Постанова

від 18.11.2019 по справі 915/1299/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1299/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Станковій І.М.,

за участю представників:

від ОСОБА_1 - Кучерява Т.Ю.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" - Раскевич Є.Л.,

від Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради - участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2019, прийняте суддею Семенчук Н.О., м. Миколаїв, повний текст складено 14.08.2019,

у справі №915/1299/18

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради

про визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2018 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна", в якому в редакції заяви б/н від 19.02.2019 (вх.№2598/19 від 19.02.2019) та клопотання б/н від 22.02.2019 (вх.№2916/19 від 22.02.2019) просила визнати недійсним акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, що був підставою здійснення реєстраційного запису №15221050025003227 від 17.10.2018, внесеного 17.10.2018 державним реєстратором Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Роговою Оленою Анатоліївною до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно зміни складу або інформації про засновників відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, який є єдиним учасником підприємства відповідача, не підписував акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, який став підставою для проведення реєстраційних дій щодо внесення змін до установчих документів вказаної юридичної особи (зміна складу/інформації про засновників) та зміни керівника останньої.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.11.2018 за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі №915/1299/18 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2019 у справі №915/1299/18 (суддя Семенчук Н.О.) позов задоволено; визнано недійсним акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, що був підставою здійснення реєстраційного запису №15221050025003227 від 17.10.2018, внесеного 17.10.2018 державним реєстратором Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Роговою Оленою Анатоліївною до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відносно Товариства з обмеженою відповідальність " Петрівна " про зміну складу або інформації про засновників; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" на користь ОСОБА_1 1762 грн судового збору.

Судове рішення мотивоване тим, що підпис від імені позивача в акті приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018 виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджується висновком експерта №79 від 15.05.2019, складеним за результатами проведення Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України судової почеркознавчої експертизи.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2019 у справі №915/1299/18 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову ґрунтуються на висновку експерта №79 від 15.05.2019, який складено з порушенням вимог законодавства, а саме: порушенням порядку зібрання та надання необхідної кількості експериментальних та вільних зразків підписів ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу б/н та б/д (вх.№3361/19/Д2 від 15.10.2019) ОСОБА_1 зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач наголошує на тому, що остання, будучи єдиним учасником підприємства відповідача, не підписувала акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018. Водночас ОСОБА_1 звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що висновок експерта №79 від 15.05.2019, складений за результатами проведення Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України судової почеркознавчої експертизи, містить докладний опис проведеного дослідження та конкретний висновок з поставлених перед експертом питань, при цьому жодних доказів, які б свідчили про необґрунтованість вказаного висновку, його неправильність чи суперечливість іншим матеріалам даної справи, відповідачем до суду не подано.

14.11.2019 ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції подано письмові пояснення б/н від 12.11.2019 (вх.№3361/19/Д3 від 14.11.2019), в яких остання зазначає про те, що підставою для вчинення реєстраційного запису №15221050025003227 про зміну складу засновників відповідача став акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018 і саме цей документ спричинив для позивача негативні наслідки у вигляді повної втрати корпоративних прав у вказаному підприємстві.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Таран С.В., суддів Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 30.09.2019 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 16.10.2019 справу №915/1299/18 призначено до розгляду на 30.10.2019 об 11:00.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні 30.10.2019 було оголошено перерву до 11:00 18.11.2019 шляхом постановлення протокольної ухвали.

У судовому засіданні 18.11.2019 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" апеляційну скаргу підтримав; представник ОСОБА_1 висловив заперечення проти її задоволення; представник Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради участі не брав, хоча був належним чином сповіщений про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.ІV а.с.122-124).

Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Із матеріалів реєстраційної справи відповідача вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна" створено на підставі рішення загальних зборів учасників №1 від 04.01.2000 та зареєстровано Реєстраційно-ліцензійною палатою Миколаївського міськвиконкому 09.02.2000.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" №16/11-1 від 04.11.2016 вирішено, зокрема, ввести ОСОБА_1 до складу учасників вказаного товариства з часткою в статутному капіталі, що еквівалента 52500 грн; призначити ОСОБА_1 на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна", надавши їй право першого підпису на банківських, фінансових та інших документах (без обмежень) з 05.11.2016; затвердити зміни та статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" в новій редакції та зареєструвати їх відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна", затвердженого рішенням загальних зборів учасників №16/11-1 від 04.11.2016 (далі - Статут від 04.11.2016), ОСОБА_1 є єдиним учасником товариства.

За умовами пункту 3.1 Статуту від 04.11.2016 розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" складає 52500 грн, він поділений на 100 часток по 525 грн кожна частка. Частка ОСОБА_1 становить 52500 грн, що складає 100% статутного капіталу та відповідає 100 голосам на зборах учасників.

Наказом №16 від 05.11.2016 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" з посадовим окладом згідно штатного розпису та правом першого підпису. Вищезазначені відомості було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004614497 від 06.11.2018 державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Роговою Оленою Анатоліївною 17.10.2018 до зазначеного реєстру було внесено реєстраційний запис №15221050025003227 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (зміна складу або інформації про засновників), а 18.10.2018 - реєстраційний запис №15221070026003227 про зміну керівника юридичної особи. Зокрема, у вказаному витязі зазначено, що єдиним засновником, учасником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" є ОСОБА_4 .

З матеріалів реєстраційної справи відповідача вбачається, що підставою для внесенння реєстраційного запису №15221050025003227 про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (зміна складу або інформації про засновників) є акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, згідно з яким ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_4 прийняв частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" у розмірі 100%, яка в грошовому еквіваленті становить 52500 грн.

На зворотньому боці вищезазначеного акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" міститься напис приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Зуєвої Н.В. щодо засвідчення нею справжності підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (том ІІІ а.с.153).

В подальшому 16.10.2018 ОСОБА_4 прийнято рішення засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" №18, яким знято з ОСОБА_1 повноваження з виконання обов`язків керівника, звільнено останню з посади директора товариства з 17.10.2018 та призначено, починаючи з вказаної дати, новим керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" ОСОБА_4 .

Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" №2 30.11.2018, яке в цей же день було нотаріально посвідчене приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Боненко Т.Л. та зареєстровано в реєстрі за №5281, вирішено, зокрема, затвердити і зареєструвати нову редакцію статуту товариства та внести відповідні зміни в державний реєстр.

Згідно з пунктами 1.1, 2.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна", затвердженого рішенням учасника №2 від 30.11.2018 (далі - Статут від 30.11.2018), останнє створено з метою отримання прибутку громадянином України ОСОБА_4 ; для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладу учасника створюється статутний капітал, розмір якого складається з номінальної вартості часток його учасника, виражених в національній валюті України, та становить 52500 грн; частка ОСОБА_4 складає 52500 грн, що становить 100% статутного капіталу.

За твердженням ОСОБА_1 , остання не підписувала акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, який став підставою для проведення реєстраційних дій щодо внесення змін до установчих документів вказаної юридичної особи (зміна складу/інформації про засновників) та подальшої зміни її керівника.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2019 задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи; призначено у справі №915/1299/18 судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: "Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" від 20 вересня 2018 року самою ОСОБА_1 , чи іншою особою?"; проведення експертизи доручено Миколаївському науково-дослідному експертно - криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ; витрати зі сплати вартості проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 , зобов`язано останню оплатити рахунок експертної установи за проведення судової експертизи та надати до суду докази оплати; провадження у справі №915/1299/18 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

05.06.2019 до місцевого господарського суду від експертної установи надійшов висновок експерта №79 від 15.05.2019, складений за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2019 у справі №915/1299/18, з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 в акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" від 20.09.2018 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Відповідно до листів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Н.В. №33/01-16 та №34/01-16 від 10.07.2019, адресованих представнику позивача у відповідь на адвокатські запити останнього, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не зверталися до вказаного нотаріуса за вчиненням будь-яких нотаріальних та/або реєстраційних дій, в тому числі щодо нотаріального посвідчення та реєстрації акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" від 20.09.2018.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, що став підставою здійснення реєстраційного запису №15221050025003227 від 17.10.2018, внесеного 17.10.2018 державним реєстратором Департаменту (Центру) надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Роговою Оленою Анатоліївною до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно зміни складу або інформації про засновників відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту непідписання ним акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" від 20.09.2018.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України унормовано, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Водночас в силу статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За умовами частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 116 Цивільного кодексу України визначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом (частина друга статті 116 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю подається, зокрема, один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства ; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Отже, вказаною нормою передбачена можливість внесення змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі подання лише акта приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме: на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Розглядаючи позовну вимогу щодо визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі, із посиланням на відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення та підписання такого акту, саме в правовому полі нормативно-правового регулювання визнання договорів недійсними з огляду на його форму та правову природу, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Саме таку правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 10.09.2019 у справі №918/370/18.

Таким чином, надаючи оцінку акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний акт приймання-передачі є правочином, який має юридичні наслідки, а саме: набуття ОСОБА_4 та втрата ОСОБА_1 корпоративних прав.

За таких обставин, колегія суддів зауважує, що оспорюваний акт свідчить про погоджену поведінку обох сторін цього двостороннього правочину, спрямовану на припинення у позивача певних цивільних прав та обов`язків, відтак у даних спірних правовідносинах саме оскарження правочину, оформленого актом приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків ОСОБА_1 у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України і статті 20 Господарського кодексу України.

Зазначений висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 11.09.2018 у справі №918/1377/16, від 10.09.2019 у справі №918/370/18 та від 16.07.2019 у справі №911/1936/18.

В силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин є поєднанням волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

При цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасників правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, яким оформлюється такий правочин.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Під час розгляду справ про визнання правочину недійсним господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми, правоздатність сторін правочину, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору, повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами.

Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина перша статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За твердженням ОСОБА_1 , остання не підписувала акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018, який став підставою для проведення реєстраційних дій щодо внесення змін до установчих документів вказаної юридичної особи (зміна складу/інформації про засновників) та зміни її керівника.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суд про те, що належним і допустимим доказом у справі, який може підтвердити доводи позивача про непідписання ним оспорюваного акту прйимання-передачі, є висновок експерта, складений за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2019 задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої експертизи; призначено у справі №915/1299/18 судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: "Чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" від 20 вересня 2018 року самою ОСОБА_1 , чи іншою особою?"; проведення експертизи доручено Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ; витрати зі сплати вартості проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 , зобов`язано останню оплатити рахунок експертної установи за проведення судової експертизи та надати до суду докази оплати; провадження у справі №915/1299/18 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.

05.06.2019 до місцевого господарського суду від експертної установи надійшов висновок експерта №79 від 15.05.2019, складений за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2019 у справі №915/1299/18, з якого вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 в акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" від 20.09.2018 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 98 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи та неподання скаржником до суду першої інстанції жодного доказу на підтвердження того, що висновок експерта №79 від 15.05.2019, виготовлений за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2019 у справі №915/1299/18, складено з порушенням вимог законодавства або доказів, якими би спростовувалась достовірність зазначеного висновку експерта, а також інших обставин, з якими закон пов`язує можливість відхилення висновку судового експерта як доказу по справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про доведеність факту підроблення підпису ОСОБА_1 в акті приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" від 20.09.2018.

При цьому суд апеляційної інстанції також враховує, що висновок експерта №79 від 15.05.2019, складений за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.03.2019 у справі №915/1299/18, повністю узгоджується з іншими наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, з листами приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зуєвої Н.В. №33/01-16 та №34/01-16 від 10.07.2019, з яких вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не зверталися до вказаного нотаріуса за вчиненням будь-яких нотаріальних та/або реєстраційних дій, в тому числі щодо нотаріального посвідчення та реєстрації акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність "Петрівна" від 20.09.2018, відтак справжність підпису позивача у вказаному документі нотаріусом не посвідчувалась.

Таким чином, з огляду на те, що підпис від імені ОСОБА_1 в акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність " Петрівна " від 20.09.2018 виконаний не позивачем, а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення позивача на відчуження належних йому корпоративних прав та, як наслідок, невідповідність вказаного правочину приписам частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України, беручи до уваги те, що саме оспорюваний акт став підставою для вчинення реєстраційного запису №15221050025003227 про зміну складу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" і саме цей документ спричинив для позивача негативні наслідки у вигляді повної втрати корпоративних прав у вказаному підприємстві, а також враховуючи, що ОСОБА_1 не має можливості будь-яким іншим чином ефективно захистити свої права, аніж шляхом визнання недійсним оспорюваного акту приймання-передачі, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову у даній справі.

Водночас колегія суддів вбачає, що будь-яких інших доводів, крім посилань на те, що висновок експерта №79 від 15.05.2019 складено з порушенням вимог законодавства, в апеляційній скарзі Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрівна" не зазначено.

Посилання скаржника на те, що було порушено порядок зібрання та надання необхідної кількості експериментальних та вільних зразків підпису, не знайшли свого підтвердження, оскільки експериментальні зразки відбирались у судовому засіданні і посвідчені особою, яка призначила експертизу, а вільні та умовно-вільні зразки надані у кількості, що є достатньою для проведення експертного дослідження (достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній ситуації).

При цьому колегією суддів враховується, що жодних зауважень при відібранні експериментальних зразків підпису ОСОБА_1 присутнім у судовому засідання представником відповідача не висловлювалось, як і зауважень щодо кількості та якості переданих на дослідження вільних та умовно-вільних зразків підпису позивача.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; порушень Господарським судом Миколаївської області норм права при ухваленні рішення від 12.08.2019 судом апеляційної інстанції не встановлено, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.08.2019 у справі №915/1299/18 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.11.2019.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук