Ухвала

від 09.10.2019 по справі 915/1299/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

09 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1299/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову б/н від 07.10.2019 (вх.№3765/19 від 07.10.2019) в апеляційному провадженні

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2019, прийняте суддею Семенчук Н.О., м. Миколаїв, повний текст складено 14.08.2019,

у справі №915/1299/18

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради

про визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2018 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна", в якому в редакції заяви б/н від 19.02.2019 (вх.№2598/19 від 19.02.2019) та клопотання б/н від 22.02.2019 (вх.№2916/19 від 22.02.2019) просила визнати недійсним акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, що був підставою здійснення реєстраційного запису №15221050025003227 від 17.10.2018, внесеного 17.10.2018 державним реєстратором Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Роговою Оленою Анатоліївною до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно зміни складу або інформації про засновників відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, що є єдиним учасником підприємства відповідача, не підписувала акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, який став підставою для проведення реєстраційних дій щодо внесення змін до установчих документів вказаної юридичної особи (зміна складу/інформації про засновників) та зміни керівника останньої.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі №915/1299/18 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2019 у справі №915/1299/18 (суддя Семенчук Н.О.) позов задоволено; визнано недійсним акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, що був підставою здійснення реєстраційного запису №15221050025003227 від 17.10.2018, внесеного 17.10.2018 державним реєстратором Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Роговою Оленою Анатоліївною до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальність " Петрівна " про зміну складу або інформації про засновників; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" на користь ОСОБА_1 1762 грн судового збору.

Судове рішення мотивоване тим, що підпис від імені позивача в акті приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджується висновком експерта №79 від 15.05.2019, складеним за результатами проведення Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України судової почеркознавчої експертизи.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2019 у справі №915/1299/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову ґрунтуються на висновку експерта №79 від 15.05.2019, який складено з порушенням вимог законодавства, а саме: порушенням порядку зібрання та надання необхідної кількості експериментальних та вільних зразків підписів ОСОБА_1 .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 30.09.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 15.10.2019 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.

07.10.2019 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява б/н від 07.10.2019 про забезпечення позову у справі №915/1299/18 (вх.№3765/19 від 07.10.2019), в якій остання просить заборонити проводити реєстраційні дії щодо державної реєстрації припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" державним реєстраторам, які уповноважені проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В обґрунтування даної заяви позивач посилається на те, що 03.09.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис щодо рішення засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" щодо припинення вказаної юридичної особи в результаті ліквідації, між тим зазначене рішення прийнято не ОСОБА_1 , а особами, які не мають необхідного обсягу цивільної дієздатності. Водночас позивач наголошує на тому, що ліквідація Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі, а також ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 .

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову б/н від 07.10.2019 у справі №915/1299/18 (вх.№3765/19 від 07.10.2019), колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Предметом спору у даній справі в редакції заяви б/н від 19.02.2019 (вх.№2598/19 від 19.02.2019) та клопотання б/н від 22.02.2019 (вх.№2916/19 від 22.02.2019) є вимога позивача про визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, що був підставою здійснення реєстраційного запису №15221050025003227 від 17.10.2018, внесеного 17.10.2018 державним реєстратором Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Роговою Оленою Анатоліївною до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно зміни складу або інформації про засновників відповідача, тобто вимога немайнового характеру.

Колегія суддів зауважує, що у разі, коли позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункти 1,3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011 суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі № 910/773/19.

Колегія суддів вбачає, що на підтвердження своїх доводів про необхідність забезпечення позову ОСОБА_1 до відповідної заяви додано: копію рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" №16/11-1 від 04.11.2016, яким, зокрема, введено ОСОБА_1 до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" з часткою у статутному капіталі, що еквівалентна сумі 52500 грн, та призначено останню директором вказаної юридичної особи з 05.11.2016; копію наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" №16 від 05.11.2016 про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна"; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань б/н від 07.11.2016 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна", відповідно до якого керівником зазначеного товариства значиться позивач; копію акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, згідно з яким ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_4 прийняв частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" у розмірі 100%, яка в грошовому еквіваленті становить 52500 грн; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.11.2018, сформованого на запит №1004614497 від 06.11.2018, відповідно до якого єдиним учасником та керівником відповідача є ОСОБА_4 ; копії відповідей приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Н.В. №33/01-16 та №34/01-16 від 10.07.2019 на адвокатські запити представника позивача, з яких вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не зверталися до вказаного нотаріуса за вчиненням будь-яких нотаріальних та/або реєстраційних дій; копію висновку експерта №79 від 15.05.2019, складеного за результатами проведення Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України судової почеркознавчої експертизи; роздруківку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна", згідно з якою з 03.09.2019 останнє перебуває в стані припинення, при цьому засновниками вказаної юридичної особи визначено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до 03.11.2019.

Дослідивши зміст усієї сукупності вищезазначених доказів Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що всі вони, окрім роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна" з 03.09.2019 перебуває в стані припинення, стосуються обґрунтування ОСОБА_1 факту непідписання нею акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, який став підставою для проведення реєстраційних дій щодо внесення змін до установчих документів вказаної юридичної особи (зміна складу/інформації про засновників) та зміни керівника останньої, тобто суті позовних вимог.

При цьому колегією суддів враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.

Водночас з метою перевірки інформації, зазначеної у наданій позивачем роздруківці про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна", апеляційним господарським судом було зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005826114 від 08.10.2019, з якого вбачається, що відповідач з 03.09.2019 перебуває у стані припинення за рішенням засновників, про що до зазначеного реєстру внесено відповідний запис №15221100028003227 від 03.09.2019.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність заявником факту вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрівна" дій, спрямованих на припинення вказаної юридичної особи, а відтак, з огляду на те, що у разі, якщо Південно-західний апеляційний господарський суд дійде висновку про законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2019 у справі №915/1299/18, яким спір між сторонами вирішено по суті, невжиття обраних позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав ОСОБА_1 в межах даного судового провадження без нових звернень до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, які уповноважені проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо державної реєстрації припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" є адекватними та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін та у повному обсязі співвідносяться із заявленою позивачем вимогою, що є передумовою досягнення ефективного захисту порушеного права у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких останній звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у справі №915/1299/18 шляхом заборони державним реєстраторам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо державної реєстрації припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна".

Зі змісту заяви ОСОБА_1 б/н від 07.10.2019 (вх.№3765/19 від 07.10.2019) про забезпечення позову також вбачається, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення у заявника відсутні.

Відповідно до частини шостої статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Отже, вказана норма загальним чином визначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд вирішує питання зустрічного забезпечення.

Водночас за умовами частин першої, четвертої статті 141 Господарського процесуального кодексу України, яка має назву "Зустрічне забезпечення", тобто носить спеціальний характер щодо порядку вирішення питання про зустрічне забезпечення, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Системний аналіз зазначених приписів процесуального закону свідчить про те, що вирішення питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення саме за ініціативою суду є виключно правом суду, і лише подача відповідного клопотання зацікавленим учасником справи створює вже обов`язок суду вирішити дане питання. За відсутності відповідного клопотання про вжиття судом заходів щодо зустрічного забезпечення суд першої інстанції, з огляду на викладені норми, може і не розглядати питання вжиття зустрічних заходів забезпечення позову.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 31.07.2019 у справі №904/4900/18.

За таких обставин, беручи до уваги те, що вирішення питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення за ініціативою суду є правом останнього, а також те, що відповідне клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення учасниками справи не заявлялось, колегія суддів не вбачає підстав для вирішення питання про застосування заходів зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 136-140, 232-235, 281 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 б/н від 07.10.2019 (вх.№3765/19 від 07.10.2019) про забезпечення позову у справі №915/1299/18 задовольнити.

Заборонити державним реєстраторам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії щодо державної реєстрації припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" (код ЄДРПОУ: 30737823).

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук