Постанова

від 01.10.2019 по справі 826/1596/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/1596/17

адміністративне провадження №К/9901/11525/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

за участі:

секретаря - Грінкевич А.І.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Рошет А.І.

представника відповідача - Круглюк І . Д.

представника третьої особи - Цехмейстер Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 826/1596/18

за позовом ОСОБА_1

до Державної архівної служби України, Національного агентства України з питань запобігання корупції,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національне агентство України з питань державної служби

про визнання протиправним та скасування рішення і наказу, поновлення на роботі,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя Арсірій Р.О., судді Кузьменко В.А., Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної архівної служби України (далі - Відповідач-1), Національного агентства України з запобігання корупції (далі - Відповідач-2) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення (припис) НАЗК від 22.12.2016 року №175 про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону;

- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної архівної служби України від 27.12.2016 року №353-к про звільнення позивача;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Державної архівної служби України з 27.12.2016 року;

- відшкодувати витрати позивача на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Державної архівної служби України у розмірі 16280 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідачем-2 протиправно видано оскаржуваний припис від 22 грудня 2016 року № 175, оскільки у діях позивача був відсутній конфлікт інтересів.

Крім того позивач посилалась на те, що Відповідачем-1 безпідставно звільнено її із займаної посади без застосування інших методів усунення конфлікту інтересів, передбачених законодавством.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивоване тим, що Відповідачем-1 при винесенні оскаржуваного наказу застосовано єдиний можливий захід - звільнення позивача із займаної посади шляхом видання наказу від 27 грудня 2016 року №353-к.

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, як начальник фінансово-економічного управління, мала повноваження щодо участі в організації та проведенні перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності у бухгалтерських службах підпорядкованих установ, а також здійснення контролю, зокрема, за станом погашення та списання відповідно до законодавства дебіторської заборгованості Укрдержархіву та підпорядкованих бюджетних установ, виконанням головними бухгалтерами підпорядкованих Укрдержархіву установ, функцій з контролю.

6. Зважаючи на те, що у підпорядкованих Укрдержархіву бюджетних установах працювали родичі та близькі особи позивача, а остання мала повноваження щодо участі в організації та проведенні перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності у бухгалтерських службах у вказаних установах, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що висновки Відповідача-2 щодо наявності потенційного конфлікту інтересів у діях позивача є обґрунтованими, а оскаржуваний припис таким, що внесений у відповідності до положень законодавства.

7. Суди виходили з того, що Відповідачем-2 встановлено саме наявність потенційного конфлікту інтересів у діях позивача, а конфлікт інтересів є більш широким поняттям, що включає в себе, в тому числі, обмеження відносин прямого підпорядкування, проте ним не обмежується.

8. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що відсутність відносин прямого підпорядкування, а також відсутність заборони прямого підпорядкування близьких осіб, перелік яких передбачено абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про запобігання корупції № 1700, не спростовує можливості виникнення потенційного чи реального конфлікту інтересів при здійсненні ними службових обов`язків.

9. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій встановили, що Відповідачем-2 сформульовано висновок про наявність у позивача конфлікту інтересів у відповідності до вимог, визначених статті 1 Закону України Про запобігання корупції № 1700.

10. В частині оскарження Наказу Відповідача-1 про звільнення позивача судами встановлено, що відповідачем на підставі припису Відповідача-2 розглянуто та досліджено питання щодо застосування до позивача інших заходів врегулювання конфлікту інтересів, ніж звільнення з посади з урахуванням положень ст. 29 Закону України Про запобігання корупції .

11. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що до позивача не могли бути застосовані такі заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів як: 1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; 2) обмеження доступу особи до певної інформації; 3) перегляду обсягу службових повноважень особи, оскільки позивач на час внесення припису була керівником бухгалтерської служби Державної архівної служби України, делегування її повноважень іншим працівникам (зокрема функцій з контролю за дотриманням вимог законодавства) унеможливило б продовження належного виконання нею повноважень на посаді. При цьому потенційний конфлікт інтересів в даному випадку мав постійний характер.

12. Щодо застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень, судами попередніх інстанцій встановлено, що зовнішній контроль за діяльністю позивача був призначений керівником Укрдержархіву на підставі листа директора департаменту організації архівної роботи Укрдержархіву від 30.12.2014 року №352, проте став недостатнім заходом усунення конфлікту, оскільки за результатом проведеної Державною фінансовою інспекцією України ревізією було виявлено факти порушення позивачем та її родичем вимог законодавства при здійсненні своїх повноважень.

13. Зважаючи на відсутність згоди позивача на застосування заходу зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів у виді переведення особи на іншу посаду, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про обгрунтованість оскаржуваного наказу Відповідача-1 про звільнення позивача як засобу врегулювання конфлікту інтересів.

14. Крім того, суди дійшли до висновку про те, що для правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачами Закон України Про запобігання корупції є спеціальним законом, а Закон України Про державну службу - загальним. При цьому, оскільки Законом України Про державну службу не передбачено такої підстави для припинення державної служби як наявність конфлікту інтересів чи припис НАЗК, натомість саме ст. 29 Закону України Про запобігання корупції визначено, що зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом, зокрема звільнення особи, а тому Відповідач-1 при прийнятті оскаржуваного наказу правильно керувався саме приписами спеціального Закону України Про запобігання корупції , який має вищу юридичну силу ніж Закон України Про державну службу .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

15. 23 квітня 2019 року ОСОБА_1 ( касатор ) подала касаційну скаргу.

16. У касаційній скарзі касатор просить:

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року у справі № 826/1596/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю позивача та його представника.

17. 13 червня 2019 року відповідачем-2 - НАЗК було подано відзив на касаційну скаргу, в якій відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 у справі № 826/1596/17 - без змін.

У відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю представника Відповідача-2.

18. 14 червня 2019 року Відповідачем-1 подано заперечення на касаційну скаргу, в якій Відповідач-1 просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2018 року та Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року.

19. 13 червня 2019 року на поштову адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , Національного агентства України з питань державної служби в якій вони просять: касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю представника НАДС.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2019 року справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

21. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

22. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема позивачем наголошено, що суди першої і апеляційної інстанцій, посилаючись у своїх висновках про підтвердження наявності конфлікту інтересів у позивача на результати ревізії Державної фінансової інспекції України допустили недоведеність обставин, що мають значення для справи. При цьому судами першої і апеляційної інстанцій не досліджено питання про те, чому відповідачі не ініціювали притягнення позивача до адміністративної відповідальності у зв`язку із результатами перевірки Державної фінансової інспекції України.

Крім цього, оскаржуваний наказ про звільнення позивача був виданий із порушенням положень Закону України Про державну службу , яким визначено вичерпний перелік підстав для припинення державної служби, зокрема набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Також позивач зазначає, що жодних пропозицій стосовно переведення на іншу посаду вона не отримувала від Відповідача-1. Судами першої і апеляційної інстанцій проігноровано відсутність акту фіксації відмови ОСОБА_1 у особовій справі, яка є у матеріалах справи. Крім того, Відповідачем-1 не розглянуто та не досліджено питання щодо застосування до ОСОБА_1 інших заходів зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів, зокрема, переведення на іншу посаду державної служби, і не запропоновано переведення на вакантні посади.

23. У відзиві на касаційну скаргу Відповідачем-2 зазначається, що КУпАП не встановлює адміністративної відповідальності' за наявність у особи потенційного конфлікту інтересів, за який особу може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а тому законодавством не передбачено розгляд питань щодо наявності потенційного конфлікту інтересів у рамках провадження про адміністративне правопорушення.

Крім того, процедура внесення приписів Відповідачем-2 чітко регламентована Законом України Про запобігання корупції та Порядком оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженим рішенням Національного агентства від 09.06.2016 № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.07.2016 за № 1019/29149. Внесення припису є вимогою Національного агентства до керівника органу усунути виявлені порушення Закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Законом та Порядком не передбачено отримання пояснень від суб`єкта порушень під час внесення припису керівнику органу, як і не передбачено обов`язкового ознайомлення суб`єкта виявленого порушення, яке належить врегулювати.

24. У запереченнях на касаційну скаргу Відповідачем-2 зазначається, що позивачу 26.12.2016 року був наданий для ознайомлення припис НАЗК, однак позивач від ознайомлення із приписом відмовилась без зазначення причин та мотивів відмови, про що було складено відповідно Акт фіксації відмови від ознайомлення із приписом Національного агентства з питань запобігання корупції від 22 грудня 2016 року № 175.

Крім того, у позивача був потенційний конфлікт інтересів з огляду на норми чинного Положення про Управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Укрдержархіву, затвердженого наказом Укрдержархіву від 28.04.2016 № 55, згідно з якими позивач також має повноваження щодо контролю за структурними підрозділами підвідомчих установ Укрдержархіву.

Також з огляду на те, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 34 Закону України Про запобігання корупції переведення на іншу посаду у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів може здійснюватися лише за згодою особи, а такої згоди позивачем надано не було, Державною архівною службою України було обрано єдиний можливий та законодавчо визначений захід зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів як звільнення особи (п. 6 статті 29, частина друга статті 34 Закону) який застосовується у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

25. У відзиві на касаційну скаргу Національне агентство України з питань державної служби зазначає, що Державною архівною службою України при винесенні оскаржуваного наказу порушено вимоги статей 83, 84 Закону України Про державну службу , якими передбачено вичерпний перелік підстав для припинення державної служби, зокрема, набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 26.01.2012 по 27.04.2016 відповідно до наказу від 26.01.2012 №19-к Голови Державної архівної служби України позивач обіймала посаду начальника фінансово-економічного управління Укрдержархіву (а.с. 113 т. ІІ).

27. Наказом в.о. голови Державної архівної служби України від 28.04.2016 року №237-к позивача призначено на посаду начальника Управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Державної архівної служби України (а.с. 112 т. ІІ).

28. Відповідач-1 листом 29.08.2016 №20.2/2547 (а.с. 73-74 т. І) звернуся до відповідача-2 стосовно наявності/відсутності конфлікту інтересів у діях позивача у зв`язку з роботою її близьких осіб у підвідомчих установ Укрдержархіву.

29. У листі Відповідача-1 від 29.08.2016 №20.2/2547 зазначено, що протягом 2015 року до Національного агентства України з питань державної служби, Державної фінансової інспекції України та Міністерства юстиції України надходили звернення народного депутата України ОСОБА_6 щодо можливого порушення позивачем - начальником фінансово-економічного управління Державної архівної служби України вимог Закону України Про запобігання корупції , оскільки за безпосередньої участі позивача в органи Державної архівної служби України були влаштовані її родичі, а саме: сестра, дочка, дочка та племінник.

З метою перевірки фактів, наведених у зверненні народного депутата було проведено ревізію.

30. Відповідач-2 листом від 16.09.2016 №40-07/2069 звернувся до Відповідача-1 з проханням надати документи для проведення відповідної перевірки. Відповідачем-1 запитувані документи надано на адресу відповідача-2 листом від 20.09.2016 №05/2741.

31. Відповідачем-2 за результатами перевірки встановлено, що в установах, що належать до сфери управління Укрдержархіву, працюють близькі особи позивача: рідна сестра - ОСОБА_7 та доньки ОСОБА_8 та ОСОБА_9

32. Сестра позивача ОСОБА_7 обіймає посаду заступника директора Центрального Державного електронного архіву України, на яку призначена наказом директора Центрального державного електронного архіву України від 29.05.2015 №68-к (далі - ЦДЕА України). До призначення на цю посаду, з 26.09.2008 по 28.05.2015 відповідно до наказу заступника директора ЦДЕА України від 26.09.2008 №38-к, сестра позивачки займала посаду начальника фінансово-економічного відділу ЦДЕА України.

33. ОСОБА_8 (донька) обіймає посаду завідувача фінансово-економічного сектору Центрального державного архіву зарубіжної україніки, на яку призначена наказом в.о. директора Центрального державного архіву зарубіжної україніки від 01.09.2016 №94-к (далі - ЦЦАЗУ). З 29.09.2008 по 01.09.2016 відповідно до наказів директора ЦДАЗУ від 29.09.2008 №74-к та 31.08.2016 № 94-к, ОСОБА_8 займала посаду завідувача фінансово-економічного сектору ЦДАЗУ.

34. ОСОБА_9 (донька) працює на посаді провідного бухгалтера сектору бухгалтерського обліку та фінансової звітності Державного центру збереження документів Національного архівного фонду, на яку призначена наказом директора Державного центру збереження документів Національного архівного фонду від 18.04.2016 № 62-к/тр (далі - ДЦЗД НАФ). З 24.04.2007 по 17.04.2016 відповідно до наказу Директора ДЦЗД НАФ від 24.04.2007 №30-о займала посаду провідного бухгалтера ДЦЗД НАФ.

35. Відповідачем-2 за результатами проведеної перевірки видано рішення (припис) від 22.12.2016 №175 про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону Голові Державної архівної служби України з вимогою вжити заходів щодо врегулювання потенційного конфлікту інтересів в діяльності позивача - начальника Управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Укрдержархіву, обумовленого приватним інтересом, що полягає у сімейних стосунках із особами, які перебувають у відносинах організаційної та правової залежності від неї (а.с. 37-42 т. І).

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відмовилась від ознайомлення із приписом Відповідача-2 від 22.12.2016 року № 175, про що складено акт фіксації відмови від ознайомлення із приписом Національного агентства з питань запобігання корупції від 22.12.2016 о 11:16 год. (а.с. 111 т. ІІ).

37. На виконання припису Відповідача-2 Відповідачем-1 здійснено заходи щодо врегулювання потенційного конфлікту інтересів в діяльності позивача.

38. Згідно доповідної записки головного спеціаліста сектору кадрової роботи, державної служби та запобігання корупції Державної архівної служби України від 26.12.2016 (а.с. 131-132 т. ІІ), позивачу, згідно з пропозицією Голови Державної архівної служби від 26.12.2016 (а.с. 133 т. ІІ) було запропоновано відповідно до вимог статті 34 Закону України Про запобігання корупції переведення на вакантні посади: головний спеціаліст відділу планово-економічної діяльності, бюджетної звітності та матеріально-технічного забезпечення та головний спеціаліст відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення.

39. При цьому, позивач від ознайомлення із пропозиціями на зайняття вакантних посад, які відповідають її професійній підготовці та засвідчення їх власним підписом відмовилась, про що було складено акт фіксації відмови від ознайомлення із пропозиціями на зайняття вакантних посад від 26.12.2016 (а.с. 134 т. ІІ).

40. Головою Державної архівної служби України 27.12.2016 видано оскаржуваний наказ №353-к про звільнення позивача у зв`язку із наявністю конфлікту інтересів на підставі припису НАЗК від 22.12.2016 №175 (а.с. 135 т. ІІ).

41 . Крім того, судами встановлено, що позивач на підставі ч. 6 ст. 11 Закону України Про державну службу , звернулась зі скаргою до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби - НАДС про порушення прав державного службовця, встановлених Законом України Про державну службу .

42. На підставі наказу НАДС від 06.02.2017 №25 в період з 08.02.2017 по 24.02.2017 в Укрдержархіві проведено позапланову безвиїзну перевірку дотримання вимог Закону України Про державну службу та інших нормативно-правових актів з питань державної служби у зв`язку із зверненням позивача.

43. За результатом перевірки НАДС дійшла висновку про порушення Державною архівною службою України при виданні наказу від 27.12.2016 №353-к вимог статей 83 та 84 Закону України Про державну службу , якими передбачено вичерпний перелік підстав для припинення державної служби, зокрема, набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

44. Листом від 10.05.2017 №4240/20-17 НАДС на адресу Укрдержархіву направлено вимогу про скасування наказу Укрдержархіву від 27.12.2016 №353-к (а.с. 138 т. ІІ).

45. Відповідачем-1 на виконання вимоги НАДС видано наказ Укрдержархіву від 18.05.2017 № к/1-148 Про скасування наказу Укрдержархіву , яким був скасований наказ Укрдержархіву № 353-к (а.с. 139 т. ІІ).

46. Наказом Державної архівної служби України від 18.05.2017 №к/1-149 Про скасування наказу Укрдержархіву скасовано наказ Укрдержархіву від 18.05.2017 №к/1-148 (а.с. 146 т. ІІ).

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

47. Конституція України від 28 червня 1996 року

47.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

48. Кодекс адміністративного судочинства України.

48.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

49. Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

49.1. Стаття 32. Обмеження щодо призначення на посаду

1. Не допускається призначення на посаду державної служби особи, яка буде прямо підпорядкована близькій особі або якій будуть прямо підпорядковані близькі особи.

2. У разі виникнення обставин, що призводять до порушення вимог частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи зобов`язані повідомити про це керівника державної служби та вжити заходів до усунення таких обставин у 15-денний строк.

Якщо в зазначений строк такі обставини добровільно не усунуто, керівник державної служби повинен вжити у місячний строк заходів до їх усунення. Для цього керівник державної служби може перевести державного службовця за його згодою на іншу рівнозначну вакантну посаду державної служби в цьому державному органі або дати згоду на переведення до іншого державного органу. У такому разі переведення державного службовця здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу. У разі неможливості переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади.

3. У разі порушення вимоги, зазначеної в абзаці другому частини другої цієї статті, керівник державної служби несе відповідальність, встановлену законом.

4. Особи, які не повідомили керівника державної служби про обставини, зазначені у частині першій цієї статті, несуть відповідальність, встановлену законом.

5. На державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України "Про запобігання корупції".

49.2. Стаття 84. Припинення державної служби у разі втрати державним службовцем права на державну службу або його обмеження

1. Підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є:

1) припинення громадянства України або виїзд на постійне проживання за межі України;

2) набуття громадянства іншої держави;

3) набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення;

4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо державного службовця за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави;

5) наявність відносин прямої підпорядкованості близьких осіб у випадку, передбаченому статтею 32 цього Закону.

2. У випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.

50. Закон України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII.

50.1. Статті 1, 3. Близькі особи - особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких із суб`єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб`єкта;

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

пряме підпорядкування - відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням;

правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

50.2. Пункт 8 частини першої статті 12.

Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом.

50.3. Частина друга статті 12. У випадках виявлення порушення вимог цього Закону щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб або іншого порушення цього Закону Національне агентство вносить керівнику відповідного органу, підприємства, установи, організації припис щодо усунення порушень законодавства, проведення службового розслідування, притягнення винної особи до встановленої законом відповідальності.

Припис Національного агентства є обов`язковим для виконання. Про результати виконання припису Національного агентства посадова особа, якій його адресовано, інформує Національне агентство упродовж десяти робочих днів з дня одержання припису.

50.4. Частина 1 статті 27. Особи, зазначені у підпунктах "а", "в"-"з" пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв`язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

50.5. Стаття 28. Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз`яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов`язана звернутися за роз`ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

50.6. Стаття 29. Заходи зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів

1. Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;

2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень;

3) обмеження доступу особи до певної інформації;

4) перегляду обсягу службових повноважень особи;

5) переведення особи на іншу посаду;

6) звільнення особи.

2. Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади. Позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування.

50.7. Стаття 30. Усунення від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті

1. Усунення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, у випадках, якщо конфлікт інтересів не має постійного характеру та за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників відповідного органу, підприємства, установи, організації.

2. Усунення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, а також залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників відповідного органу, підприємства, установи, організації здійснюється за рішенням керівника органу або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа.

50.8. Стаття 31. Обмеження доступу до інформації

1. Обмеження доступу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи до певної інформації здійснюється за рішенням керівника органу або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа, у випадку, якщо конфлікт інтересів пов`язаний з таким доступом та має постійний характер, а також за можливості продовження належного виконання особою повноважень на посаді за умови такого обмеження і можливості доручення роботи з відповідною інформацією іншому працівнику органу, підприємства, установи, організації.

50.9. Стаття 32. Перегляд обсягу службових повноважень

1. Перегляд обсягу службових повноважень особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа, у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер, пов`язаний з конкретним повноваженням особи, а також за можливості продовження належного виконання нею службових завдань у разі такого перегляду і можливості наділення відповідними повноваженнями іншого працівника.

50.10. Стаття 33. Здійснення повноважень під зовнішнім контролем

1. Службові повноваження здійснюються особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняною до неї особи під зовнішнім контролем у разі, якщо усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, обмеження її доступу до інформації чи перегляд її повноважень є неможливим та відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення.

2. Зовнішній контроль здійснюється в таких формах: 1) перевірка працівником, визначеним керівником органу, підприємства, установи, організації, стану та результатів виконання особою завдання, вчинення нею дій, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються особою або відповідним колегіальним органом з питань, пов`язаних із предметом конфлікту інтересів; 2) виконання особою завдання, вчинення нею дій, розгляд справ, підготовка та прийняття нею рішень у присутності визначеного керівником органу працівника; 3) участь уповноваженої особи Національного агентства в роботі колегіального органу в статусі спостерігача без права голосу.

3. У рішенні про здійснення зовнішнього контролю визначаються форма контролю, уповноважений на проведення контролю працівник, а також обов`язки особи у зв`язку із застосуванням зовнішнього контролю за виконанням нею відповідного завдання, вчиненням нею дій чи прийняття рішень.

50.11. Стаття 34. Переведення, звільнення особи у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів

1. Переведення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи на іншу посаду у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів здійснюється за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації у разі, якщо конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований шляхом усунення такої особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті, обмеження її доступу до інформації, перегляду її повноважень та функцій, позбавлення приватного інтересу та за наявності вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям особи.

Переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи.

2. Звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

51. Кодекс України про адміністративні правопорушення.

51.1. Стаття 172 -7 . Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів

Неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дії, передбачені частиною першою або другою, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком на один рік.

Примітка. 1. Суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про запобігання корупції". 2. У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

52. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

53. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

54. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

55. Як вбачається з касаційної скарги позивач оскаржує рішення (припис) Відповідача-2 від 22.12.2016 року №175 про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону, яким встановлено наявність у позивача потенційного конфлікту інтересів та наказ Голови Державної архівної служби України від 27.12.2016 року №353-к про звільнення позивача у зв`язку з наявністю конфлікту інтересів.

56. В частині обґрунтованості спірного припису Відповідача-2 від 22.12.2016 року № 175 про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.

57. Так, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 12 Закону України Про запобігання корупції Відповідач-2 з метою виконання покладених на нього повноважень має право вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом.

58. Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується позивачем у справі, Відповідач-1 листом 29.08.2016 №20.2/2547 (а.с. 73-74 т. І) звернувся до Відповідача-2 стосовно наявності/відсутності конфлікту інтересів у діях позивача у зв`язку з роботою її близьких осіб у підвідомчих установ Укрдержархіву. Відповідачем-2 проведено відповідну перевірку та за її результатами встановлено, що в установах, що належать до сфери управління Укрдержархіву, працюють близькі особи позивача: рідна сестра - ОСОБА_7 та доньки ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Відповідачем-2 видано рішення (припис) від 22.12.2016 №175 про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону Голові Державної архівної служби України з вимогою вжити заходів щодо врегулювання потенційного конфлікту інтересів в діяльності позивача - начальника Управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Укрдержархіву, обумовленого приватним інтересом, що полягає у сімейних стосунках із особами, які перебувають у відносинах організаційної та правової залежності від неї (а.с. 37-42 Т. І).

59 . Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуваний припис Відповідача-2 видано у відповідності до положень Закону України Про запобігання корупції з вимогою врегулювати потенційний конфлікт інтересів позивача згідно ст. 29 Закону України Про запобігання корупції , що відповідає повноваженням вказаного органу, визначених у законі України Про запобігання корупції .

60. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності винесеного припису Відповідача-2, оскільки за правилами ст. 29 Закону України Про запобігання корупції за наявності потенційного конфлікту інтересів його зовнішнє врегулювання здійснюється шляхом: 1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; 2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; 3) обмеження доступу особи до певної інформації; 4) перегляду обсягу службових повноважень особи; 5) переведення особи на іншу посаду; 6) звільнення особи.

Обрання способу врегулювання конфлікту інтересів здійснюється керівником установи, якому адресовано припис Відповідача-2 з урахуванням вимог законодавства.

61. Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що оскаржуваний припис Відповідача-2, в якому констатовано наявність у позивача конфлікту інтересів, видано за відсутності факту притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів є необґрунтованим, оскільки судами встановлено, що Відповідачем-2 в оскаржуваному приписі зазначено про наявність потенційного конфлікту інтересів у позивача у зв`язку з тим, що в установах, що належать до сфери управління Укрдержархіву, працюють близькі особи позивача: рідна сестра - ОСОБА_7 та доньки ОСОБА_8 та ОСОБА_9

62. Крім того, на підставі норм чинного Положення про Управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення Укрдержархіву, затвердженого наказом Укрдержархіву від 28.04.2016 № 55 встановлено, що у позивача наявні повноваження щодо контролю за структурними підрозділами підвідомчих установ Укрдержархіву, в яких працюють близькі особи позивача.

63. Оскільки у ст. 172 -7 КУпАП, яка встановлює адміністративну відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів не встановлено відповідальності за наявність в особи потенційного конфлікту інтересів, відсутність провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 172 -7 КУпАП не перешкоджає виданню припису Відповідачем-2.

64. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що Відповідачем-2 винесено оскаржуваний позивачем припис № 175 від 22 грудня 2016 року на підставі та в межах повноважень, визначених Законом України Про запобігання корупції .

65. Колегія суддів Верховного Суду також критично ставиться до посилань позивача на встановлення відсутності конфлікту інтересів в ОСОБА_1 за наслідками позапланової перевірки НАДС в 2015 році.

66. На переконання колегії суддів Верховного Суду судами першої та апеляційної інстанції було правильно встановлено, НАДС у період з 07.07.2015 по 14.04.2015 провело позапланову перевірку Укрдержархіву стосовно дотримання Закону України Про державну службу , а також порядку нарахування та виплати заробітної плати працівникам Укрдержархіву. За результатами перевірки встановлено, що родичі позивача: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 під визначення прямого підпорядкування не підпадають (обіймають посади у бухгалтерських службах установ, що належать до сфери управління Укрдержархіву). Ознак порушення законодавства не встановлено.

67. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у 2015 році НАДС перевіряло дотримання позивачем Закону України Про державну службу та наявність між позивачем та близькими особами відносин прямого підпорядкування, але не здійснювало перевірку дотримання вимог Закону України Про запобігання корупції , зокрема щодо відсутності/наявності конфлікту інтересів у діях позивача, за відсутності відповідних повноважень.

68. Крім того зазначені обставини також підтверджені в судовому засіданні представником НАДС.

69. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу в частині визнання протиправним та скасування рішення (припису) НАЗК від 22.12.2016 року №175 про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших порушень закону без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року в цій частині - без змін.

70. Щодо доводів касаційної скарги в частині визнання протиправним та скасування наказу Голови Державної архівної служби України від 27.12.2016 року №353-к про звільнення позивача колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

71. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами розгляду припису Відповідача-2 від 22 грудня 2016 року № 175 Відповідачем-1 видано оскаржуваний наказ Голови Державної архівної служби України від 27.12.2016 року №353-к про звільнення позивача.

72. Надаючи оцінку зазначеному наказу Голови Державної архівної служби України Верховний Суд виходить з наступного.

73. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідачем-1 отримано обов`язковий до виконання припис Відповідача-2 від 22 грудня 2016 року № 175 щодо врегулювання потенційного конфлікту інтересів позивача згідно порядку, визначеного Законом України Про запобігання корупції .

74. Відповідачем-1 під час виконання вказаного припису встановлено необхідність врегулювання потенційного конфлікту інтересів в порядку та спосіб, визначений у ст. 29 Закону України Про запобігання корупції , що передбачає застосування одного із таких заходів: 1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; 2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; 3) обмеження доступу особи до певної інформації; 4) перегляду обсягу службових повноважень особи; 5) переведення особи на іншу посаду; 6) звільнення особи.

75. Як встановлено судами попередніх інстанцій до позивача не могли бути застосовані такі заходи зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів як: 1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; 2) обмеження доступу особи до певної інформації; 3) перегляду обсягу службових повноважень особи, оскільки позивач на час внесення припису була керівником бухгалтерської служби Державної архівної служби України, делегування її повноважень іншим працівникам (зокрема функцій з контролю за дотриманням вимог законодавства) унеможливило б продовження належного виконання нею повноважень на посаді.

76. З огляду на те, що наявний потенційний конфлікт інтересів в позивача мав постійний характер, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для застосування вказаних заходів до позивача.

77. Також Верховний Суд приходить до переконання, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що для правовідносин, які склалися між позивачем та Відповідачем-1 Закон України Про запобігання корупції є спеціальним законом, а Закон України Про державну службу - загальним. Оскільки Законом України Про державну службу не передбачено такої підстави для припинення державної служби як наявність конфлікту інтересів чи припис НАЗК, натомість саме ст. 29 Закону України Про запобігання корупції визначено, що зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом, зокрема звільнення особи, Відповідач-1 при прийнятті оскаржуваного наказу правильно керувалася саме приписами спеціального Закону України Про запобігання корупції , який має вищу юридичну силу ніж Закон України Про державну службу .

78. З цих же підстав Верховний Суд вважає правильними і висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності доводів позивача про неможливість її звільнення без погодження із Міністром юстиції України.

79. Щодо встановлення підстав для застосування або ж неможливості застосування такого заходу врегулювання потенційного конфлікту інтересів як застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень колегія суддів Верховного Суду зазначає, що з матеріалів справи вбачається що позивачем 29.12.2014 року подано Відповідачу службову записку згідно якої в установах, які належать до сфери управління Укрдержархіву працюють її родичі. Таким чином позивач повідомила про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів відповідно до ст. 28 Закону України Про запобігання корупції . Позивач зазначила, що факт роботи її родичів у підконтрольних установах не суперечить Закону України Про запобігання корупції .

80. За результатами вказаного повідомлення Директор департаменту організації архівної роботи Укрдержархіву листом від 30.12.2014 року №352, адресованим керівнику Укрдержархіву, з метою вжиття заходів щодо уникнення конфлікту інтересів запропонував щопівроку подавати аналітичну довідку про зміст рішень чи наказів, що стосувалися діяльності фінансово-економічного управління та безпосередньо особи начальника даного управління - позивача. Згідно резолюції на даному листі, були визначені особи, на яких покладалось здійснення постійного моніторингу та контролю наведеного у листі питання.

81. Разом з цим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у 2016 році саме Відповідач-1 звернувся до уповноваженого органу - Відповідача-2 з листом 29.08.2016 №20.2/2547 (а.с. 73-74 т. І) стосовно наявності/відсутності конфлікту інтересів у діях позивача у зв`язку з роботою її близьких осіб у підвідомчих установ Укрдержархіву.

82 . Верховний Суд звертає увагу, що судами першої та апеляційної інстанцій при дослідженні питання щодо можливості застосування такого заходу врегулювання конфлікту інтересів як застосування зовнішнього контролю зазначено, що він виявився неефективним з посиланням на порушення позивачем та її родичем вимог бюджетного законодавства за результатами проведеної ревізії Державною фінансовою інспекцією України, що підтверджено відповідним актом ревізії.

83. Водночас судами як першої, так і апеляційної інстанцій не надано оцінку щодо факту здійснення чи не здійснення постійного моніторингу та контролю питань, наведених у листі Директора департаменту організації архівної роботи Укрдержархіву від 30.12.2014 року №352.

84. Судами не досліджено та не надано правову оцінку того, чи було усунуто конфлікт інтересів при застосуванні зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень в порядку, визначеному Законом України Про запобігання корупції та врегулювання потенційного конфлікту інтересів позивача за період з 30 грудня 2014 року як дати здійснення моніторингу діяльності позивача до прийняття оскаржуваного наказу Відповідачем-1.

85. Таким чином, судами попередніх інстанцій не з`ясовано яким чином відповідачем аналізувалась можливість застосування такого заходу врегулювання конфлікту інтересів як застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень на підставі ст. 29 Закону України "Про запобігання корупції".

86. Суди першої та апеляційної інстанцій також виходили з того, що головою Державної архівної служби України на виконання вказаного припису Відповідача-2 було здійснено заходи щодо врегулювання потенційного конфлікту інтересів позивача шляхом переведення особи на іншу посаду. Зокрема, головою Державної архівної служби України було складено та надано позивачу пропозицію щодо зайняття посади головного спеціаліста відділу планово-економічної діяльності, бюджетної звітності та матеріального-технічного забезпечення або посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення. При цьому позивач відмовилась від ознайомлення з пропозицією голови Державної архівної служби України щодо зайняття посади головного спеціаліста відділу планово-економічної діяльності, бюджетної звітності та матеріального-технічного забезпечення або посади головного спеціаліста відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності управління фінансово-економічного та матеріально-технічного забезпечення та відмовилась від проставлення підпису, про що посадовими особами Державної архівної служби України складено акт фіксації відмови від ознайомлення із пропозиціями на зайняття вакантних посад (а.с. 134 т. ІІ).

87. Оцінюючи наведені фактичні обставини колегія суддів Верховного Суду зазначає, що позивачем наголошується на тому, що жодних пропозицій стосовно переведення на іншу посаду вона не отримувала від Відповідача-1, а судами першої і апеляційної інстанцій не надано оцінку відсутності акту фіксації відмови ОСОБА_1 у особовій справі.

88. Разом з тим, в матеріалах справи (а.с. 165-167, Том 3) наявний лист Державної архівної служби від 10 лютого 2017 року № 05/468 (арк. справи 165-167 том 3), адресованого НАДС у зв`язку з проведенням позапланової безвиїзної перевірки скарги ОСОБА_1 , в якому зазначено, що пропозицій стосовно призначення або переведення на іншу посаду ОСОБА_1 не надходило як такій, що не відповідає кваліфікаційним вимогам вакантних посад.

89. Враховуючи наведене та зважаючи на існуючі в матеріалах справи суперечності щодо факту застосування відповідачем до позивача заходу врегулювання потенційного конфлікту інтересів в порядку та спосіб, визначений у ст. 29 Закону України Про запобігання корупції у виді переведення особи на іншу посаду, колегія суддів Верховного Суду вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано правову оцінку обставинам чи дійсно пропонувались інші посади позивачу (акт фіксації відмови від ознайомлення із пропозиціями на зайняття вакантних посад (а.с. 134 т. ІІ) чи пропозицій стосовно призначення або переведення на іншу посаду ОСОБА_1 не надходило як такій, що не відповідає кваліфікаційним вимогам вакантних посад (лист Державної архівної служби України від 10 лютого 2017 року № 05/468).

90. З огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не повністю досліджено фактичні обставини справи щодо процедури прийняття оскаржуваного Наказу Відповідача-1 та не надано їм правову оцінку, колегія суддів Верховного Суду зважаючи на вимоги ст. 341 КАС України щодо перегляду судових рішень виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевірки правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права лише на підставі встановлених фактичних обставин справи , а також відсутність процесуальних прав встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, доходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Голови Державної архівної служби України від 27.12.2016 року №353-к про звільнення позивача та поновлення на роботі з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції.

91. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

92. З огляду на викладене, враховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права при ухваленні судових рішень, які не можуть бути виправлені в суді касаційної інстанції, Верховний Суд вважає, що Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказу Голови Державної архівної служби України № 353-к від 27 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлення ОСОБА_1 на роботі слід скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого усунути порушення норм процесуального права, про які йдеться в мотивувальній частині цієї постанови.

93. Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування наказу Голови Державної архівної служби України № 353-к від 27 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлення ОСОБА_1 на роботі - скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. В іншій частині Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2019 року - залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Постанова буде складена в повному обсязі 07 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач Жук А.В.

судді Мартинюк Н.М.

Мельник-Томенко Ж.М.