Постанова

від 18.12.2019 по справі 910/11514/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2019 р. Справа№ 910/11514/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019

у справі № 910/11514/18 (суддя Босий В.П.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства Прайм-Банк

до: 1. ОСОБА_1 ;

2. ОСОБА_2 ;

3. ОСОБА_3 ;

4. ОСОБА_4 ;

5. ОСОБА_5 ;

6. ОСОБА_6 ;

7. ОСОБА_7 ;

8. ОСОБА_8 ;

9. ОСОБА_9 ;

10. ОСОБА_10 ;

11. ОСОБА_11 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Публічне акціонерне товариство Прайм-Банк

про стягнення 67 483 400, 62 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства Прайм-Банк (далі також - Фонд, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач-2), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , відповідач-3), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 , відповідач-4), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 , відповідач-5), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 , відповідач-6), ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 , відповідач-7), ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 , відповідач-8), ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9 , відповідач-9), ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_10 , відповідач-10) та ОСОБА_11 (далі - ОСОБА_11 , відповідач-11) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства Прайм-Банк (далі - ПАТ Прайм-Банк , третя особа) про стягнення 67 483 400,62 грн збитків, завданих внаслідок неправомірних дій відповідачів, як пов`язаних з банком осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі №910/11514/18 в задоволенні клопотання відповідача-10 про залишення позову без розгляду відмовлено, позов Фонду, що діяв як ліквідатор ПАТ Прайм-Банк залишено без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Залишаючи позов без розгляду, суд виходив з того, що Фонд безпосередньо може реалізовувати законодавчо визначені повноваження органу управління конкретного банку тільки у випадку, якщо такі повноваження не були ним делеговані уповноваженій особі або раніше делеговані повноваження уповноваженої особи були відкликані (повернуті) Фондом; внаслідок делегування повноважень органу управління ПАТ Прайм-Банк уповноваженій особі Фонду, сам Фонд, як юридична особа, на період делегування позбавлений можливості реалізації таких повноважень, а отже не має права звертатися особисто до суду з позовом від імені ПАТ Прайм-Банк ; позовна заява у справі від імені ПАТ Прайм-Банк підписана неуповноваженою особою, а тому позов Фонду, що діє як ліквідатор ПАТ Прайм-Банк , підлягає залишенню без розгляду.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а позовну заяву Фонду передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю викладених в оскаржуваній ухвалі висновків обставинам спірних правовідносин, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що судом помилково визначено статус ПАТ Прайм-Банк як позивача у справі, оскільки у даній справі позивачем є Фонд, а ПАТ Прайм-Банк є третьою особою; зі змісту ч. 5 статті 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб вбачається, що законодавцем покладено обов`язок звернення з позовом про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб саме на Фонд, та не передбачено делегування цих повноважень уповноваженій особі Фонду, оскільки загальна норма щодо права звернення із позовом та можливості делегування цих повноважень визначена ст. 37 Закону, натомість ч. 5 ст. 52 Закону є спеціальною нормою та не передбачає можливості делегування повноважень.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 14.05.2019 вищевказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Дикунської С.Я., суддів Мальченко А.О., Жук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/11514/18.

Відповідачі-1, 3, 5, 7, 11 скористалися правом, наданим статтею 263 ГПК України, надали відзив на апеляційну скаргу, в якому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідачі вказували на те, що саме до повноважень Виконавчої дирекції Фонду, яка є колегіальним органом, належить право прийняття рішень заявляти від імені та в інтересах банку позови майнового та немайнового характеру до суду та, відповідно, прийняття рішень про делегування таких повноважень; позов у даній справі від імені та в інтересах ПАТ Прайм-Банк поданий безпосередньо Фондом і позовна заява підписана представником Фонду Гайко В.В. на підставі довіреності №27-17240/18 від 27.08.2018, яка видана директором Фонду Ворушиліним К.М та передбачає представлення інтересів лише Фонду та його директора-розпорядника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 закрито апеляційне провадження у справі № 910/11514/18 за апеляційною скаргою Фонду на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.10.2019 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 у справі №910/11514/18 скасовано, справу №910/11514/18 передано на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанцій, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо відсутності повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на звернення з позовом у цій справі та, як наслідок, права на подання апеляційної скарги.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 07.11.2019 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/11514/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Пономаренка Є.Ю., Дикунської С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/11514/18 прийнято до провадження вищевказаним складом суду, розгляд апеляційної скарги призначено на 18.12.2019.

