Постанова

від 08.10.2019 по справі 826/14428/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14428/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Маруліна Л.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Беспалова О.О., Степанюка А.Г.,

при секретарі Горяіновій Н.В.

за участю представника

ПАТ Укрсоцбанк Шкурко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альміра на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альміра до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Гадячсир , Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Альміра звернулося до суду із адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - Департамент ДВС) в якому просило

- визнати нечинною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - державний виконавець) про відкриття виконавчого провадження ВП № 54937258 від 18.10.2017 року;

- зобов`язати державного виконавця скасувати постанову про арешт коштів боржника від 18.10.2017 року, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 54937258;

- зобов`язати державного виконавця скасувати постанову про арешт майна боржника від 18.10.2017 року, винесену в рамках виконавчого провадження ВП № 54937258;

- зобов`язати державного виконавця повернути кошти у розмірі 619,17 грн., списані в рамках виконавчого провадження ВП № 54937258.

26.07.2018 року позивачем подано заяву про зміну (доповнення) предмету позову, а саме:

- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. С. скасувати постанову від 17.07.2018 р. про арешт коштів боржника, винесену в рамках виконавчого провадження № 56311245;

- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. скасувати постанову від 17.07.2018 р. про арешт майна боржника, винесену в рамках виконавчого провадження № 56311245;

- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. скасувати постанову від 17.07.2018 р. про розшук майна боржника, винесену в рамках виконавчого провадження № 56311245.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника третьої особи, який прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осі, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ Альміра є одним із засновників (учасників) ТОВ Гадячсир .

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 року в справі №917/1400/16, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року, позов ПАТ Укрсоцбанк задоволено повністю; стягнуто з ТОВ Гадячсир на користь ПАТ Укрсоцбанк 15 917 447 доларів США 81 цент заборгованості по кредиту та 206 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017, які набрали законної сили 25.09.2017 року, Господарським судом Полтавської області видано наказ від 03.10.2017 року № 917/1400/16 про стягнення з ТОВ Гадячсир на користь ПАТ Укрсоцбанк 15 917 447 доларів США 81 цент США заборгованості по кредиту та 206 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. (далі по тексту - державний виконавець) від 18.10.2017 року відкрито виконавче провадження №54937258 з примусового виконання наказу, виданого 03.10.2017 року Господарським судом Полтавської області про стягнення з ТОВ Гадячсир на користь ПАТ Укрсоцбанк 15 917 447 доларів США 81 цент заборгованості по кредиту та 206 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Цією ж постановою боржника зобов`язано протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про доходи та майно та попередження про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постановою державного виконавця 18.10.2017 року накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 17 509 192,59 доларів США та 227 370,00 грн., згідно із статтею 27 Закону України Про виконавче провадження .

Крім того, 18.10.2017 року постановою державного виконавця накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках, відкритих у банках (перелік вказано у постанові).

У зв`язку з тим, що рішення суду боржником не виконано, після виявлення майна боржника, 08.11.2017 року постановою державного виконавця оголошено у розшук всі транспорті засоби боржника та 09.11.2017 року, постановою державного виконавця накладено арешт на нерухоме майно, що належить боржнику.

ТОВ Гадячсир звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 року у справі № 917/1400/16.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.11.2017 року задоволено клопотання ТОВ Гадячсир та зупинено виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 року у справі №917/1400/16 до закінчення його перегляду в касаційному порядку, про що ТОВ Гадячсир проінформовано державного виконавця повідомленням від 13.11.2017 року №176.

Постановою державного виконавця від 22.11.2017 року зупинено вчинення виконавчих дій у ВП №54937258.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.03.2018 року у справі №917/1400/16 виправлено помилку у виконавчому документі, а саме, у наказі від 03.10.2017 року - виправлено код ЄДРПОУ ТОВ Гадячсир - боржника у ВП №54937258.

Постановою державного виконавця від 23.04.2018 року поновлено вчинення виконавчих дій у ВП №54937258.

Постановою державного виконавця від 23.04.2018 року у ВП №54937258 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі письмової заяви ПАТ Укрсоцбанк .

Постановою державного виконавця Башілова В.О. від 03.05.2018 року відкрито виконавче провадження № 56311245 з примусового виконання наказу, виданого 03.10.2017 року Господарським судом Полтавської області про стягнення з ТОВ Гадячсир на користь ПАТ Укрсоцбанк 15 917 447 доларів США 81 цент заборгованості по кредиту та 206 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Цією ж постановою боржника зобов`язано протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження подати декларацію про доходи та майно та попередження про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Постановами державного виконавця Нещадима І.С. від 17.07.2018 року накладено арешт на кошти боржника, арешт на все майно боржника та оголошено у розшук всі транспортні засоби боржника.

Вважаючи винесені постанови, у межах виконавчих проваджень №54937258 та №56311245 протиправними та такими, що порушують права та інтереси позивача, як засновника та учасника ТОВ Гадячсир , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що посадові особи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час винесення оскаржуваних постанов діяли в межах наданих їм повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до статті 24 Закону №1404 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Згідно з пунктом 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5 (із змінами і доповненнями), (далі також - Інструкція) органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 Інструкції відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: сума зобов`язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до виконавчого документу - наказу, виданого 03.10.2017 року Господарським судом Полтавської області про стягнення з ТОВ Гадячсир на користь ПАТ Укрсоцбанк , сума стягнення складає 15 917 447 доларів США 81 цент заборгованості по кредиту та 206 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Зазначене свідчить про те, що вищевказаний виконавчий документ за підвідомчістю підлягає виконанню саме Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до норм чинного законодавства.

Таким чином, доводи ТОВ Альміра , які викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі, про вчинення державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчих дій із порушенням територіальної підвідомчості при винесенні постанови від 18.10.2017 року відкритті виконавчого провадження ВП №54937258, є необґрунтованими та безпідставними, а тому не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

Тобто, під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження №54937258 державним виконавцем не порушено правила територіальної підвідомчості.

Щодо твердження апелянта про прийняття державним виконавцем виконавчого документу до виконання, який, на думку останнього виконанню не підлягає, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, абз. 1, 2 частини першої статті 4 Закону №1404 встановлено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Дослідивши копію наказу, виданого 03.10.2017 року Господарським судом Полтавської області судом апеляційної інстанції встановлено, що останній повністю відповідає вищезазначеним вимогам Закону № 3425, та вимогам до виконавчого документа, встановлених Законом №1404.

Пунктом 6 частини 4 статті 4 Закону №1404 передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Тобто, зазначений перелік є вичерпним і не підлягає широкому тлаумаченню, або альтернативній поведінці виконавця.

Разом з тим, правовими положеннями Закону №1404, на виконавця не покладено обов`язок здійснювати перевірку зазначених у виконавчому документі відомостей до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки підставою для відкриття виконавчого провадження є наявність усіх відомостей, передбачених у статті 4 Закону №1404, та з огляду на те, що виконавчим документом є виконавчий напис, - у статті 89 Закону №3425.

Таким чином, твердження апелянта, що наказ, виданий 03.10.2017 року Господарським судом Полтавської області не підлягає виконанню на тій підставі, що у наказі зазначений код ЄДРПОУ боржника не відповідає дійсному, є помилковим.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.03.2018 року у справі №917/1400/16 виправлено помилку у виконавчому документі, а саме, у наказі від 03.10.2017 року виправлено код ЄДРПОУ ТОВ Гадячсир - боржника у ВП №54937258.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що доводи апелянта, на які останній звертає увагу суду, як на підставу для скасування оскаржуваних рішень, носять надзвичайний формалізм, проте вказане не підтверджує порушення державним виконавцем регламентованих законом правових норм під час відкриття виконавчого провадження № 54937258.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.10.2017 року державним виконавцем винесено в межах правового поля та відповідно до вимог Закону №1404.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.10.2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 54937258 є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання державного виконавця скасувати постанову про арешт коштів боржника від 18.10.2017 року, постанову про арешт майна боржника від 18.10.2017 року та постанову від 08.11.2017 року про розшук майна боржника, винесених у межах виконавчого провадження ВП № 54937258, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою статті 18 Закону №1404 на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 10 Закону № 1404 заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, пунктів 1- 3, 6-8, 15, 21, 22 частини третьої, частин четвертої, п`ятої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Частиною першою статті 48 Закону №1404 передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що в межах виконавчого провадження № 54937258, державним виконавцем правомірно застосовано заходи примусового виконання рішення, в порядку статті 10 Закону №1404, шляхом накладення арешту на майно та на кошти боржника

Щодо постанови державного виконавця від 08.11.2017 року про розшук майна боржника, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої, абзацу першого частини третьої статті 36 Закону №1404 розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

З матеріалів ВП № 54937258 встановлено, що листом від 30.10.2017 року №31/16-9-3747 Регіональним сервісним центром МВС в Полтавській області повідомлено державного виконавця, що за боржником зареєстровано транспортні засоби.

З огляду на викладене, державним виконавцем правомірно винесено постанову від 08.11.2017 року про розшук майна боржника та у межах повноважень, встановлених Законом №1404.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги про зобов`язання державного виконавця скасувати постанову про арешт коштів боржника від 18.10.2017 року, постанову про арешт майна боржника від 18.10.2017 року, та постанову від 08.11.2017 року про розшук майна боржника, винесені у межах виконавчого провадження ВП № 54937258, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання державного виконавця повернути кошти у розмірі 619,17 грн., списані в рамках виконавчого провадження ВП № 54937258, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 45 Закону №1404 розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

З матеріалів справи судом вбачається, що під час здійснення примусового виконання виконавчого документу, а саме винесення постанов від 18.10.2017 року про арешт майна та арешт коштів боржника, на рахунок з обліку депозитних сум надійшли грошові кошти на загальну суму 619,17 грн., з яких, на підставі розпорядження №54937258/10 державного виконавця та згідно із статтею 45 Закону №1404, кошти в сумі 358,59 грн. перераховано на користь стягувача, а залишок коштів перераховано в рахунок сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Враховуючи, що судом встановлено правомірність винесених відповідачем постанов від 18.10.2017 року про арешт майна боржника та арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №54937258, позовна вимога щодо зобов`язання державного виконавця повернути кошти у розмірі 619,17 грн., в рамках виконавчого провадження ВП № 54937258, є безпідставною, а тому, задоволенню не підлягає.

Щодо постанов, винесених державним виконавцем у межах виконавчого провадження №54937258 всупереч ухвалі суду від 10.11.2017 року про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частин третьої - п`ятої статті 37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

У разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

На переконання позивача, державним виконавцем протиправно, в супереч ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2017 року про забезпечення позову, винесено постанови від 23.04.2018 року в межах виконавчого провадження ВП №54937258 про поновлення вчинення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору та про повернення виконавчого документу стягувачу. Ці дії, на думку позивача, призвели до порушення суб`єктом владних повноважень прав та законних інтересів позивача шляхом відкриття старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башиловим В.О. 03.05.2018 року виконавчого провадження №56311245 на підставі заяви стягувача про примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 року по справі №917/1400/16 та винесення в межах виконавчого провадження №56311245 постанов від 17.07.2018 року про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника та про розшук майна боржника.

Між тим, вказані твердження апелянта є помилковими, з огляду на наступне.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2017 року заборонено державним виконавцям Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчиняти будь-які виконавчі дії щодо боржника - ТОВ Гадячсир (код ЄДРПОУ 33460268) за виконавчим провадженням ВП № 54937258, у тому числі, але не виключно, приймати постанови про арешт коштів, майна боржника та направляти їх будь-яким банківським установам, третім особам чи виконувати їх в інший спосіб, направляти вимоги до будь-яких банківських установ про списання коштів боржника, стягувати грошові кошти, звертати стягнення на майно боржника, а також вчиняти будь-які інші дії, направлені на примусове виконання наказу Господарського суду Полтавської області № 917/1400/16 від 03.10.2017 року щодо примусового виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 року у справі № 917/1400/16.

Тобто, вищезазначеною ухвалою суду про забезпечення позову від 10.11.2017 року державному виконавцю заборонено вчиняти дії саме з примусового виконання рішення у межах виконавчого провадження № 54937258.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що винесення державним виконавцем 23.04.2018 року постанова про поновлення виконавчих дій, з метою винесення постанов про повернення виконавчого листа стягувачу за його заявою та про стягнення виконавчого збору не є виконавчими діями саме з примусового виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 року у справі № 917/1400/16, що спростовує твердження позивача про порушення відповідачем ухвали суду від 10.11.2017 року про забезпечення позову.

Щодо вчинених виконавчих дій відповідачем у межах виконавчого провадження № 56311245, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження №56311245 відкрито постановою державного виконавця від 03.05.2018 року на підставі заяви третьої особи - стягувача від 23.04.2018 року про примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 року по справі №917/1400/16.

Отже, з огляду на те, що постановою державного виконавця від 23.04.2018 року виконавчий документ - рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 року по справі № 917/1400/16, повернуто стягувачу за його заявою, з аналізу норм частини п`ятої статті 37 Закону №1404 слід дійти висновку, що стягувача не позбавлено права звернутися із тим самим виконавчим документом повторно у межах , встановлених Законом, яким і скористалася третя особа.

Враховуючи, що держаним виконавцем відкрито виконавче провадження №56311245, ним здійснювалося вчинення виконавчих дій, передбачених статтями 1, 5, 18, 24, 45, 48, 56 Закону №1404, а саме, з метою вжиття передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 року у справі № 917/1400/16, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії.

Так, 17.07.2018 року державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника та про розшук майна боржника, правомірність винесення яких підтверджується копіями матеріалів виконавчого провадження №56311245, які містяться у матеріалах справи.

З огляду на встановлені обставини, позовні вимоги в частині зобов`язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. С. скасувати постанову від 17.07.2018 р. про арешт коштів боржника, винесену в рамках виконавчого провадження № 56311245; зобов`язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. скасувати постанову від 17.07.2018 р. про арешт майна боржника, винесену в рамках виконавчого провадження № 56311245; зобов`язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І.С. скасувати постанову від 17.07.2018 року про розшук майна боржника, винесену в рамках виконавчого провадження № 56311245, не підлягають задоволенню.

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що позивачем не доведена протиправність та необґрунтованість оскаржуваних постанов у виконавчих провадженнях № 54937258 та № 56311245, з урахуванням вимог чинного законодавства України, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи прийняття оскаржуваних постанов у межах виконавчих проваджень № 54937258 та № 56311245, відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альміра - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.О. Беспалов

А.Г. Степанюк