Рішення

від 24.09.2019 по справі 910/5844/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2019Справа № 910/5844/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Хаус Групп"

до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Жовтень" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Архипчук Л.А. (адвокат);

від відповідача не з`явились.

В судовому засіданні 24.09.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 08.10.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

06 травня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Хаус Групп" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 03.05.2019 року до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Жовтень" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (відповідач) про стягнення заборгованості за договорами № 1, 2, 3, 4 від 02.01.2018 року в сумі 1 831 219,41 грн., з них: основного боргу - 1 310 834,11 грн. (один мільйон триста десять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 11 копійок), пені - 479 789,97 грн. (чотириста сімдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять гривень 97 копійок) та 3% річних - 40 595,33 грн. (сорок тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 33 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договорами № 1, 2, 3, 4 від 02.01.2018 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості наданих йому позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 року у справі № 910/5844/19 позовну заяву б/н від 03.05.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Хаус Групп" до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Жовтень" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Торг-Хаус Групп" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Товариству з обмеженою відповідальністю "Торг-Хаус Групп" за юридичною адресою: 03028, м. Київ, просп. Науки, 41/1, корп. 10, оф.17, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі не було вручене позивачу та було повернуте до суду 14.05.2019 року з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку на відповідному конверті "інші причини".

Крім того, поштове відправлення (ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 року у справі № 910/5844/19) також було направлене представнику ТОВ "Торг-Хаус Групп" - адвокатському об`єднанню "Рада партнерів" за адресою: 01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 52, оф. 33, яка вказана в позовній заяві. Вказане поштове відправлення було отримано уповноваженим представником 14.05.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103050134958.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 20.05.2019 року (включно).

17 травня 2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Хаус Групп" надійшла заява б/н від 17.05.2019 року "Про виконання ухвали Господарського суду міста Києва про залишення позовної заяви без руху від 10.05.2019 року".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/5844/19 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2019 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 18.06.2019 року судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/5844/19 до судового розгляду по суті на 30.07.2019 року.

В судових засіданнях 30.07.2019 року та 20.08.2019 року судом оголошувалася перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 року визнано відвід судді Коткова О.В. від розгляду справи № 910/5844/19 необґрунтованим, заяву представника Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Жовтень" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про відвід судді Коткова О.В. від розгляду справи № 910/5844/19 передано для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками проведення автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про відвід судді Коткова О.В. від розгляду справи № 910/5844/19 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 року (суддя Бойко Р.В.) у задоволенні заяви Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Жовтень" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про відвід судді Коткова О.В. від участі у розгляді справи №910/5844/19 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 року поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.09.2019 року.

В судовому засіданні 24.09.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання 24.09.2019 року не з`явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торг-Хаус Групп" (надалі - позивач, виконавець) та Дочірнім підприємством "Клінічний санаторій "Жовтень" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (надалі - відповідач, замовник) укладено договори № 1, № 2, № 3, № 4 про передачу виконання бізнес-процесу прибирання території сторонніми організаціями (надалі - договір № 1, № 2, № 3, № 4), відповідно до п. 2.1. яких, замовник доручає, а виконавець приймає на себе проведення робіт по прибиранню території за адресою: м. Київ, Конча-Заспа, Столичне шосе, 27 км.

В п. 5.2. договорів визначено, що щомісячна оплата здійснюється за безготівковим розрахунком шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури відповідно до визначеної в протоколі узгодження договірної ціни аутсорсингу бізнес-процесу збирання території.

За умовами п. 5.3. договорів, оплата робіт по даному договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту виставлення виконавцем рахунку-фактури замовнику.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни на аутсорсинг бізнес-процесу прибирання території (додаток № 1 від 02.01.2018 року до договору № 1) щомісячна вартість аутсорсингу бізнес-процесу прибирання території за договором щомісяця становить - 250 000,00 грн.

За умовами протоколу погодження договірної ціни на аутсорсинг бізнес-процесу прибирання приміщень (додаток № 1 від 02.01.2018 року до договору № 2) щомісячна вартість аутсорсингу бізнес-процесу прибирання приміщень за договором щомісяця становить - 149 000,00 грн.

В протоколі погодження договірної ціни на аутсорсинг бізнес-процесу прибирання приміщень (додаток № 1 від 02.01.2018 року до договору № 3) визначено, що щомісячна вартість аутсорсингу бізнес-процесу прибирання приміщень за договором щомісяця становить -115 000,00 грн.

Згідно з протоколом погодження договірної ціни на аутсорсинг бізнес-процесу прибирання приміщень (додаток № 1 від 02.01.2018 року до договору № 4) визначено, що щомісячна вартість аутсорсингу бізнес-процесу прибирання приміщень за договором щомісяця становить -86 000,00 грн.

В додатках № 2 до договорів № 1, № 2, № 3, № 4 від 02.01.2018 року сторони погодили графіки прибирання території та приміщень, згідно яких прибирання території (до договору № 1), корпусу № 1, кінотеатру, спортзалу, бібліотеки та допоміжних приміщень, їдальні (до договору № 2), корпусу № 2, вестибюлю корпусу № 1, № 2 та допоміжних приміщень, гаражу (до договору № 3) та лікувального корпусу (до договору № 4) - щоденно.

На виконання умов договору № 1 від 02.01.2018 року позивач надав, а відповідач прийняв обумовлені договором послуги на загальну суму 749 750,29 грн., що підтверджується актами надання послуг № 54 від 30.11.2018 року на суму 231 144,23 грн., № 58 від 29.12.2018 року на суму 215 045,60 грн., № 4 від 31.01.2019 року на суму 151 182,30 грн., № 10 від 28.02.2019 року на суму 152 378,16 грн. Вказані акти підписані відповідачем без заперечень та скріплені печатками товариств.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу на оплату рахунки-фактури № Е1-00054 від 30.11.2018 року на суму 231 144,23 грн., № Е1-00058 від 29.12.2018 року на суму 215 045,60 грн., № Е1-00004 від 31.01.2019 року на суму 151 182,30 грн., № Е1-00010 від 28.02.2019 року на суму 152 378,16 грн. Зазначені рахунки-фактури були отримані уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом на цих рахунках-фактурах.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за надані послуги розрахувався лише частково на суму 231 144,23 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 381 від 22.04.2019 року, а відтак, за розрахунком позивача, відповідач має заборгованість за договором № 1 від 02.01.2018 року в розмірі 518 606,06 грн.

На виконання умов договору № 2 від 02.01.2018 року позивач надав, а відповідач прийняв обумовлені договором послуги на загальну суму 245 668,28 грн., що підтверджується актами надання послуг № 55 від 30.11.2018 року на суму 76 222,07 грн., № 59 від 29.12.2018 року на суму 56 482,07 грн., № 5 від 31.01.2019 року на суму 56 482,07 грн., № 11 від 28.02.2019 року на суму 56 482,07 грн. Вказані акти підписані відповідачем без заперечень та скріплені печатками товариств.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу на оплату рахунки-фактури № Е1-00055 від 30.11.2018 року на суму 76 222,07 грн., № Е1-00059 від 29.12.2018 року на суму 56 482,07 грн., № Е1-00005 від 31.01.2019 року на суму 56 482,07 грн., № Е1-00011 від 28.02.2019 року на суму 56 482,07 грн. Зазначені рахунки-фактури були отримані уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом на цих рахунках-фактурах.

Судом встановлено, що відповідач за надані послуги розрахувався лише частково на суму 6900,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 380 від 22.04.2019 року, а відтак, за розрахунком позивача, відповідач має заборгованість за договором № 2 від 02.01.2018 року в розмірі 238 768,21 грн.

На виконання умов договору № 3 від 02.01.2018 року позивач надав, а відповідач прийняв обумовлені договором послуги на загальну суму 368 101,24 грн., що підтверджується актами надання послуг № 56 від 30.11.2018 року на суму 96 466,81 грн., № 60 від 29.12.2018 року на суму 93 308,41 грн., № 6 від 31.01.2019 року на суму 84 030,61 грн., № 12 від 28.02.2019 року на суму 94 295,41 грн. Вказані акти підписані відповідачем без заперечень та скріплені печатками товариств.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу на оплату рахунки-фактури № Е1-00056 від 30.11.2018 року на суму 96 466,81 грн., № Е1-00060 від 29.12.2018 року на суму 93 308,41 грн., № Е1-00006 від 31.01.2019 року на суму 84 030,61 грн., № Е1-00012 від 28.02.2019 року на суму 94 295,41 грн. Зазначені рахунки-фактури були отримані уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом на цих рахунках-фактурах.

Надані позивачем послуги на суму 368 101,24 грн. за договором № 3 від 02.01.2018 року відповідачем не оплачені.

На виконання умов договору № 4 від 02.01.2018 року позивач надав, а відповідач прийняв обумовлені договором послуги на загальну суму 185 358,60 грн., що підтверджується актами надання послуг № 57 від 30.11.2018 року на суму 53 100,60 грн., № 61 від 29.12.2018 року на суму 48 165,60 грн., № 7 від 31.01.2019 року на суму 37 900,80 грн., № 13 від 28.02.2019 року на суму 46 191,60 грн. Вказані акти підписані відповідачем без заперечень та скріплені печатками товариств.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу на оплату рахунки-фактури № Е1-00057 від 30.11.2018 року на суму 53 100,60 грн., № Е1-00061 від 29.12.2018 року на суму 48 165,60 грн., № Е1-00007 від 31.01.2019 року на суму 37 900,80 грн., № Е1-00013 від 28.02.2019 року на суму 46 191,60 грн. Зазначені рахунки-фактури були отримані уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом на цих рахунках-фактурах.

Надані позивачем послуги на суму 185 358,60 грн. за договором № 3 від 02.01.2018 року відповідачем не оплачені.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надані за договорами № 1, № 2, № 3, № 4 від 02.01.2018 року послуги становить 1 310 834,11 грн. (518 606,06 грн. + 238 768,21 грн. + 368 101,24 грн. + 185 358,60 грн.).

Судом встановлено, що внаслідок неоплати відповідачем наданих послуг позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 25.03.2019 року (вих. № 9.2.1) про сплату заборгованості за договорами № 1, № 2, № 3, № 4 від 02.01.2018 року. Вказана претензія отримана відповідачем 27.03.2019 року, що підтверджується відбитком штампу відповідача в нижньому правому куті претензії.

У відповіді на претензію вих. № 74 від 08.04.2019 року відповідач просив надати документи щодо погодженої сторонами кількості власних та залучених технічних працівників, а також надати документи, що підтверджують про забезпечення вищезазначених працівників відповідним обладнанням та необхідним інвентарем.

Листами № 9.2.7, № 9.2.8, № 9.2.9, № 9.2.10 від 08.04.2019 року позивач надіслав відповідачу додаткові угоди № 2 від 08.04.2019 року про розірвання договорів № 1, № 2, № 3, № 4 від 02.01.2018 року згідно п. 6.3. договорів та ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України. Вказані листи отримані уповноваженою особою відповідача 08.04.2019 року за вх. № 70, № 71, № 72, № 73, що підтверджується відбитком штампу відповідача в нижньому правому куті листів.

На твердження позивача, відповідачем надані позивачем послуги в повному обсязі оплачені не були, внаслідок чого позивач стверджує про наявність у відповідача заборгованості за договорами № 1, № 2, № 3, № 4 від 02.01.2018 року в розмірі 1 310 834,11 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати послуг.

Відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на неналежне виконання позивачем умов договорів № 1, № 2, № 3, № 4 від 02.01.2018 року в частині щоденного прибирання території та приміщень, що підтверджується витягом з акту перевірки від 05.02.2019 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 901 Цивільного кодексу України визначає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати відповідачем на користь позивача 1 310 834,11 грн. в оплату наданих послуг за договорами № 1, № 2, № 3, № 4 від 02.01.2018 року до суду не представлено.

Водночас, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності у відповідача письмових зауважень щодо наданих йому позивачем послуг за договорами № 1, № 2, № 3, № 4 від 02.01.2018 року, акти надання послуг № 54 від 30.11.2018 року, № 58 від 29.12.2018 року, № 4 від 31.01.2019 року, № 10 від 28.02.2019 року, № 55 від 30.11.2018 року, № 59 від 29.12.2018 року, № 5 від 31.01.2019 року, № 11 від 28.02.2019 року, № 56 від 30.11.2018 року, № 60 від 29.12.2018 року, № 6 від 31.01.2019 року, № 12 від 28.02.2019 року, № 57 від 30.11.2018 року, № 61 від 29.12.2018 року, № 7 від 31.01.2019 року, № 13 від 28.02.2019 року з боку відповідача підписані без будь-яких зауважень та заперечень, станом на час розгляду справи доказів здійснення відповідачем оплати за надані позивачем спірні послуги в сумі 1 310 834,11 грн. матеріали справи не містять.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договорами № 1, № 2, № 3, № 4 від 02.01.2018 року в сумі 1 310 834,11 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню - 479 789,97 грн. та 3% річних - 40 595,33 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати послуг.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, в п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені .

В п. 7.2. договорів визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному розмірі оплати передбаченої договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення за весь період прострочки.

Відповідно до роз`яснень, наданих господарським судам у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції .

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені окремо по кожному договору та актах наданих послуг, з урахуванням днів часткової оплати заборгованості, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду та враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені за шість місяців), суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 455 393,93 грн., з них: 187 160,67 грн. - за договором № 1 від 02.01.2018 року, 106 142,62 грн. - за договором № 2 від 02.01.2018 року, 101 022,24 грн. - за договором № 3 від 02.01.2018 року, 61 068,40 грн. - за договором № 4 від 02.01.2018 року, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 24 396,04 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, окремо по кожному договору та актах наданих послуг, з урахуванням днів часткової оплати заборгованості, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 38 243,42 грн., з них: 15 865,45 грн. - за договором № 1 від 02.01.2018 року, 8969,60 грн. - за договором № 2 від 02.01.2018 року, 8548,72 грн. - за договором № 3 від 02.01.2018 року, 4859,65 грн. - за договором № 4 від 02.01.2018 року, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 2351,91 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 1 804 471,46 грн. з них: основного боргу - 1 310 834,11 грн., пені - 455 393,93 грн. та 3% річних - 38 243,42 грн.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 27 067,07 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

В п. 4 прохальної частини позовної позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 62 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

В ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торг-Хаус Групп" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням Рада партнерів (адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 1/11 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт, в свою чергу, зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 3.1. договору, правову допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в розмірі та порядку, що зазначений у акті приймання-передачі, що є невід`ємною частиною даного договору.

В п. 3.2. договору визначено, що оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту підписання акту приймання-передачі та отримання клієнтом відповідного рахунку.

За умовами п. 3.3. договору, при розрахунку вартості правової допомоги, вказаної в п. 3.1. даного договору, враховується час, витрачений адвокатським об`єднанням. Сторони визначили вартість однієї години роботи в розмірі - 1000,00 грн.

Відповідно до п. 3.4. договору, за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін, де вказується обсяг наданої правової допомоги і її вартість та порядок оплати.

На підтвердження понесених позивачем витрат у даній справі надано акт приймання-передачі наданих послуг від 02.05.2019 року із зазначенням переліку наданих адвокатом у даній справі послуг на суму 62 000,00 грн., а також надано платіжне доручення № 149 від 03.05.2019 року про оплату послуг адвоката згідно договору № 1/11 від 01.11.2018 року на суму 62 000,00 грн. (копії містяться в матеріалах справи).

Представництво інтересів у суді здійснювалося адвокатом Архипчуком Л.А. згідно ордеру серії КС № 244382.

На підтвердження наявності у Архипчука Л.А. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5635/10 від 28.04.2016 року.

Враховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, судом встановлено, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката відповідає критеріям розумності та співрозмірності, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 61 094,39 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Жовтень" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (ідентифікаційний код 02583744, адреса: 03084, м. Київ, Конча-Заспа, Столичне шосе 27 км) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-Хаус Групп" (ідентифікаційний код 39965171, адреса: 03028, м. Київ, просп. Науки, 41/1, корп. 10, оф.17) грошові кошти: основного боргу - 1 310 834,11 грн. (один мільйон триста десять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 11 копійок), пені - 455 393,93 грн. (чотириста п`ятдесят п`ять тисяч триста дев`яносто три гривні 93 копійки), 3% річних - 38 243,42 грн. (тридцять вісім тисяч двісті сорок три гривні 42 копійки), судовий збір - 27 067,07 грн. (двадцять сім тисяч шістдесят сім гривень 07 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу - 61 094,39 грн. (шістдесят одна тисяча дев`яносто чотири гривні 39 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 08.10.2019р.

Суддя О.В. Котков