Рішення

від 03.10.2019 по справі 265/10695/18

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №265/10695/18

Провадження №2/265/851/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді Шиян В. В.,

за участю секретаря Себко Г.Л. ,

розглянувши у відкритому судовому в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 26 грудня 2018 року, звернулась до суду з позовом до КНП ММР Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування заявлених вимог, позивачка посилається на ті обставини, що з 1 січня 2012 року, вона була прийнята в КУ Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука по переводу на посаду завідуючої денним стаціонаром для лікування осіб, постраждалих при аварії на ЧАЕС. Її було звільнено 23 січня 2018 року, відповідно до п.4 ст. 40 КЗоТ України, у зв`язку з відсутністю на робочому місті. В день звільнення відповідач виплатив їй належні суми, але не в повному обсязі. А саме в день звільнення їй не було виплачено компенсацію за 33 дні невикористаної відпустки за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року. В липні 2018 року вона звернулася до відповідача із заявою про виплату їй суми компенсації за не використану відпустку. Відповідачем 4 вересня 2018 року було виплачено компенсацію за 28 дні невикористаної відпустки. Також відповідачем добровільно було виплачено середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 14 463,47 гривень. Не оспорюючи суму компенсації за невикористану відпустку, вважає суму середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати занадто маленькою, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, з урахуванням вже виплаченої суми в розмірі 58 098,09 гривень.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 27 грудня 2018 року ухвалено позовну заяву ОСОБА_1 вважати не поданою та повернуто позивачу.

Постановою Донецького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 27 грудня 2018 року скасовано, справу направлено для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 7 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 8 квітня 2019 року, відкрито провадження по справі. Ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 7 червня 2019 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, надала суду заяву с проханням розглядати справу у її відсутність, просить суд поновити їй строк звернення до суду з позовом, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

Представник відповідача - Сергієнко Н .І. в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву с проханням розглядати справу у її відсутність. Просить суд застосувати строки позовної давності, та відмовити у позові, оскільки позивачка навмисно затягувала строки звернення за невиплаченою компенсацією, для отримання більшої суми середнього заробітку. Під час прийняття рішення просить суд врахувати письмові заперечення.

Дослідив письмові матеріали справи, суд виходить з наступного.

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 26 березня 1987 року, на ім`я ОСОБА_1 , вона з 1 січня 2012 року була прийнята на роботу за переведенням до Комунальної установи Маріупольська міська лікарня №4 ім. І.К. Мацука на посаду завідуючої денним стаціонаром для лікування осіб що постраждали при аварії на ЧАЕС. ( наказ № 1к від 3 січня 2012 року)

Звільнена 23 січня 2018 року за ч.4 ст. 40 КЗпП України ( за відсутністю на робочому місті) Наказ № 17к від 23 січня 2018 року. ( а.с.74-75, 76).

Розрахунок під час звільнення, було проведено в день звільнення а саме 23 січня 2018 року, що сторонами визнається.

Згідно заяви від 19 липня 2019 року, позивачка ОСОБА_1 звернулася до головного лікаря комунальної установи Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука ОСОБА_4 . з вимогою про виплату компенсації за невикористану відпустку, оскільки на підприємство вона була прийнята за переводом, а тому компенсацію за невикористану відпустку на попередньому місці роботи, вона не отримувала. ( а.с.78-79)

Листом від 31 серпня 2018 року № 788, адміністрація комунальної установи Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука повідомила, про нарахування компенсації за 28 календарних днів невикористаної відпустки в розмірі 6472,86 гривень та нарахування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 19534,99 гривень. (а.с.81)

14 січня 2019 року Комунальна установа Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука ліквідована як юридична особа, на її базі було створено нову юридичну особу Комунальне некомерційне підприємство Маріупольської міської ради Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука . ( а.с. 118) Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків комунальної установи Маріупольської міської ради Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука ( а.с. 106-108, 132-141), у зв`язку з чим суд вважає за можливе замінити первісного відповідача Комунальна установа Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука на належного відповідача Комунальне некомерційне підприємство Маріупольської міської ради Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука .

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобовьязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки зазначені в статті 116 КЗпП України.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як убачається з матеріалів справи та письмових пояснень самої позивачки ОСОБА_1 , підприємство розрахувалося з нею в день її звільнення а саме 23 січня 2018 року, але як потім стало відомо, розрохунок було проведено не в повному обсязі.

Згідно виписки по рахунку відділення № 15 ПУМБ місто Маріуполь, 4 вересня 2018 року на рахунок ОСОБА_1 , надійшли виплати Міської лікарні № 4 ім. І.К. Мацука в розмірі 20 936,33 гривні. ( а.с.88)

За розьясненнями відповідача , що містяться в листі № 989 від 8 жовтня 2018 року, компенсація за невикористану відпустку складає 6511,66 гривень, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати складає 19534,99 гривень. З урахуванням проведених всіх передбачених законом податків і обов`язкових платежі до сплати 20936,33 гривні. ( а.с. 85-88)

Згідно ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці " № 13 від 24 грудня 1999 року суд, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення по справі, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Частиною 1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Пленум Верховного Суду України в пункті 23 постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснив, що розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст. 83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст. 182-1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

Згідно письмових пояснень представника відповідача, дійсно під час звільнення ОСОБА_1 з посади та виплати їй сум належних до виплати під час звільнення, їй було виплачена не вся сума компенсації за невикористані відпустки, оскільки під час нарахування відбулася арифметична помилка програми Віструм а тому мали місце розбіжності між електронними звітами планових відпусток та особовою карткою працівника за період з 2015 по 2017 роки. Факт розбіжностей було встановлено проведеною службовою перевіркою ( а.с.37-38) Розуміючи та приймаючи факт не своєчасної виплати заробітної плати, підприємство в добровільному порядку виплатило суму середнього заробітку за три місяці, в якості компенсації за спричинені незручності.

Як було встановлено судом і не спростовано сторонами, 4 вересня 2018 року позивачу було сплачено компенсацію за 28 календарні днів невикористаної відпустки. Позовних вимог щодо невірного розрахунку днів невикористаної відпустки позивачем заявлено не було. Тобто позивач ОСОБА_1 , погодилася з кількістю днів.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду 26 грудня 2019 року із заявою, про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнення за період з 24 січня 2018 року по 4 вересня 2018 року.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Конституційний Суд України 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012 вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Тобто, початок перебігу тримісячного строку звернення із заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки починається з наступного дня після виплати всіх належних позивачеві при звільненні сум, а саме з 5 вересня 2018 року.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду 26 грудня 2018 року, тоб то поза строками позовної давності.

28 травня 2019 року, позивачкою ОСОБА_1 , було надано клопотання про поновлення строків звернення до суду. В обґрунтування свого клопотання позивачка посилалася на важке матеріальне становище, у зв`язку з чим вона не могла своєчасно звернутися до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 , вперше звернулася до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, 30 листопада 2018 року. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 3 грудня 2018 року її позовна заява була залишена без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору. 26 грудня 2018 року, судом за заявою позивачки ОСОБА_1 про відкликання позовної заяви, їй було повернуто позов до відкриття провадження по справі. Тобто позивачка в добровільному порядку відкликала позовну заяву. Повторно позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду в той же день, а саме 26 грудня 2018 року. Позивачка мотивувала свою поведінку відсутністю коштів необхідних для сплати судового збору, у зв`язку з важким матеріальним становищем.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Таким чином, суд приймаючи до уваги важке матеріальне становище позивачки ОСОБА_1 вважає за можливе поновити їй строк для звернення до суду.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати заробітної плати, починаючи з 24 січня 2018 року по 4 вересня 2018 року, суд зазначає наступне.

Аналіз статей 116,117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 2 розділу ІІ Період, за яким обчислюється середня заробітна плата зазначеного Порядку, у випадках збереження середньої заробітної плати, зокрема, за час затримки розрахунку при звільненні, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку, тобто середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

З довідки КНП ММР Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука № 907-01-06 від 3 жовтня 2019 року, яка не суперечить довідці наданої позивачкою ОСОБА_1 ( а.с.77) середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , складає 323,94 гривні, а середньо годинна заробітна плата складає 42,07 гривні.

Графік роботи позивача складається з п`яти денної робочої неділі.

Таким чином, за період з 24 січня 2018 року (перший день затримки розрахунку) по 4 вересня 2018 року ( день виплати заборгованості), кількість днів затримки розрахунку складає 155 днів, а тому з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 50 210,7 гривень (155 х 323,94).

Згідно листа відповідача № 989 від 8 жовтня 2018 року, позивачці ОСОБА_1 відповідачем в добровільному порядку, був нарахований середній заробіток за затримку виплати заробітної плати за три місяці в розмірі 19 534,99 гривень. Ця сума зазначена без врахування обов`язкових податків. Зазначена сума позивачкою ОСОБА_1 не оспорюється. Виплачена вказана сума 4 вересня 2018 року ( а.с.88)

До сплати залишається сума 30675,71 гривень з яких підлягає утриманню передбачені законом податки і обов`язкові платежі.

В своїй заяві на ім`я відповідача від 19 липня 2018 року, позивачка ОСОБА_1 посилалася на наявність в неї довідки про кількість днів невикористаної відпустки під час переводу, таким чином позивачці було достеменно відомо про неповну виплати їй компенсації за невикористані дні відпустки. ( а.с.79)

Таким чином, суд, враховуючи розмір спірної суми, на яку мала право позивачка, а саме 6 511,66 гривень, добровільно сплаченої відповідачем, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком, тривалість не звернення позивача до відповідача за отриманням вказаної суми, що фактично визначило та збільшило суму середнього заробітку, розрахованого за час затримки у значному розмірі, визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку у розмірі 19534,99 гривень з відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

Враховуючи що суму середнього заробітку визначеного судом в розмірі 19534,99 гривень було добровільно сплачено відповідачем 4 вересня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 , щодо стягнення середнього заробітку за час затримки в виплаті заробітної плати не підлягають задоволенню.

Позивачкою ОСОБА_1 під час звернення до суду було сплачено судовий збір в розмірі 704,80 гривень.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір сплачений позивачем покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України, суд- -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України від 15 грудня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення було складено та підписано 3 жовтня 2019 року.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована будинок АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Комунальне Некомерційне Підприємство Маріупольської міської ради Маріупольська міська лікарня № 4 ім. І.К. Мацука , код ЄРДПОУ 01990654, юридична адреса 87502 місто Маріуполь Донецька область вулиця Пашковського, 4.

Суддя: