Рішення

від 30.09.2019 по справі 916/1410/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1410/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/1410/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" (65091, м. Одеса, вул. Картамишівська, буд. 9Д; код ЄДРПОУ 05521100)

До відповідачів: Кадирова Гюрмета Бідирхана Огли ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" (65079, м.Одеса, Куликове Поле, буд. 1; код ЄДРПОУ 25047922)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 та АДРЕСА_3 )

про визнання договору недійсним

Представники:

Від позивача: Іванов О.М., довіреність

Від Кадирова Гюрмета Бідирхана Огли: не з`явився

Від Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД": Гудима І.Б., ордер

Від третьої особи: не з`явився

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кадирова Гюрмета Бідирхана Огли , Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" направлено на визнання недійсним Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем Кадировим Гюрметом Бідирханом Огли та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.05.2019р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" від 21.05.2019р. вх. № ГСОО 1441/19 залишено без руху. Позивачу запропоновано надати до суду усі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також належним чином засвідчені копії документів, доданих до поданої позовної заяви. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я", що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

07.06.2019р. до господарського суду Одеської області представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Також, з поданням заяви про усунення недоліків, Товариством з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" було надано клопотання про витребування доказів від 07.06.2019р. вх. № ГСОО 2-2717/19, я кому позивач просить суд витребувати у ОСОБА_2 копії наступних документів:

- Договір поставки від 01.06.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" та Фізичною особою-підприємцем Кадровим Гюрмет Бідирхан Огли;

- Договір відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р., укладений між Фізичною особою-підприємцем Кадровим Гюрмет Бідирхан Огли та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" .

В обґрунтування поданого клопотання, позивач зазначав, що вище перелічені докази перебувають у ОСОБА_2 , посилаючись на фотокопії з матеріалів справи №521/6903/17, Акту приймання-передання документів від 07.03.2017р. та фотокопії з матеріалів справи №521/6903/17, Акту приймання-передання документів від 17.04.2017р.

Однак, подане клопотання не містило відповідних зазначених позивачем додатків, про що свідчить Акт ВДЗ (канцелярія) від 12.06.2019р. №01-11/246/2019.

07.06.2019р. до господарського суду Одеської області Товариством з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" було надано клопотання про витребування доказів вх. № ГСОО 2-2718/19, я кому позивач просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" копію Претензії-повідомлення до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" від 30.03.2017р. з доказами його направлення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.06.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1410/19. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "29" липня 2019 р. о 11:40.

10.07.2019р. до господарського суду Одеської області від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2019р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/1410/19 на 30 днів до 10.09.2019р. Відкладено підготовче засідання на 19 серпня 2019р. о 11:00. Запропоновано позивачу надати відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД", відповідно до вимог ст. 166 ГПК України в строк до 09.08.2019р. Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 19.08.2019р. о 11:00.

12.08.2019р. до господарського суду Одеської області позивачем було подано відповідь на відзив.

12.08.2019р. до господарського суду Одеської області представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" було надано клопотання про призначення судової технічної експертизи, яке в свою чергу було залишено судом без задоволення, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

19.08.2019р. до господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи на сторонні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2019р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" про залучення 3-ої особи від 19.08.2019р. задоволено, залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2 . Відкладено підготовче засідання на "04" вересня 2019р. о 15:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2019р. відкладено підготовче засідання на "10" вересня 2019 р. о 12:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 10.09.2019р. о 12:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1410/19. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "30" вересня 2019 р. о 12:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 30.09.2019р. о 12:00.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.09.2019р., позивачем було зазначено суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" просить суд не розглядати заяви про витребування доказів вх. №ГСОО 2-2718/19 вх. № ГСОО 2-2718/19.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити та визнати недійсним Договір відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем Кадировим Гюрметом Бідирханом Огли та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД".

Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" заперечує проти задоволення заявлених позовних вимоги позивача в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Кадровим Гюрметом Бідирханом Огли відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідань суду, шляхом скерування на його юридичну адресу ухвал суду, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення. (вх. № ГСОО 28713/19 від 02.07.2019р.).У судове засідання представник відповідача не з`явився, про поважність причин відсутності суд не повідомив.Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувались судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Також суд зазначає, що ОСОБА_2 письмових пояснення щодо позову надано не було.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" під час розгляду справи, суд встановив.

01 червня 2014 р. між Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Кадировим Гюрметом Бідирханом Огли (постачальник) укладено Договір поставки № б/н, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в обумовлені строки поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується своєчасно прийняти товар та сплатити за нього визначену грошову сума.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставки № б/н від 01.06.2014р., загальна кількість товару, що постачається за договором встановлюється шляхом складання кількості товару, фактично відвантаженого товару, відповідно до накладних.

Умовами п. 3.1. Договору поставки № б/н від 01.06.2014р. передбачено, що товар повинен бути повністю передано покупцю протягом 3-х календарних днів з моменту узгодження замовлення с сторонами.

Відповідно до п. 3.2., п. 3.3. Договору поставки № б/н від 01.06.2014р., доставка товару в пункт призначення здійснюється постачальником. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної поставки товару останньому.

Згідно до п. 3.4. Договору поставки № б/н від 01.06.2014р., датою поставки/приймання товару вважається дата підписання відповідної накладної повноваженим представником покупця.

Відповідно до п. 4.1. Договору поставки № б/н від 01.06.2014р., загальна сума договору складає суму, зазначену у накладних, які постачаються на кожну окрему поставку.

Згідно до п. 5.2. Договору поставки № б/н від 01.06.2014р., оплата партії товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з банківського рахунку покупця та зараховується на рахунок постачальника. Повна сплата партії товару за Договором здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту отримання партії товару від постачальника. (п. 5.3. Договору поставки № б/н від 01.06.2014р.).

Умовами п. 6.1. Договору поставки № б/н від 01.06.2014р. передбачено, що строк виконання договору сторонами зобов`язань за Договором може бути призупинений тільки в разі настання обставин непереборної сили. а саме: пожар, наводнення, землетрус, інше стихійне лихо, а також озброєний конфлікт, перекриття шляхів руху транспорту у зв`язку зі страйками, рішень уряду та інших державних органів, інших обставин, які знаходяться без контролю сторін.

Відповідно до п. 7.1. Договору поставки № б/н від 01.06.2014р., за порушення умов Договору винувата сторона відшкодовує нанесені таким порушенням збитки в порядку, передбаченому діючим законодавством.

Положеннями п. 9.7. Договору поставки № б/н від 01.06.2014р. визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014р. (включно). У разі, якщо протягом 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про намірі його розірвати, Договір вважається пролонгованим строком на 1 різ на тих же умовах.

07 березня 2017 року між особою-підприємцем Кадировим Гюрметом Бідирханом Огли (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" (цесіонарій) укладено Договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до п. 1 якого цедент відступає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги грошового боргу і стає кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" (боржник) по грошовим зобов`язанням на загальну суму 127368,05 грн., які виникли на підставі Договору поставки від 01.06.2014р., укладеного між цедентом і борником, про поставку товарів.

Відповідно до п. 2. Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р., за цим Договором цесіонарій набуває право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання наступних зобов`язань: сплатити борг у розмірі 127368,05 грн. по Договору поставки від 01.06.2014р. за поставлені товари по товарним накладним за період з 06.06.2014р. по 30.06.2014р., а також неустойку, інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Згідно п. 3 Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р., право вимоги цедента виникло на підставі Договору поставки від 01.06.2014р. та фактичного постачання цедентом товарів (продуктів харчування) боржнику, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2014р., згідно з яким борг боржника перед цедентом складає 127368,05 грн, по поставкам товарів за період з 06.06.2014р. по 30.06.2014р., а також документами, що підтверджують поставку цедентом товарів на загальну суму 127368 грн. (товарні накладні).

Пунктом 4 Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р. визначено, що копії документів, вказаних у п. 3 цього Договору, які підтверджують право вимоги та фактичну поставку товарів (договір поставки, акт звірки, товарні накладні) передаються цедентом цесіонарію в момент підписання цього Договору, про що складається акт приймання-передачі документів.

Відповідно до п. 5 Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р., сторони погодили, що цесіонарій компенсує відступлене право вимоги грошовими коштами у розмірі 100 000,00 грн. після фактичного отримання від боржника суми боргу.

Умовами п. 6 Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р. визначено, що до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують зобов`язання боржника, а також права, які виникають у зв`язку з заборгованістю боржника, а саме: нарахування неустойки, інфляційних процентів та трьох процентів річних.

Відповідно до п. 8 Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р., цедент зобов`язаний повідомити боржника про уступку вимоги протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання цього договору.

Згідно п. 9 Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р., цедент відповідає перед цесіонарісм за недійсність переданого за цим договором права вимог.

Пунктом 11 Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р. визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

В п. 12 Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р. сторони погодили, що будь-які зміни і доповнення до цього договору вносяться у письмовій формі у вигляді додатків і підписуються сторонами.

07 березня 2017 року між Фізичною особою-підприємцем Кадировим Гюрметом Бідирханом Огли (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" (цесіонарій) укладено Додатковий договір до Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р.

Відповідно до п. 1 Додаткового договору від 07.03.2017р. до Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р., цесіонарій, крім компенсації цеденту відповідно до п. 5 Договору відступленого права вимоги у розмірі 100000,00 грн., додатково сплачує цеденту 27368,05 грн. та стягнуті з боржника на підставі відповідного рішення суду неустойку, інфляційні проценти та три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання суми боргу по зобов`язанням, які виникли у боржника перед цедентом за Договором поставки від 01.06.2014р. укладеного між цедентом і боржником, за поставку товарів у загальному розмірі 127368,05 грн. (право вимоги).

Пунктом 2 Додаткового договору від 07.03.2017р. до Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р., сторони встановили, що так, як на час укладання цього додатку сторони не можуть точно зазначити розмір грошових коштів, які будуть стягнуті з боржника, в тому числі неустойку, інфляційні проценти та три проценти річних (загальне право вимоги), то сторони домовляються, що сума, яку цесіонарій зобов`язується сплатити цеденту відповідно до п. 1 цього додаткового договору, буде остаточно визначена сторонами на підставі окремого акту про погодження розміру оплати за відступлене право вимоги.

Згідно п. 3 Додаткового договору від 07.03.2017р. до Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р., цесіонарій сплачує цеденту грошові кошти, визначені п. 1 цього додаткового договору, протягом 18 місяців з моменту отримання цих коштів від боржника. В будь-якому разі така сума не може перевищувати суми грошових коштів, які цесіонарій отримає від боржника.

В п. 4 Додаткового договору від 07.03.2017р. до Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р. сторони домовилися, що інформація, викладена в цьому додатковому договорі є конфіденційною і сторони не мають права без взаємної згоди її розголошувати.

Відповідно до п. 5 Додаткового договору від 07.03.2017р. до Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р., розголошення цієї інформації можливе за взаємною згодою сторін виключно в суді чи правоохоронних органах з метою захисту прав та інтересів сторін. В інших випадках розголошення інформації не допускається. Боржник не повідомляється про зміст цього додаткового договору.

За матеріалами справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" було направлено позивачу претензію-повідомлення про наявність заборгованості у останнього Договором поставки від 01.6.2014р. у сумі 127368,05 грн. та повідомлено останнього про заміну кредитора у зобов`язанні, на підставі укладеного між 07.03.2017р. між Фізичною особою-підприємцем Кадировим Гюрметом Бідирханом Огли та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" Договору відступлення права вимоги (цесії), проте, відповіді на вказану претензію-повідомлення матеріали справи не містять.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, позивачем було зазначено суду, що відповідно до наявних у позивача документів, а саме: претензії-повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" та матеріалів судової справи № 521/6903/17, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" дізналось, що 01.06.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" нібито уклало з Фізичною особою-підприємцем Кадировим Гюрметом Бідирханом Огли Договір поставки та 07.03.2017р. Фізична особа-підприємець Кадиров Гюрмет Бідирхан Огли та Товариство з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" уклали Договір про відступлення права вимоги (цесії), предметом якого було передання Фізичною особою-підприємцем Кадировим Гюрмет Бідирханом Огли на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" права вимоги до позивача, що виникло на підставі Договору поставки від 01.06.2014р. В подальшому, 17.04.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" та ОСОБА_2 уклали договір відступлення права вимоги боргу (цесії), на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" передало на користь ОСОБА_2 право вимоги до позивача, в тому числі, яке нібито виникло за Договором поставки від 01.06.2014р.

Також позивачем було зазначено суду, що у травні 2017 р. ОСОБА_2 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до позивача про стягнення, в т.ч. заборгованості за Договором поставки від 01.06.2014р. У зазначеній справі позивачем було заявдено зустрічний позов про визнання недійсним договору відступлення права вимоги (цесії) від 17.04.2017 р., укладеного між ТОВ "Фарм-ОД" та ОСОБА_2 .

Як було зазначено позивачем, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/6903/17 відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_2 до позивача через недоведеність фактичного вчинення господарських операцій, а також відмовлено у зустрічних вимогах позивача, оскільки договір відступлення права вимоги (цесії) від 17.04.2017 р. є неукладеним.

Постановою Апеляційного суду Одеської області у справі № 521/6903/17 рішення Малиновського районного суду м. Одеси скасовано, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" заборгованість, в т.ч. за Договором поставки від 01.06.2014р.

Наразі, позивачем було зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" оскаржило вказану постанову Апеляційного суду Одеської області до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який своєю ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" на постанову Апеляційного суду Одеської області від 26.12.2018 у справі №521/6903/17 та зупинив її виконання.

Відтак, на теперішній час Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду здійснює касаційний розгляд зазначеної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я".

За посиланням позивача, оспорюваний договір є удаваною угодою, оскільки відповідачі насправді уклали договір факторингу. Посилаючись на ст. ст. 235, ч. 1 ст. 1077 ЦК України, позивачем було вказано, що договором факторингу є договір, за яким: а) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта); б) таке передання відбувається за плату (у будь-який передбачений договором спосіб); в ) клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) та пояснено, що оспорюваним договором від 07.03.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" зобов`язалось передати Кадирову Гюрмет Бідирхану Огли відповідні грошову кошти та таке передання відбулося за плату, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" зобов`язалось передати Кадирову Гюрмет Бідирхану Огли обумовлену таким договором суму коштів.

Таким чином, на думку позивача, оспорюваний договір відповідає визначеним у статті 1077 Цивільного кодексу України ознакам договору факторингу, що свідчить про те, що за своєю суттю оспорюваний договір є саме договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

Крім того, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" не є фінансовою установою, тому, на думку позивача, оспорюваний договір суперечать положенням ч. 3 ст. 1079 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", що є підставою для визнання його недійсним.

Разом з тим, на думку позивача, вказаний договір про відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017 р. є удаваним та вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору факторингу. При цьому, позивач вважає, що договір факторингу, який сторони фактично уклали замість договору про відступлення права вимоги (цесії), суперечить положенням ст. 1079 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" не є фінансовою установою та не має відповідної ліцензії на здійснення факторингових операцій.

На підставі викладеного та зазначеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" направлено на визнання недійсним Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем Кадировим Гюрметом Бідирханом Огли та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД".

Надаючи заперечення щодо заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я", відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" було зазначено суду наступне.

Відповідач визнає і не оспорює той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" не є фінансовою установою. Відповідач вказує, що сторони оспорюваного договору цесії не мали жодного наміру та бажання укладати договір факторингу, так як для цього не було жодної потреби та правової підстави, адже договір відступлення права вимоги (договір цесії) повністю задовольняв всі правові та господарські потреби вказаних суб`єктів та за своєю суттю відповідав дійсному наміру сторін, яким було саме передання первісному кредитору своїх прав вимоги до боржника грошового боргу новому кредитору за договором відступлення права вимоги, що, в свою чергу, повністю відповідає положенням ст. ст. 512, 513 ЦК України.

При цьому, відповідачем було зауважено, що Договором цесії від 07.03.2017 р., а саме п. 1 та п. 2 передбачено, що цедент відступає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги боргу і стає кредитором позивача по зобов`язанням, які виникли за договором Договором поставки від 01.06.2014р.

При цьому, відповідач вказує, що п.5 договору цесії не обмежує оплату вартості відступленого права вимоги (така вартість була визначена за домовленістю сторін, а не експертним шляхом) виключно вказаними у п.5 договору цесії розмірами компенсацій.

Також, відповідач зазначає, що 07.03.2017 р., одночасно з укладенням Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017 р., сторонами був укладений додатковий договір до договору відступлення права вимоги (цесії).

Як було пояснено відповідачем, оскільки на час укладання цього додатку сторони не могли точно зазначити розмір грошових коштів, які будуть стягнуті з боржника в майбутньому, в тому числі неустойку, інфляційні проценти та три проценти річних (загальне право вимоги), то сторони домовилися, що сума, яку цесіонарій зобов`язується сплатити цеденту відповідно до п.1 цього додаткового договору, буде остаточно визначена сторонами на підставі окремого акту про погодження розміру оплати за відступлене право вимоги. При цьому, сторони також домовилися, що цесіонарій сплачує цеденту грошові кошти, визначені п.1 цього додаткового договору, протягом одного року з моменту отримання цих коштів від боржника, і така сума не може перевищувати суми грошових коштів, які цесіонарій отримає від боржника (позивач). Таким чином, як стверджує відповідач, ні договором цесії від 07.03.2017 р., ні додатковим договором до нього не було передбачено фінансування цесіонарієм цедента, а загальна сума плати за відступлене право вимоги відповідає номінальному розміру заборгованості боржника перед Фізичною особою-підприємцем Кадировим Гюрметом Бідирханом Огли.

Також, було пояснено, що з врахуванням певних особливостей правовідносин між сторонами вказаного договору цесії та боржником, а також інших обставин, сторони домовилися, що інформація, викладена у додатковому договорі, є конфіденційною і складає комерційну таємницю, а тому сторони не мають права без взаємної згоди її розголошувати. Розголошення такої інформації можливе за взаємною згодою сторін виключно в суді чи правоохоронних органах з метою захисту прав та інтересів сторін, в інших випадках розголошення інформації не допускається, а боржник не повідомляється про зміст цього додаткового договору, так як ця інформація не впливає на предмет договору - визначення вартості (розмір компенсації та оплати) права вимоги, яке відступається (передається), не стосується зобов`язань боржника і не змінює обсяг його майнових зобов`язань, оскільки до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" перейшли права в тому ж розмірі, що вони існували у Кадирова Гюрмета Бідирхана Огли , не змінився строк погашення боргових зобов`язань боржника, а розмір і порядок компенсації та оплати вартості відступленого права вимоги не стосується прав та обов`язків позивача.

За таких обставин, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для визнання договору цесії недійсним згідно зі ст. 203 ЦК України, так як відступлення право вимоги здійснено з дотриманням вимог законодавства, чинного на момент укладення договорів цесії, зокрема ст.ст. 512-519, ст. 656 ЦК України.

При відступленні права вимоги не були порушені права та інтереси позивача, так як основним договором не передбачено отримання його згоди, як боржника, на відступлення права вимоги, що свідчить про відсутність порушення прав позивача, а отже - відсутність у нього права на позов.

З огляду на положення ст. 512 ЦК України, у правовідносинах між відповідачами у даній справі відбулася заміна кредитора, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства та дійсним намірам сторін спірного договору відступлення права вимоги (цесії).

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД", проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Таким чином, право позивача обрати такий спосіб захисту свого порушеного права як визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, залежить від того, чи порушено таким правочином його право. Тільки у випадку встановлення такого порушення визнання правочину недійсним є способом захисту порушеного права позивача, котрий він може обирати на власний розсуд (ст. 20 ЦК України).

Також згідно ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Отже, необхідними та обов`язковими умовами визнання недійсним правочину є настання одночасно двох юридичних фактів: наявність обставин, із якими закон пов`язує настання юридичного наслідку у вигляді недійсності правочину, а також порушення прав чи інтересів позивачів.

Між тим, стаття 203 Цивільного кодексу України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 вказаного Кодексу визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В свою чергу, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В ст. 181 Господарського кодексу України, яка визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зазначається, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 6 вказаного Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що спірний договір укладено між сторонами в письмовій формі, підписано представниками сторін та скріплено печатками.

Заявляючи позов про визнання недійсним спірного договору на позивача покладається обов`язок щодо доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на факт того, що Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017 р. та є удаваними правочинами, оскільки відповідають визначеним у ст. 1077 ЦК України ознакам договору факторингу.

Згідно зі статтею 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів. Таким чином, обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Відповідно до роз`яснень, наведених в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р., за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Стосовно правової природи спірного договору про відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р. суд зазначає, що вказаний договір, з огляду на зміст правовідносин, за своєю правовою природою є правочином щодо заміни кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги).

Як вбачається із змісту укладеного 07 березня 2017 року між фізичною особою-підприємцем Кадировим Гюрметом Бідирханом Огли та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" (цесіонарій) Договору відступлення права вимоги (цесії), цедент відступає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги грошового боргу і стає кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" (боржник) по грошовим зобов`язанням на загальну суму 127368,05 грн., які виникли на підставі Договору поставки від 01.06.2014р., укладеного між цедентом і борником, про поставку товарів. При цьому слід зазначити, що досягнення сторонами мети, зазначеної у п.1 договорів підтверджується також змістом пунктів договорів, які визначають права і обов`язки сторін за цими договорами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статті 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки ст. 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Необхідно зазначити, що відступлення права вимоги за своєю правовою природою означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість, договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі згаданої статті ЦК України визначено як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов`язання під фінансування.

За змістом статті 1079 Цивільного кодексу України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Згідно п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовими вважаються такі послуги, зокрема, факторинг.

В положеннях ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами: страхової діяльності; діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення; надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів; діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Здійснення діяльності, зазначеної у частині першій цієї статті, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України. Ліцензія, яка надається для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, не може передаватися третім особам.

За приписами ст. 1084 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.

Відмінність договору про відступлення права вимоги та договору факторингу полягає в наступному: при укладанні договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов`язання боржника, що має наслідком припинення взаємовідносин з боржником та новим кредитором, оскільки по суті відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов`язань. Щодо договору факторингу, то фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, оскільки останні розраховуються із фактором відповідно до вимог ст. 1084 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що укладений між сторонами договір про відступлення права вимоги (цесії) від 07.07.2017 р. не є договором факторингу, оскільки умовами вказаного договору, з урахуванням додаткового договору до нього, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" зобов`язалось сплатити після фактичного отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" суми боргу на користь Фізичної особи-підприємця Кадирова Гюрмета Бідирхана Огли грошові кошти у розмірі вартості відступленого права вимоги, а тому відсутній факт отримання прибутку новим кредитором за даними угодами. При цьому, суд зауважує, що до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" згідно договору про відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р., з урахуванням додаткового договору до нього, перейшли права первісних кредиторів у зобов`язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, що відповідає вимогам ст. 514 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" та Фізичною особою-підприємцем Кадировим Гюрметом Бідирханом Огли було укладено договір саме про відступлення права вимоги (цесії), оскільки предметом спірного договору є передача грошової вимоги від однієї до іншої особи, розмір якої дорівнює розміру боргових зобов`язань позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я".

Отже, зміст договору про відступлення права вимоги (цесії) відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що передбачає виконання вимоги дійсності правочину, передбаченої ч. 1 ст. 203 вказаного Кодексу.

Відповідно до ст. 627 Цивільного Кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента, та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене вище спростовує доводи Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" про те, що, уклавши спірні договори, їх сторони мали на меті приховати відносини факторингу, оскільки аналіз умов спірних договорів свідчить про укладення відповідачами договорів про відступлення права вимоги (цесії), що відповідають загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 6 ЦК України, а також свідчить про відсутність в них умов, притаманних правовідносинам факторингу.

В Цивільному кодексі України передбачено порядок захисту боржником своїх інтересів щодо обсягу прав у зобов`язанні. Зокрема, в ст. 518 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання. Також боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч.2 ст. 517 Цивільного кодексу України).

Отже, на думку суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" не довело порушення його прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок укладення відповідачами спірного договору, що в свою чергу виключає можливість задоволення позовних вимог.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене та відсутність підстав для визнання недійсним укладеного між відповідачами 07.03.2017р. спірного договору про відступлення права вимоги (цесії), суд вважає необґрунтованими заявлені позивачем вимоги. З огляду на таке відсутні підстави для вирішення питань щодо застосування наслідків, зазначених в ст. 216 Цивільного кодексу України, пов`язаних з недійсністю договорів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" не підлягають задоволенню судом, у зв`язку з їх не відповідністю фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, недоведеністю та безпідставністю, у зв`язку з чим, в задоволенні позову судом відмовляється.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд приходить до висновку щодо відмову у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги (цесії) від 07.03.2017р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем Кадировим Гюрметом Бідирханом Огли та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фарм-ОД" в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 1921,00 грн. покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку „ПРИМОР`Я" - відмовити в повному обсязі.

2.Витрати по сплату судового збору у розмірі 1921,00 грн. покладаються на позивача.

Повний текст рішення складено 08 жовтня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко