Постанова

від 02.10.2019 по справі 2-588/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/11059/2019

справа №2-588/10 (755/18438/16-ц)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А М., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Лугового Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Коваленко І.В. 02 квітня 2010 року,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Алєгро" про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

В листопаді 2009 року ПАТ "Родовід Банк" звернулось до суду з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ТОВ "Алєгро" заборгованості за кредитним договором в сумі 2 908 844,25 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що 21 січня 2008 року між ВАТ КБ "РОДОВІД БАНК" (нове найменування ПАТ "Родовід Банк") та ТОВ "Алєгро" укладено Кредитний договір №22.1/20-КЛТМ-08, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 2 525 000 грн. на строк до 21 січня 2010 року.

Кредитні зобов`язання забезпечені Договором застави товарів в обороті №22.1/20-З.1-08 від 21 січня 2008 року, укладеного між кредитором та позичальником, а також порукою ОСОБА_1 згідно із Договором поруки №22.1/20-П-08 від 21 січня 2008 року.

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань банк використав своє право вимагати дострокового виконання зобов`язання та станом на 07 жовтня 2009 року заборгованість за кредитом становить 2 908 844,25 грн. та складається з 2 525 000 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 350826,73 грн. простроченої заборгованості за процентами, 25017,52 грн. пені за прострочення сплати процентів.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2010 року позовні вимоги задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ "Алєгро" 2 908 844,25 грн. Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 в лютому 2017 року подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на те, що під час укладення кредитного договору був ознайомлений лише з ним, а не з додатковими угодами, на підставі яких визначалась сума кредиту та відсотки. Окрім того, додатковою угодою №1.1 від 09 червня 2009 року процентна ставка збільшилась з 17% річних до 19% річних, у зв`язку із чим вважає про припинення поруки на підставі статті 559 ЦК України.

Також посилається на те, що у зв`язку із наявністю заставленого майна кредитор в першу чергу мав звернути стягнення саме на нього, про що власне і повідомив позичальника листом від 22 червня 2009 року №22.1-11-б.б/13397, проте при зверненні до суду не надав доказів щодо того, чи відбулось таке звернення стягнення.

Також посилається на відсутність доказів на підтвердження повноважень ОСОБА_2 , яким підписана позовна заява та який вказаний тимчасовим адміністратором, та ОСОБА_3 , яким підписано розрахунок заборгованості та який вказаний заступником голови правління, у зв`язку із чим вважає що розрахунок заборгованості не є належним доказом.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2017 року апеляційну скаргу задоволено частково, вирішено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 відмовити, провадження в частині вирішення вимог до ТОВ "Алєгро" закрити.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2019 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 травня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача ТОВ "Алєгро" в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що 21 січня 2008 року між ПАТ "Родовід банк" та ТОВ "Алєгро" укладено кредитний договір №22.1/20-КЛТМ-08, яким установлено мету, порядок та умови видачі (надання) банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми кредиту - 500000 доларів США на основі додаткових угод про надання кредиту (траншу) до цього договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 1.1 Кредитного договору).

21 січня 2008 року між ПАТ "Родовід банк" та ТОВ "Алєгро" укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору, відповідно до якої банк надав позичальнику кредит (транш) у розмірі 2 525 000 грн. Ставка за користування кредитом становить 17%. ТОВ "Алєгро" зобов`язалося повернути кредит у повному обсязі до 21 січня 2010 року згідно із графіком його погашення.

09 червня 2008 року між ПАТ "Родовід банк" і ТОВ "Алєгро" укладено додаткову угоду №1.1, якою внесено зміни до додаткової угоди №1, а саме: ставку за користування кредитом з 01 червня 2008 року встановлено у розмірі 19% та зазначено, що вона підлягає коригуванню банком в односторонньому порядку при збільшенні офіційного курсу Національного банку України у певному обсязі.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 21 січня 2008 року між ПАТ "Родовід банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки №22.1/20-П-08, згідно з яким поручитель зобов`язався у повному обсязі, на тих же умовах та в ті ж строки, що й позичальник, відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання ТОВ "Алєгро" зобов`язань за кредитним договором від 21 січня 2008 року № 22.1/20-КЛТМ-07 (пункти 1.1, 1.3 Договору поруки).

Позичальник належним чином не виконував свої зобов`язання, у зв`язку із чим, станом на 07 жовтня 2009 року виникла заборгованість у розмірі 2 908 844,25 грн., яка складається з 2 525 000 грн. заборгованості за кредитом, 358 826,73 грн. заборгованості за процентами, а також 25 017,52 грн. пені за прострочення сплати процентів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із установленої законом обов`язковості виконання зобов`язань, та, встановивши порушення позичальником умов кредитного договору, дійшов висновку про стягнення суми заборгованості в судовому порядку солідарно з позичальника та поручителя.

Проте повністю колегія суддів з таким висновком погодитися не може.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною 1 статті 553, частиною 1 статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За положеннями частини 1 статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення його обсягу відповідальності. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов`язаннях, у яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

З розділу 1 "Предмет договору" договору поруки убачається (дослівно):

1.1. У відповідності з цим Договором Поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЄГРО" (надалі - "Позичальник ") за кредитним договором №22.1/20-КЛТМ-07 від 21 січня 2008р., укладеним між Банком та Позичальником (надалі - "Кредитний договір").

1.2. Поручитель свідчить, що він ознайомлений з умовами Кредитного договору:

- розмір кредитної лінії - 500 000 USD;

- процентні ставка за користування кредитами: визначаються Додатковими угодами за кожним окремим кредитом (траншем);

- плата за перевірку документів - 1% (один процент) від суми кредитної лінії;

- строк повного погашення заборгованості за кредитною лінією - не пізніше " 21" січня 2010 року (двадцять першого січня дві тисячі десятого року).

- відповідальність за порушення зобов`язань за Кредитним договором - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за умови її нарахування Банком.

1.3. Поручитель бере на себе зобов`язання відповідати перед Банком в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і Позичальник.

Поручитель хоч і пов`язаний з боржником певними зобов`язальними відносинами, але є самостійним суб`єктом у відносинах з кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (частина 2 статті 555 цього Кодексу).

Поручитель є особою, яка в силу свого зобов`язання має бути обізнана з усіма істотними умовами кредитування, однією із яких є розмір процентів, що має сплатити позичальник за користування грошовими коштами, а отже поручитель має бути обізнаний про розмір плати за користування кредитом.

Відповідно до Кредитного договору №22.1/20-КЛТМ-08 від 21 січня 2008 року питання розміру відсотків є відсилочним, тобто зазначений договір не установлює їх розміру, а лише вказує, що розмір відсотків встановлюватиметься у відповідних додаткових угодах. Отже ознайомлення поручителя із умовами цього договору не свідчить про ознайомлення із усіма істотними умовами кредитування.

Додаткова угода №1 укладена у день укладення кредитного договору та підписана лише банком і позичальником. Відомості про те, що поручитель обізнаний із встановленим цією угодою розміром процентної ставки відсутні.

Пунктом 4 додаткової угоди №1 встановлено розмір процентної ставки на рівні 17% річних та передбачено право банку в односторонньому порядку коригувати її розмір при збільшенні офіційного курсу НБУ більше 5,10 грн. за 1 долар США.

При цьому, 09 червня 2008 року сторони кредитного договору уклали додаткову угоду №1.1, якою пункт 4 додаткової угоди №1 викладено в новій редакції, зокрема передбачено, що процентна ставка натепер становить 19% річних та при цьому збереглося право банку здійснювати її коригування в зазначеному вище випадку.

Отже зазначене дає підстави для висновку про те, що при укладенні кредитного договору позичальник не був повідомлений із розміром процентів за користування кредитом, далі також не був повідомлений про збільшення розміру процентної ставки, що впливає на межі його відповідальності.

Відтак колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що порука є припиненою на підставі статті 559 ЦК України у зв`язку із зміною зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Разом з тим, доводи скаржника в частині звернення стягнення на предмет застави відхиляються колегією суддів, оскільки звернення стягнення на предмет застави є правом кредитодавця, матеріали справи не містять доказів, що позивач скористався таким правом та відповідачем цієї обставини не спростовано.

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності повноважень осіб, які підписали позовну заяву та розрахунок заборгованості, апеляційним судом відхиляються. Відповідно до відкритих та загальнодоступних джерел інформації, а саме: веб-сайту ПАТ "Родовід Банк" постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2009 року №356 "Про заміну тимчасового адміністратора ВАТ "РОДОВІД БАНК" тимчасовим адміністратором ВАТ "РОДОВІД БАНК" призначено ОСОБА_2 . Також веб-сайт містить інформацію щодо призначення заступником голови правління цього банку Дробнохода Ю.М. Доводів на спростування наведених обставин апеляційна скарга не містить.

Відповідно до статті 376 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування заочного рішення в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованості за кредитним договором в сумі 2 908 844,25 грн. та судові витрати в розмірі 1820 грн., а всього на загальну суму 2 910 664,25 грн., та постановлення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1870 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376 , 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 квітня 2010 року скасувати в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 2 908 844 грн. 25 коп. та судові витрати в розмірі 1820 грн., а всього на загальну суму 2 910 664 грн. 25 коп., та постановити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні цих вимог відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на користь ОСОБА_1 1870 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова