Ухвала

від 01.10.2019 по справі 554/3221/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/3221/19 Номер провадження 11-сс/814/640/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

власника майна ОСОБА_7

адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Полтава матеріали судового провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19.06.2019,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою клопотання слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_9 , про арешт майна задоволено.

Накладено арешт на майно, надане свідком ОСОБА_7 в ході допиту 10.06.2019, а саме - блокнот, визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №62019170000000057 постановою від 18.06.2019.

Місцем зберігання майна визначено Територіальне управління Державного бюро розслідувань у місті Полтаві за адресою: вул. Соборності, 37 м. Полтава.

Контроль за виконанням покладено на слідчого Першого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_9 .

Таке рішення слідчий суддя мотивувавметою забезпечення збереження у кримінальному провадженні №62019170000000057 від 01.02.2019, як речового доказу блокноту наданого ОСОБА_7 .

В апеляційній скарзі власник майна ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 19.06.2019 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62019170000000057 від 01.02.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 365 КК України скасувати, та відмовити в накладенні арешту на блокнот.

Також апелянт просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити строк на оскарження.

Свої вимоги апелянт щодо поновлення строку мотивує тим, що ОСОБА_7 не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду клопотання про арешт майна в суді першої інстанції, оскаржувану ухвалу слідчого судді отримав 13.08.2019.

Щодо накладення арешту апелянт свої вимоги мотивує тим, що обмеження права власності на блокнот не є розумним та співрозмірним із завданням даного кримінального провадження і даний блокнот отримано незаконним шляхом, оскільки ОСОБА_7 добровільно блокнот не надавав поліції і на даний час з блокнотом ОСОБА_7 слідчі дії не проводяться.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення апелянта його представника-адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу з підстав у ній наведених, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін, посилаючись на те, що даний блокнот визнано у кримінальному провадженні № 62019170000000057 від 01.02.2019 речовим доказом, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку.

З матеріалів судової справи вбачається, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без участі власника майна ОСОБА_7 , що підтверджується журналом судового засідання Октябрського районного суду м. Полтава від 19.06.2019(а.с.24).

Власник майна ОСОБА_7 отримав копію оскаржуваної ухвали 13.08.2019, а апеляційна скарга направлена на адресу апеляційного суду 16.08.2019, тому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не був пропущений, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, то п`яти денний строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до ч.1ст.170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Положенням ч. 2 ст.170КПК України визначено, що арешт майна допускається за для досягнення певної мети.

Слідчим у клопотанні метою для арешту майна зазначено збереження речового доказу у кримінальному провадженні та запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, як власником так і іншими особами.

В п. 1 ч. 2, 3ст. 170 КПК Українизазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та, в цьому випадку, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Згідно із ч.1ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, на підставі наданих ініціатором клопотання матеріалів, повинен з`ясовувати обставини, визначені ч. 2ст. 173 КПК України, зокрема, правову підставу для арешту майна.

Для з`ясування цих питань пов`язано із кваліфікацією злочину, що внесено до ЄРДР і саме це питання передує з`ясуванню визначених ст. 170КПК України підстав та меті забезпечення кримінального провадження.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019170000000057 від 01.02.2019 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.364,ч.3ст.365КК України, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами територіальних підрозділів Держлісагенства в інтересах суб`єктів господарської діяльності та перевищення службових повноважень працівниками правоохоронних органів Полтавської області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Полтавської області сформована злочинна група до складу якої входять службові особи Полтавського обласного управління лісового мисливського господарства, ДП «Полтавське лісове господарство» (ЄДРПОУ 25172647), ДП «ПДДП «Полтаваоблагроліс» (ЄДРПОУ 40188716), ДП «Гадяцьке лісове господарство» (ЄДРПОУ 00992711), що є працівниками правоохоронного органу (Державна лісова охорона) та службові особи ТОВ «ТЕХНО-ФОРЕСТ» (ЄДРПОУ 41646655), ФОП ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_1 ) та ФОП ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_2 ), які діючи умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем здійснюють привласнення деревини Державного лісового фонду України, яка в подальшому після переробки реалізується на експорт, з метою отримання неправомірної вигоди.

Організаторами даної злочинної схеми є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які використовуючи свої зв`язки в Полтавському обласному управлінні лісового та мисливського господарства та в державних лісогосподарських підприємствах, а саме із заступником начальника управління ОСОБА_12 , директором ДП «Полтавський лісгосп» ОСОБА_13 , директором ДП «Гадяцьке лісове господарство» ОСОБА_14 , директором ДП «ПДПЛ «Полтаваоблагроліс» ОСОБА_15 , налагодили схему розкрадання деревини під час рубок догляду та рубок головного користування.

Директор ДП «Полтавське лісове господарство» ОСОБА_13 разом з підлеглими йому лісничим Борівського лісництва ОСОБА_16 , лісничим Руднянського лісництва ОСОБА_17 , майстром лісу Борівського лісництва ОСОБА_18 та старшим майстром лісу Рублівського лісництва ОСОБА_19 з метою протиправного збагачення, вчиняють дії спрямовані на створення лишків деревини, яку в подальшому зловживаючи своїм службовим становищем реалізовують ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , під документи ТОВ «ТЕХНО-ФОРЕСТ», шляхом внесення недостовірних відомостей до товаросупровідних документів щодо якості, сорту лісопродукції та її об`єму з наступною її переробкою та реалізацією на експорт. За отриману таким чином деревину ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , розраховуються із зазначеними вище особами готівкою, передача яких відбувається в офісі ФОП ОСОБА_11 розташованому за адресою АДРЕСА_1 та приміщенні Борівського лісництва ДП «Полтавське лісове господарство» розташованому за адресою с. Борівське Котелевського р-ну. Полтавської обл.

Для реалізації злочинної схеми та з метою реалізації на експорт пиломатеріалу, отриманого з викраденої деревини, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , із використанням зв`язків в Полтавському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, а саме, за сприяння заступника начальника управління ОСОБА_12 , здійснюють експорт дошки обрізної за сертифікатами про походження пиломатеріалів, які містять недостовірні дані.

За даними протоколу огляду від 18.06.2019 поліцейськими було оглянуто блокнот із записами: розрахунків та фактів зловживання службовим становищем службовими особами територіальних підрозділів Держлісагенства в інтересах суб`єктів господарської діяльності, наданого добровільно ОСОБА_7 -лісорубом 6го розряду ФОП ОСОБА_10 під час допиту його, як свідка 10.06.2019 (а.с.9-16).

Відповідно до даних протоколу допиту ОСОБА_7 лісорубом 6го розряду ФОП ОСОБА_10 , як свідка останній добровільно видав блокнот і повідомив, що блокнот містить розрахунки та облік заготовленої деревини (а.с. 9-14). Отже, доводи ОСОБА_7 про те, що він не надавав добровільно блокнот є неспроможними.

Вказаний блокнот, постановою слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_9 від 18.06.2019 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 62019170000000057 від 01.02.2019 (а.с.17-20).

Посилаючись на наведене вище слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_9 звернувся з клопотанням погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 до слідчого суддіпро накладення арешту намайно надане свідком ОСОБА_7 в ході допиту 10.06.2019, а саме блокнот, як на речовий доказ у кримінальному провадженні№ 62019170000000057 від 01.02.2019.

З постановою слідчого про визнання речовим доказом блокнота укримінальному провадженні№ 62019170000000057 від 01.02.2019погоджується колегія суддів, оскільки даний блокнот, підпадає під ознаки зазначені уст.9 8 КПК України, а тому на нього правильно накладено арешт слідчим суддею. З огляду на це у цій частині апеляційна скарга є необґрунтованою.

Колегія суддів, обговорюючи доводи апеляційної скарги щодо накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_7 і було добровільно надано останнім поліції, враховує ч.3 ст. 170 КПК України відповідно до якої арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу, що і було враховано слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали.

З огляду на наведенівище приписи ст.ст. 98,170,171,172,173 КПК України та виходячи з підстав розумності та співрозмірності обмеження права власності, завданням кримінального провадження, накладення арешту на речовий доказ, який був долучений постановою слідчого до матеріалів кримінального провадження № 62019170000000057 від 01.02.2019, а саме: блокнот задля збереження речового доказу у кримінальному провадженні та запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, як власником так і іншими особами.

З огляду на це апеляційна скарга, є необґрунтованою.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.

З огляду на вказане підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це вказує апелянт в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст.376,404,405,407,422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19.06.2019 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4