Постанова

від 19.02.2020 по справі 420/5090/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5090/19 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,

представника позивача Топорова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року, (суддя Тарасишина О.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 09 жовтня 2019 року ) по справі за адміністративним позовом Повного товариства Ломбард Центральний Плюс Мошенська К.П. і Компанія до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправним і скасування розпорядження від 12.02.2019 року №189 та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2019 року Повне товариство Ломбард Центральний Плюс Мошенська К.П. і Компанія (далі - ПТ Ломбард Центральний Плюс ОСОБА_1 . і Компанія ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якій позивач просив:

- визнати протиправним розпорядження відповідача від 12.02.2019 року №189 про анулювання ліцензії позивачу на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту;

- скасувати розпорядження відповідача від 12.02.2019 року №189 про анулювання позивачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту;

- зобов`язати відповідача видати позивачу ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту шляхом прийняття і внесення запису про прийняте рішення щодо видачі ліцензії позивачу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з наданням позивачу відповідної виписки з вказаного державного реєстру.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року адміністративний позов ПТ Ломбард Центральний Плюс ОСОБА_1 і Компанія був задоволений частково. Скасовано розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 12.02.2019 року №189 про анулювання позивачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту. Зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг видати Повному товариству Ломбард Центральний Плюс ОСОБА_1 . і Компанія ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту шляхом прийняття і внесення запису про прийняте рішення щодо видачі ліцензії позивачу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з наданням позивачу відповідної виписки з вказаного державного реєстру. Стягнуто з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (код ЄДРПОУ 38062828) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПТ Ломбард Центральний Плюс Мошенська К.П. і Компанія (код ЄДРПОУ 42202999) судовий збір у розмірі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.).

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про повну відмову у задоволенні адміністративного позову товариства. В обґрунтування скарги апелянт/відповідач зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що розпорядження від 12.02.2019 року №189 про анулювання позивачу ліцензії в повній мірі відповідає вимогам частини 6 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , зокрема, містить ідентифікаційний код юридичної особи, відносно якої воно винесено. Висновок суду першої інстанції про необхідність наявності у Нацкомфінанпослуг доказів направлення позивачу розпорядження про рішення видати товариству ліцензію не ґрунтується на правових нормах, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки чинним законодавством встановлено, що рішення Нацкомфінанпослуг про видачу суб`єкту господарювання ліцензії доводяться до відома суб`єкта господарювання шляхом опублікування інформації про прийняте рішення на електронному сервісі Нацкомфінпослуг.

Позивач рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржував, надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг/апелянт подала заперечення на відзив позивача, у якому зазначено про необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Апелянт/відповідач зазначає, що Нацкомфінпослуг під час реалізації повноважень органу ліцензування керується саме нормами Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності . Беручи до уваги те, що Закон України Про ліцензування видів господарської діяльності був прийнятий пізніше за Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг , застосуванню органами ліцензування та здобувачами ліцензій підлягають норми саме Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності . При цьому, Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності чітко регламентовано порядок видачі ліцензій як в частині дій органу ліцензування щодо повідомлення здобувача ліцензії про прийняте рішення щодо видачі йому ліцензії, так і в частині дій здобувача щодо сплати коштів за видану йому ліцензію. Отримуючи адміністративну послугу з видачі ліцензії позивач в повній мірі та належним чином був поінформований щодо порядку здійснення ним сплати за видану ліцензію та щодо того, якими правовими нормами встановлено такий порядок.

Зокрема, така інформація була зазначена як в інформаційній картці адміністративної послуги з видачі ліцензії, так і в самому розпорядженні №2151 від 11.12.2018 р. Про видачу ПТ ЛОМБАРД ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПЛЮС ОСОБА_1 і Компанія ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) .

Отже, твердження позивача про те, що під час отримання ліцензії він керувався нормами Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг , суперечать чинному законодавству, жодним чином не спростовують висновків відповідача щодо факту несплати товариством коштів за видану ліцензію, викладених у розпорядженні від 12.02.2019 р. №189, та, відповідно, не могли бути визнані належною підставою для скасування судом вказаного розпорядження.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Топорова О.М., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.12.2018 р. за результатами розгляду заяви Повного товариства Ломбард Центральний Плюс ОСОБА_1 і Компанія Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг прийнято розпорядження №2151 про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме, на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Прийняттю зазначеного розпорядження передувало оформлення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 25.10.2018 р. позивачу свідоцтва про реєстрацію фінансової установи згідно розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1900.

12.02.2019 р. розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №189 прийнято рішення щодо анулювання ПТ Ломбард Центральний Плюс ОСОБА_1 і Компанія вказаної ліцензії на підставі п. 10 ч. 2 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності (несплата за видачу ліцензії відповідно до ч. 2 ст. 14 цього Закону).

Позивач, вважаючи зазначене розпорядження протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов ПТ Ломбард Центральний Плюс ОСОБА_1 . і Компанія , суд першої інстанції виходив з відсутності протиправності в діях відповідача, проте дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного розпорядження від 12.02.2019 р. №189 та зобов`язати відповідача його скасувати, оскільки таке розпорядження порушує права позивача. Також, суд першої інстанції констатував, що приймаючи рішення про анулювання ліцензії відповідач діяв без з`ясування обставин за якими позивачем не було своєчасно проведено оплати вартості ліцензії.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 даного Закону ринки фінансових послуг - це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Державне регулювання ринків фінансових послуг щодо страхових послуг здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (ч. 1 ст. 21 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування господарської діяльності надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) віднесено до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Відповідно до приписів ст. 1 названого вище Закону:

- видача ліцензії - внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про право провадження суб`єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;

- орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 р. №609 Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України Нацкомфінослуг включено до Переліку органів ліцензування стосовно здійснення такого виду господарської діяльності, як надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

За змістом частин 1-3 ст. 14 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності за видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі одного прожиткового мінімуму, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом.

Плата за видачу ліцензії вноситься ліцензіатом у строк не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення на порталі електронних сервісів рішення про видачу ліцензії.

Документом, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, є копія квитанції, виданої банком, копія платіжного доручення з відміткою банку, квитанція з платіжного термінала, квитанція (чек) з поштового відділення зв`язку.

Згідно з частиною п`ятою статті 21 цього ж Закону до набрання чинності положенням про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про ліцензування та видання Кабінетом Міністрів України акта щодо припинення ведення Єдиного ліцензійного реєстру органи ліцензування, поміж іншого, оприлюднюють прийняті ними рішення про видачу ліцензій на своїх офіційних веб-сайтах на наступний робочий день.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 названого Закону підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є несплата за видачу ліцензії відповідно до ч. 2 ст. 14 цього Закону.

Пунктом 6 ст. 16 Закону встановлено вимоги до рішення про анулювання ліцензії, яке повинно містити:

1) реквізити рішення про видачу ліцензії;

2) вид господарської діяльності, на провадження якого анулюється ліцензія;

3) найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи-підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті);

4) підстави анулювання ліцензії.

Аналіз викладених вище законодавчих норм свідчить про наявність у Нацкомфінпослуг обов`язку наступного дня після прийняття рішення про видачу суб`єкту господарювання ліцензій оприлюднити на своєму офіційному веб-сайті таке рішення, а у суб`єкта господарювання, у свою чергу, не пізніше 10 робочих днів з дня оприлюднення такого рішення, - внести плату за видачу ліцензій. У разі невнесення суб`єктом господарювання плати за видачу ліцензії Нацкомфінпослуг приймає рішення про анулювання виданих ліцензій.

Скасовуючи оскаржуване рішення відповідача від 12.02.2019 року №189 про анулювання ліцензії позивачу на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту суд першої інстанції вказав на те, що рішення про анулювання ліцензії не містить ідентифікаційного коду юридичної особи, чим порушено вимоги пп. 3 ч. 6 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності а також відсутні докази направлення позивачу розпорядження про надання йому ліцензії. Крім того, приймаючи рішення про анулювання ліцензії, виданої позивачу, відповідач діяв, не з`ясувавши обставини, за якої позивачем не проведено оплати.

Колегія суддів з огляду на вищевикладені нормативні акти не може погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції у зв`язку з тим, що розпорядження від 12.02.2019 р. №189 в повній мірі відповідає вимогам ч. 6 ст. 16 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , зокрема, містить ідентифікаційний код юридичної особи, відносно якої воно винесено.

