Постанова

від 04.10.2019 по справі 910/11514/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/11514/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019

(головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Мальченко А.О., Жук Г.А.)

у справі №910/11514/18 Господарського суду міста Києва

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Прайм-Банк"

до 1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2 ,

3. ОСОБА_3 ,

4. ОСОБА_4 ,

5. ОСОБА_5 ,

6. ОСОБА_6 ,

7. ОСОБА_7 ,

8. ОСОБА_8 ,

9. ОСОБА_9 ,

10. ОСОБА_10 ,

11. ОСОБА_11

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Прайм-Банк"

про стягнення 67 483 400,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У серпні 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Прайм-Банк" (далі - Фонд) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Прайм-Банк" (далі - ПАТ "Прайм-Банк") про стягнення 67 483 400,62 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Позивач стверджував, що відповідачі є пов`язаними з банком особами, дії яких призвели до заподіяння збитків банку.

2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. 27 березня 2019 року ухвалою Господарського суду міста Києва у задоволенні клопотання ОСОБА_10 про залишення позову без розгляду відмовлено. Позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діяв як ліквідатор ПАТ "Прайм-Банк", залишено без розгляду.

2.2. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява у справі від імені ПАТ "Прайм-Банк" підписана неуповноваженою особою, отже позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор ПАТ "Прайм-Банк", підлягає залишенню без розгляду.

2.3. Не погодившись з прийнятою ухвалою, Фонд оскаржив її в апеляційному порядку, просив її скасувати, а позовну заяву Фонду передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

2.4. 25 червня 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційне провадження у справі №910/11514/18 за апеляційною скаргою Фонду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 закрито.

2.5. Зазначена ухвала мотивована тим, що апеляційна скарга у справі від імені та в інтересах ПАТ "Прайм-Банк" подана безпосередньо Фондом, а не його уповноваженою особою, якій делеговано відповідні повноваження.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на п. 17 ч. 1 ст. 2, ст. 3, п. 8 ч. 2 ст. 4, ч.ч. 1, 3, 5 ст. 34, ч. 2 ст. 37, ч. 3 ст. 47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначив, що з моменту запровадження тимчасової адміністрації (ліквідації) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій та може діяти особисто або шляхом делегування своїх повноважень (всіх або частини) відповідній уповноваженій особі. На думку апеляційного суду, внаслідок делегування повноважень органу управління ПАТ "Прайм-Банк" уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, сам Фонд, як юридична особа, позбавлений можливості реалізації таких повноважень, а тому не має права звертатися особисто до суду з позовом від імені ПАТ "Прайм-Банк".

Суд послався на правову позицію Верховного Суду у справі №916/2024/17.

За таких обставин, апеляційний суд закрив апеляційне провадження за скаргою Фонду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки апеляційна скарга підписана неуповноваженою особою, а саме представником Фонду, замість уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Прайм-Банк".

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019, а апеляційну скаргу Фонду передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

3.2. Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції. Зокрема, ст. 37 та ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 4 ГПК України. Стверджує, що як позов так і апеляційну скаргу подано Фондом гарантування вкладів фізичних осіб саме в порядку ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

3.3. У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_11 та у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 заперечують проти доводів та вимог, наведених у ній, та просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції, що оскаржується, - без змін.

3.3.1. Відповідачі зазначають, що повноваження директора-розпорядника Фонду визначені ст. 14 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка не наділяє правом директора-розпорядника одноосібно приймати рішення про звернення з позовами до пов`язаних осіб неплатоспроможних банків.

Виходячи із наведеного, на думку відповідачів, саме до повноважень Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб належить право делегувати повноваження заявляти позови майнового характеру до суду, в тому числі щодо відшкодування шкоди.

3.3.2. Оскільки апеляційну скаргу підписано представником Фонду Мостепанюком В.І. на підставі довіреності від 15.01.2019 №27-705/19, яка видана директором-розпорядником Фонду Ворушиліним К.М . одноособово без посилання на прийняття відповідного рішення Виконавчою дирекцією Фонду, відповідачі вважають, що Північний апеляційний господарський суд зробив правильний висновок, що апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, та правильно застосував норми п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки апеляційна скарга у справі підписана неуповноваженою особою, а саме представником Фонду замість уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Прайм-Банк".

4.2.2. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

4.2.3. Враховуючи предмет касаційного оскарження, необхідно зазначити, що у ст.ст. 3, 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вказано, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом.

Уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

4.2.4. Норми, закріплені у ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", визначають процедуру запровадження тимчасової адміністрації, яка, серед іншого, передбачає призначення виконавчою дирекцією Фонду з числа працівників Фонду уповноваженої особи Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Водночас під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі. Аналогічні положення щодо делегування Фондом своїх повноважень наведені у ч. 3 ст. 47 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

Водночас, абзац 3 частини 5 цієї статті передбачає, що у разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову.

4.2.5. Отже, у досудовому врегулюванні спору передбачено право на звернення з вимогами як Фонду так і уповноваженої особи Фонду до пов`язаних з банком осіб, дії або бездіяльність яких призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної банку (абзац 1 ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Проте, у судовому порядку з відповідним позовом має право звертатися виключно Фонд (абзац 3 ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Норма п. 5 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка передбачає право Фонду безпосередньо або уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи, застосована господарськими судами при вирішенні спору помилково, оскільки ця норма не регулює спірні правовідносини.

4.2.6. Таким чином, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо відсутності повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на звернення з позовом у цій справі та, як наслідок, права на подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №910/12208/18 та від 07.08.2019 у справі №910/10888/18.

4.2.7. Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію у постанові Верховного Суду у справі №916/2024/17 суд касаційної інстанції вважає безпідставним, оскільки у справі №916/2024/17 та справі, що переглядається, різні предмет та підстави позову, а також інші обставини справи. Зокрема, у справі №916/2024/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має права заявляти позов про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки він делегував свої повноваження уповноваженій особі. У справі, що переглядається, позовні вимоги заявлено на підставі ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо стягнення шкоди, заподіяної пов`язаними з банком особами.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порушив норми абзацу 3 ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції помилково закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Верховний Суд вважає помилковим висновок господарського суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фонду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019, якою залишено позов без розгляду. Верховний Суд дійшов висновку, що закриття апеляційного провадження на підставі ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 стало наслідком неправильного застосування судом приписів ч. 2 ст. 37, абзацу 3 ч. 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

5.2. Частиною 4 ст. 304 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

5.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції, що оскаржується, скасуванню з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції з урахуванням викладеного у цій постанові.

6. Судові витрати

6.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа передається на розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 у справі №910/11514/18 скасувати. Справу №910/11514/18 передати на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Н. Губенко

І. Кондратова