Рішення

від 20.09.2019 по справі 392/1714/17

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/1714/17

Провадження № 2/392/34/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 рокуМаловисківський районний суд Кіровоградської області у складі:

Головуючої: судді Кавун Т.В.

при секретарі Стець Т.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мала Виска справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 про визнання договору міни недійсним та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

06.11.2017 року ОСОБА_7 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 25.05.2011 року між нею та ОСОБА_4 , в інтересах якої діяв ОСОБА_5 , на підставі довіреності від 28.04.2011 року, було укладено договір міни. Відповідно до умов договору вона отримала у власність належну ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності земельну ділянку площею 0,1088 га, кадастровий номер 3523182400:02:000:0450, що знаходиться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району, а ОСОБА_4 отримала у власність належну їй земельну ділянку площею 6,10 га, з кадастровим номером 3523182400:02:001:0206, що знаходиться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області. Вважає, що даний договір міни було укладено внаслідок зловмисної домовленості відповідачів і відбувся нерівнозначний обмін земельними ділянками, чим порушено п.б п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 14,15 Закону України " Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток ( паїв), норми ЦПК України, адже даний договір було укладено в період дії заборони на відчуження земельних ділянок. Укладаючи даний договір вона вважала, що підписує договір оренди належної їй земельної ділянки, згоди на обмін земельними ділянками вона не надавала. Крім того, правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 05.11.2014 року та від 11.02.2015 року, вказує на те, що обміненими можуть бути тільки земельні ділянки за схемою " пай" на "пай". Просить суд визнати недійсним договір міни земельної ділянки площею 6,10 га, кадастровий номер 3523182400:02:001:0206, вартістю 94 480 грн., що розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області на земельну ділянку, площею 0,1088 га кадастровий номер 3523182400:02:000:0450, вартістю 1 650 грн., розташовану на теритоії Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу 25.05.2011 року за № 655 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки.

До позову додано заяву про поновлення строку звернення за захистом до суду, відповідно до якої просить суд поновити строк звернення до суду оскільки про порушення її права, тобто укладення договору міни, вона дізналася лише на початку 2016 року, звернувшись до відповідача з проханням виплатити їй орендну плату.

Під час розгляду справи, ухвалою Маловитсківського районного суду Кіровоградської області від 26.03.2019 року, залучено у справі ОСОБА_3 як правонаступника позивача ОСОБА_7 , оскільки остання ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позові та заяві про поновлення строку.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнав, посилаючись на письмове заперечення та правову позицію Верховного Суду України від від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18, де велика палата відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування пп. б п. 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, що була чинною до 1 січня 2019 року, стосовно можливості обміну земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише за схемою пай на пай , а тому просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Строк позовної давності не поновлювати оскільки представником позивача не доведено поважність причин його пропуску, крім того, представник зазначив, що представником позивача не додано жодного належного доказу щодо укладення договору під впливом обману.

Третя особа подав до суду письмове пояснення, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позову, оскільки жодних підстав для визнання договору міни посвідченого ним не вбачається.

Вислухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази подані сторонами, судом встановлено наступні обставини.

Земельна ділянка розміром 0,1088 га, що знаходиться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області належить ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ № 566095, виданого Маловисківською РДА 27.04.2011 року.

Земельна ділянка розміром 6,10 га, що знаходиться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області належить ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія І-КР № 003753, виданого Ленінською сільською радою Маловисківського району Кіровоградської області 09.04.2001 року.

25.05.2011 року між ОСОБА_5 , що діє за довіреністю посвідченою Сосновським А.В., приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області, від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , було укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Маловисківського районого нотаріального округу Кіровоградської області, зареєстрованого в реєстрі за № 655.

Відповідно до умов даного договору сторона 1 - ОСОБА_4 отримує у власність належну стороні ОСОБА_8 , на праві спільної сумісної власності земльну ділянку, розміром 6,10 га, кадастровий номер 3523182400:02:001:0206, що знаходиться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , а у власність ОСОБА_7 переходить земельна ділянка розміром 0,1088 га, кадастровий номер 3523182400:02:000:0450, що знаходиться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно довіреності від 28.04.2011 року ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_5 розпоряджатися належними їй земельними ділянками сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, а саме: обміняти на іншу земельну ділянку, передати в оренду ( позичку) за ціну та на умовах на свій розсуд. Дану довіреність посвідчено приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області, зареєстровано в реєстрі за № 478.

З копії матеріалів наряду договору міни посвідченого приватним нотаріусом вбачається, що ОСОБА_7 22.06.2011 року надала згоду на укладення договору міни, за яким обміняти на умовах на свій розсуд земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровогадської області її чоловіком ОСОБА_9 , з умовами договору міни вона ознайомлена. Підпис заявника засвідчено приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області, заяву зареєстровано в реєстрі за № 781.

Приватним нотаріусом під час посвідчення договору міни між сторонами було перевірено наявність заборони на відчуження об"єктів нерухомого майна-земельних ділянок та накладення на дані об"єкти арештів, що вбачається з витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна, перевірено наявність правовстановлюючих документів та надання згоди іншим із подружжя сторін правочину.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст.716 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідно до ч.ч. 1 - 5 ст. 203 ЦК України.

За ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до підпункту а ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

Як визначено п. 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Отже, заборона відчуження, встановлена пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, і яка діяла до 1 січня 2019 року, передбачає винятки, а саме: можливість вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; можливість передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб. Представник позивача в судовому засіданні просить визнати договір міни укладений між стронами недійсним, посилаючись на невідповідність умов договору положенням п.15 розділу Х Перехідні положення ЗК України та укладення договору міни під впливом обману. Стверджуючи про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, посилається також на невідповідність його умов ст. 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) . На підтвердження таких своїх доводів позивачем наведено правовий висновок ВСУ, який висловлений у постанові від 05 листопада 2014 року у справі № 6-172цс14, та у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-5цс15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 остання відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування пп. б п. 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, що була чинною до 1 січня 2019 року, стосовно можливості обміну земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише за схемою пай на пай , оскільки пп. б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, гарантував можливість обміну не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай), а земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону. Частина 1 ст. 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не обмежувала випадки, за яких може бути проведений такий обмін, а визначала одну з можливостей обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Касаційний суд також звернув увагу зокрема на те, що відповідно до ч. 1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття ст. 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не забороняє можливість обміну земельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в інших випадках, ніж той, який визначений у частині першій цієї статті, як і не забороняє можливість обміну іншими, ніж призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Крім того, заборона відчуження, визначена у підпункті б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, та виключення з неї можливості обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону стосуються не тільки земельних ділянок, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а й інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Таким чином, міна земельних ділянок, вчинена позивачем і відповідачем на підставі оспорюваного договору, є законним правом сторін як власників земельних ділянок, яке було реалізоване відповідно до їх вільного волевиявлення.

Отже, представником позивача в судовому засіданні не доведено, що під час укладення договору міни між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , остання навмисно ввела другу сторону у оману щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки з досліджених матеріалів на підставі яких було посвідчено договір міни вбачається, що позивач, крім укладення оспорюваного договору міни, надала добровільно згоду на укладення договору міни ще і належної її чоловіку ОСОБА_9 земельної ділянки, і ніяким чином не на укладення договору оренди землі, як стверджує представник позивача.

Крім того, представником позивача не надано доказів поважності пропуску строку звернення до суду за захистом порушених прав. Суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, враховуючи достатність підстав для відмови у задоволенні позову за необгрунтованістю.

Отже, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18, та те, що представником позивача не надано доказів вчинення правочину під впливом обману, суд вважає, що відсутні підстави для визнання договору міни укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 недійсним, а тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 258,259,263,265,268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 про визнання недійсним договору міни земельної ділянки площею 6,10 га, кадастровий номер 3523182400:02:001:0206, що знаходиться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, вартістю 94 480 грн. на земельну ділянку, площею 0,1088 га , кадастровий номер 3523182400:02:000:0450, що знаходиться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, вартістю 1650 грн., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області Сосновським А.В. 25.05.2011 року за реєстровим № 655 та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 6,10 га, кадастровий номер 3523182400:02:001:0206 за ОСОБА_4 та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1088 га, кадастровий номер 3523182400:02:000:0450 за ОСОБА_7 - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30.09.2019 року.

Учасники справи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: с. Копанки Маловисківського району Кіровоградської області.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 місце проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_6 , приватний нотаріус місце знаходження: АДРЕСА_3 .

Суддя Т.В. Кавун