнути з ОСОБА_2 1/2 вартості майна, набутого під час шлюбу, на загальну суму 10 238грн.80коп., а саме смартфона SAMSUNG SM-J320H J3 DS Gold - 3 338 грн.80коп., настінного тепловентилятора ELEMENT - 1 400 грн., та меблів в кімнату дачного будинку на загальну суму 5 500 грн., що становить 5 119 грн.40коп.;

стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію 1/2 частини коштів, що були витрачені на ремонт на другому поверсі садового будинку АДРЕСА_1 - загальна сума 17 782 грн.67коп., що становить 8 891 грн.34коп.;

стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4 400 доларів США, які належать позивачеві на праві особистої приватної власності на підставі договору дарування грошей, укладеного 13.05.2016р., реєстровий № 482, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Ковальчук Т.В.;

а також стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в сумі 13 264 грн.

Відповідачка позовні вимоги не визнала . 21.05.2019р. надала відзив на позовну заяву (а.с. № 46-51 т. № 1), а 23.09.2019р. надала доповнення до відзиву (а.с. № 60-65 т. № 2) , а також письмові заперечення від 17.02.2020р. на відзиви позивача на зустрічний позов (а.с. № 238-242 т. № 4) , у яких не погодилася з доводами позивача про те, що за період шлюбу ними було нажито спільне майно і заощаджені грошові кошти. Зазначила, що вона дійсно перебувала з ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах, але не з листопада 2006р., як зазначає позивач, а з листопада 2003р., а з 31.08.2007р. по 23.11.2018р. - у зареєстрованому шлюбі. Наголошувала, що у листопаді 2003р. вони з позивачем перебували у інших зареєстрованих шлюбах. Позивач розлучився у вересні 2006 р. , а вона - у серпні 2007р.

ОСОБА_2 зазначала, що частина спільних коштів витрачалася позивачем для придбання речей та майна для себе особисто, своєї доньки від першого шлюбу ОСОБА_5 та свого сина від першого шлюбу - ОСОБА_6 , вона не була обізнана про угоди, укладені позивачем не в інтересах сім`ї. Наприклад, позивач витратив на весілля своєї доньки ОСОБА_5 у квітні 2010р. приблизно 50 000 грн., а на святкування весілля сина також витрачалися значні кошти, зокрема, для організації банкетів у ресторанах Поплавок та Опера восени 2013р.

Відповідачка заперечувала факт придбання позивачем вказаних ним меблів. Зазначала, що позивачем надано видаткову накладну від 29.04.2014р. № 29-04/1 і квитанцію до прибуткового касового ордеру від 29.04.2014р. про оплату за меблі на загальну суму 5 500 грн.: дивана-ліжка двоспального Уют , шафи-прихожої Комфорт , але не надано доказів того, що ці меблі були придбані саме для її будинку, не вказано, з якою метою вони взагалі придбані, ким використовуються на цей час, а тому заперечувала, що ці меблі були придбані позивачем та розміщені у її будинку.

Підтвердила, що їй дійсно на праві власності належить садовий будинок АДРЕСА_1 був подарований її батьком ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 28.09.2007р. До цього її батьки там проживали, робили ремонт за власний рахунок. На цей час фактично будинком користуються батьки, проживають там влітку. Ними і були придбані меблі в будинок, які знаходяться на другому поверсі будинку. Зокрема, диван, але він має іншу назву - не диван-ліжко Уют , а диван Мікс . Шафа-купе має назву Лада , що підтверджується відповідними фото. Позивач вказував, що меблі придбані у магазині Комфі на пр. Героїв1-С, натомість у документах вказано, що вони придбані у ФОП ОСОБА_7 , адреса магазину не вказана, що взагалі викликає сумнів у дійсності цих документів.

Що стосується позовних вимог відносно настінного тепловентилятора ELEMENT , то як вказує позивач, він був придбаний ним на Троїцькому ринку за 1 400 грн. у грудні 2018р. ОСОБА_2 звертала увагу суду на те, що шлюбні відносини припинені у листопаді 2018р. Натомість у гарантійному талоні на тепловентилятор вказано , що він був придбаний 25.12.2008р. Гарантійний талон не є розрахунковим документом, а лише свідчить про надання послуг гарантійного і післягарантійного безкоштовного обслуговування протягом певного періоду шляхом усунення недоліків продавця. У гарантійному талоні вказано, що ціна тепловентилятора становить 1 400грн., проте жодного розрахункового документа, виданого продавцем, що підтверджує сплату означеної суми позивачем не надано; в гарантійному талоні відсутній підпис продавця у відповідній графі, а є лише підпис самого позивача.

У відзиві на позов відповідачка також звертала увагу суду на те, що позивачем включено до складу майна, що підлягає поділу, означені меблі та тепловентилятор лише тому, що йому відомо, що у дачному будинку є схожі речі. Проте, вони зовсім інші і відрізняються від тих, стосовно яких позивач долучив документи, а саме видаткову накладну і гарантійний талон. Всі ці речі були придбані її батьками і у відповідачки збереглися деякі документи на це майно, які вона долучила до відзиву.

Не погодилася ОСОБА_2 із тим, що позивач придбав для неї смартфон SAMSUNG SM-J320H J3 DS Gold і супутні товари до нього на загальну суму 3 338 грн.80коп. в грудні 2017р. у магазині Ельдорадо (м. Дніпро, пр. Набережна Перемоги, 86), про що він надав товарний чек № 10007677947 від 18.12.2017р. Позивач неодноразово придбавав товари для себе, сина і доньки. Означений телефон був придбаний ним для власних потреб. У товарному чеку немає відомостей про сплату і про особу покупця.

Натомість, відповідачка у своєму відзиві вказувала, що у неї зберіглися документи на Смартфон SAMSUNG, який вона купляла для сина у 2016 році (а не у 2017 році) - Смартфон SAMSUNGGSM-J120H, серійний номер НОМЕР_3 , за 3 984 грн.03коп. Таким чином, позивач, будучи обізнаним про те, що схожий телефон був придбаний саме нею, надав суду товарний чек № 10007677947 від 18.12.2017р. про придбання подібного смартфону з метою штучного створення маси, яка підлягає поділу.

Не визнавала ОСОБА_2 і ті твердження позивача, що вона у 2017р. забрала без його відома грошові кошти в сумі 4 400 дол.США, які йому були начебто подаровані донькою за договором дарування грошей від 13.05.2016р., а потім поклала їх на депозитний рахунок у АТ КБ Приватбанк . У відзиві на позов ОСОБА_2 зазначала, що дійсно у листопаді 2016р. нею було покладено на депозит у ПАТ КБ ПриватБанк спільні кошти в сумі 4 300 дол.США. При цьому, про розміщення коштів на депозитному рахунку на її ім`я вони домовилися, разом були у банку, де вона укладала депозитний договір і позивач не вважав тоді, що вона привласнила його кошти. Позивач не вказав, де та коли вона привласнила кошти, у який спосіб і чому, на його думку, що саме подаровані донькою кошти були нею присвоєні, адже грошам властиві ознаки родових, подільних і замінних речей. Договір дарування укладено позивачем з донькою 13.05.2016р. на суму 9 000 дол.США (в дужках зазначено десять тисяч доларів), в той час як депозитний договір нею укладено значно пізніше - у листопаді 2016р. і на суму 4 300 дол.США.

Відповідачка у відзиві підтвердила, що у 2013р. нею розміщено на депозитному рахунку кошти у ПАТ Фортуна-Банк , де позивач працював на той час директором філії. На підставі укладеного договору № 12к/840-348 від 27.09.2013р. відкрито доларовий депозитний рахунок № НОМЕР_2 , субрахунок 12к/840-348, на який 27.09.2013р. були внесені спільні грошові кошти в сумі 13 400 доларів США. 30.12.2013р. зазначений рахунок був поповнений на 301 долар США. 29.01.2014р. вона достроково зняла кошти в сумі 13 701 дол.США. У період з 2014р. і до 2017р. ці кошти були витрачені сторонами спільно на відпочинок, утеплення квартири позивача, де вони мешкали разом із її сином ( АДРЕСА_4 ). Проте позивач безпідставно просить (в уточненому позові 05.08.2019р.) стягнути Ѕ частину від 13 701 доларів США.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з неї половини коштів від 673 євро, розміщених на депозитному рахунку у ПАТ Фортуна-Банк , ОСОБА_2 зазначала, що в січні 2014р. вона зняла достроково 334 євро, у квітні 2014р. - 339 євро, а всього 673 євро. На підтвердження чого позивач надав виписку з її особового рахунку з дати відкриття - з 27.09.2013р. і до 30.01.2014р. Тобто, позивач погодився з тим, що ці кошти вже зняті, але водночас просив їх поділити, стягнувши половину на його користь.

Отже, всі накопичені і розміщені на депозитних рахунках кошти були зняті і витрачені в інтересах сім`ї. Станом на січень - квітень 2014р. (на момент зняття коштів) вони перебували у шлюбі, ці кошти вже давно витрачені. Так, подружжя разом подорожувало до Болгарії, Грузії, Румунії, Молдови. Вона разом з сином ОСОБА_4 , який теж був членом родини, оскільки проживав разом з ними у квартирі позивача з 2003р., подорожували до Іспанії, Польщі, що підтверджується відмітками у закордонному паспорті.

ОСОБА_2 зауважувала на тому, що позивач не заперечував фактів спільного відпочинку. Наприклад, він вказував, що у березні 2014р. вони разом відпочивали в ОАЄ, в серпні 2016р. разом відпочивали в Болгарії (готель Жоліо Кюрі), у вересні 2016р. відпочивали в санаторії Молдова в м. Трускавець, у серпні 2017р. - у м. Свалява у санаторії Сузір`я . Відповідачка не визнала доводи ОСОБА_1 про те, що факт придбання саме ним путівок в туристичній компанії можуть підтвердити спільні знайомі ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , оскільки показання свідків не є належними і допустимими доказами витрачання спільних коштів подружжя, або коштів одного з них. Доводи про те, що лише позивач витрачав кошти на спільні подорожі, жодними належними і допустимими доказами не підтверджені. Твердження позивача про те, що він бронював місця в готелі з комп`ютера її сина, оплачував їх вартість, подарував їй на день народження відпочинок у санаторії Молдова в м. Трускавець, а вона користувалася його платіжною карткою, навпаки, вказує на те, що вони проживали разом як одна сім`я, мали спільний бюджет. Всі кошти були спільними, витрачалися за взаємною згодою.

Вони разом працювали, мали доходи. Позивач отримував у 2015р. заробітну плату в розмірі приблизно 13 000 грн., а з 2017р. отримував пенсію приблизно 10 100 грн. на місяць, що підтверджується довідкою ГУ ПФУ від 02.04.2018р. Вона з 2007р. по 2018р. отримувала заробітну плату від 1 500 грн. до 10 000 грн. на місяць, що підтверджується довідками КЗ Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечникова . У квартирі, яка належить позивачеві ( АДРЕСА_4 ) вони робили утеплення стін, що підтверджується договором від 02.08.2016р. на суму 5 130 грн. Крім того, відповідачка зазначала, що позивач придбав гараж у дворі будинку АДРЕСА_5 за 2 500 дол.США для розташування автомобілів, які подружжя придбавало у період шлюбу, про що свідчить копія розписки між позивачем і ОСОБА_10 , яка складена у її з сином ( ОСОБА_4 ) присутності.

Зазначала ОСОБА_2 і про те, що в жовтні 2016р. було витрачено 9 500 грн. на її лікування в закладі медпослуг ТОВ Еко-Дніпро - Медікал Плаза , а саме на операцію - гістерорезектоскопію 3-ої категорії.

Повідомила суду, що позивачем, нею і її батьком були відкриті депозитні рахунки до 2010р. в АТ Альфа-Банк . Право на розпорядження цими коштами і нарахованими відсотками було передано нею і батьком позивачеві. За рахунок цих коштів, а також інших спільних коштів сім`ї був придбаний автомобіль Lexus, колір чорний, д.р.н. НОМЕР_4 .

Потім він був відчужений і придбаний автомобіль Mitsubishi Outlander ХL, колір чорний. Потім він також був відчужений і придбаний автомобіль ToyotaVenza, колір коричневий, який також був відчужений і придбаний автомобіль Маzda 6 спорт, колір білий д.р.н. НОМЕР_5 . Всі ці автомобілі були придбані за час шлюбу і були у спільному користуванні.

Крім того, у позивача у ряді банків були і наявні депозитні вклади: в АТ КристалБанк , де він обіймає посаду директора, в АТ Альфа - Банк , АТ Фортуна-Банк , АТ КБ ПриватБанк , АТ Ощадбанк , ВАТ Міжнародний комерційний банк , правонаступником якого став АТ Піреус Банк МКБ .

З урахуваннями того, що згідно зі ст.ст. 60, 69-72 СК України поділу підлягає спільно нажите майно, наявне на час припинення спільного ведення господарства, а сторони, перебуваючи у шлюбі вже розпорядилися спільними коштами, що були на банківських рахунках, кошти на рахунках відсутні, вони не можуть бути предметом поділу.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про ремонтні роботи на суму 17 782 грн. 67коп. на другому поверсі садового будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 28.09.2007р., в первісному відзиві на позов, відповідачка заперечувала проти цієї частини позовних вимог, зазначаючи, що документи, які надав позивач на підтвердження витрачених 17 782 грн. 67коп., мають сумнівний характер. Заперечувала також і щодо виконання зазначених ремонтних робіт саме ТОВ Оствінд-Стройсервіс .

Між тим, відповідачка в письмових заявах суду від 20.01.2020р., 24.02.2020р. та 23.03.2020р. (а.с. №168 т. № 4, а.с. № 27, 42 т. № 5), змінила своє первісне ставлення (викладено у відзивах на позов від 21.05.2019р. та від 23.09.2019р. - а.с. № 46-51 т. № 1, а.с. № 60-65 т. № 2) до цієї частини позовних вимог, визнавши цю частину позову (а саме позовні вимоги в частині стягнення з неї грошової компенсації 1/2 частини коштів, що були витрачені на зазначений ремонт, а саме у розмірі 8 891 грн. 34коп.).

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 позовні вимоги визнала лише частково, тільки в частині стягнення з неї грошової компенсації 1/2 частини коштів, що були витрачені на зазначений ремонт, а саме у розмірі 8 891 грн.34коп.

23.09.2019р. відповідачка звернулася до позивача із зустрічним позовом (а.с. № 44-51 т. №2), який ухвалою суду від 24.09.2019р. прийнято до спільного розгляду (а.с. № 71 т. № 2).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що за даними ТСЦ № 1242 РСЦ в Дніпропетровській області МВС України позивач у період з 2008р. по 2019р. мав у власності ряд автомобілів. Документи зберіглися лише на останній - марки Mazda, білий, д.н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , придбаний позивачем 15.08.2015р. у торгівельної організації. 30.01.2019р. цей автомобіль був ним проданий ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу за 332 114 грн.16коп. Цей автомобіль був придбаний подружжям у період шлюбу за спільні кошти, оскільки сторони разом працювати і отримували доходи, крім того, вона, від подачка, також користувалася вказаними автомобілем.

Не погоджуючись з твердженням позивача про те, що автомобіль був куплений за його кошти, запозичені у ОСОБА_12 за договором позики від 28.08.2015р., ОСОБА_2 зазначала, що розписки про передання коштів від 28.08.2015р. і про повернення коштів від 31.01.2019р. складені однаковим шрифтом, підписи ОСОБА_1 і ОСОБА_12 , а також свідків, які були нібито присутні при складанні цих документів - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , майже не відрізняються за ознаками почерку, хоч складені із різницею у часі в три роки, що вказує на те, що ці документи були складені формально, з метою штучного створення уяви у суду, що такий договір існував і що позивач дійсно позичав кошти у ОСОБА_12 для придбання авто.

Наполягала на тому, що договору позики не існувало взагалі, вона не була обізнана про те, що ОСОБА_1 позичав кошти на придбання автомобіля. Зазначила, що ОСОБА_12 є давнім знайомим позивача і VIP-клієнтом банків, де позивач працював і був директором філій з 2003р. по 2019р. Оскільки ОСОБА_1 неодноразово допомагав та сприяв у отриманні пільгових умов кредитування та обслуговування підприємства Старий Крим (власником якого ОСОБА_12 ), то існує сумнів у дійсності договору позики.

Окрім цього, розписка про отримання коштів від ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) і розписка про їх повернення (31.01.2019р.) засвідчені підлеглими працівниками ОСОБА_1 , тобто зацікавленими особами, а саме: колишнім головним бухгалтером ПАТ Фортуна-Банк у 2015р. ОСОБА_13 , де ОСОБА_1 обіймав посаду директора, завідувачем касою у 2015 році у ПАТ Фортуна-Банк ОСОБА_15 , яка наразі працює у ПАТ Кристалбанк і головним економістом і головним бухгалтером ПАТ Кристалбанк ОСОБА_14 (в цій банківській установі позивач працює і зараз).

Покупцем автомобіля MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_5 , за договором купівлі-продажу 1242/2019/1291930 від 30.01.2019р. є ОСОБА_11 (дівоче прізвище ОСОБА_16 ), яка є однокласницею ОСОБА_1 і є зобов`язаною позивачеві. Свого часу ОСОБА_1 працевлаштував її сина у ВАТ Міжнародний комерційний банк , де ОСОБА_1 був директором філії.

Крім того, позивач й досі користується автомобілем MAZDA 6, білого кольору, світлий салон, тільки на іншому д/н - НОМЕР_7 .

Останній автомобіль марки Mazda 6 був придбаний внаслідок відчуження до цього попередніх автомобілів, що були у користуванні сім`ї.

У листі РСЦ в Дніпропетровській області МВС України вказано, що 19.03.2008р. ОСОБА_1 зареєстрував придбаний в кредит автомобіль LEXUS ES 350, д.н.з. НОМЕР_4 . Пояснила, що дійсно означений автомобіль LEXUS ES 350 був придбаний за рахунок кредиту, отриманого спільно у ВАТ Міжнародний комерційний банк на ОСОБА_1 . Вона надавала згоду на отримання кредиту, тому мала і зобов`язання щодо його погашення. Кредит був погашений достроково. Цим автомобілем подружжя користувалося до 2011р., потім його продали, за словами ОСОБА_1 - за 55 500 доларів США.

У листі сервісного центру вказано, що автомобіль LEXUS ES 350, д.н.з. НОМЕР_4 , 10.11.2010р. знято з обліку для реалізації і 01.03.2011р. продано по довідці-рахунку КІМ485351. Потім, 28.12.2011р. ОСОБА_1 зареєстрував придбаний в торгівельній організації автомобіль MITSUBISHI OUTLANDER. 11.01.2014р. автомобіль знято з обліку для реалізації, а 14.01.2014р. його продано по довідці-рахунку ВІА182592. 24.01.2014р. ОСОБА_1 зареєстрував привезений із-за кордону по ВМД автомобіль TOYOTA VENZA. 08.09.2015р. автомобіль знято з обліку для реалізації, а 08.09.2015р. продано по довідці-рахунку ААЕ413254. 15.08.2015р. ОСОБА_1 зареєстрував придбаний у торгівельній організації автомобіль MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_5 , 30.01.2019р. здійснив його перереєстрацію на нового власника за договором купівлі-продажу.

У користуванні їх сім`ї дійсно були усі ці автомобілі, вони ними разом подорожували, використовували для поїздок на роботу, по місту. ОСОБА_2 вважала, що позивач вводить суд в оману, говорячи, що автомобіль MAZDA 6 є лише власністю позивача, оскільки він його купив за запозичені у ОСОБА_12 кошти. Адже через місяць після придбання автомобіля MAZDA 6, позивач продав автомобіль TOYOTA VENZA за 42 000 доларів США і ці кошти були використані на оплату вартості автомобіля MAZDA 6.

У період шлюбу вони разом працювали, отримували заробітну плату. До того ж у відповіді на відзив позивач пояснював, що він у період спільного проживання з відповідачкою працював керівником філій (відділень) ПАТ Міжнародний комерційний банк , ПАТ Фортуна-Банк і AT Кристалбанк , де отримував достатню заробітну плату в розмірах у різні роки від 15 000 грн. до 25 000грн., наразі отримує пенсію в розмірі 10 740 грн. і продовжує працювати.

Крім того, на ім`я ОСОБА_1 у період шлюбу було відкрито декілька депозитних вкладів у різних банках: ПАТ Ощадбанк , ПАТ Кристалбанк , ПАТ КБ ПриватБанк , АТ Альфа Банк , де було розміщено приблизно майже 230 000 грн. і 20 700 доларів США, що вказує на те, що позивач мав кошти і жодної потреби у запозиченні коштів у сторонньої особи не було.

Крім того, в травні 2016р. позивачу були подаровані кошти його донькою ОСОБА_5 в сумі 9 000 доларів США (в реальності цієї угоди відповідачка мала сумніви).

Крім того, менше чим за рік до придбання автомобіля MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_5 (15.08.2015р.), а саме 29.01.2014р. вона зняла кошти зі свого депозитного рахунку у ПАТ Фортуна-Банк (внесені на підставі договору № 12к/840-348 від 27.09.2013р. в сумі 13 701 доларів США), а у вересні 2018р. зняла кошти в сумі 4 447,49 доларів США, які у грудні 2016р. розміщувала на депозитному рахунку у ПАТ КБ ПриватБанк за договором банківського вкладу № SAMDNWFD00714055925601 на суму 4 300 доларів США.

Всі ці кошти були витрачені спільно в інтересах сім`ї, отже у спільному розпорядження подружжя було достатньо коштів для придбання автомобілів, у тому числі автомобіля MAZDA 6, тому необхідності позичати додаткові кошти у ОСОБА_12 необхідності точно не було.

До того ж, у січні 2018р. ОСОБА_1 придбав гараж у дворі будинку, де вони проживали ( АДРЕСА_4 ) за 2 500 дол.США (договір позики між позивачем і ОСОБА_10 , укладення якого підтверджено розпискою) для розміщення автомобілів, що додатково вказує на те, що сторони мали у розпорядженні спільні кошти.

До придбання автомобіля MAZDA 6 було придбано і продано ряд автомобілів, і останній за 42 000 доларів США. А заборгованість за договором позики від 28.08.2015р. ОСОБА_1 погасив достроково 31.01.2019р., тобто наступного дня після продажу автомобіля. З урахуванням того, що дія договору позики (28.08.2015р. - 31.01.2019р.) майже співпадає з періодом, коли був укладений договір про відчуження попереднього автомобіля TOYOTA VENZA (08.09.2015р.) і коли був укладений договір про відчуження автомобіля MAZDA 6 (30.01.2019р.), це дає відповідачці підстави стверджувати про те, що позивач отримав кошти від продажу попереднього автомобіля і використав їх для купівлі наступного. Таким чином, необхідності у запозиченні коштів на купівлю автомобіля у ОСОБА_12 не було. При цьому позивач не повідомив її про наявність цієї позики, хоча подружжя мало спільні кошти, щоб погасити борг у період шлюбу (якщо б припускати, що дійсно такий договір укладався).

Оскільки автомобіль MAZDA 6 придбаний сторонами під час перебування у шлюбі, він належить на праві спільної сумісної власності подружжю. Між тим, автомобіль був відчужений позивачем без її згоди, не в інтересах сім`ї, не на її потреби, адже 23.11.2018р. шлюб розірвано. Тому вартість автомобіля слід враховувати при поділі.

У зустрічному позові ОСОБА_2 також зазначала, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (у період шлюбу) уклав з ПАТ Кристалбанк договір банківського вкладу № ДА-ІВ-171793:980, на підставі якого розмістив на депозитному рахунку наші спільні кошти в сумі 4 000 грн. як вклад, який вони поповнили до 25 000 грн. Шлюб розірвано 23.11.2018р., припинили шлюбні відносини 27.11.2018р. Проте, ОСОБА_1 після розірвання шлюбу і після фактично припинених шлюбних відносин зняв з депозитного рахунку № НОМЕР_8 частину спільних коштів, а саме: 10.12.2018р. зняв 1 500 грн. і 12.12.2018р. зняв 6 400 грн., а всього 7 900 грн. Тому вважає, що має право на половину цих коштів в сумі 3 950 грн.

Таким чином, вважала, що з позивача підлягає стягненню: 1. половина вартості автомобіля MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_5 , в сумі 166 057грн.08коп.; 2. половина від суми самостійно знятих відповідачем коштів банківського вкладу за договором № ДА-ІВ-171793:980 від 30.07.2018р. з ПАТ Кристалбанк в сумі 3 950 грн., а всього 170 007 грн.08коп.

Враховуючи викладене, посилаючись на норми ст.ст. 60, 61, 65, 70 СК України просила поділити спільне майно, а саме: автомобіль марки Mazda 6, білий, д.н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , шляхом стягнення з ОСОБА_1 грошової компенсації Ѕ частини вартості автомобіля в розмірі 166 057 грн. 08коп. та стягнути з ОСОБА_1 Ѕ частину коштів від суми 7 900грн., а саме в сумі 3 950 грн., розміщених на підставі договору банківського вкладу № ДА-ІВ-171793:980 від 30.07.2018р., укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ Кристалбанк .

Позивач надав 30.05.2019р. відповідь на відзив (а.с. № 84 - 91 т. № 1), а 23.09.2019р. надав доповнення до відповіді (а.с. № 67 т. № 2), у якому не погодився із доводами відповідачки про те, що частина спільних коштів витрачалася на придбання майна для нього особисто, його доньки, сина. Пояснив, що з травня 2003р. він не проживав зі своєю сім`єю - жінкою ОСОБА_17 , донькою ОСОБА_18 і сином ОСОБА_19 , а мешкав у квартирі, яку орендував на ж/м Сонячний у м. Дніпрі. Офіційно шлюб з ОСОБА_17 було розірвано у вересні 2006р. У відповідачки шлюб був розірваний в серпні 2007р. Вони з ОСОБА_2 проживали у цивільному шлюбі , відповідачка не стягувала з колишнього чоловіка аліменти, не отримувала від нього матеріальної допомоги, а позивач приймав участь у виховані її сина від першого шлюбу ОСОБА_4 , надавав кошти на його фізичний і духовний розвиток (відвідування секції, вивчення мов, закінчення автошколи); щорічно витрачав кошти на його відпочинок за кордоном (в Туреччині, Греції, Єгипті, ОАЄ, Італії, Іспанії, Франції, Монако), спільний відпочинок у санаторіях Шахтар в м. Трускавець, Сузір`я в м. Свалява.

Позивач не витрачав кошти на потреби своїх дітей, але надавав кошти їх матері ОСОБА_17 на їх весілля, між тим у менших розмірах, ніж вказує відповідачка, про що вона була обізнана.

Пояснив, що він дійсно у період спільного проживання з відповідачкою працював керівником філій (відділень) ПАТ Міжнародний комерційний банк , ПАТ Фортуна-Банк і AT Кристалбанк , де отримував достатню заробітну плату в розмірах у різні роки від 15 000 грн. до 25 000 грн., отримує пенсію в розмірі 10 740 грн.

Ним дійсно розміщувалися кошти на депозитних рахунках у ПАТ Міжнародні комерційний банк , ПАТ Фортуна-Банк . Депозитний рахунок у ВАТ Міжнародний комерційний банк був відкритий у 2001р. ще до знайомства з відповідачкою. Після смерті батька ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) він 15.03.2008р. отримав у спадщину земельну ділянку і житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_7 , які 24.04.2008р. продав за 235 000 грн. (45 000 дол США). Також у спадщину він отримав 4 000 доларів США, які розмістив на депозитному рахунку у ПАТ Міжнародний комерційний банк .

Відповідачка також розміщувала на депозитному рахунку у ВАТ Міжнародний комерційний банк кошти від здачі в оренду її двокімнатної квартири по 100 дол.США на місяць Після його звільнення з посади директора філії банку, вона розмістила кошти на депозитному рахунку у ПАТ Фортуна-Банк . Кошти, які розміщувались на депозитних вкладах у ВАТ Міжнародний комерційний банк , ПАТ Фортуна-Банк від здачі в оренду квартири відповідачки, за домовленістю не витрачались, зберігалися для оплати навчання її сина.

Наполягав, що ними спільно були придбані меблі у кімнату на другому поверсі дачного будинку відповідачки. Диван-ліжко і шафа придбані на другому поверсі магазину Комфі у меблевому відділі за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв, буд. 1 , при купівлі вони не звертали уваги на назву, але фото шафи, які відповідачка долучила до відзиву є тими меблями, що вони придбали. У відзиві відповідачка надає лише фото шафи та її етикеток, не вказуючи місця їх розміщення. Диван-ліжко знаходиться на 2-му поверсі, тепловентилятор - на першому поверсі.

Не визнав твердження відповідачки про те, що меблі були придбані її батьками. Інші меблі у будинку, окрім тих, вартість яких заявлена до стягнення, придбані її батьками, виготовлені у 80-х роках. Зазначав, що тепловентилятор ELEMENT придбано на Троїцькому ринку, що підтверджено гарантійним талоном і інструкцією по користуванню. У гарантійному талоні є підпис продавця, відбиток печатки - ПП ОСОБА_20 . У позові допущена описка щодо дати придбання - грудень 2018р. Не визнав доводи позивачки, що телефона Самсунг він придбав для себе чи своїх дітей від першого шлюбу, а вона придбавала телефон для свого сина 25.12.2016р. Зазначив, що телефон для сина відповідачки вони купували до дня його народження у листопаді 2016р. , чорного кольору, у чеку стоїть дата 25.12.2016р. Телефон для відповідачки він придбав у подарунок на новорічні свята. Крім того, відповідачка до придбання цього телефона мала лише номер UMS , а придбаний телефон має 2 сім-картки, тому він придбавав і сім-картку Київстар з номером НОМЕР_9 , на який у відзиві посилається відповідачка.

Наполягав, що відповідачка проти його волі заволоділа подарованими донькою коштами, адже після дарування ці 9 000 доларів США знаходились у них вдома.

Не погодився з доводами відповідачки про те, що кошти вона зняла 14.09.2018р., оскільки 14.09.2018р. вона знаходилась в автобусному турі з подорожі по Європі, про що є відмітка в її закордонному паспорті, користувалась його банківською карткою в Кракові, інших містах.

Не погодився із твердженням відповідачки про те, що всі кошти з депозитних рахунків зняті і використані в інтересах сім`ї (на подорожі, інші цілі), оскільки організацією відпочинку сім`ї (пошуком місць подорожі, проживання, оплатою витрат) займався лише він.

Не відповідає дійсності твердження відповідачки про те, що нею і її батьком були відкриті депозитні рахунки в AT Альфа банк , право розпорядження якими було передано йому і за рахунок цих коштів був придбаний автомобіль Lexus . Цей автомобіль був придбаний у травні 2008р., на кошти, які він отримав від спадщини, а також за рахунок доларового кредиту (згоду на отримання якого давала відповідачка) в ПАТ Міжнародний комерційний банк . Користувалися цим автомобілем вони до жовтня 2011р. Кредит було погашено достроково за рахунок продажу цього автомобілю. Від продаж автомобіля Lexus отримано 44 000 дол. США, які були конвертовані в гривню. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб при ліквідації банку гарантує повернення вкладів фізичних осіб в сумі не більше 200 000 грн., було прийняте рішення про розміщення коштів від продажу автомобіля на ім`я батька відповідачки - ОСОБА_3 , відповідачки ОСОБА_2 і на його в різних банках в сумах, що не перевищують 200 000 грн. В черговий раз ними було придбано автомобіль, який був у користуванні Мазда-6 . Кошти на його придбання в сумі 18 000 дол. США йому дав ОСОБА_12 28.08.2015р. В січні 2019р. до нього звернувся позикодавець ОСОБА_12 з вимогою повернути борг. Задля того,щоб віддати кошти він був вимушений продати автомобіль 30.01.2019р. і повернути кошти ОСОБА_12 .

Також відповідачка приховала від суду те, що в серпні 2003р. він подарував їй норкову шубу вартістю 5 000 грн., у серпні 2005р. придбав для неї окуляри в золотій оправі вартістю 4 500 грн., на 35-річчя у 2006р. подарував каблучку з діамантами вартістю 10 000 грн., у березні 2007р. придбав шкіряне пальто з хутровим коміром, у вересні 2011р. до 40-річчя подарував наручний золотий годинник вартістю 9 000 грн., у грудні 2013р. подарував норкову шубу чорного кольору вартістю 24 000 грн., якими вона й досі користується.

У відповіді від 27.09.2019р. на зустрічний позов ОСОБА_2 (а.с. № 110-11 т. № 2) позивач наполягав, що саме з метою придбання автомобіля MAZDA 6 він укладав договір позики з ОСОБА_12 в серпні 2015р., заперечував щодо того, що покупець автомобіля ОСОБА_11 є зацікавленою та зобов`язаною перед ним особою, автомобілем він не користується. Він ніколи не знав про розмір заробітної плати відповідачки достовірно, дружина йому повідомляла, що отримувала заробітну плату в останні роки сумісного життя в розмірі від 3 000 грн. до 4 000 грн.

Відповідачка за основним позовом 20.01.2020р. подала заперечення на клопотання про призначення експертиз, де вона, окрім інших заперечень, визнала певну частину основного позову (компенсація половини вартості будівельних робіт на другому поверсі садового будинку у розмірі 8 891грн. 34коп.), наголошувала на придбанні під час шлюбу коштовних речей не тільки їй, а і позивачу (наводила перелік). Також до цих письмових заперечень додала копії закордонних паспортів (свого та сина), на огляді яких наполягав позивач (а.с. № 167-172, 177-186 т. № 4).

Позивачем за основним позовом 21.01.2020р. подано додатковий відзив на зустрічний позов, в якому він зазначав про свої намагання в січні 2020р. вирішити спір мирним шляхом, а також звертав увагу суду на документи про депозитні рахунки ОСОБА_2 , про зняття коштів з цих рахунків у 2014р., а також на обставини придбання автомобілів MAZDA 6 та LEXUS ES 350, TOYOTA VENZA та MITSUBISHI OUTLANDER (а.с. № 193-196 т. № 4).

ОСОБА_2 17.02.2020р. подала суду заперечення на доповнення до відзиву на зустрічний позов про поділ майна, в яких додатково зауважила на тому, що твердження позивача про те, що вона нібито забрала його гроші (подаровані донькою) не відповідають дійсності. По-перше, наголошувала вдруге (після відзиву на позов в порядку ст. 178 ЦПК України) на тому, що гроші не мають визначених індивідуальних ознак. По-друге, пояснювала, що в листопаді 2016р. вона поклала на депозитний вклад спільні кошти подружжя (а не гроші подаровані ОСОБА_5 батьку), поклала зі згоди самого ОСОБА_1 та навіть за його присутності в банківській установі (а.с. № 238-242 т. № 4).

ОСОБА_1 20.02.2020р. подана суду відповідь на заперечення ОСОБА_2 на доповнення до відзиву на зустрічний позов про поділ майна від 17.02.2020р., в якій він, окрім іншого таки підтвердив, що проживати з відповідачкою та її сином він став саме з листопада 2003р. У відповіді підтверджував, як неодноразовий сумісний відпочинок з дружиною та її сином від першого шлюбу, так і придбання під час шлюбу коштовних речей. Також до цієї відповіді позивач додав копії сторінок свого закордонного паспорту та документів, що підтверджують його лікування у певному відділенні лікарні ім. Мечнікова за декілька років (а.с. № 3-8, 9-17, 19-24 т. № 5).

ОСОБА_2 24.02.2020р. подано відповідь на заперечення на доповнення до відзиву на зустрічний позов , в яких вона наполягала на придбанні автомобіля MAZDA 6 за спільні кошти з ОСОБА_1 , вважала договір позики між чоловіком та ОСОБА_12 псевдоборгом , якого реально ніколи не існувало, та таким, що створений задля створення пояснень з боку позивача джерел походження коштів на придбання цього автомобіля (а.с. № 28-32 т. № 5).

В межах підготовчого провадження сторони обмінялись відзивами та відповідями на відзиви, запереченнями на відповідь на відзив відповідно до положень ст.ст. 178, 179 ЦПК України, а також письмовими поясненнями, клопотаннями про призначення експертиз та про допит свідків, запереченнями проти клопотань, заявами про письмове опитування одне одного. По справі 19.06.2019р., 24.09.2019р. та 22.01.2020р. винесено ухвали про витребування доказів.

Як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 27.09.2019 р. та 23.10.2019р. (відповідно) відмовились від відповідей на письмове опитування одне одного (а.с. № 58, 113-114, 116, 129 т.№ 2).

При проведенні підготовчого засідання яке позивачу, так і і відповідачці було відмовлено у задоволенні клопотань про призначення судової будівельно-технічної експертизи та судової товарознавчої експертизи та в задоволенні клопотань про допит свідків (а.с. № 139-140, 142 т. № 1, 199-200, 201-202 т. № 2). Під час підготовчого засідання 25.02.2020р., на запитання головуючого Варик Г.А. зазначив, що його клопотання в редакції від 20.02.2020р. (а.с. № 8 т. № 5) є уточненим та остаточним (а.с. № 34-35 т. № 5, дія № 22).

Ці ухвали 25.02.2020р. постановлені судом з огляду на заперечення ОСОБА_2 , які викладені в заявах від 20.01.2020р. та 24.02.2020р., де вона, окрім інших заперечень, також визнала певну частину основного позову (а.с. № 167-172 т. № 4, а.с. № 28-32 т. № 5), а також з огляду на предмети основного та зустрічного позовів та з огляду на положення ст.ст. 77-80 ЦПК України щодо доказів та принципів доказування. Зазначені ухвали постановлені без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України.

Підготовче засідання у справі відповідно до положень ст. 197 та п.3 ч.2 ст. 200 ЦПК України проведено 25.02.2020р. (а.с. № 34-36 т. № 5).

Під час розгляду справи в підготовчому засіданні 25.02.2020р. та в судовому засіданні 25.03.2020р. (під час пояснень позивача та його відповідей на запитання головуючого) здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами відповідно до ч.1 ст. 247 ЦПК України.

Позивач в судовому засіданні 25.03.2020р. свої позовні вимоги підтримав повністю, зустрічні позовні визнав частково, чим змінив своє ставлення до зустрічного позову по відношенню до свого ставлення до зустрічного позову під час підготовчого провадження . Так, ОСОБА_1 визнав зустрічні позовні вимоги по п.2 вимог ОСОБА_2 (а.с. № 59-61, дія № 12, а.с. № 62 т. № 5), а саме визнав позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з нього Ѕ частини коштів в сумі 3 950 грн. , розміщених на підставі договору банківського вкладу № ДА-ІВ-171793:980 від 30.07.2018р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ Кристалбанк .

Відповідачка в підготовче засідання 25.02.2020р. та судове засідання 25.03.2020р. не з,явилась, про дату розгляду справи кожного разу була повідомлена належним чином (а.с. № 219, 226, 228 т. № 4, а.с. № 37, 40, 41 т. № 5), в заявах до суду від 24.02.2020р. та 23.03.2020р. (а.с. № 27, 42 т. № 5) просила справу розглядати, як в підготовчому так і в судовому засіданні без її участі та без фіксації технічними засобами. Зазначала, що основний позов визнає частково, а свій зустрічний позов підтримує в повному обсязі.

За таких обставин суд розглянув цивільну справу в підготовчому та в судовому засіданні за відсутності відповідачки за основним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 , про що 25.02.2020р. та 25.03.2020р. постановлені ухвали (без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України - а.с. № 34-36, дія № 14 та а.с. № 59-61, дія № 11 т.№ 5).

З урахуванням заяви ОСОБА_1 від 25.03.2020р. (а.с. № 62 т. № 5) після його пояснень та відповідей на запитання головуючого, суд завершив розгляд справи за відсутності позивача за основним позовом (відповідача за зустрічним) ОСОБА_1 та без фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до положень ст. 223 та ч. 2 ст. 247 ЦПК України, про що постановив відповідну ухвалу (а.с. № 63 т. № 5). Таке рішення судом прийнято на підставі заяви ОСОБА_1 та з оглядку на значний обсяг матеріалів цивільної справи (5 томів) та необхідності дотримання рекомендацій Ради суддів України від 16.03.2020р. (з доповненнями від 19.03.2020р.) щодо зменшення кількості справ, які розглядаються у відкритих судових засіданнях під фіксацію судового процесу технічними засобами під час карантину, який оголошено постановою КМУ від 11.03.2020р. № 211.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухав позивача за основним позовом (відповідача за зустрічним) ОСОБА_1 , ознайомившись зі змістом письмових заперечень сторін до позовів одне до одного, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються основний та зустрічний позови та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази у відповідності до принципів визначених статтею 89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 - повному задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України)

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували з 31.08.2007р. по 23.11.2018р. у зареєстрованому шлюбі , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_10 . 23.11.2018р. шлюб між ними розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_11 (а.с. № 22, 23зв. т. № 1).

Як зазначав позивач по тексту відповіді на відзив до реєстрації шлюбу вони проживали з відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу з листопада 2006р. (а.с. № 84 т. № 1), а відповідачка по тексту відзиву на позов зазначала, що вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з листопада 2003р. (а.с. № 46 т. № 1).

Суд зазначає, вірною датою слід вважати - листопад 2003р., оскільки протягом розгляду справи позивач вже не заперечував того факту, що саме з листопада 2003р. він вже не проживав однією сім`єю з ОСОБА_17 , винаймав житло та став проживати разом з ОСОБА_2 та її сином (а.с. № 84 т. № 1, а.с. № 5 т. № 5).

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно , набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином перебування сторони у зареєстрованому шлюбі з іншою особою виключає право на застосування положень статті 74 СК України, адже у період, коли сторони перебували у шлюбі з іншими особами, вони мали права і обов`язки, які витікають із цього шлюбу, а не із інших відносин.

Для правильного розгляду позовних вимог обох сторін, варто зазначити, що позивач розірвав свій попередній шлюб з ОСОБА_17 13.09.2006р. (а.с. № 84 т. № 1, а.с. № 5 т. № 5), а відповідачка розірвала свій попередній шлюб 01.08.2007р. (а.с. № 176 т. № 4).

Отже, при поділі майна, суд враховує, що сторони проживали однією сім`єю з 02.08.2007р., перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.08.2007р. по 23.11.2018р. , а період спільного проживання однією сім`єю до 01.08.2007р. , що передував реєстрації шлюбу між сторонами, суд не бере до уваги з огляду на положення ст. 74 СК України.

Згідно зі ст. 60 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо), самостійного заробітку (доходу).

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Позивач просить розділити спільно нажите майно, придбане за час шлюбу на загальну суму 5 500 грн., шляхом компенсації його вартості, а саме, диван-ліжко двоспальне Уют вартістю 4 000 грн., придбане у квітні 2014р. у магазині Комфі (м. Дніпро, пр. Героїв, буд. 1-С), шафу-прихожу Комфорт вартістю 1 500 грн.

На підтвердження придбання меблів позивачем надана видаткова накладна № 29-04/1 від 29.04.2014р. ФОП ОСОБА_7 , у якій вказані найменування товарів: диван-ліжко двоспальне Уют вартістю 4 000 грн., шафа-прихожа Комфорт вартістю 1 500 грн., а також квитанція до прибуткового касового ордера № 325 від 29.04.2014р. на суму 5 500 грн. (а.с. № 12, 13 т. № 1).

Судом встановлено, що відповідачці ОСОБА_2 належить садовий будинок АДРЕСА_1 , який був подарований відповідачці її батьком ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 28.09.2007р., зареєстрованого в реєстрі за № 8049, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Панченко О.В. (а.с.№ 52-53 т. № 1).

Відповідачка, заперечуючи, що вказані меблі були придбані позивачем і розміщені у її будинку, вказувала, що на другому поверсі її будинку знаходяться інші меблі: диван-ліжко Уют , диван Мікс , шафа-купе Лада , що підтверджується відповідним фото (а.с. № 57-59 т. № 1), які були придбані її батьками, коли будинок належав батьку. Батьки і нині користуються будинком, хоча він і був подарований відповідачці.

Тлумачення статті 60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24.05.2017р. у справі № 6-843цс17.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України)

Згідно з роз`ясненнями у п.п. 22 - 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

З аналізу вказаних вище норм матеріального закону слідує, що згідно загальних правил змагальності цивільного процесу предметом доказування в справах про поділ спільного майна подружжя, є: наявність спільного майна з конкретно визначеними ознаками взагалі і на час розгляду справи, його вартість, час його придбання і джерело походження коштів.

Позивач у відповіді на відзив позивачки, до якого були долучені фотографії меблів, які розміщені в будинку, посилався на фото, де зображені ті самі меблі, що вони купували.

Водночас, за наявності таких суперечливих доказів суду неможливо встановити, чи дійсно диван-ліжко двоспальне Уют і шафа-прихожа Комфорт , заявлені позивачем до поділу, були придбані позивачем згідно з наданими ним документами і вони знаходяться у відповідачки (є тими самими меблями, що й зображені на фото). Суд не може прийняті до уваги доводи позивача про те, що на наданих відповідачкою фотографіях зображені саме ті меблі (диван-ліжко Уют , диван Мікс , шафа-купе Лада ), які були придбані у період шлюбу і саме про них йдеться у видатковій накладній і квитанції, оскільки ці доводи позивач висловив у відповіді на відзив відповідачки, а не у позові, що ставить під сумнів його позицію про те, що саме представлені ним речі (диван-ліжко двоспальне Уют і шафа-прихожа Комфорт ) підлягають поділу.

Таким чином, з пояснень сторін і наданих суду документів не можливо встановити, що спірні диван-ліжко двоспальне Уют і шафа-прихожа Комфорт є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя і вказані речі знаходяться у відповідачки, тобто є майном, на яке розповсюджується режим спільної сумісної власності.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки жодними належними та допустимими доказами зазначене не підтверджується, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд доходить висновку про неможливість поділу означених речей шляхом виплати позивачеві грошової компенсації вартості їх частки у зв`язку із недоведеністю наявності спільного майна з конкретно визначеними ознаками взагалі і на час розгляду справи.

Стосовно поділу тепловентилятора ELEMENT суд зазначає.

На підтвердження придбання настінного тепловентилятора позивач надав гарантійний талон, яким підтверджено придбання 25.12.2008р. тепловентилятора ELEMENT вартістю 1 400 грн. моделі 3020, серійний номер № НОМЕР_12 .

Як роз`яснено у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи.

Відповідачка заперечувала сам факт наявності у неї цього тепловентилятора і те, що гарантійний талон підтверджує факт придбання тепловентилятора за 1 400 грн., оскільки розрахункового документа, виданого продавцем, що підтверджує сплату означеної суми позивачем не надано; в гарантійному талоні відсутній підпис продавця у відповідній графі, а є лише підпис самого позивача.

Суд не приймає представлений позивачем доказ, поданий на підтвердження обставин придбання спірного майна під час шлюбу - копію гарантійного талону на тепловентилятор ELEMENT , оскільки сам по собі гарантійний талон не підтверджує факт придбання майна саме за ціною 1 400 грн.

Розрахунковим документом у відповідності до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637, зареєстрованою в МЮУ 13.01.2005р. за № 40/10320 (була чинною станом на грудень 2008р. і втратила чинність на підставі Постанови НБУ № 148 від 29.12.2017р.) є документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" , і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Гарантійним талоном від 25.12.2008р. на тепловентилятор ELEMENT , як в ньому вказано, виробник ELEMENT підтверджує відсутність будь-яких дефектів у придбаному виробі і бере на себе зобов`язання по безкоштовному усуненню всіх несправностей, що виникають з вини виробника. Гарантійний талон містить регламент гарантійного обслуговування. До заповнення продавцем пропонуються графи, які заповнені: модель - 3020, серійний номер - НОМЕР_12 , торгівельна організація - В-к ринок , адреса - місце № 1/33, прізвище та підпис продавця - не вказано, дата продажу - 25.12.2008р., підпис покупця про те, що він претензій по справності і комплектності не має, з правилами користування і гарантійними умовами ознайомлений - вказано ОСОБА_1 , підпис.

Разом і тим графи ціна у гарантійному талоні не передбачена, і ця графа вписана покупцем власноруч як: ціна 1 400 грн. (а.с. № 14 т. №1), а відповідного розрахункового документа до гарантійного талона, який дійсно підтверджує, що за тепловентилятор ELEMENT покупець сплатив 1 400 грн. - не надано.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позивачем не представлено суду належного і допустимого доказу вартості заявленого до поділу майна, а тому придбаний позивачем згідно з наданими ним документом тепловентилятор ELEMENT , неможливо поділити шляхом виплати позивачеві грошової компенсації вартості його частки.

Стосовно поділу смартфону SAMSUNG і супутніх товарів до нього суд зазначає.

На підтвердження придбання для відповідачки смартфону SAMSUNG і супутніх товарів, позивач надав товарний чек № 10007677947 від 18.12.2017р. на загальну суму 3 338 грн.80коп. з магазину Ельдорадо по пр. Набережна Перемоги, 86 у м. Дніпрі, з яким підтверджено придбання смартфону SAMSUNG SM-J320H Galaxy J3 DS Gold - 8517120000, захисної плівки-скла Dengos Samsung J3 (J320H) - НОМЕР_13 , наклеювання захисної плівки-скла на смартфон (а.с. № 15 т. №1).

Відповідачка вказувала, що означений телефон був придбаний позивачем для власних потреб, товарний чек не містить відомостей про сплату і про особу покупця, а насправді нею був придбаний подібний смартфон для сина у 2016р. На спростування придбання смартфону позивачем для неї надала фіскальний чек від 25.12.2016р. і упаковку віт смартфону SAMSUNG GSM-J120H Galaxy J1 DS Gold , серійний номер НОМЕР_3 , вартістю 3 984грн.03коп.(а.с.№ 54-56т. №1).

На її думку, позивач, будучи обізнаним про те, що схожий телефон був придбаний нею, надав суду товарний чек про придбання подібного смартфону з метою штучного створення маси, яка підлягає поділу.

Позивач не погодився з цим і вказав, що телефон для сина відповідачки вони купували до дня його народження у листопаді 2016 р . , чорного кольору, а у чеку наданому відповідачкою стоїть дата 25.12.2016р. Натомість спірний телефон для відповідачки він придбав у подарунок на новорічні свята, він має 2 сім-карти UMS НОМЕР_14 і Київстар НОМЕР_9 , саме на який у відзиві на позов й посилається відповідачка.

Суд вважає, що наданий позивачем доказ про придбання смартфону SAMSUNG SM-J320H Galaxy J3 DS Gold - НОМЕР_15 не є достатніми для того, щоб можна було достовірно встановити факт придбання ним цього смартфону для відповідачки, адже виходячи з принципу поділу наявного майна, не можна достовірно стверджувати, що саме смартфон SAMSUNG SM-J320H Galaxy J3 DS Gold (з супутніми товарами) був придбаний позивачем і перебуває у користуванні відповідачки при тому, що останньою це не визнається і на спростування надано документи на зовсім інший смартфон.

Стосовно позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації Ѕ частини коштів , що були витрачені на ремонт на другому поверсі садового будинку АДРЕСА_1 в розмірі 8 891 грн. 34коп., суд зазначає наступне.

Відповідачці на праві власності належить садовий будинок АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 28.09.2007р., посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Панченко О.В. (а.с. № 52-53 т. № 1).

Позивач вказує, що під час шлюбу за спільні кошти зроблено ремонт кімнати на другому поверсі садового будинку АДРЕСА_1, який належить відповідачці ОСОБА_2 . На підтвердження факту проведення ремонтних робіт позивач надав договір підряду № 78 від 04.03.2014р., укладений позивачем з ТОВ Оствінд-Стройсервіс на суму 17 782 грн.67коп., платіжне дорученням № 2 від 05.03.2014р. і № 2 від 08.04.2014р., акт приймання виконаних будівельних робіт від 04.04.2014р., яким підтверджується виконання демонтажних і оздоблювальних робіт у садовому будинку АДРЕСА_1 на суму 17 782 грн.67коп. (а.с. № 16 т. № 1).

Оплата вартості робіт здійснювалось двома платіжними дорученням № 2 від 05.03.2014р. на суму 12 732 грн. 06коп. та № 2 від 08.04.2014р. на суму 5 050 грн.61коп. - а.с. № 17 т. № 1).

У відзиві на позов, відповідачка заперечувала проти стягнення з неї Ѕ частини суми витраченої на ремонт на другому поверсі садового будинку (а.с. № 46-51 т. № 1). Між тим, в ході розгляду справи, вона цю частину позовних вимог визнала (а.с. № 168, 192 т. № 4, а.с. № 27, 42 т. № 5), отже в силу положень ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини понесених спільних сумісних коштів подружжя на ремонтні роботи у вищезазначеному садовому будинку не підлягають доказуванню, та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню Ѕ частина коштів, що була витрачена подружжям на ремонт на другому поверсі садового будинку АДРЕСА_1 у розмірі 8 891 грн. 34коп.

Саме з урахуванням визнання ОСОБА_2 цієї частини позовних вимог, суд відмовив ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи щодо встановлення вартості зазначених ремонтних робіт на другому поверсі садового будинку, оскільки вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям і тільки у випадку недосягнення згоди, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Стосовно п. 9 позовних вимог ОСОБА_1 (позов в редакції 05.08.2019р. - а.с. № 19 т.№ 2).

Суд зауважує, що 05.08.2019р., позивач змінив підстави позовних вимог щодо стягнення з відповідачки суми, яка дорівнює 4 400 доларам США (а.с. № 14, 16 т. № 2, другий абзац першої сторінки позову та другий абзац третьої сторінки позову), зазначаючи, що ці грошові кошти він не вважає спільною сумісною власністю подружжя, ці гроші - це його особисте майно, отже в силу положень ст. 387 ЦК України повинно бути витребувано у ОСОБА_2 , яка,на думку позивача, заволоділа цими коштами без відповідної правової підстави.

Позивач посилається на те, що відповідачка у 2017р. без його відома зняла грошові кошти в сумі 4 400 доларів США (це з відсотками), які подарувала позивачеві його дочка.

З матеріалів справи вбачається, що 13.05.2016р. між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 (донькою позивача) укладено договір дарування грошей, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Ковальчук Т.В., на підставі якого ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_1 227 816 грн.10коп., що еквівалентно 9 000 доларів США (в дужках вказано десять тисяч доларів США (а.с. № 21 т. № 1).

Як вбачається з довідки ПАТ КБ ПриватБанк про депозит клієнта ОСОБА_2 станом на 21.05.2019р., 05.12.2016р. ОСОБА_2 розмістила на депозитному рахунку у ПАТ КБ ПриватБанк № НОМЕР_16 на підставі договору № SAMDNWFD0071405592601 депозитні кошти в сумі 4 300 доларів США. (а.с. № 146 т. № 1). Як свідчить виписки з банківського рахунку 05.12.2016р. відповідачці повернутий вклад і нараховані відсотки в загальній сумі 4 431,02 доларів США (а.с. № 146-147 т. № 1).

Кошти від знятого вкладу в сумі 4 300 доларів США відповідачкою знову розмішені на депозитному рахунку на підставі договору з ПАТ КБ ПриватБанк , договір банківського вкладу № SAMDNWFD0071598773201 від 06.06.2017р. Як свідчить виписка з банківського рахунку 10.12.2017р. відповідачці повернутий вклад і нараховані відсотки в загальній сумі 4 369,93 доларів США (а.с. № 147 т. № 1).

Кошти від знятого вкладу в сумі 4 369,93 доларів США відповідачкою знову розмішені на депозитному рахунку на підставі договору з ПАТ КБ ПриватБанк , договір банківського вкладу № SAMDNWFD0071792120501 від 11.12.2017р. Як свідчить виписка з банківського рахунку 12.03.2018р. відповідачці повернутий вклад і нараховані відсотки в загальній сумі 4 398,18 доларів США (а.с. № 147 т. №1).

Кошти від знятого вкладу в сумі 4 398,18 доларів США відповідачкою знову розмішені на депозитному рахунку на підставі договору з ПАТ КБ ПриватБанк № SAMDNWFD0071881654101 від 12.03.2018р. Як свідчить виписка з банківського рахунку 13.06.2018р. відповідачці повернутий вклад і нараховані відсотки в загальній сумі 4 425,01 доларів США (а.с. № 148 т. № 1).

Кошти від знятого вкладу в сумі 4 425,01 доларів США відповідачкою знову розмішені на депозитному рахунку на підставі договору з ПАТ КБ ПриватБанк , договір банківського вкладу № SAMDNWFD0071970966301 від 13.06.2018р.

Як свідчить виписка з банківського рахунку 14.09.2018р. відповідачці повернутий вклад і нараховані відсотки в загальній сумі 4 447,49 доларів США (а.с. № 148 т. № 1).

З вищенаведених договорів банківського вкладу видно, що сторони перебуваючи у шлюбі (станом на 14.09.2018р.) розпорядилися коштами від банківського вкладу ОСОБА_2 і кошти на банківському рахунку відсутні.

Тому за відсутності цих коштів необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню є вимоги ОСОБА_1 про їх розподіл.

Доводи позивача про те, що відповідачка не могла зняти кошти 14.09.2018р., оскільки 14.09.2018р. знаходилась в автобусному турі, подорожувала по Європі, про що є відмітка в її закордонному паспорті, користувалась його банківською карткою в Кракові, спростовуються наступним.

Як видно з відміток у закордонному паспорті ОСОБА_2 здійснено перетин кордону 15.09.2018р. (а.с. № 67-68 т. № 182-186 т. № 4), а з долученої позивачем виписки з його банківського рахунку № НОМЕР_17 у АТ Альфа-Банк вбачається, що після 11.07.2018р. - наступного разу кошти знімалися 19.09.2018р. в сумі 179,07 грн. в Кракові (Польща) (а.с. № 109 т. № 1).

Окрім того, суд звертає увагу на те, що позивач, посилаючись на ст. 389 ЦК України, просить не поділити ці кошти, а витребувати у відповідачки 4 400 доларів США як такі, що набуті нею без відповідної правової підстави (покладені на депозит), оскільки він їх не передавав відповідачці, а їх подарувала йому донька, тому він їх не передавав до сімейного бюджету. Але відповідачка не повернула подаровані йому донькою кошти, хоча строк депозитного договору скінчився після розірвання шлюбу.

Відповідачка, не погоджуючись з таким твердженням, вказувала, що ці кошти вона не забирала, а на депозит в ПАТ КБ ПриватБанк вони з позивачем поклали спільні кошти в сумі 4 300 доларів США, разом були у приміщенні банку, де вона укладала депозитний договір.

Як свідчать обставини справи, договір дарування між ОСОБА_5 і ОСОБА_1 був укладений в травні 2016р., а депозитний договір AMDNWFD0071405592601 на суму 4 300 доларів США укладений ОСОБА_2 через дев`ять місяців - в грудні 2016р., що виключає достовірність тверджень ОСОБА_1 про те, що саме подаровані позивачеві кошти були розміщенні на депозитному рахунку позивачки, виходячи з того, що грошам властиві ознаки родових, подільних і замінних речей.

Окрім того, у зазначений період сторони проживали однією сім`єю, коли режим спільно нажитого майна презюмувався .

Про це неодноразово наголошував і Верховний Суд України у постанові від 24.05.2017р. у справі № 6-843цс 17, та також Верховний Суд у постановах від 14.11.2018р. у справі № 405/6250/15-ц, від 26.12.2018р. у справі № 61-22896св18.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, вони проживали спільно однією сім`єю до листопада 2018р., разом подорожували і відпочивали. Доказів того, що між сторонами у 2016р. існував спір щодо цих коштів, або того, що позивач звертався з грудня 2016р.(дата розміщення депозиту) до листопада 2018р. (розірвано шлюб 23.11.2018р.) до правоохоронних органів з приводу викрадення позивачкою коштів матеріали справи не містять. Тому суд критично відноситься до твердження позивача про те, що сума у 4 400 доларів США (це 4 300 доларів США з відсотками) була привласнена відповідачкою без його відома, а тому підстав для їх витребування немає.

До того ж, за правилами ст. 389 ЦК України (на яку посилається позивач) гроші не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

Щодо вимог позивача про поділ банківських вкладів, відкритих на ім`я ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у 2013 році ОСОБА_2 у ПАТ Фортуна-Банк на підставі договору № 12к/840-348 від 27.09.2013р., був відкритий доларовий депозитний рахунок № НОМЕР_2 , субрахунок 12к/840-348, на який 27.09.2013р. внесено кошти в сумі 13 400 доларів США. 30.12.2013р. рахунок відповідачкою було поповнено на 301 долар США. 29.01.2014р. ОСОБА_2 достроково зняла кошти з вказаного рахунку в сумі 13 701 доларів США (а.с. № 143 т. № 4).

Також відповідачкою у ПАТ Фортуна-Банк був відкритий депозитний рахунок у євро, У січні 2014р. з нього було достроково знято 334 евро, в квітні 2014р. 339 євро, всього 673 євро (а.с. № 140, 148 т. № 4).

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 статті 65 СК України визначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Як встановлено матеріалами справи, 29.01.2014р. ОСОБА_2 достроково зняла кошти з депозитного рахунку в сумі 13 701 доларів США, а протягом січня - квітня 2014р. з іншого депозитного рахунку в сумі 673 євро.

Суд зазначає, що від початку подій на Майдані Незалежності під час Революції Гідності, особливо після 22.01.2014р. (першої смерті учасника подій), українці почали масово достроково знімати грошові кошти зі своїх депозитних рахунків в різних банківських установах. Ці обставини суд визнає загальновідомими фактами, отже такими, що в силу ч. 3 ст. 82 ЦПК України не потребують доказуванню.

Дати зняття відповідачкою за основним позовом коштів з цих двох депозитних рахунків повністю співпадають із зазначеним вище періодом подій 2014р.

Жодних даних щодо наявності між сторонами на 2014р. (і до розірвання шлюбу) спору з приводу зняття дружиною цих коштів з депозитних рахунків, розпорядження цими грошима протягом січня 2014р. - листопада 2018р., коли подружжя проживало разом, ОСОБА_1 суду не надано.

Про необхідність під час розгляду позовів про поділ майна подружжя з`ясування обставин наявності (відсутності) такого спору зазначав і Верховний Суд у своїй постанові від 06.02.2018р. у справі № 415/3264/14-ц.

Поза увагою суду також не можуть залишитися ті обставини, що обидві сторони у справі в своїх відзивах, відповідях на відзиви, письмових поясненнях, запереченнях тощо (наведено в описовій частині рішення суду з вказівками) підтверджували, що під час шлюбу, в тому числі і після 2014р., вони були заможною родиною, багато відпочивали та подорожували світом (а.с. № 87 т. № 1, а.с. № 63, 205-208 т. № 2, а.с. № 177-186 т. № 4, а.с. № 9-17 т. № 5), дарили одне одному коштовні речі (перелік зазначають самі сторони в зазначених вище заявах по суті справи - а.с. № 134 т. № 1, а.с. № 205-206 т. № 2, а.с. № 169-170, 203-208 т. № 4), виховували та утримували сина відповідачки від першого шлюбу, який здобував освіту (сам позивач стверджував, що рідний батько не допомагав своєму сину та цей тягар повністю був на ньому та відповідачці), проводили різні ремонтні роботи (наприклад, у садовому будинку, до речі, вартість цих робіт є частиною основного позову), обслуговували протягом шлюбу 4 коштовні авто, які були постійно у користуванні подружжя (тобто, придбавались автомобілі одне за одним), витрачались на лікування обох з подружжя (про це надані медичні документи - а.с. № 76-77 т. № 1, а.с. № 63 т. № 2, а.с. № 19-24 т. № 5).

За умови відсутності спору протягом січня 2014р. - листопада 2018р. (23.11.2018р. - шлюб розірвано) щодо зняття цих коштів з двох депозитних рахунків протягом січня-квітня 2014р. (отже, відсутності їх на рахунках і наразі) та з урахуванням положень ст. 63 та ч. 1 ст. 65 СК України, суд вважає, що ці кошти були витрачені на потреби сім,ї за взаємною згодою сторін.

Як , зазначав Верховний Суд у своїй постанові від 06.02.2018р. у справі № 415/3264/14-ц, від 06.02.2018р. у справі № 488/2288/15-ц та зазначено у п. 30 діючої Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя розглядаючи позовні вимоги про поділ майна подружжя, майно (або його вартість) або грошові кошти враховуються при поділі у разі, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на власний розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім,ї чи не на її потреби або приховав його.

У справі, що розглядається судом, таких фактів позивачем не доведено, отже в задоволенні позовних вимог щодо поділу цих двох депозитних вкладів ОСОБА_1 слід відмовити.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя підлягають частковому задоволенню, а саме тільки в частині стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації Ѕ частини коштів, що були витрачені на ремонт на другому поверсі садового будинку АДРЕСА_1 в розмірі 8 891 грн. 34коп. (в тій частині, в якій вони і визнані ОСОБА_2 ).

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ майна суд зазначає.

Відповідачка просить поділити спільне майно - автомобіль марки Mazda 6, білий, д.н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , шляхом стягнення з ОСОБА_1 компенсації вартості 1/2 частини вказаного автомобіля в розмірі 166 057 грн.08коп.

Також просить стягнути половину грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № ДА-ІВ-171793:980 від 30.07.2018р. ПАТ Кристалбанк в сумі 3 950 грн.

Як вбачається з відповіді на ухвалу суду про витребування доказів, Територіальним сервісним центром № 1242 РСЦ в Дніпропетровській області МВС України листом від 09.07.2019р. № 31/4-12421-944 повідомлено, що позивачем у період з 2008р. по 2019р. відчужувалося і придбавалося ряд автомобілів, але документи були знищені і збереглися документи лише щодо останнього автомобілю - марки Mazda, білий, д.н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , який був придбаний позивачем 15.08.2015р. у торгівельній організації, а 30.01.2019р. був відчужений ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному у ТСЦ № 1242 РСЦ в Дніпропетровській області за 332 114 грн.16коп. За умовами договору право власності до покупця ОСОБА_11 переходить з моменту підписання договору. 30.01.2019р. автомобіль був перереєстрований на нового власника (а.с. № 180 - 182 т. № 1).

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі (ст. 71 СК України).

Згідно з п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Як роз`яснено в п. 24 вказаної Постанови Пленуму, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

У п. 30 цієї постанови Пленуму судам роз`яснено, що у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Судом при розгляді справи встановлено, що вищевказаний автомобіль був придбаний позивачем у період шлюбу (15.09.2015р.) (шлюб розірвано 23.11.2018р.)

Позивачка стверджувала, що вона інколи користувалася вказаними автомобілями, що відповідачем не спростовано і не заперечувалося у відзиві. Таким чином, вважається, що цей автомобіль був придбаний для потреб сім`ї, за спільні грошові кошти.

Згідно з ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

За ч. 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Отже у подружжя, крім права спільної сумісної власності на придбаний за рахунок позичених грошових коштів автомобіль (а саме це стверджує позивач), внаслідок укладення договору позики виникає також і зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення позиченої грошової суми, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники, оскільки договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Вирішуючи спір, суд враховує, що спірний автомобіль придбаний під час перебування сторін у шлюбі, а тому належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Автомобіль був відчужений позивачем 30.01.2019р. без згоди відповідачки і не в інтересах сім`ї, а також не на її потреби, адже сторони 23.11.2018р. шлюб розірвали офіційно. Інших доказів позивач не надав.

Таким чином, оскільки автомобіль був відчужений позивачем без згоди відповідачки, не в інтересах сім`ї, не на її потреби, його вартість слід враховувати при поділі майна подружжя, а, враховуючи, що автомобіль відчужений, то з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню 1/2 частина його вартості - в сумі 166 057 грн.08коп.

Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі № 462/1868/15-ц .

Суд не приймає доводи позивача про те, що спірний автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбаний за запозичені кошти, а погашення боргу здійснював позивач з огляду на таке.

У пункті 30 вищевказаної постанови від 21.12.2007р. № 11 роз`яснено, що у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

З матеріалів справи вбачається, що 28.08.2015р. ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_12 , договір позики, відповідно до якого позичив 383 500 грн., що еквівалентно 18 000 доларів США, для купівлі автомобіля Мазда-6 в м. Черкаси, кольору білий перламутр , світлого зі шкіряним салоном, навігацією, який був у використанні, та зобов`язувався їх повернути частинами, кінцевий строк - до 01.08.2019р. (а.с. № 125 т. № 1).

31.01.2019р. позивач достроково повернув ОСОБА_12 запозичені кошти в сумі 18 000 доларів США, про що була складена розписка (а.с. № 127 т. № 1).

Автомобіль був відчужений позивачем (30.01.2019р.), тобто після розірвання шлюбу, за договором купівлі-продажу з ОСОБА_11 , без згоди відповідачки, не в інтересах сім`ї, та не на її потреби, кошти від його продажу в сумі 332 114 грн.16коп. залишилися позивачеві.

Крім того, суд критично відноситься до доводів позивача про те, що спірний автомобіль був придбаний за запозичені у ОСОБА_12 кошти.

Так, договір позики із ОСОБА_12 позивачем був укладений 28.08.2015р., у той час як реєстрацію придбаного у торгівельній організації транспортного засобу на себе позивач здійснив на 13 днів раніше (15.08.2015р.).

Окрім того, як пояснив позивач у відповіді на відзив та на запитання головуючого в ході судового засідання 25.03.2020р. (а.с. № 59-61 т. № 5, дія 16-21), у травні 2008р. він придбав автомобіль Lexus на кошти, які отримав від спадщини і за рахунок кредиту, отриманого у ВАТ Міжнародний комерційний банк за згодою відповідачки. Автомобіль Lexus був у користуванні сім`ї до жовтня 2011р., потім його було продано, як вказує позивач за 44 000 доларів США (кошти розмішені на депозитні рахунки батька відповідачки ОСОБА_3 в різних банках в сумах, що не перевищують 200 000 грн.). Кредит було погашено достроково за рахунок продажу цього автомобілю, на підтвердження чого позивач надав довідку ВАТ Піреус Банк МКБ (правонаступника ВАТ Міжнародний комерційний банк ) від 05.10.2011р. про те, що станом на 05.10.2011р. заборгованість за кредитним договором № Ф/08-08 від 20.03.2008р. погашена в повному обсязі (а.с. № 120 т. №1).

Як видно з витребуваних від ВАТ Піреус Банк МКБ документів ОСОБА_1 укладав з ВАТ Міжнародний комерційний банк кредитний договір № Ф/08-08 від 20.03.2008р. на суму 56 950 доларів США зі строком погашення до 20.03.2015р. (а.с. № 208 - 210 т. № 1).

За даними ТСЦ № 1242 РСЦ МВС в Дніпропетровській області від 09.07.2019р., які надійшли суду на ухвалу про витребування доказів від 19.06.2019р. (а.с. № 180-181 т. № 1):

19.03.2008р. ОСОБА_1 здійснено реєстрацію за собою придбаного в кредит транспортного засобу LEXUS ES 350, д.н.з. НОМЕР_4 ; 10.11.2010р. автомобіль знято з обліку для реалізації і 01.03.2011р. продано по довідці-рахунку КІМ485351 (документи знищено у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

28.12.2011р. ОСОБА_1 здійснено реєстрацію придбаного в торгівельній організації транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER, 11.01.2014р. автомобіль знято з обліку для реалізації, а 14.01.2014р. продано по довідці-рахунку ВІА182592 (документи знищено);

24.01.2014р. ОСОБА_1 здійснено реєстрацію привезеного з-за кордону по ВМД транспортного засобу TOYOTA VENZA; 08.09.2015р. автомобіль знято з обліку для реалізації, а 08.09.2015р. продано по довідці-рахунку ААЕ413254 (документи знищено);.

15.08.2015р. ОСОБА_1 здійснено реєстрацію придбаного в торгівельній організації транспортного засобу MAZDA 6, д.н.з. НОМЕР_5 (документи знищено), 30.01.2019р. здійснено перереєстрація ТЗ на нового власника за договором купівлі-продажу.

Отже, первісним походженням переважної більшості коштів на перший з череди коштовних автомобілів (19.03.2008р.) суд вважає саме кредитування, бо як зазначає сам позивач, спадкове майно ним було відчужено пізніше, а саме 24.04.2008р. на суму 200 000 грн. та 35 000 грн. (а.с. № 85, 98, 99, 100 т. № 1), тоді як кредит отримано на суму 56 950 доларів США (а.с. №

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, позивач у період шлюбу мав ряд депозитних вкладів у різних банках.

Так, ОСОБА_1 12.01.2017р. укладено з ПАТ Ощадбанк договір № 68075903 на вклад Мій депозит (з поповненням та щомісячною виплатою процентів), за процентною ставкою на вимогу на день витребування депозиту строком на 6 місяців - до 12.07.2017р., на підставі якого розміщено вклад в сумі 61 000 грн. Як свідчить виписка з банківського рахунку за період з 13.02.2017р. по 11.07.2017р. за даним вкладом позивачеві нараховані проценти в сумі 5 113 грн.94коп. (а.с. № 185 - 187 т. № 1).

30.10.2017р. ОСОБА_1 укладено з ПАТ Кристалбанк договір банківського вкладу (депозиту) з виплатою процентів в кінці строку ДД-ІВ-169654:840 за процентною ставкою 3,75 % строком на 6 місяців - до 30.04.2018р., на підставі якого розміщено вклад в сумі 1 500 грн. Як свідчить виписка з банківського рахунку за період з 30.10.2017р. по 02.05.2018р. вклад постійно поповнювався - до 5 500 грн. і був знятий 02.05.2018р. в сумі 5 500 грн. (а.с. № 191, 196 т. № 1).

31.05.2017р. ОСОБА_1 укладено з ПАТ Кристалбанк договір банківського вкладу (депозиту) з виплатою процентів в кінці строку ДД-169654:840 за процентною ставкою 17,0 % строком на 1 рік - до 05.06.2018р., на підставі якого розміщено вклад в сумі 1 000 грн. Як свідчить виписка з банківського рахунку за період з 31.05.2017р. по 11.12.2017р. і з 11.12.2017р. по 02.05.2018р. вклад постійно поповнювався - до 40 000 грн. і був знятий 05.06.2018р. в сумі 40 000 грн. (а.с. № 192, 194-195 т. №1).

30.07.2018р. ОСОБА_1 укладено з ПАТ Кристалбанк договір банківського вкладу № ДА-ІВ-171793:980 з щомісячною капіталізацією процентів (через систему Інтернет-банкінгу у зв`язку з чим не потребував обов`язкового підписання) за процентною ставкою 5,0 % зі строком вкладу на першу вимогу , на підставі якого розміщено вклад в сумі 4 000 грн. Як свідчить виписка з банківського рахунку за період з 30.07.2018р. по 12.12.2018р. вклад постійно поповнювався - до 25 000 грн., і позивачеві були виплачені кошти з вкладного рахунку в загальній сумі 33 032 грн.29коп. (а.с. № 193, 197-199 т. № 1).

02.02.2016р. ОСОБА_1 укладено з ПАТ КБ ПриватБанк договір банківського вкладу № SAMDNWFD0071020352001 на суму 100 000 грн. Як свідчить виписка з банківського рахунку за період з 02.06.2016р. по 03.08.2016р. позивачеві повернуто вклад і нараховані відсотки в загальній сумі 104 584 грн. 35коп. (а.с. № 202, 203 т. № 1).

17.05.2017р. ОСОБА_1 укладено з ПАТ КБ ПриватБанк договір банківського вкладу № SAMDNWFD0071579650901 на суму 4 200 доларів США. Як свідчить виписка з банківського рахунку за період з 17.05.2017р. по 18.11.2017р. позивачеві повернутий вклад і нараховані відсотки в загальній сумі 4 281,61 доларів США (а.с. № 202, 204 т. № 1).

Окрім того, як свідчить довідка ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 02.04.2018р. ОСОБА_1 отримував пенсію по 10 740 грн. на місяць у період з жовтня 2017р. по березень 2018р. (а.с. № 93 - 96 т. № 1).

З наведених матеріалів вбачається, що позивач протягом періоду дії договору позики від 28.08.2015р. (а.с. № 125 т. № 1), зі слів позивача, укладеного саме для придбання останнього автомобіля 15.08.2015р., яку він зобов`язався погасити частинами, мав у розпорядженні значні кошти. Так, мав у розпорядженні кошти, які він розміщував на депозитних рахунках в сумі майже 230 000 грн. і 4 200 доларів США, отримував доходи від депозитних вкладів (зазначені вище). Також зі слів ОСОБА_1 він мав у розпорядженні кошти, які йому були подаровані донькою ОСОБА_5 в сумі 9 000 доларів США (13.05.2016р.), а також отримував пенсію в сумі 10 740 грн. на місяць. Окрім того, як він сам зазначає, здійснював особисто витрати на відпочинок сім`ї та придбання коштовних речей дружині.

До того ж, придбанню автомобіля передував ряд правочинів щодо відчуження автомобілів, а через місяць після придбання спірного автомобіля MAZDA 6, позивачем було відчужений автомобіль TOYOTA VENZA.

Водночас, заборгованість за договором позики від 28.08.2015р. ОСОБА_1 сплатив достроково 31.01.2019р., наступного дня після продажу автомобіля.

У сукупності з іншими доказами, не зважаючи на те, що в договорі позики вказане її цільове призначення - придбання конкретного автомобіля, конкретної марки, моделі і кольору, суд критично відноситься до позиції позивача стосовно того, що з саме з метою придбання спірного автомобіля він і уклав договір позики і що заборгованість він зміг погасити лише після продажу автомобіля.

Отже, з урахуванням того, що автомобіль був відчужений позивачем після розірвання шлюбу, без згоди відповідачки, не в інтересах сім`ї та не на її потреби, кошти від його продажу в сумі 332 114 грн.16коп. залишилися повністю позивачеві, з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню Ѕ частина його вартості, а саме в сумі 166 057 грн.08коп.

Щодо поділу коштів, розміщених на депозитному рахунку ОСОБА_1 за договором банківського вкладу з ПАТ Кристалбанк суд зазначає від 30.07.2018р.

Судом встановлено, що 30.07.2018р. ОСОБА_1 укладено з ПАТ Кристалбанк договір банківського вкладу № ДА-ІВ-171793:980 з щомісячною капіталізацією процентів (через систему Інтернет-банкінгу, у зв`язку з чим останній не потребував обов`язкового підписання) за процентною ставкою 5,0 % зі строком вкладу на першу вимогу , на підставі якого розміщено вклад в сумі 4 000 грн. Як свідчить виписки з банківського рахунку за період з 30.07.2018р. по 12.12.2018р. вклад постійно поповнювався - до 25 000 грн. (а.с. № 192 № т. 1).

Сторони розірвали шлюб 23.11.2018р. і не заперечують, що шлюбні відносини припинені між ними остаточно у листопаді 2018р.

Частина спільних грошових коштів сторін з банківського рахунку № НОМЕР_8 , на якому були розміщені кошти на підставі договору банківського вкладу № ДА-ІВ-171793:980 від 30.07.2018р. з ПАТ Кристалбанк ОСОБА_1 була знята після ІНФОРМАЦІЯ_10 в загальній сумі 7 900 грн. ( 10.12.2018р. знято 1 500 грн. і 12.12.2018р. знято 6 400 грн.) (а.с № 198-199 т. № 1).

За вищезазначеного суд доходить висновку, що відповідачка ОСОБА_2 має право на 1/2 частину грошових коштів, знятих ОСОБА_1 у період з 10.12.2018р. по 12.12.2018р. в сумі 3 950 грн. та цю суму грошових коштів слід стягнути з позивача на користь відповідачки.

Вирішуючи спір про поділ вказаного банківського вкладу, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Грошові кошти, внесені сторонами у банківську установу за договорами банківського вкладу (депозиту) за рахунок заробітної плати, пенсії чи інших доходів подружжя, незалежно від того на чиє ім`я вони внесені, відповідно до статті 61 СК України є спільною сумісною власністю подружжя і частки сторін у них є рівними.

Судом встановлено, що у період шлюбу із вересня 2007р. по листопад 2018р. рік позивач був офіційно працевлаштований, отримував заробітну плату до червня 2017р., а з жовтня 2017р. отримував пенсію за віком, що підтверджується довідкою про заробітну плату УПФУ в Соборному районі м. Дніпра від 19.08.2017р. та довідкою про розмір пенсії від 02.04.2018р. (а.с. № 94-96 т. № 1).

Відповідачка у період шлюбу теж офіційно працювала, отримувала заробітну плату. Згідно з довідками КЗ Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечникова за період з 2007р. по 2018р. відповідачка мала заробітну плату від 1 500 грн. до 10 000 грн. на місяць, всього отримала 611 754 грн.67коп. (а.с. № 52-57 т. № 2).

Крім того, сторони отримували доходи (відсотки) від вкладів за депозитними договорами.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, у силу вимог ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Тобто, режим спільної сумісної власності подружжя існує і тоді, коли один із подружжя не мав із поважної причини самостійного заробітку (доходу). Сам факт набуття майна особистою працею одного із подружжя у період шлюбу не може бути підставою для визнання такого майна його особистою приватною власністю відповідно до ст. 57 СК України.

Варто зазначити, що в судовому засіданні 25.03.2020р. ОСОБА_1 зустрічні позовні вимоги визнав частково, чим змінив своє ставлення до зустрічного позову по відношенню до свого ставлення до зустрічного позову під час підготовчого провадження (а.с. № 110-111 т. № 2). Так, ОСОБА_1 визнав зустрічні позовні вимоги по п.2 вимог ОСОБА_2 (а.с. № 59-61, дія № 12, а.с. № 62 т. № 5), а саме визнав позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з нього Ѕ частини коштів в сумі 3 950 грн., розміщених на підставі договору банківського вкладу № ДА-ІВ-171793:980 від 30.07.2018р., укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ Кристалбанк .

Отже, відповідно до положень ч.1 ст. 82 ЦПК України ті обставини, що кошти, що були розміщені на підставі договору банківського вкладу № ДА-ІВ-171793:980 від 30.07.2018р. з ПАТ Кристалбанк ОСОБА_1 , та зняті останнім 10.12.2018р. та 12.12.2018р. є спільною сумісною власністю та підлягають розподілу в рівних частках між сторонами у справі, окрім інших наведених аргументів, не потребують окремого доказування.

За вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_2 має право на 1/2 частину грошових коштів, знятих ОСОБА_1 у період з 10.12.2018р. по 12.12.2018р. в сумі 3 950 грн.

Стосовно інших договорів банківського вкладу, про які сторонами заявлялися клопотання про їх витребування з метою з`ясування майнового стану для вирішення спору про поділ майна, то судом встановлено, що ОСОБА_1 12.01.2017р. укладено з ПАТ Ощадбанк договір № 68075903 на вклад Мій депозит (з поповненням та щомісячною виплатою процентів), за процентною ставкою на вимогу на день витребування депозиту строком на 6 місяців - до 12.07.2017р., на підставі якого розміщено вклад в сумі 61 000 грн. Як свідчить виписка з банківського рахунку за період з 13.02.2017р. по 11.07.2017р. за даним вкладом позивачеві нараховані проценти в сумі 5 113 грн. 94коп. і 12.07.2017р. позивачеві вклад повернутий (а.с. № 185 - 187 т. № 1).

30.10.2017р. ОСОБА_1 укладено з ПАТ Кристалбанк договір банківського вкладу (депозиту) з виплатою процентів в кінці строку ДД-ІВ-169654:840 за процентною ставкою 3,75 % строком на 6 місяців - до 30.04.2018р., на підставі якого розміщено вклад в сумі 1 500 грн. Як свідчить виписка з банківського рахунку за період з 30.10.2017р. по 02.05.2018р. вклад постійно поповнювався - до 5 500 грн. і був знятий 02.05.2018р. в сумі 5 500 грн. (а.с. № 191, 196 т. № 1).

31.05.2017р. укладено з ПАТ Кристалбанк договір банківського вкладу (депозиту) з виплатою процентів в кінці строку ДД-169654:840 за процентною ставкою 17,0 % строком на 1 рік - до 05.06.2018р., на підставі якого розміщено вклад в сумі 1 000 грн. Як свідчать виписка з банківського рахунку за період з 31.05.2017р. по 11.12.2017р. і з 11.12.2017р. по 02.05.2018р. вклад постійно поповнювався - до 40 000 грн. і був знятий 05.06.2018р. в сумі 40 000 грн. (а.с. № 192, 194-195 т. № 1).

02.02.2016р. ОСОБА_1 укладено з ПАТ КБ ПриватБанк договір банківського вкладу № SAMDNWFD0071020352001 на суму 100 000 грн. Як свідчить виписка з банківського рахунку за період з 02.06.2016р. по 03.08.2016р. позивачеві повернутий вклад і нараховані відсотки в загальній сумі 104 584 грн. 35коп. (а.с. № 202, 203 т. № 1).

17.05.2017р. ОСОБА_1 укладено з ПАТ КБ ПриватБанк договір банківського вкладу № SAMDNWFD0071579650901 на суму 4 200 доларів США. Як свідчить виписка з банківського рахунку за період з 17.05.2017р. по 18.11.2017р. позивачеві повернутий вклад і нараховані відсотки в загальній сумі 4 281,61 доларів США (а.с. № 202, 204 т. № 1).

05.12.2016р. ОСОБА_2 укладено з ПАТ КБ ПриватБанк договір банківського вкладу № SAMDNWFD00714055925601 на суму 4 300 доларів США. Як свідчить виписка з банківського рахунку 05.12.2016р. відповідачці повернутий вклад і нараховані відсотки в загальній сумі 4 431,02 доларів США (а.с. № 146-147). Кошти від знятого вкладу відповідачка перерозміщувала на депозитних рахунках шляхом укладення відповідних договорів з ПАТ КБ ПриватБанк № SAMDNWFD0071598773201 від 06.06.2017р., № SAMDNWFD0071792120501 від 11.12.2017р., № SAMDNWFD0071881654101 від 12.03.2018р., № SAMDNWFD0071970966301 від 13.06.2018р. Як свідчить виписка з банківського рахунку 14.09.2018р. відповідачці повернутий весь вклад і нараховані відсотки в загальній сумі 4 447,49 доларів США (а.с. № 148 т. № 1).

З вищенаведених договорів банківських вкладів видно, що сторони перебуваючи у шлюбі, розпорядилися коштами від усіх банківських вкладів і кошти на банківських рахунках відсутні (це не стосується договору банківського вкладу № ДА-ІВ-171793:980 від 30.07.2018р. між ОСОБА_1 та ПАТ Кристалбанк , за яким позивач зняв певні грошові кошти вже після розірвання шлюбу, а саме 10.12.2018р . та 12.12.2018р.)

Посилання позивача про те, що суд має врахувати те, що відповідачка мала кошти від здавання своєї квартири (яка їй належала до шлюбу з позивачем) в оренду, робила в цій квартирі ремонт без його відома, суд не бере до уваги, оскільки, виходячи з предмету позовних вимог ОСОБА_1 (розподіл двох депозитних вкладів, поділ іншого майна (смартфона, тепло вентилятора, меблів в кімнату дачного будинку), стягнення вартості виконаних ремонтних робіт у садовому будинку, витребування коштів на підставі ст. 387 ЦК України), означені обставини, не стосуються позовних вимог.

Крім того, позивач не вказує, яким чином ці обставини спростовують або підтверджують презумпцію права спільної сумісної власності подружжя на спірне майно.

За вищезазначеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та повне задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

Вирішуючи спір між сторонами за основним та зустрічними позовами, взаємним доріканням сторін у справі, щодо витрат кожного з них під час шлюбу (хто більше, а хто менше витрачав коштів на потреби сім`ї, питання допомоги дітям від попередніх шлюбів, придбання гаражу, допомога батькам, ремонт в квартирах батьків тощо), за відсутності позовних вимог про визнання майна (коштовностей, грошових коштів тощо) спільним сумісним майном та поділ цього майна у відповідності до правил ст.ст. 69, 70 СК України, судом не дається правова оцінка. Саме з цих підстав обом сторонами ухвалами суду від 25.02.2020р. (під час проведення підготовчого засідання) було відмовлено у задоволенні клопотань про призначення судових експертиз та про допит свідків (а.с. № 139-140, 142 т. № 1, 199-200, 201-202 т. № 2, а.с. № 34-36 т. № 5).

Так, Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, # 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006р.).

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3 367грн. 46коп. (3261грн. + 106грн. 46коп. - за подачу позову (а.с. № 2 т. № 1, а.с. № 21 т. № 2)) слід стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме в розмірі 88грн. 91коп. (8 891грн.34коп. * 3 367грн. 46коп. : 336 745грн. 63коп. = 88грн. 91коп.).

З огляду на те, що при уточненні позовних вимог позивачем доплачений судовий збір у більшому розмірі (замість 106грн. 46коп. сплачено - 212грн. (а.с. №21 т.№2)), то відповідно до положень ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачений у більшому розмірі судовий збір в сумі 105грн. 54коп. підлягає поверненню шляхом стягнення з Державного бюджету на користь позивача цієї суми.

В судовому засіданні 25.03.2020р. ОСОБА_1 заявлено ще про такі понесені ним додаткові судові витрати у розмірі 10 360грн.: професійну правничу допомогу у загальному розмірі 9 500 грн. та витрати по здійсненню ним самостійно запиту до банківської установи від 31.10.2019р., наслідком якого було отримання відповіді від 05.11.2019р. (а.с. № 201 т. № 4).

Суд зазначає, що з урахуванням положень ст. 133 та ст. 137 ЦПК України та підтвердження цих судових витрат (наявні договори про надання правової допомоги від 25.02.2019р. та 30.05.2019р., акти виконаних робіт, підтвердження внесених грошових коштів у розмірі 5 000грн. та 4 500грн. - а.с. № 47-55 т. № 5, наявні підтвердження направлення запиту в ПАТ Платінум банк з оплатою у розмірі 60грн. поштового відправлення та безпосередньої оплати отримання платної довідки у розмірі 800грн. - а.с. № 57, 58 т. № 5), суд вважає, що ці судові витрати також необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог ОСОБА_1 , а саме в розмірі 273грн.54коп. (8 891грн.34коп. * 10 360грн. : 336 745грн. 63коп. = 273грн.54коп.).

Отже, загальний розмір судових витрат, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить 362грн. 45коп. (88грн. 91коп. + 273грн.54коп. = 362грн.45коп.).

Судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору за подачу клопотань про забезпечення позову (384грн.20коп. - а.с. № 161, 162 т. № 1, 384грн.20коп. - а.с. № 79, 107 т. № 2 ), відносяться на рахунок ОСОБА_1 , оскільки в задоволені цих клопотань йому було відмовлено.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом задоволено в повному обсязі, судові витрати у вигляді сплаченого відповідачкою судового збору при подачу зустрічного позову в сумі 1 700грн.08коп. (а.с. № 59 т. № 2), підлягають стягненню з позивача на її користь.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 65, 69-72 СК України, ст. 372 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 24.05.2017р. у справі № 6-843цс17, постановами Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі № 405/6250/15-ц, від 26.12.2018р. у справі № 61-22896св18, від 06.02.2018р. у справі № 415/3264/14-ц, від 06.02.2018р. у справі № 488/2288/15-ц, від 08.05.2018р. у справі № 462/1868/15-ц, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, ч.1, ч. 3 ст. 82, ст.ст. 89, 128-131, 137, 141, 223, ч.1, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_18 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_19 ) грошову компенсацію Ѕ частини коштів, що були витрачені на ремонт на другому поверсі садового будинку АДРЕСА_1 в розмірі 8 891 грн. 34коп. (вісім тисяч вісімсот дев`яносто одну грн. 34 коп.)

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити в повному обсязі.

Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки Mazda 6, білий, д.н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_19 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_18 ) грошову компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля Mazda 6, білий, д.н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 в розмірі 166 057 грн.08коп. (сто шістдесят шість тисяч п`ятдесят сім грн. 08 коп.).

Визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти за договором банківського вкладу № ДА-ІВ-171793:980 від 30.07.2018р., укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ Кристалбанк , в сумі 7 900 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_19 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_18 ) Ѕ частину коштів за договором банківського вкладу № ДА-ІВ-171793:980 від 30.07.2018р., укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ Кристалбанк , в сумі 3 950 грн. (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят грн.).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_19 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_18 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700 грн. 08коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_18 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_19 ) судові витрати , понесені під час розгляду справи в розмірі 362грн.45коп.

Судовий збір , сплачений ОСОБА_1 по квитанції № ПН1050233 від 05.08.2019р. в більшому розмірі, а саме в сумі 105грн. 54коп., на розрахунковий рахунок: отримувач кошті УК у Собор.р.м.Дніпра/Собор.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989269, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31212206004005, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - судовий збір - повернути шляхом стягнення з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_19 ).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.

СудЖовтневий районний суд м.Дніпропетровська
Дата ухвалення рішення25.03.2020
Оприлюднено07.04.2020
Номер документу88602910
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —201/3330/19

Рішення від 25.03.2020

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Ткаченко Н. В.

Рішення від 25.03.2020

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Ткаченко Н. В.

Ухвала від 22.01.2020

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Ткаченко Н. В.

Ухвала від 24.01.2020

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Ткаченко Н. В.

Ухвала від 22.01.2020

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Ткаченко Н. В.

Ухвала від 20.11.2019

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Батманова В. В.

Ухвала від 18.11.2019

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Ткаченко Н. В.

Ухвала від 24.09.2019

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Ткаченко Н. В.

Ухвала від 24.09.2019

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Ткаченко Н. В.

Ухвала від 24.09.2019

Цивільне

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

Ткаченко Н. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні