Постанова

від 04.10.2019 по справі 188/888/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5425/19 Справа № 188/888/18 Суддя у 1-й інстанції - Полубан М. П. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

Категорія 23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2019 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвої Л.О., Деркач Н.М.

за участю секретаря - Самарської С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротест- ЄГМ" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Петропавлівська районна державна адміністрація про визнання договору недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів та зазначає, що 22.08.2017 р. між ТОВ "Агротест -ЄГМ" та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди землі загальною площею 3.060 га , в т.ч. ріллі 3.060 га , кадастровичй номер 122388848800-01-01169, яка знаходиться на території Самарської сільської ради. Договір укладено на 10 років ( п.3.1. Договору ). Відповідно до умов цього Договору земельна ділянка передається Товариству у платне користування, за що Товариство зобов"язалося сплачувати гр. ОСОБА_1 орендну плату у розмірі, вказаному у п. 4 цього Договору. Зі свого боку Товариство виконало умови договору та сплатило ОСОБА_1 орендну плату у розмірі 10 000 грн., про що свідчить написана власпоручно ОСОБА_1 росписка від 22.08.2017 р. Крім того, в день підписання вищевказаного Договору оренди землі, отримання ОСОБА_1 від Товариства орендної плати - між ними також було підписано Акт прийому-передачі вищевказаної земельної ділянки, що підтверджує факт передачі цієї земельної ділянки у користування Товариства. Жодних претензій до Товариства ОСОБА_1 щодо виконання умов договору не пред"являла. Однак, при намірі Товариства обробити вищевказану земельну ділянку, цього зробити не змогло, оскільки земельна ділянка була кимось зайнята. Більш того, при намірі Товариства зареєструвати укладений з ОСОБА_1 договір землі від 22.08.2017 р. третьою особою було відмовлено у проведені реєстраційних дій. Дізнатись більше інформації з цього приводу у Товариства не вийшло, а тому Товариство звернулося з запитом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відомостей про право власності, постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером НОМЕР_1 . 07.05.2018 р. Товариством було отримано Інформаційну довідку № 1221380, в якому зазначено, що власником вищевказаної земельної ділянки є ОСОБА_1 , а орендарем вищевказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 ), Державну реєстрацію речового права було проведено 30.08.2017 р. Петропавлівською РДА Дніпропетровської області. Строк дії речового права 10 років.

Тобто, з вищевказаного витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається укладення Договору оренди між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку загальною площею 3.060 га, в т.ч. ріллі 3.060 га, кадастровий номер 1223884800-01-0169, яка знаходиться на території Самарської сільської ради, строком на 10 років реєстрація якого була проведена 30.08.2017 р.

Між тим позивач вважав, що договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недійсний.

Укладення договору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не приводить до настання реальних наслідків. Земельна ділянка знаходиться у користуванні та володінні Товариства та не може бути передана комусь без витребування цієї земельної ділянки він Товариства.

Таким чином, позивач посилаючись на ст. ст. 203, 215 ЦК України просив визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки від 20.08.2017 р. загальною площею 3.060 га , в тому числі ріллі 3.060 га, кадастровий номер 12238884800:01:001:0169, яка знаходиться на території Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, зареєстрований державним реєстратором Петропавлівської РДА Дніпропетровської області Іващуком С.А. 30.08.2017 р. (а.с.2-4).

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2019 року позовні вимоги задоволені.

Визнано недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки від 20.08.2017 р. загальною площею 3.060 га, в тому числі ріллі 3.060 га, кадастровий номер 12238884800:01:001:0169, яка знаходиться на території Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, зареєстрований державним реєстратором Петропавлівської РДА Дніпропетровської області Іващуком С.А. 30.08.2017 р.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с.136-140).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім зазначеного, апелянт ставить питання про стягнення з ТОВ "Агротест-ЄГМ" на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу та інші судові витрати (а.с.142-147,177-182).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ № 136118 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розміром 3.060га, яка розташована на території Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. Кадастровий номер 1223884800-01-001-0169.

22.08.2017 р. між орендодавцем ОСОБА_1 та ТОВ " Агротест-ЄГМ " дійсно було укладено договір оренди землі. В даному договорі сторони обумовили та дійшли згоди щодо всіх істотних його умов. Предметом даного договору є земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 , площею 3.060 га.

Згідно пункту 17 сторонами договору є Орендодавець ОСОБА_1 та ТОВ "Агротест", які підписали даний договір. Також даний договір засвідчено печаткою ТОВ "Агротест".

В Акті прийому-передачі земельної ділянки № 169 від 22.08.2017 р., підписаного сторонами, зазначається, що орендодавець ОСОБА_1 , власник земельної ділянки на підставі Державного Акту на право власності на землю, передає, а орендар ТОВ " Агротест -ЄГМ " в особі заступника директора Ляхімець І .В. , приймає в оренду земельну ділянку в розмірі 3.060 га.

Письмовою розпискою від 22.08.2017 р. підтверджується той факт, що ОСОБА_1 отримала грошові кошти в розмірі 10 000 ( десять тисяч ) грн. від ТОВ " Агротест-ЕГМ " при укладенні договору оренди землі, земельної ділянки № 169 , яка належить їй.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , укладаючи повторно договір оренди зі ОСОБА_2 , діяла недобросовісно, всупереч нормам цивільного законодавства та всупереч моральним засадам суспільства, а тому укладений з ним договір є недійсним.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.6, 202, 203 ЦК України правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є дійсним, якщо:

- його зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка його вчиняє, має необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасників є вільним і відповідає їх внутрішній волі;

- він вчинений у формі, встановленій законом й спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ч.1 ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, якою передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недотримання хоча б однієї із зазначених умов дійсності правочину може тягнути його нікчемність, із застосуванням відповідних правових наслідків, або слугувати підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку відповідно до положень ст.215 ЦК України.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст.210 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2017 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладеного договір оренди землі, об`єктом якого є земельна ділянка кадастровий номер 1223884800:01:001:0168, яка розташована на території Самарської сільської ради, загальною площею 3,0600 га в тому числі ріллі 3,0600 га (а.с.47-49).

З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.08.2017 року індексний номер 957998020, вбачається, що договір оренди землі б/н від 20.08.2017 року, кадастровий номер земельної ділянки 1223884800:01:001:0168, яка розташована на території Самарської сільської ради, загальною площею 3,0600 га в тому числі ріллі 3,0600 га, який укладений між ОСОБА_1 та ФОП Смирним О.О. зареєстрований в державному реєстрі 23.08.2017 року о 08:53:08 державним реєстратором Петропавлівської районної державної адміністрації, Дніпропетровської області Іващуком С.А. (а.с.50).

Зі справи також вбачається, що 22.08.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Агротест-ЄГМ" укладено договір оренди землі кадастровий номер земельної ділянки 1223884800:01:001:0168, яка розташована на території Самарської сільської ради, загальною площею 3,0600 га в тому числі ріллі 3,0600 га. (а.с.5-9).

Відповідно до ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з п. 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про оренду землі", об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди землі, набуваються після державної реєстрації.

З аналізу наведених положень законодавства слідує, що договір оренди землі набуває чинності з дня проведення державної реєстрації відповідно до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16.

Враховуючи зазначене, а також те, що ТОВ "Агротест-ЄГМ" не вчинило передбачених законодавством дій щодо державної реєстрації оренди земельної ділянки на підставі укладеного ним договору з ОСОБА_1 , а отже й не набуло прав орендаря, висновки суду 1 інстанції щодо визнання договору оренди недійсним є безпідставними, оскільки укладений договір оренди землі між ТОВ "Агротест-ЄГМ" та ОСОБА_1 не набрав чинності, а тому відсутні підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина третя статті 137 ЦПК України).

В матеріалах справи міститься перелік наданих послуг адвокатом Підлужним В.М. на суму 22 000 грн.(а.с.119-121).

Проте, враховуючи складність даної справи, кількість судових засідань, розмір витрат на правову допомогу, який долучений до матеріалів справи не є співмірним із складністю справи, зокрема, адвокатом належних доказів на підтвердження дійсних витрат на аналіз практики ВСУ, роботу з державним реєстром речових прав на нерухоме майно, підготовку до судових засідань у розмірі - не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з урахуванням конкретних обставин справи, з ТОВ "Агротест-ЄГМ" на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 8500 грн.

Що стосується вимог про стягнення витрат на пальне, то вони не підлягають задоволенню, оскільки із наданих чеків не можливо встановити, що це пальне було витрачене адвокатом задля поїздок до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, тобто його цільове використання (а.с.128-130).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апелянтом при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1057 грн. 20 коп. (а.с.148), який також підлягає стягненню ТОВ "Агротест-ЄГМ" на користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2019 року - скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротест- ЄГМ" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Петропавлівська районна державна адміністрація про визнання договору недійсним - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротест- ЄГМ" (ЄДРПОУ 35323760) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1 057 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 8 500,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: