Ухвала

від 10.10.2019 по справі 810/1126/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА

ПОСТАНОВА

10 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 810/1126/18

адміністративне провадження № К/9901/14637/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення та рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 810/1126/18 за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської районної ради Київської області, третя особа голова Тетіївської районної ради Жубер Наталія Вікторівна про визнання протиправним скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним (незаконним) і скасувати рішення Тетіївської районної ради VII скликання від 21 листопада 2017 року № 275-23- VII в частині висловлення недовіри першому заступнику голови Тетіївської районної державної адміністрації Возному О. П.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 вересня 2019 року, задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1

Скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року та ухвалено нове судове рішення, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Визнано протиправним (незаконним) і скасовано рішення Тетіївської районної ради VII скликання від 21 листопада 2017 року № 275-23- VII в частині висловлення недовіри першому заступнику голови Тетіївської районної державної адміністрації ОСОБА_1 .

23 вересня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат та рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу. В обґрунтування якої вказує, що судом касаційної інстанції при ухваленні постанови не було вирішено питання щодо сплати судового збору.

В прохальній частині заяви про ухвалення додаткового судового рішення позивач просить, ухвалити додаткове судове рішення про стягнення з Тетіївської районної ради понесених ним судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 3171,60 грн., ухвалити рішення про стягнення з Тетіївської районної ради на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового судового та матеріали справи, Суд встановив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що якщо судом не вирішено питання про судові витрати суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З матеріалів справи слідує, що позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Київського окружного адміністративного суду (квитанція № 3697890211 від 05 березня 2018 року на суму 704,80 грн.), за подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду (квитанція № 30 від 14 лютого 2019 року на суму 1057,21 грн.) та за подання касаційної скарги до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (квитанція № 154 від 16 травня 2019 року на суму 1409,60 грн.).

Отже, судові витрати за сплату судового збору у розмірі 3171,60 грн. підлягають компенсації позивачеві, на користь якого ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, відповідача по справі.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про залишення заяви ОСОБА_1 у цій частині без розгляду, з огляду на таке.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Слід зазначити, що на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з наявних у матеріалах вищезазначеної заяви документів, Неживок І. В. , відповідно до Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4761/10, від 18 січня 2012 року № 233, має право на заняття адвокатською діяльністю.

До заяви доданий Договір про надання правової допомоги від 12 грудня 2017 року між Неживоком І. В. (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт), за умовами якого Адвокат зобов`язується надавати Клієнту наступну правову допомогу: бути представником клієнта при здійснені адміністративного судочинства, під час розгляду адміністративної справи про визнання протиправним і скасування рішення Тетіївської районної ради VII скликання від 21 листопада 2017 року № 275-23- VII в частині висловлення недовіри першому заступнику голови Тетіївської районної державної адміністрації Возному О. П. Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання на підготовку позовної заяви, відповіді на відзив, апеляційної скарги, чи відзиву на апеляційну скаргу, касаційної скарги чи відзиву на касаційну скаргу, збирання доказів для підготовки процесуальних документів. Клієнт уповноважує Адвоката на підписання заяв, позовних заяв, скарг, клопотань та будь-яких документів в судах та підтримання вимог в судах в якості представника.

Відповідно до наявного у заяві Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги від 12 грудня 217 року за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар та розрахунок за надання послуг: усна консультація з вивченням документів Клієнта, в ході якої проводиться короткий аналіз питання з наданням правових рекомендацій - 500 грн.; підготовка позовної заяви - 3000 грн.; підготовка апеляційної скарги - 1500 грн.; підготовка касаційної скарги - 1500 грн.; підготовка відзиву - 1500 грн.; участь у судовому засіданні з урахуванням виїзду з міста Тетіїв Київської області до міста Києва - 2000 грн.

На виконання умов Договору про надання правової допомоги від 12 грудня 2017 року, та Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги від 12 грудня 2017 року, між Неживоком І. В. (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт) підписано Акт виконаних робіт № 1 від 18 вересня 2019 року до Договору про надання правової допомоги від 12 грудня 2017 року, згідно якого Адвокатом передано, а Клієнтом прийнято наступні послуги: усна консультація з вивченням документів Клієнта, в ході якої проводиться короткий аналіз питання з наданням правових рекомендацій - 500 грн.; підготовка позовної заяви - 3000 грн.; підготовка апеляційної скарги - 1500 грн.; підготовка касаційної скарги - 1500 грн.

На підтвердження сплати на користь Неживока І. В. суми грошових коштів у розмірі 6500,00 грн. ОСОБА_1 надав до суду касаційної інстанції копію та оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 1 від 18 вересня 2019 року про сплату 6500,00 грн., але в поданій квитанції не зазначено призначення платежу.

В той же час, Суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи перебуває Договір про надання правової допомоги від 07 червня 2018 року, відповідно до якого виданий Ордер серії КС № 317578 від 07 червня 2018 року адвокату Неживок І. В. на представництво інтересів ОСОБА_1 у Київському окружному адміністративному суді. Будь-яких документів, що підтверджували оплату та розрахунок за надані адвокатом послуг відповідно до додатку до цього договору не надано.

В прохальній частині позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги позивач жодним чином не заявляв та не просив стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд зазначає, що позивачем не були дотримані наведені вимоги ч. 7 ст. 139 КАС України, а тому заява ОСОБА_1 в цій частині підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 132, 134, 139, 244, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення та рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Тетіївської районної ради (код ЄДРПОУ 04054659, Київська обл. м. Тетіїв, вул. Цвіткова, 11) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у справі № 810/1126/18 у розмірі 3171,60 грн.

Заяву в частині ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов