Постанова

від 08.10.2019 по справі 906/1173/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року Справа № 906/1173/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Гудак А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Малинської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.06.2019 р. у справі №906/1173/18 (суддя Прядко О.В., повний текст рішення складено 18.06.2019 р.)

за позовом Малинської районної державної адміністрації, Любовицької сільської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Джин Вей"

про стягнення 118 596, 15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Малинська районна державна адміністрація та Любовицька сільська рада звернулись до Господарського суду Житомирської області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Джин Вей", з врахуванням заяви про зміну підстави позову, безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 118596,15 грн.

Правовою підставою заявлених вимог позивачі визначають ст. ст. 1212-1214 ЦК України та зауважує, що відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомості - комплекс "База відпочинку", розташовану на земельній ділянці площею 14,2332 га, кадастровий номер 1823484800:06:000:0309, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Малинський р-н, Любовицька сільська рада належним чином не оформив належних прав власності або користування на цю земельну ділянку та не вносив плату за користування нею, внаслідок чого зберіг в себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі орендної плати за період з 06.02.2015 р. до 09.08.2018 р. в сумі 118596,15 грн.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.06.2019р. у справі №906/1173/18 відмовлено в задоволенні позову.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов вказав, що в матеріалах справи відсутні технічна документація та витяг з технічної документації стосовно земельної ділянки, на якій розміщені належні відповідачу об`єкти нерухомості, відтак позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру безпідставно збереженої орендної плати, тому відмовив в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Малинська районна державна адміністрація звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, розміри збитків, у тому числі неодержані доходи, згідно пункту 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачамвизначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад, а результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії, тобто Малинською районною державною адміністрацією. Комісія, яка утворюється відповідно до пункту 2 Порядку, не приймає рішення, які мають юридичну силу, тоді, як Малинська районна державна адміністрація приймає акти, які є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відтак, саме скаржник є уповноваженою особою, яка здійснює нарахування збитків, які завдані Любовицькій сільській раді використанням без правовстановлюючих документів земельної ділянки. Зазначені висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду висловленою у постанові від 12.12.2018 р. у справі № 802/2474/17- а, в якій суд зазначив, що РДА мала право та повноваження скласти акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його рішенням. В цьому ж рішенні зазначає, що у випадку не укладення договору оренди або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком.

Скаржник посилається на положення ст. 206 ЗК України ст. 14 ПК України, показники Держгеокадастру щодо нормативної грошової оцінки 1 гектара сільськогосподарських угідь (ріллі та перелогів, багаторічних насаджень, природних сіножатей, пасовищ) у середньому по Україні та в розрізі регіонів України за період 1995 - 2018 роки та нормативну грошову оцінку сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.07.1995 р. та вказує, що висновок суду першої інстанції про відсутність визначення реальної вартості земельної ділянки, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог є необгрунтованим.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/1173/18 у складі: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2019р. справі №906/1173/18 апеляційну скаргу скаржника залишено без руху. Надано скаржнику 10-денний строк із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків та надання суду доказів оплати судового збору у розмірі 2668,41 грн., доказів надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи, мотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

15.08.2019 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.08.2019 р. № 01-04/759 у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючого судді по справі - Петухова М.Г. у період з 12.08.2019р. по 06.09.2019р. включно, відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. п. 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.08.2019 р. для розгляд справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В., суддя Бучинська Г.Б.

Розпорядженням керівника апарату суду від 19.08.2019 р. № 01-04/767 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії суддів Маціщук А.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. п. 19, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у даній справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2019 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є, суддя Гудак А.В., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; встановлено сторонам строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив; роз`яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Копія даної ухвали суду направлена на адресу сторін 20.08.2019 р. та отримана позивачами - 27.08.2019 р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлени.

Разом з тим, копія даної ухвали суду, яка направлялася на юридичну адресу відповідача, що відповідає відомостям з Державного реєстру була повернута до суду із довідкою відділення поштового зв`язку про причину повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Малинської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.06.2019 р. у справі №906/1173/18 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, 06.02.2015 р. ТОВ "А`нанда" (після перейменування - ТОВ "Джин Вей", далі - відповідач) на підставі договору купівлі-продажу комплексу (а.с. 18-20), укладеного з ТОВ "Граніт ЛТД" та ТОВ "Фінансово-консультаційна компанія", набуло права власності на комплекс "База відпочинку" за адресою: Житомирська область, Малинський р-н, Любовицька сільська рада, комплекс будівель та споруд №7, загальна площа майна становить 1362,6 кв.м.

Відповідно до п. 1.5 договору, земельна ділянка площею 14,2332 га на якій розташовано відчужувальний комплекс База відпочинку, не є предметом договору, оскільки згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Любовицької сільської ради Малинського району Житомирської області 05.02.2015 р. № 25, вона не передана у приватну власність. Кадастровий номер земельної ділянки 1823484800:06:000:0309.

23.11.2018 р. згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань змінено повне найменування юридичної особи з ТОВ "А`нанда" на ТОВ "Джин Вей" (а.с. 48-51).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що право приватної власності на об`єкт нерухомого майна комплекс, База відпочинку площею 14,2332 га за адресою: Житомирська область, Малинський р-н, Любовицька сільська рада, комплекс будівель та споруд №7, загальною площею - 1362,6 кв.м., було зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю "А`нанда" на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 160, виданий 06.02.2015 р. Право приватної власності ТОВ "А`нанда" припинено 15.11.2018 р. (а.с.21).

Представник Любовицької сільської ради в судовому засіданні суду першої інстанції 14.03.2019 р. підтвердив, що попередніми власниками нерухомості ТОВ "Граніт ЛТД" та ТОВ "Фінансово-консультаційна компанія" не було оформлено право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об`єкт нерухомості, що придбано відповідачем у справі за договором від 06.02.2015 р.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 29.11.2018 р. підтверджується відсутність оформлення за будь-якою особою права власності чи права користування земельною ділянкою кадастровий номер 1823484800:06:000:0309 (а.с.136).

Дана земельна ділянка належить до державної форми власності згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1805206732018 від 11.05.2018 р. земельну ділянку площею 14,2332 га, що розташована в Житомирській області, Малинський р-н, Любовицька сільська рада, 10.12.2014 р. внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер: 1823484800:06:000:0309, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користування надрами; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а. с. 24).

Відповідно до листа відділу у Малинському районі Головного Управління Держгеокадастру у Житомирській області від 24.07.2018 р. №14-6-0.18-558/114-18 зазначено про неможливість надання витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки площею 14,2332 га в межах Любовицької сільської ради Малинського району (кадастровий номер 1823484800:06:000:0309) у зв`язку з відсутністю документації в архіві відділу (а.с. 65).

Розпорядженням голови райдержадміністрації від 14.08.2018 № 191 було затверджено акт про визначення розміру збитків власнику землі від 09.08.2018 р. №5 (а.с.34). Згідно даного акту, збитки завдані Любовицькій сільській раді у вигляді неодержаного доходу за час фактичного користування ТОВ "А`нанда" земельною ділянкою площею 14,2332 га, розташованою на території Любовицької сільської ради, за період з 06.02.2015 р. по 09.08.2018 р. визначено в розмірі 118596,15 грн. (а.с. 35-39).

17.08.2018 р. Малинська райдержадміністрація направила на адресу ТОВ "А`нанда" (після перейменування - ТОВ "Джин Вей") лист № 05/1216 з додатком, згідно з яким вказує про необхідність сплатити суму збитків в розмірі 118596,15 грн. (а.с.40-41). Відповідач на вказаний лист не відповів, суму збитків в добровільному порядку не сплатив.

Предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати, що становить 118596,15грн за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на неї на підставі статей 1212-1214 ЦК України.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до положень ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82, 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Як вже зазначалось, предметом спору у даній справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпіставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України.

За приписами ч.1 ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

За приписами ч.1,2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17,від 04 лютого 2019 р. у справі № 922/3409/17.

У даній справі апеляційним судом встановлено, що відповідач, як власник об`єктів нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату, тобто відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача - Любовицької сільської ради, яка є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату.

Щодо порядку визначення розміру сум, які підлягають стягненню за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення права на неї, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, вихідними даними для розрахунку суми збитків слугували рішення Любовицької сільської ради № 219 від 17.06.2014 "Про встановлення податків та зборів на території Любовицької сільської ради відповідно до Податкового кодексу України та від 14.07.2015, від 14.07.2016 та від 06.06.2017 "Про затвердження місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на території Любовицької сільської ради" (а. с. 17-,27-32), в розділі встановлення розмірів орендної плати встановлюється в договорі оренди, зокрема для інших категорій земель-12 відсотків нормативно грошової оцінки.

При визначенні розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності було взято за основу нормативно грошову оцінку сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.07.1995 р., яка була проведена відповідно до Методики нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 р. № 213, та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 р. №1185 "Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки-земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» , згідно з якою з 1 січня 2012 року до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 року (з урахуванням індексації), також застосовується коефіцієнт змін у рентному доході 1,756. До значення нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі станом на 01.01.2018 цей коефіцієнт не застосовується.

Станом на 01.01.2018 р. значення нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим та по областям визначені відповідно до додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 р. № 262 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.05.2017 за №.679/30547.

Згідно розрахунку позивача, останнім при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою за період з 06.02.2015 р. до 09.08.2018 р. було взято значення нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі та перелогів в Україні за 1 га по Житомирській області (а.с. 38).

Разом з тим, колегія суддів вказує, що відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції від 02.03.2015 р.) передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» , нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Підставою для проведення оцінки земель згідно ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно ст. ст. 20, 21 Закону України "Про оцінку земель", за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація, яка підлягає державній експертизі відповідно до закону.

Положеннями ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за межами населених пунктів затверджується районною радою.

Згідно п. 8 Методики нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1278 за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель в межах району складається технічна документація з нормативної грошової оцінки земель району, що затверджується районними радами. Результати нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки оформляються і видаються територіальним органом Держгеокадастру як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель району протягом трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями ст. 288 Податкового кодексу України.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується рішенням відповідної районної ради.

При цьому, суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.04.2019р. у справі № 922/652/18, Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17.

Проте, в даному випадку, на виконання вищезазначених вимог чинного законодавства, позивачами не було надано до суду технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку за твердженням позивачів займає відповідач.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи технічної документації та витягу з технічної документації стосовно земельної ділянки, на якій розміщені належні відповідачу об`єкти нерухомості, позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру безпідставно збереженої орендної плати.

Окрім того, посилання скаржника на показники Держгеокадастру щодо нормативної грошової оцінки 1 гектара сільськогосподарських угідь (ріллі та перелогів, багаторічних насаджень, природних сіножатей, пасовищ) у середньому по Україні та в розрізі регіонів України за період 1995 - 2018 роки та нормативну грошову оцінку сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.07.1995 р. та на значення нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі та перелогів в Україні за 1 га по Житомирській області. суд апеляційної інстанції вважє необгрунтованими, оскільки вказані показники є загальними та не можуть бути застосовані до конкретної місцевості та конкретної земельної ділянки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому, судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 р.) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 05.06.2019 р. у справі №906/1173/18 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Малинської районної державної адміністрації - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малинської районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.06.2019 р. у справі №906/1173/18 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Гудак А.В.