Рішення

від 09.10.2019 по справі 420/5090/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5090/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Сидорівського С.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Повного товариства "Ломбард "Центральний Плюс" Мошенська К.П. і Компанія" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним і скасування розпорядження від 12.02.2019 року № 189 та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Повного товариства "Ломбард "Центральний Плюс" Мошенська К.П. і Компанія" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якій позивач просить:

визнати протиправним розпорядження відповідача від 12.02.2019 року № 189 про анулювання позивачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту;

скасувати розпорядження відповідача від 12.02.2019 року № 189 про анулювання позивачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту;

зобов`язати відповідача видати позивачу ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту шляхом прийняття і внесення запису про прийняте рішення щодо видачі ліцензії позивачу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з наданням позивачу відповідної виписки з вказаного державного реєстру.

Ухвалою від 10.09.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

30.09.2019 року (вх. №35364/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

04.10.2019р. (вх. № 36220/19) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

02.10.2019 року (вх. № 35798/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає рішення (розпорядження) відповідача від 12.02.2019 року № 189 про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства. Позивач протягом певного часу спрямовував усі зусилля на отримання ліцензії з провадження господарської діяльності по наданню фінансових послуг, керуючись положеннями Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг . Відтак, застосування відповідачем до позивача заходів впливу у вигляді винесення рішення про анулювання ліцензії з підстав несплати за її видачу згідно п. 10 ч. 2 ст.16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності з посиланням на недодержання позивачем процедури отримання ліцензії не можна вважати правомірним та справедливим рішенням відповідача.

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що відповідно до п. 10 ч. 2 ст.16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є несплата за видачу ліцензії відповідно до ч.2 ст.14 цього Закону. Нацкомфінпослуг 11.12.2018р. прийнято розпорядження 2151 про видачу ліцензії та оприлюднено на офіційному сайті Нацкомфінпослуг, однак позивач не пізніше десяти днів з моменту оприлюднення рішення про видачу ліцензії не здійснив відповідної оплати.

У судове засідання, призначене на 02.10.2019 року сторони по справі не з`явились, сповіщались належним чином та завчасно про дату, час та місце судового засідання, в позовній заяві позивач просив суд проводоити розгляд справи без його участі, від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Повного товариства "Ломбард "Центральний Плюс" Мошенська К.П. і Компанія" Одеському окружному адміністративному суду.

11.12.2018р. за результатами розгляду заяви Повного товариства "Ломбард "Центральний Плюс" Мошенська К.П. і Компанія" Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято розпорядження № 2151 про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Прийняттю зазначеного розпорядження передувало оформлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 25.10.2018р. позивачу свідоцтва про реєстрацію фінансової установи згідно розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1900.

12.02.2019р. розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №189 прийнято рішення щодо анулювання Повному товариству "Ломбард "Центральний Плюс" Мошенська К.П. і Компанія" вказаної ліцензії на підставі п. 10 ч. 2 ст.16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності (несплата за видачу ліцензії відповідно до ч. 2 ст. 14 цього Закону).

Позивач, вважаючи зазначене розпорядження протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 даного Закону ринки фінансових послуг - це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Державне регулювання ринків фінансових послуг щодо страхових послуг здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (частина перша статті 21 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України Про ліцензування господарської діяльності надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) віднесено до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Відповідно до приписів статті 1 названого вище Закону:

- видача ліцензії - внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про право провадження суб`єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

- орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган.

Постановою Кабінету Міністрів України від 5.08.2015 №609 Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України Нацкомфінослуг включено до Переліку органів ліцензування стосовно здійснення такого виду господарської діяльності як надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

За змістом частин першої-третьої статті 14 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності за видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі одного прожиткового мінімуму, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом.

Плата за видачу ліцензії вноситься ліцензіатом у строк не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення на порталі електронних сервісів рішення про видачу ліцензії.

Документом, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, є копія квитанції, виданої банком, копія платіжного доручення з відміткою банку, квитанція з платіжного термінала, квитанція (чек) з поштового відділення зв`язку.

Згідно з частиною п`ятою статті 21 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності до набрання чинності положенням про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про ліцензування та видання Кабінетом Міністрів України акта щодо припинення ведення Єдиного ліцензійного реєстру органи ліцензування, поміж іншого, оприлюднюють прийняті ними рішення про видачу ліцензій на своїх офіційних веб-сайтах на наступний робочий день.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 названого Закону підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є несплата за видачу ліцензії відповідно до частини другої статті 14 цього Закону.

Пунктом 6 статті 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності встановлено вимоги до рішення про анулювання ліцензії, яке повинно містити:

1) реквізити рішення про видачу ліцензії;

2) вид господарської діяльності, на провадження якого анулюється ліцензія;

3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті);

4) підстави анулювання ліцензії.

Аналіз викладених вище законодавчих норм свідчить про наявність у Нацкомфінпослуг обов`язку наступного дня після прийняття рішення про видачу суб`єкту господарювання ліцензій оприлюднити на своєму офіційному веб-сайті таке рішення, а у суб`єкта господарювання, у свою чергу, не пізніше 10 робочих днів з дня оприлюднення такого рішення, - внести плату за видачу ліцензій. У разі невнесення суб`єктом господарювання плати за видачу ліцензії Нацкомфінпослуг приймає рішення про анулювання виданих ліцензій.

По-перше, рішення про анулювання ліцензії не містить ідентифікаційного коду юридичної особи, чим порушено вимоги підпункту 3 частини 6 статті 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності .

По-друге, відсутні докази направлення позивачу розпорядження про надання останньому ліцензії.

Суд погоджується з позивачем, що, приймаючи рішення про анулювання ліцензії, виданої позивачу, відповідач діяв не з`ясувавши обставини, за якої позивачем не проведено оплати.

Так, на адресу позивача не надходив від відповідача лист з вимогами про сплату коштів, що підтверджується довідкою поштового відділення № 91 м. Одеси від 26.09.2019 року, з якої вбачається, що на поштову адресу позивача протягом періоду з 01.12.2018р. по 01.03.2019р. не надходило будь-якої поштової кореспонденції від відповідача (а.с. 82).

Водночас, відповідачем разом з відзивом надано до суду список згрупованих поштових відправлень (а.с. 56) від 28.12.2018р. про направлення листа на адресу позивача.

Відтак, враховуючи надані сторонами докази у справі суд дійшов висновку, що позивач не одержав вказаного листа з незалежних від нього причин, при цьому відповідач, в свою чергу, також вчинив дії з відправлення відповідної кореспонденції. За таких обставин суд не вбачає протиправності в діях відповідача, проте вважає за необхідне скасувати оскаржуване розпорядження від 12.02.2019р. № 189 та зобов`язати відповідача його скасувати, оскільки таке розпорядження порушує права позивача.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом скасування розпорядження від 12.02.2019 року № 189 про анулювання Повному товариству "Ломбард "Центральний Плюс" Мошенська К.П. і Компанія" ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту та зобов`язання відповідача видати позивачу ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту шляхом прийняття і внесення запису про прийняте рішення щодо видачі ліцензії позивачу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з наданням позивачу відповідної виписки з вказаного державного реєстру.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За приписами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при прийнятті рішення суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 3842,00 грн., який було сплачено останнім за подання позову.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Повного товариства "Ломбард "Центральний Плюс" Мошенська К.П. і Компанія" (65091, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Колонтаївська, будинок 19; код ЄДРПОУ42202999) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (01001, м. Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 3; код ЄДРПОУ 38062828) про визнання протиправним і скасування розпорядження від 12.02.2019 року № 189 та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 12.02.2019 року № 189 про анулювання позивачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг видати Повному товариству "Ломбард "Центральний Плюс" Мошенська К.П. і Компанія" ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту шляхом прийняття і внесення запису про прийняте рішення щодо видачі ліцензії позивачу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з наданням позивачу відповідної виписки з вказаного державного реєстру.

Стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (код ЄДРПОУ 38062828) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Повного товариства "Ломбард "Центральний Плюс" Мошенська К.П. і Компанія" (код ЄДРПОУ 42202999) судовий збір у розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2019р.

Суддя О.М. Тарасишина

.