Висновок суду першої інстанції про необхідність наявності у Нацкомфінпослуг доказів направлення позивачу розпорядження про рішення видати Товариству ліцензію не ґрунтується на правових нормах, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки чинним законодавством встановлено, що рішення Нацкомфінпослуг про видачу суб`єкту господарювання ліцензії доводяться до відома суб`єкта господарювання шляхом опублікування інформації про прийняте рішення на електронному сервісі Нацкомфінпослуг.

Як вже зазначалося вище, відповідно до чинного законодавства в сфері ліцензування видів господарської діяльності, суб`єкт, який виявив бажання провадити господарську діяльність, яка підлягає обов`язковому ліцензуванню, звертається до відповідного органу ліцензування з заявою щодо видачі ліцензії. Отримавши таку заяву, орган ліцензування в межах встановлених законодавством строків перевіряє заяву та додані до неї документи на відповідність правовим нормам та у разі відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії приймає рішення про видачу суб`єкту такої ліцензії. Рішення органу ліцензування в обов`язковому порядку публікуються ним на порталі електронних сервісів. Ліцензіат вносить плату за видачу ліцензії не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення на порталі електронних сервісів рішення про видачу ліцензії.

Отже, під час здобуття ліцензії на право надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), ПТ Ломбард Центральний Плюс ОСОБА_1 . і Компанія було зобов`язано дотримуватись встановленого законодавством порядку отримання ліцензії, зокрема, в частині своєчасної сплати за видачу ліцензії.

Разом з тим, системний аналіз викладених правових норм, а також чинного законодавства в сфері ліцензування видів господарської діяльності свідчить про наявність у Нацкомфінпослуг обов`язку повідомити суб`єкта господарювання щодо прийнятого рішення про видачу ліцензії шляхом оприлюднення такого рішення на порталі електронних сервісів. При цьому, законодавство в сфері ліцензування видів господарської діяльності не встановлює обов`язку для Нацкомфінпослуг повідомляти суб`єкта про таке рішення будь-яким іншим чином,у тому числі шляхом надсилання на його адресу письмового повідомлення про таке.

Інформація про прийняте Нацкомфінпослуг рішення щодо видачі ліцензії була оприлюднена на офіційному веб-сайті Нацкомфінпослуг шляхом розміщення розпорядження №2151 від 11.12.2018 в розділі Розпорядження Нацкомфінпослуг .

Відтак, колегія суддів вважає, що Нацкомфінпослуг було дотримано встановлений законодавством порядок повідомлення Позивача про прийняте рішення щодо видачі йому ліцензії.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи несплату позивачем за отриману ліцензію тим, що під час здобуття ліцензії позивач правомірно керувався нормами іншого законодавчого акту - Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Разом з тим, колегія суддів критично ставить до такого висновку суду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №222-УІІІ, цей Закон регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності.

Відтак, колегія суддів погоджується з апелянтом, що норми Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності є спеціальними по відношенню до норм Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг .

Отже, здійснюючи дії, направлені на отримання ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, позивач мав дотримуватись правових норм саме Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності . Твердження позивача про те, що під час отримання ліцензії він керувався нормами Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг жодним чином не спростовують висновків Нацкомфінпослуг щодо факту вчинення Товариством порушення у вигляді несплати коштів за видану ліцензію, викладених у розпорядженні від 12.02.2019 №189, та, відповідно, не можуть бути визнані належною підставою для скасування судом вказаного розпорядження.

Відтак, колегія суддів вважає, що Розпорядження від 12.02.2019 р. №198, яким анульовано ліцензію на провадження ПТ Ломбард Центральний Плюс ОСОБА_1 і Компанія господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, винесено з дотриманням усіх матеріальних та процесуальних норм, що підлягають застосуванню у даних правовідносинах.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт/відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію довів та не обґрунтував.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ПТ Ломбард Центральний Плюс ОСОБА_2 П. і Компанія .

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак, апеляційна скарга Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з постановленням у справі нового рішення.

Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - задовольнити повністю.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року - скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Повного товариства Ломбард Центральний Плюс Мошенська К.П. і Компанія до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправним і скасування розпорядження від 12.02.2019 року №189 та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя І.П.Косцова

Суддя Ю.В.Осіпов

Повне судове рішення складено 21 лютого 2020 року