Постанова

від 18.02.2020 по справі 392/1714/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2020 року м. Кропивницький

справа № 392/1714/17

провадження № 22-ц/4809/193/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючої судді Суровицької Л. В.,

суддів Авраменко Т. М., Черненка В. В.

секретар Лазаренко-Шаповалова В.В.

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_2 ),

представники позивача - адвокат Асатрян Олена Вікторівна, за довіреністю - ОСОБА_13,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - адвокат Жабський Дмитро Вікторович,

відповідач - ОСОБА_4 ,

представники відповідачів - ОСОБА_5 , адвокат Казанчук Андрій Віталійович,

третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_10,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Асатрян Олени Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2019 року, у складі судді Кавун Т.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_10 про визнання договору міни недійсним та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Асатрян О.В., звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської бласті ОСОБА_10 про визнання договору міни недійсним та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначала, що їй належала на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 3523182400:02:001:0206, площею 6,10 га, розташована на території Ленінської сільської Ради Маловисківського району Кіровоградської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На початку 2011 року до неї звернувся ОСОБА_4 з пропозицією укласти договір оренди або купівлі-продажу належної їй земельної ділянки, пообіцяв, що у разі укладення договору оренди або купівлі-продажу землі він заплатить їй 25 000 грн.. На той час у неї тяжко захворів чоловік - ОСОБА_6 , потрібні були кошти на лікування, тому вона погодилася на запропонований варіант угоди.

25 травня 2011 року приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_10 посвідчено укладений між нею та ОСОБА_3 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_4 , договір міни земельних ділянок. За умовами цього договору ОСОБА_3 передає у її власність належну їй на праві спільної сумісної власності земельну ділянку площею 0, 1088 га, кадастровий номер 3523182400:02:000:0450, що розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а вона взамін передає у власність ОСОБА_3 належну їй на праві спільної сумісної власності земельну ділянку площею 6,10 га кадастровий номер 3523182400:02:001:0206, що знаходиться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом договору міни земельна ділянка площею 0,1088 га, яка є предметом договору, належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 566095, виданого Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 27 квітня 2011 року. Земельна ділянка площею 6,10 га, що розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, і є предметом договору, належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-КР № 003753 , виданого Ленінською сільською радою Маловисківського району Кіровоградської області 09 квітня 2001 року.

Вважає, що цей договір міни був укладений внаслідок зловмисної домовленості відповідачів. Обмін відбувся нерівнозначний, земельні ділянки за площею та вартістю значно різняться. При укладенні договору порушено пп.б п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України, ст.ст.14,15 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (Закон № 899-IV), ст. ст. 203, 215, 216, 232, 715 ЦК України, оскільки укладений в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), а тому в силу положень закону це є підставою для визнання його недійсним.

Договір вона уклала під впливом обману, так як вважала, що підписує договір оренди належної їй земельної ділянки. Згоди на обмін земельної ділянки не надавала. Відповідачі були обізнані з площею та вартістю обмінюваного майна, усвідомлювали, що вчиняють правочин всупереч її інтересам та свідомо допускали настання для неї несприятливих наслідків - припинення права власності на земельну ділянку площею 6,10 га вартістю 94480 грн.

Просила суд визнати недійсним договір міни земельних ділянок, укладений 25 травня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_10, за реєстровим номером 655. Також просила скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 6,10 га, кадастровий номер 3523182400:02:001:0206, що знаходиться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, за ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 0,1088 га, кадастровий номер номер 3523182400:02:000:0450, що розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, за ОСОБА_2 ..

Крім того просила суд поновити їй строк звернення до суду за захистом своїх прав. Зазначала, що про порушення прав дізналася на початку 2016 року, коли звернулась до відповідачів з вимогою щодо виплати їй орендної плати після збору урожаю та її повідомили, що вона підписала договір міни (т.1,а.с.2-6,7-9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (т.1,а.с.155).

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26 березня 2019 року залучено до участі у справі її доньку - ОСОБА_1 , як правонаступника позивача у справі ОСОБА_2 (т.1,а.с.213).

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд мотивував рішення тим, що міна земельних ділянок, вчинена позивачем і відповідачем на підставі договору, є законним правом сторін, як власників земельних ділянок, яке було реалізовано відповідно до їх волевиявлення. Позивачем не доведено, що під час укладення договору міни її було введено відповідачами в оману щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки позивач, крім укладення оспорюваного договору міни, надала добровільно згоду на укладення договору міни ще і належної її чоловікові ОСОБА_6 земельної ділянки, а не на укладення договору оренди, як стверджує у позові. Позивачем не надано доказів поважності пропуску строку звернення до суду за захистом порушених прав.Суд дійшов висновку, що оскільки у задоволенні позову відмовляється за його необґрунтованістю, підстави для застосування строку позовної давності відсутні (т.2, а.с.35-39).

В апеляційній скарзі адвокат Асатрян Олена Вікторівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, поновити позивачу строк позовної давності звернення до суду для захисту порушеного права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що судом першої інстанції позивачу не було забезпечено процесуального права щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду для захисту свого порушеного права відповідно до поданої позивачем заяви, яка судом не досліджувалась. Суд не вирішив питання про поновлення строку на звернення до суду до початку розгляду справи по суті.

Суд не дав оцінку доводам позивача про те, що відповідачі зумисно ввели її в оману щодо дійсної природи даного правочину, так як вона вважала, що підписує договір оренди своєї земельної ділянки площею 6,10 га, її влаштовувала виплата наперед орендної плати за п?ять років в сумі 25 000 грн.

Суд не взяв до уваги, що позивач вважала, що укладає договір оренди належного їй майна, а не обмінює земельну ділянку на іншу, яка має істотну різницю у розмірі - у 56 разів менша за її власну. Укладаючи під впливом обману договір міни вона вважала, що майно не вийде назавжди з її володіння та не мала наміру відчужувати свою земельну ділянку.

Підтвердженням впевненості підписання саме договору оренди земельної ділянки була відсутність з боку відповідачів обмінних дій щодо надання належних іншій стороні правовстановлюючих документів на ділянку площею 0,1088 га. Після підписання договору позивач не отримала його другого оригінального примірника. Відповідач надав лише копію договору міни від 25 травня 2011 року, копію Витягу з Державного реєстру правочинів, копію Державного акту права власності на земельну длянку площею 0,1088 га серії ЯЛ №566095, виданого Маловисківською РДА 27 квітня 2011 року.

Додатковим обґрунтуванням недійсності оспорюваного правочину є застереження про застосування заборони (дії мораторію) відчуження земельних ділянок у вказаний період, за якою угоди укладені під час дії заборони вважаються недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Позивач дізналася про порушення свого права лише у 2016 році, не маючи при цьому жодних правовстановлюючих документів на майно та будучи введеною в оману відповідачами щодо дійсної природи правочину.

Суд не дав оцінку інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна, наданій на запит представника позивача згідно з якими земельні ділянки з кадастровими номерами 3523182400:02:001:0206 та номер 3523182400:02:000:0450, не значилися в жодному Державному реєстрі, а також відповіді в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у Маловисківському районві №611/115-18 від 10 квітня 2018 року щодо відсутності відомостей на земельну ділянку з кадастровим номером 3523182400:02:001:0206 площею 6,10 га(т.1,а.с.139,140).

В Кадастровій карті України на дату складання апеляційної скраги відсутня земельна ділянка з кадастровим номером 3523182400:02:001:0206 площею 6,10 га, а існує земельна ділянка з іншим кадастровим номером 3523182400:02:000:0206 площею 6,1 га. Щодо земельної ділянки, яка мала б належати ОСОБА_2 після укладення договору міни, вказаний кадастровий номер 3523182400:02:000: 0450 присвоєно земельній ділянці площею 0,9230 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належить іншому власнику - ОСОБА_8 (т.1,а.с.95). У викопіровці цієї земельної ділянки зазначено площу 0,9230 га , а не 0,1088 га., як у договорі міни.

Суд неналежно дослідив матеріали нотаріальної справи, дав неправильну оцінку поясненням представника відповідачів та приватного нотаріуса ОСОБА_10. Не дав оцінку тим обставинам, що уточнені розрахунки нормативної грошової оцінки земельних ділянок не відповідали законодавчим вимогам щодо їх змісту. Зміст нотаріально посвідченої 28 квітня 2011 року заяви відповідача ОСОБА_4 про згоду на обмін належних ОСОБА_3 земельних ділянок суперечить змісту Державного акту серії ЯЛ № 566095, виданого Маловисківською РДА 27 квітня 2011 року, згідно якого земельна ділянка розташована за межами Ленінської сільської ради та суперечить змісту, викладеному нотаріусом у пункті 1.2 договору - щодо розташування в межах Ленінської сільської ради; довідка від 04 травня 2011 року, за підписом начальника відділу Держкомзему Маловисківськго району про присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру 3523182400:02:001:0206 є підробленим документом; різний вид Державних актів належних позивачу та отриманим ОСОБА_2 09 квітня 2001 року та через десять років відповідачем, які виділялися їм рішенням сесій Ленінської сільської ради майже одночасно у 2001 році. Витяг № 63 від 24 травня 2011 року Поземельної книги спростовує пояснення в судовому засіданні приватного нотаріуса ОСОБА_10 щодо правомірності правочину, оскільки власником земельної ділянки з кадастровим номером 3523182400:02:001:0206 площею 6,1 га вказано іншу особу - ОСОБА_9 . На час укладення договору міни, земельна ділянка, належна ОСОБА_3 , на підставі Державного акта, виданого Маловисківською РДА 27 квітня 2011 року, мала кадастровий номер. Земельна ділянка, належна ОСОБА_2 , не мала кадастрового номеру, тому за попередньою зловмисною доповленістю з приватним нотаріусом ОСОБА_10 та посадовими особами ГУ Держкомзему у Маловисківському районі Кіровоградської області, ними було вчинено шахрайську оборудку - введено в оману ОСОБА_2 та під виглядом домовленості про укладання з нею договору оренди земельної ділянки площею 6,1 га з оплатою за п?ять років наперед 25 000 грн., виманити у неї Державний акт про право на землю під виглядом оформлення документів по присвоєнню кадастрового номеру для подальшого оформлення договору оренди, яким виявився договір міни від 25 травня 2011 року (т. 2 а.с. 53-69).

Апеляційне провадження відкрито 02 грудня 2019 року (т.2,а.с.97), 20 грудня 2019 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 29 січня 2020 року (т. 2 а.с. 109). У справі за клопотанням представників позивача оголошено перерву до 18 лютого 2020 року, продовжено строк розгляду справи на п?ятнадцять днів.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Казанчук А.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначає, що під час посвідчення договору міни приватним нотаріусом було перевірено правоздатність та дієздатність осіб, роз?яснено зміст договору, перевірено наявність заборони на відчуження земельних ділянок та накладення на об?єкти арештів, перевірено наявність правовстановлюючих документів та надання згоди іншим із подружжя сторін правочину. Сторони договору та подружжя були присутні особисто у нотаріуса. Матеріали справи не містять жодного доказу, що відповідачами навмисно введено позивача в оману. Належним доказом прав власності та відомостей про земельну ділянку є правовстановлюючі документи, які були перевірені в установленому порядку на час посвідчення договору міни (т. 2 а.с. 115-121).

Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_10 відзив на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні апеляційного суду правонаступник позивача - ОСОБА_1 та її представники підтримали доводи апеляційної скарги, а представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Жабський Д.В. заперечив проти цих доводів.

Відповідач ОСОБА_4 , повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_10, повідомлений належним чином про дату час і місце розгляду справи, в судове засіданні не прибув, надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України відповідача ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_10 не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача, представників позивача, пояснення представника відповідача, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-КР № 003753, виданого 09 кітня 2001 року на підставі рішення сесії Ленінської сільської ради народних депутатів від 22 лютого 2001 року № 86, ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 6,10 га, розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, передана їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1, а.с.109, т.2,а.с.197).

На підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-КР № 032169, виданого 21 грудня 2001 року на підставі рішення Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області від 06 вересня 2001 року № 116, ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 4,35 га, розташована на території Ленінської сільської ради і передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5129 (т.2, а.с.210).

За заявою ОСОБА_3 від 24 лютого 2011 року № 60 було здійснено поділ вказаної земельної ділянки.

За наслідками поділу земельної ділянки на підставі заяви власника та рішення сесії від 06 вересня 2001 року № 116 Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області Марциненко С.В. було видано 27 квітня 2011 року Маловисківською районною державною адміністрацією Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 566095, яким посвідчено її право власності на земельну ділянку площею 0,1088 га, кадастровий номер 3523182400:02:000:0450, що розташована на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області за межами населеного пункту, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1, а.с. 110, т.2,а.с196).

Згідно довіреності від 28 квітня 2011 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за № 478, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 розпоряджатися належними їй земельними ділянками сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, а саме: обміняти на іншу земельну ділянку, передати в оренду (позичку) за ціну та на умовах на свій розсуд.

Для цього надала йому право одержувати та підписувати необхідні довідки та інші документи, подавати від її імені заяви, підписати договір оренди (позички), міни, сплачувати чи одержувати належні їй та з неї платежі, орендну плату, та виконати всі інші дії, пов`язані з даною довіреністю, представляти її інтереси щодо земельної ділянки в усих державних, громадських установах, підприємствах, організаціях, судах (т.1,а.с.99, т.2, а.с.190).

25 травня 2011 року між ОСОБА_3 , від імені якої діяв представник ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 укладено договір міни земельних ділянок, за умовами якого у власність ОСОБА_3 переходить земельна ділянка розміром 6,10 га, кадастровий номер 3523182400:02:001:0206, що знаходиться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; а у власність ОСОБА_2 переходить земельна ділянка розміром 0,1088 га, кадастровий номер 3523182400:02:000:0450, що знаходиться на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У пункті 1.2. договору зазначено, що земельна ділянка розміром 0,1088 га, яка є предметом цього договору, належить ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку землю серії ЯЛ № 566095, виданого Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 27 квітня 2011 року.

Земельна ділянка розміром 6,10 га, що знаходиться на території Ленінської сільської Ради Маловисківського району Кіровоградської області і є предметом цього договору, належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 003753, виданого Ленінською сільською радою Маловисківського рйону Кіровоградської області 09 квітня 2001 року (пункт 1.3. договору).

Відповідно до пункту 1.6 договору згідно з витягом з Поземельної книги Державного реєстру земель № 60 від 24 травня 2011 року, земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3 , передана в оренду СТОВ Хутірське терміном на 10 років згідно договору оренди, зареєстрованого у Маловисківському районному відділі КРФ ДП Центр Державного земельного кадастру 04 квітня 2007 року за № 143.

Згідно з витягом з поземельної книги Державного реєстру земель за № 63 від 24 травня 2011 року, земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 передана в оренду ТОВ АФ Колос терміном на п`ять років згідно договору оренди, зареєстрованого у Маловисківському районному відділі КРФ ДП Центр Державного земельного кадастру 06 жовтня 2009 року за № 04.09.374.00058.

Вказаний договір міни укладено за згодою чоловіка ОСОБА_3 , згода якого оформлена письмовою заявою, підпис на якій засвідчено нотаріусом 28 квітня 2011 року, реєстр № 474, і яка залишається у справах нотаріуса. Також договір міни укладено за згодою чоловіка ОСОБА_2 , згода якого оформлена письмовою заявою, підпис на якій засвідчено нотаріусом 25 травня 2011 року, реєстр № 654, яка залишається у справах нотаріуса (т.1,а.с.109,110,111,112, 114, 115-116, 120,121).

Згідно пункту 2.1. договору міни, сторони домовились, що ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_2 земельну ділянку вартістю 1 650 грн., а ОСОБА_2 передає у власність ОСОБА_3 земельну ділянку вартістю 94 481 грн.(т.1, а.с.118,119).

За умовами пункту 2.2. договору міна проводиться з грошовою доплатою в сумі 25 000 грн. на користь ОСОБА_2 , які вона одержала повністю до підписання цього договору. Зазначено, що такий обмін земельними ділянками визначений сторонами за взаємним погодженням, за відсутності примусу як будь-якої із сторін, так і з боку третіх осіб, а також збігу будь-яких важких обставин. Сторони свідчать, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічні земельні ділянки.

Відповідно до п.4.2. договору, він підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За умовами п.4.3. договору право власності на земельні ділянки посвідчується цим договором.

Додатком до примірника договору ОСОБА_3 є Державний акт на право власності на земельну ділянку, який визначений у п.1.3 цього договору.

Додатком до примірника договору ОСОБА_2 є Державний акт на право власності на земельну ділянку, який зазначений у п.1.2 договору.

Згідно пункту 4.4. договору цей договір складено в 3-х примірниках, один з яких залишається на зберіганні у справах приватного нотаріуса, а інші видаються сторонам за договором.

Також у договорі міни зазначено, що цей договір підлягає державній реєстрації. Відповідно до ст.182 ЦК України (в редакціїї, чинній на час укладення договору) право власності на земельні ділянки підлягає державній реєстрації у відділі Держкомзему у Маловисківському районі.

Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Маловисківського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_10, зареєстровано в реєстрі за № 655 (т.1,а.с.122-123).

Відповідно до наданої приватним нотаріусом ОСОБА_10 копії наряду договору міни земельних ділянок, посвідченого 25 травня 2011 року, він містить нотаріально посвідчену довіреність від 28 квітня 2011 року, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 діяти при укладенні договору міни від її імені; Інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів; Скорочений витяг з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) від 25 травня 2011 року; Витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25 травня 2011 року; Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 25 травня 2011 року; Витяг з Державного реєстру правочинів; Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави; копії Державних актів про право власності на землю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , серії І-КР в„– 003753 та ЯЛ в„– 566095 відповідно;, нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_6 , чоловіка ОСОБА_2 , про те, що він дає згоду на обмін земельної ділянки сільськогосподарського призначення його дружиною ОСОБА_2 ,. зазначає, що з умовами договору міни ознайомлений; копії паспортів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , нотаріально посвідчену згоду ОСОБА_4 про згоду на обмін земельних ділянок сільськогосподарського призначення його дружиною ОСОБА_3 ; копію паспорта ОСОБА_4 ; довідку про кількісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель серед власників і користувачів, видану відділом Держкомзему у Маловисківському районі ГУ Держкомзему у Кіровоградській області за вих. № 1313 від 04 травня 2011 року, про те, що земельній ділянці загальною площею 6,10 га, розташованій на території Ленінської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області за межами населеного пункту, ділянка № НОМЕР_5 , присвоєно кадастровий номер 3523182400:02:001:0206; уточнений розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки НОМЕР_8 власника ОСОБА_3 та земельної ділянки № НОМЕР_5 , власник ОСОБА_2 , а також витяг з Поземельної книги Державного реєстру земель від 24 травня 2011 року, номер витягу 60, власник земельної ділянки кадастровий номер 3523182400:02:000:0450 ОСОБА_3 ; витяг з Поземельної книги, номер витягу 63 від 24 травня 2011 року, власник земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 3523182400:02:001:0206, (т.1,а.с.99, 102, 203,104,105,106,107,108, 109,110, 111-112, 113,114,115-116,117,118,119, 120,121).

На Державному акті на право власності на земельну ділянку, виданому ОСОБА_3 серія ЯЛ № 566095 , нотаріусом здійснено запис про те, що 25 травня 2011 року за реєстровим № 655 посвідчено договір міни на підставі якого право власності на земельну ділянку площею 0,1088 га переходить до ОСОБА_2 (т.1,а.с16).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, 15 лютого 2012 року ОСОБА_3 зареєструвала своє право власності на набуту за договором міни земельну ділянку площею 6,1017 га. На вказану земельну ділянку видано Державний акт від 15 лютого 2012 року серія ЯК № 134408, присвоєно кадастровий номер земельній ділянці 3523182400:02:000:0206 (т.2,а.с.199, 200-201).

Відомості про те, що ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.182 ЦК України здійснила державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1088 га, до 2013 року у відділі Держкомзему у Маловисківському районі, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 17 травня 2018 року, відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на земельну ділянку кадастровий номер 3523182400:02:000:0450 відсутні (т.1,а.с.139).

Вказаним підтверджується, що ОСОБА_2 державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1088 га не здійснила.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (т.1,а.с.155,171).

Після смерті ОСОБА_2 , заведено спадкову справу за № 364/2018 від 26 листопада 2018 року. З заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 , дочка померлої, з заявами про відмову від прийняття спадщини звернулись ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , діти померлої. Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався (т.1, а.с.209, 210).

Відповідно до ст.ч.1 ст.13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору міни недійсним, позивач як на підстави своїх вимог вказувала, що: 1) договір укладений з порушенням законодавства, зокрема п.п.б п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст.14,15 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток

(паїв) (Закон № 899-ІУ), ст.ст. 203, 215,216,232, 715 ЦК України, укладений в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних ділянок (паїв); 2) договір укладений внаслідок зломисної домовленості відповідачів; 3) договір укладено під впливом обману, оскільки вважала, що підписує договір оренди належної їй земельної ділянки.

Вказані підстави позову підтримала в суді її правонаступник - ОСОБА_1 , підстави позову не змінювались.

Відповідно до положень статей 6 і 627 ЦК україни сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до саттті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками (ч.1 ст.78 ЗК України).

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ч.2 ст.78 ЗК України).

Земельне законодавсто базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт в ч.1 ст.5 ЗК України).

Встановлена пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення у редакції, чинній до 01 січня 2019 року, передбачала винятки, одним з яких була можливість обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону, а не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай).

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша-третя статті 715 ЦК україни).

У разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву (частина перша статті 14 Закону № 899-ІV).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку (абзац одинадцятий частини першої статті 5 Закону № 899-ІV).

Частина перша статті 14 цього Закону визначає один з випадків можливого обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не регулює обмін земельними частками (паями), права на які підтверджені сертифікатом, і розподіленими та визначеними у натурі земельними ділянками, які ще не зареєстровані за власниками земельних часток (паїв).

Стаття 14 Закону № 899-ІV не забороняє можливість обміну земельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в інших випадках, ніж той, який визначений у частині першій цієї статті, як і не забороняє можливість обміну іншими, ніж призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Заборона відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, визначена у підпункті б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2019 року, та виключення з неї можливості обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону стосуються не тільки земельних ділянок, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а й інших земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Наявність у сільських, селищних, міських рад і районних державних адміністрацій передбаченого в абзаці одинадцятому частини першої статті 5 Закону № 899-ІV повноваження оформляти матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку (з 01 січня 2019 року - до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку), не виключає можливість обміну згідно з чинним законодавством земельними ділянками, на які вже були видані державні акти на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22 травня 2018 року, що набуло статусу остаточного 22 серпня 2018 року, у справі Зеленчук і Цицюра проти України (ZelenchukandTsytsyurav. Ukraine, заяви № 846/16 і № 1075/16), Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (§ 149).Вказав, що законодавча заборона відчуження земельних ділянок становить втручання у мирне володіння майном заявників(§ 104). Заборона відчуження та її продовження мали підґрунтя у національному законодавстві, яке ніколи не визнавалось неконституційним (§ 105). Органи влади України послідовно протягом майже двох десятиліть визначали своєю метою кінцеве запровадження належним чином врегульованого ринку землі, розглядаючи заборону відчуження як проміжний етап на шляху до досягнення цієї мети. Сам характер заборони відчуження, проголошена ціль її запровадження та продовження полягали по суті у наданні часу для розгляду можливих альтернатив абсолютній забороні продажу (§ 129).

Єропейський суд з прав людини встановив порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних сбобод (§ 149), вважаючи, що це є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку моральну шкоду, завдану заявникам (§ 156).

Згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення Європейського суду з прав людини від 22 травня 2018 року у справі Зеленчук і Цицюра проти України (ZelenchukandTsytsyurav. Ukraine, заяви № 846/16 і № 1075/16) не може трактуватися як спеціальний дозвіл на вільний обіг земельних ділянок сільськогосподарського призначення безвідносно до приписів нормативних актів України.

Такий висновок відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (касаційне провадження № 14-66цс19), у якому відступлено від висновків,викладених у постановах Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-172цс14, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-5цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-464цс16.

Велика Палата Верховного Суду 15 травня 2019 року прийняла постанову в справі № 227/1506/18-ц ( провадження № 14-66цс19) у якій зазначила, що підпункт б пункту 15розділу Х Перехідні положення ЗК України гарантує можливість обміну не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай), а земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону. Частина перша статті 14 Закону України Про порядок виділення в натурі(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не обмежує випадки, за яких може бути проведений такий обмін, а визначає одну із можливостей обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також, зазначено те, що у відповідності до частини третьої статті 715 ЦК України передбачається можливість встановлення у договорі міни доплати.

Відповідно до частини четвертої статі 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання договору міни недійсним з підстав порушення законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюваний договір міни земельних ділянок від 25 травня 2011 року укладено між власниками, яким земельні ділянки належали на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме: ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії серії ЯЛ № 566095, виданого 27 квітня 2011 року та ОСОБА_2 - на підставі Державного акта на право власності на землю серії землю серії І-КР в„– 003753 , виданого 09 кітня 2001 року.

ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 обмінялися сформованими земельними ділянками з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та які на момент посвідчення договору міни були зареєстровані, а тому на спірні правовідносини не поширюються положення Закону № 899-ІV, дія якого поширюється на обмін розподілених між власниками, визначених у натурі земельних ділянок, але які ще незареєстровані відповідно до закону за власниками, тобто таких, які не можуть виступати об`єктом цивільних прав.

Отже, правовідносини, які виникли між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 внаслідок укладення договору міни, не суперечать підпункту б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, та відповідають положенням статей 203, 715,716 ЦК України.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, п`ятої-шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Посилаючись як на підставу позову для визнання договору міни недійсним, на вчинення його у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, позивач обґрунтовувала вказану підставу тим, що оспорюваний договір міни був укладений внаслідок зловмисної домовленості відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..

У силу статті 237, частини третьої статті 238 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Згідно з частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Верховний Суд України у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначив, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не відсутність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Вирішуючи спір, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову з підстав укладення оспорюваного договору внаслідок зловмисної домовленості відповідачів, враховуючи, що позивач своє волевиявлення на укладення спірного договору оренди землі виявила шляхом особистого підписання договору. Під час укладення договору преставника не мала, а ОСОБА_4 діяв на підставі довіреності від імені і в інтересах ОСОБА_3 , отже за таких обставин позивач оскаржує зловмисну домовленість представника набувача та самого набувача, що суперечить пложенням ст.232 ЦК України про те, що оспорювати договір з цих підстав може лише довіритель, тобто ОСОБА_3 ..

Правові наслідки вчинення правочину під впливом помилки й обману передбачені статтями 229, 230 ЦК України.

Тумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Тобто, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що не надано належних та допустимих доказів того, що оспорюваний договір міни вчинявся ОСОБА_2 під впливом обману з боку відповідачів, що нею неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на її волеиявлення, тобто позивач не довела належними та допустимими доказами обствини, на які посилалася як на підставу своїх вимог, а посилання на те, що вона вважала, що укладає договір оренди землі, є безпідставними та не є підставою для визнання недійсним договору міни.

Доводи позивача про те, що вона вважала, що укладає договір оренди з ОСОБА_3 на п?ять років, спростовуються відомостями з Поземельної книги витяг 63 від 24 травня 2011 року про те, що на час укладення договору міни, земельна ділянка, що належала на праві власності ОСОБА_2 , перебувала в оренді у ТОВ АФ Колос № 04.09.374.00058 від 06 жовтня 2009 року, строк дії договору п`ять років,тобто договір діяв до 06 жовтня 2014 року.

Докази, що вказаний договір оренди був розірваний в установленому законом порядку, відсутні (т.2, а.с.188).

Ваказане свідчить про неможливість укладення іншого договору оренди землі до закінчення строку договору оренди землі, укладеного з іншим орендодарем.

Про те, що позивач усвідомлювала зміст договору міни земельної ділянки свідчить також та обставина, що після укладення договору міни з ОСОБА_3 , позивач 22 червня 2011 року дала письмову, нотаріально посвідчену заяву про згоду своєму чоловікові ОСОБА_6 на укладення договору міни належної їм на праві спільної сумісної власності земельної ділянки, в якій підтвердила, що з умовами договору міни вона ознайомлена, зареєстровано заяву в реєстрі за № 781 (т.1,а.с.100).

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач дізналась про укладення договору міни земельної ділянки у 2016 році, про те, що уклавши договір внаслідок обману, вона не отримала земельну ділянку площею 0,1088 га, оскільки такої земельної ділянки, з кадастровим номером зазначеним у договорі не існує, є безпідставними, такими, що спростовуються правовстановлюючими документами на вказані земельні ділянки, витягами з Поземельної книги 60 та 63, відомостями про те, що земельна ділянка, яку набувала ОСОБА_2 за договором міни, на час його укладення була виділена в натурі, мала кадастровий номер та перебувала в оренді строком до 04 квітня 2017 року у СТОВ Хутірське.

Донька ОСОБА_2 , яка є її правонаступником - ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що мати з батьком дійсно їздили до нотаріуса, де уклали угоду. Матері було надано договір після укладення договору та обмінник.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_2 , отримала у нотаріуса примірник договору міни та державний акт про право власності на землю, за яким до неї переходить право власності на земельну ділянку площею 0,1088 га кадастровий номер 3523182400:02:000:0450, який є невід`ємним додатком до договору міни від 25 травня 2011 року.

За життя ОСОБА_2 не здійснила державну реєстрацію права власності на набуту земельну ділянку і ці обставини не заперечуються ОСОБА_1 ..

Посилання ОСОБА_1 на те, що таку реєстрацію обіцяв здійснити ОСОБА_4 , є безпідставними, оскільки вказана реєстрація могла бути здійснена лише за письмовою заявою набувача нерухомого майна, тобто ОСОБА_2 , або уповноваженою нею особою. Проте відомості про надання довіреності будь-якій особі для реєстрації прав власності на земельну ділянку, не надані.

За таких обставин підтверджується, що оспорюваний позивачем договір міни було вчинено на підставі чинних правовстановлюючих документів, записів в Поземельній книзі, які в установленому порядку недійсними не визнавались, в договорі міни зазначена повна інформація про земельні ділянки, які були предметом обміну, при цьому розбіжності з інформацією вказаною у витягах з Поземельної книги та Державних актах на право власності на землю, відсутні.

Інформація з Публічної кадастрової карти про земельну ділянку, на яку посилаються представники позивача на підтвердження доводів, що внаслідок обману позивач не отримала у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3523182400:02:000:0450, та про те, що ця земельна ділянка належить іншій особі ОСОБА_8 , не спростовує висновків суду, що ОСОБА_2 за умовами договору міни перейшла від ОСОБА_3 у власність земельна ділянка площею 0,1088 га з кадастровим номером 3523182400:02:000:0450, оскільки при введенні запиту щодо отримання інформації про земельну ділянку з вказаним кадастровим номером, відкривається на карті інформація про кадастровий номер 3523182400:02:000:1450, власник ОСОБА_8 площа 0,923 га.

Вказане свічдить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3523182400:02:000:0450 є вільною. Підтверджує те, що ОСОБА_2 за життя не зареєструвала право на земельну ділянку в Державному реєстрі земель і відомості про земельну ділянку не були перенесені до Державного земельного кадастру. Відсутність такої реєстрації підтверджується і відомостями з Публічної кадастрової карти та технічної документації із землеустрою, на підставі якої ця земельна ділянка була сформована.

Невизнання судом поважними причини пропущення позовної давності позивачем, не має правового значення для вирішення спору, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову за недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

Решта доводів апеляційної скарги не були підставами позову, тому суд апеляційної інстанції не надає їім правову оцінку, оскільки справа розглядається в межах позовних вимог.

Відмова у задоволенні позову не позбавляє позивача права звернутись за захистом своїх прав з інших підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.268, п. 1 ч.1ст. 374, ст. ст.375,381-383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Асатрян Олени Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2020 року.

Головуюча суддя Л. В. Суровицька

Судді Т. М. Авраменко

В. В. Черненко