Ухвала

від 10.10.2019 по справі 826/497/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/497/17

адміністративне провадження №К/9901/25583/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року

у справі №826/497/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мдмторг

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій,-

в с т а н о в и в :

Зазначена касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства, та встановлений строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

На виконання зазначеної ухвали надійшло клопотання Державної фіскальної служби України про продовження строку для усунення недоліків, обґрунтоване неможливістю виконання вимог зазначених в ухвалі Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у зв`язку з проведенням реорганізації.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання відповідача необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Проте, податковим органом не надано доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, зокрема, з моменту виникнення права на касаційне оскарження, спрямованих на дотримання вимог закону стосовно форми і змісту касаційної скарги.

Також, суд зазначає, що посилання відповідача на реорганізацію в органах державної фіскальної служби та тривалість проведення процедури зі сплати судового збору у даній справі не може бути поважною причиною невиконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху у відведений судом строку, оскільки податковий орган є суб`єктом владних повноважень, що здійснює свою діяльність на професійній основі, а тому неухильне виконання своїх професійних обов`язків не повинно ставитись в залежність від організації діяльності органів доходів і зборів у зв`язку з тим, що вказана обставина є виключно проблемою внутрішньої організації роботи суб`єкта владних повноважень, яка не повинна впливати на своєчасність виконання процесуальних обов`язків з оскарження судових рішень його працівниками.

Таким чином, клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги задоволенню не підлягає.

Станом на 10 жовтня 2019 року скаржник не усунув зазначені в ухвалі Верховного Суду від 09 вересня 2019 року недоліки касаційної скарги, тому вона вважається неподаною і підлягає поверненню.

Керуючись ч.2 ст. 332, пунктом 1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

В задоволенні заяви Державної фіскальної служби України про продовження строку для усунення недоліків - відмовити.

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року у справі №826/497/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мдмторг до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф.Ханова