Рішення

від 09.10.2019 по справі 500/2013/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2013/19

09 жовтня 2019 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Приватбуд" до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Приватбуд" до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради № 7/35/185 від 06.06.2019 "Про втрату чинності рішення міської ради від 18.12.2014 № 6/54/120".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням п'ятдесят четвертої сесії шостого скликання Тернопільської міської ради від 18.12.2014 № 6/54/120 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,1380 га для обслуговування нежитлового приміщення магазину з подальшою зміною цільового призначення та з реконструкцією під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими торгово - офісними, громадськими приміщеннями та творчими майстернями за адресою: вул. Київська, 7б ОК ЖБК "Приватбуд" (далі - Рішення № 6/54/120) надано дозвіл позивачу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,1380 га для обслуговування нежитлового приміщення магазину з подальшою зміною цільового призначення та з реконструкцією під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими торгово - офісними, громадськими приміщеннями та творчими майстернями за адресою: вул. Київська, 7б з наданням земельної ділянки в оренду терміном на п'ять років. Однак, рішенням тридцять п'ятої сесії сьомого скликання Тернопільської міської ради № 7/35/185 від 06.06.2019 "Про втрату чинності рішення міської ради від 18.12.2014 № 6/54/120" (далі - Рішення № 7/35/185) визнано таким, що втратило чинність Рішення № 6/54/120.

Позивач вважає, що оскаржене рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки орган місцевого самоврядування не має права скасовувати свої попередні рішення, в тому числі вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Водночас, позивач зазначив, що таке рішення відповідач прийняв з грубим порушенням Законів України "Про статус депутатів місцевих рад" та "Про доступ до публічної інформації".

Ухвалою суду від 09.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 01.10.2019.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання від 30.09.2019, в якому просить розглядати справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явилася, подала до суду заяву від 01.10.2019, в якій просить розглядати справу без її участі в порядку письмового провадження. Водночас, у відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що оскаржене рішення останній прийняв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (арк. справи 28-31). Додатково зазначив, що твердження позивача на те, що Рішенням № 7/35/185 скасовано Рішення № 6/54/120 є хибним, так як Рішенням № 7/35/185 визнано нечинним Рішення № 6/54/120, оскільки, на підставі Рішення № 6/54/120, протягом п'яти років не було прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1380 га з наданням її в оренду терміном на п'ять років, а тому у позивача не виникло права та обов'язків користувача зазначеної земельної ділянки. Також звернув увагу суду на те, що Рішенням № 7/35/185 права позивача не порушені, так як останній має право замовити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно, тобто без будь - якого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 01.10.2019 всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС) не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Також, з урахуванням заяв сторін від 30.09.2019 та від 01.10.2019 про розгляд справи без їхньої участі, - суд згідно ухвали від 01.10.2019 перейшов до розгляду справи № 500/2013/19 в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що позивач є власником нежитлового приміщення магазину по вул. Київська, 7б м. Тернополя Тернопільської області, на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна від 02.12.2014, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір І.Т. та зареєстрований в реєстрі 5389 (арк. справи 49-50).

Право власності на зазначений об'єкт з реєстраційним номером 98191361101 зареєстроване 02.12.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30330934 (арк. справи 51).

Рішенням № 6/54/120 надано дозвіл позивачу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,1380 га для обслуговування нежитлового приміщення магазину з подальшою зміною цільового призначення та з реконструкцією під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими торгово - офісними, громадськими приміщеннями та творчими майстернями за адресою: вул. Київська, 7б з наданням земельної ділянки в оренду терміном на п'ять років (арк. справи 10).

Надалі, Рішенням № 7/35/185 визнано нечинним Рішення № 6/54/120 (арк. справи 11).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК) сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною шостою статті 118 ЗК визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

За приписами частини сьомої статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини дев'ятої статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 ЗК).

Аналізуючи зазначені норми права, суд дійшов висновку, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно.

Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. Отже, відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку.

Натомість, відповідно до частини десятої статті 118 ЗК рішенням, яке може порушити права особи і яке може бути оскаржене до суду, може вважатися рішення про відмову органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

Така позиція узгоджується з висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 804/3703/16, а тому відповідно до статті 242 КАС суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративний суд покликаний захищати осіб від порушень їх прав з боку суб'єктів владних повноважень. Обов'язковим елементом правопорушення є негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб'єктів владних повноважень. Відсутність порушення суб'єктивних прав особи, навіть у разі коли рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Суд встановив, що відповідач своїм Рішенням № 7/35/185 не відмовив позивачу у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому права позивача щодо складання такого проекту оскарженим рішенням не порушені, оскільки він має право без будь - якого рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування замовити розробку такого проекту.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про скасування оскарженого рішення, позивач намагався усунути перешкоду у реалізації його права, якого у дійсності ще немає.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Також, суд враховує, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Враховуючи те, що Рішенням № 7/35/185 права позивача у складанні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не порушені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами статті 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Приватбуд" (місцезнаходження: вул. Медова, 18, м. Тернопіль, 46008, код ЄДРПОУ 39454066) до Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 34334305) про визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської міської ради № 7/35/185 від 06.06.2019 "Про втрату чинності рішення міської ради від 18.12.2014 № 6/54/120", - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.10.2019.

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.