У судове засідання відповідачі-4, 6, 8, 10 та третя особа явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що відповідачі-4, 6, 8, 10 та третя особа не повідомили суд про поважність причин нез`явлення до суду апеляційної інстанції, заслухавши думку представників інших учасників справи, з огляду на встановлені статтею 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги без участі вказаних осіб.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представники відповідачів-1, 2, 3, 5, 7, 9, 11 вимоги апеляційної скарги не визнали, доводи, на яких вона ґрунтується вважають безпідставними та необґрунтованими, просили суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

18.12.2019 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Процесуальні підстави для залишення позову без розгляду в господарському судочинстві визначені ст. 226 ГПК України, за приписами п. 2 ч. 1 якої встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позов у даній справі від імені та в інтересах ПАТ Прайм-Банк поданий безпосередньо Фондом та позовна заява підписана представником Фонду Гайко В.В. на підставі довіреності №27-17240/18 від 27.08.2018, яка видана директором-розпорядником Фонду Ворушиліним К.М.

При цьому, суд першої інстанції також зазначив, що відповідно до постанови Правління Національного Банку України №9 від 13.01.2015 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Прайм-Банк виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №2 від 14.01.2015 Про початок процедури ліквідації ПАТ Прайм-Банк та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації Кадирова Владислава Володимировича строком на 1 рік з 16.01.2015 по 13.01.2016 включно. У подальшому процедура ліквідації була неодноразово продовжена.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2957 від 05.11.2018 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ Прайм-Банк строком на один рік з 14 січня 2019 року до 13 січня 2020 року включно, продовжено повноваження ліквідатора Волкова Олександра Юрійовича строком на один рік з 14 січня 2019 року до 13 січня 2020 року включно.

Також, відомості щодо уповноваженої особи ОСОБА_12 , як керівника ПАТ Прайм-Банк з 13.03.2018, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та згідно з положеннями статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань .

Доказів відкликання Фондом делегованих уповноваженій особі повноважень органу управління банку на момент заявлення позову в даній справі до суду не подано.

У зв`язку з наведеними обставинами, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що внаслідок делегування повноважень органу управління ПАТ Прайм-Банк уповноваженій особі Фонду, сам Фонд, як юридична особа, на період делегування позбавлений можливості реалізації таких повноважень, а отже, не має права звертатися особисто до суду з позовом від імені ПАТ Прайм-Банк .

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта та вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції помилково виходив з того, що у даній справі позов подано від імені та в інтересах ПАТ Прайм-Банк .

Так, за приписами ст.ст. 3, 4 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом.

Уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Норми, закріплені у ст. 34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , визначають процедуру запровадження тимчасової адміністрації, яка, серед іншого, передбачає призначення виконавчою дирекцією Фонду з числа працівників Фонду уповноваженої особи Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Водночас під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі. Аналогічні положення щодо делегування Фондом своїх повноважень наведені у ч. 3 ст. 47 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

Водночас, абзац 3 частини 5 цієї статті передбачає, що у разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову.

Отже, у досудовому врегулюванні спору передбачено право на звернення з вимогами як Фонду так і уповноваженої особи Фонду до пов`язаних з банком осіб, дії або бездіяльність яких призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної банку (абзац 1 ч. 5 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Проте, в силу вимог абзацу 3 ч. 5 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб у судовому порядку з відповідним позовом має право звертатися виключно Фонд.

Норма п. 5 ч. 2 ст. 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , яка передбачає право Фонду безпосередньо або уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи, застосована господарськими судами при вирішенні спору помилково, оскільки ця норма не регулює спірні правовідносини.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправильне застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального права, а саме, ч. 2 ст. 37, абзацу 3 ч. 5 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та дійшов помилкового висновку щодо відсутності повноважень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на звернення з позовом у даній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №910/12208/18 та від 07.08.2019 у справі №910/10888/18, а також у постанові від 04.10.2019 у даній справі.

Посилання суду першої інстанції на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі №916/2024/17 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у справі №916/2024/17 та справі, що переглядається, різні предмет та підстави позову, а також інші обставини справи. Зокрема, у справі №916/2024/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не має права заявляти позов про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки він делегував свої повноваження уповноваженій особі. У даній справі позовні вимоги заявлено на підставі ч. 5 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб щодо стягнення шкоди, заподіяної пов`язаними з банком особами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Європейський суд з прав людини виходить з того, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищенаведені законодавчі приписи, предмет та підстави заявленого Фондом позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції помилково залишив без розгляду позов Фонду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність визначених п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України підстав для залишення без розгляду позову Фонду, що діяв як ліквідатор ПАТ Прайм-Банк , до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 про стягнення 67 483 400,62 грн збитків, завданих внаслідок неправомірних дій відповідачів, як пов`язаних з банком осіб.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Оцінюючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/11514/18 такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду, внаслідок чого підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

При цьому, у зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 270-271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/11514/18 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.03.2019 у справі № 910/11514/18 скасувати.

3. Матеріали справи №910/11514/18 повернути до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.12.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

С.Я. Дикунська