Рішення

від 04.10.2019 по справі 592/6635/19

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/6635/19

Провадження №2/592/3039/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді Хитрова Б.В., за участю секретаря судового засідання Сахненко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична консалтингова група , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, -

встановив:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, уточнив його та свої позовні вимоги мотивує тим, що будівля лабораторно-виробничого корпусу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має загальну площу у розмірі 1763,3 кв.м. і перебуває у спільній частковій власності 22-х фізичних осіб.

Частка позивача в праві спільної часткової власності становить 4,79%, що становить 84,5 кв.м. від загальної площі лабораторно-виробничого корпусу. Частка, яка належить ОСОБА_2 (Відповідачу-2) в праві спільної часткової власності на вказану будівлю становить 1,91%, що відповідає 33,8 кв.м. від загальної площі лабораторно-виробничого корпусу, яку вона успадкувала після померлої співвласниці ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.08.2016р. №2-2156 (0,28%) та №2-2158 (1,63%). Частка ОСОБА_3 (Третя особа) в праві спільної часткової власності на вказану будівлю становить 32,07%, що відповідає 565,5 кв.м. від загальної площі лабораторно-виробничого корпусу.

Частки співвласників в натурі не виділялись. Між співвласниками відсутня домовленість про порядок володіння і користування спільним майном. Тому, користування приміщеннями лабораторно-виробничого корпусу повинно здійснюватися лише за згодою всіх співвласників, що відповідає вимогам ст.358 ЦК України.

ОСОБА_2 діючи від свого імені, та одночасно діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 , уклала з ТОВ Юридична консалтингова група договір №39/17 від 01.01.2017р. Про порядок та умови використання та розпорядження частиною приміщень лабораторно-виробничого корпусу, який знаходиться у спільній частковій власності . За яким, ОСОБА_2 передала, а ТОВ Юридична консалтингова група прийняло в користування належну їй та ОСОБА_3 частку 33,98%, що відповідає 599,3 кв.м від загальної площі лабораторно-виробничого корпусу.

Укладаючи вказаний договір, сторони у п.1.2. договору зазначили, що частка, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 33,98%, що відповідає 599,3 кв.м. лабораторно-виробничого корпусу і складається з приміщень цокольного, першого та другого поверхів, а саме:

- приміщення цокольного поверху: №11, площею 6,5 кв.м., №12 площею 42,7 кв.м., №4 площею 15,4 кв.м. №5 площею 64,6 кв.м., загальною площею 129,2 кв.м.;

- приміщення першого поверху: №9, 10, 12, 19 частковою підсумковою площею загального користування площею 44,1 кв.м., в„– 13 площею 31,4 кв.м., №14 площею 4,6 кв.м., №15 площею 11,0 кв.м., №16 площею 16,0 кв.м., №17 площею 21,8 кв.м., №18 площею 11,0 кв.м., загальною площею 139,9 кв.м.;

- приміщення другого поверху: №2 площею 63,9 кв.м., №3 площею 4,4 кв.м., №4 площею 4,3 кв.м, №5 площею 1,4 кв.м, №6 площею 1,4 кв.м., №7 площею 1,2 кв.м., №8 площею 2,9 кв.м., №9 площею 5,3 кв.м., №10 площею 9,0 кв.м., №11 площею 29,6 кв.м., №12 площею 19,2 кв.м., №13 площею 15,5 кв.м., №14 площею 14,8 кв.м., №15 площею 1,1 кв.м., №16 площею 5,3 кв.м., №17 площею 13,6 кв.м., №18 площею 9,5 кв.м., №19 площею 16,4 кв.м., №20 площею 21,9 кв.м., №21 площею 22,8 кв.м., №22 площею 23,0 кв.м., №23 площею 23,0 кв.м., №24 площею 20,7 кв.м., загальною площею 330,2 кв.м., а загалом 599,3 кв.м.

У пункті 1.2. договору сторони зазначили, що за згодою всіх співвласників будівлі, частка, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була виділена зі спільного нерухомого майна на підставі: Протоколу №1 від 15 листопада 2006 року зборів власників часток загальної площі в лабораторно-виробничому корпусі за адресою АДРЕСА_1 ; Листа - погодження ТОВ Сумидорспецбуд №33 від 05.09.2012 року; Протоколу №1 від 15.11.2006 року; Протоколу №10 від 30 жовтня 2007 року Конференції підприємств засновників Сумського міжгосподарського шляхо-будівельного об`єднання Сумиагродорбуд .

За користування переданою часткою площі лабораторно-виробничого корпусу сторони встановили плату у розмірі 3 000,00 грн., яка щомісячно сплачується на користь ОСОБА_2 .

Позивач стверджує, що ОСОБА_2 , укладаючи договір №39/17 від 01.01.2017р. не повідомила та не отримала згоди, як від позивача так і від інших співвласників про свій намір передати в користування спільне майно, що є порушенням вимог ст. 358 ЦК України. За таких обставин, позивач вважає, що договір №39/17 від 01.01.2017 року Про порядок та умови використання та розпорядження частиною приміщень лабораторно-виробничого корпус, який знаходиться у спільній частковій власності , укладений з порушенням норм цивільного законодавства України, порушує права Позивача на здійснення ним права власності, що є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідач, ТОВ Юридична консалтингова група (Відповідач-1), надав відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких позовні вимоги визнає. Вказує, що будівля лабораторно-виробничого корпусу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має загальну площу 1763,3 кв.м. і належить співвласникам у кількості 22-х фізичних осіб. На момент укладення спірного договору домовленості між всіма співвласниками щодо порядку володіння та користування спільним майном не існувало. Виділ чи поділ часток у натурі з нерухомого спільного майна не проводився, відсутній письмовий, нотаріально посвідчений договір про виділ (поділ) у натурі часток з нерухомого спільного майна. Співвласники не надавали ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 своєї згоди самостійно розпоряджатися спільним нерухомим майном та отримувати кошти від використання спільного нерухомого майна.

Тому, ОСОБА_2 на момент укладення договору не мала права самостійно приймати рішення та передавати в користування спільне нерухоме майно, визначати розмір орендної плати та отримувати її на власні потреби.

Відповідач, ОСОБА_2 (Відповідач-2), надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, пояснюючи тим, що строк дії оспорюваного договору №39/17 від 01.01.2017р. закінчений. Під час укладання договору Відповідач - 2 діяв в межах повноважень та на підставі Закону. Частки співвласників були розподілені та виділені в натурі між всіма співвласниками лабораторно-виробничого корпусу, на підставі письмової згоди, яка зафіксована у протоколі №1 від 15 листопада 2006 року, протоколі № 10 від 30 жовтня 2007 року Конференції підприємств-засновників Сумського міжгосподарського шляхо-будівельного об`єднання Сумиагродорбуд . Згідно письмової згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 володіють на праві власності саме тими приміщеннями, які перелічені в п. 1.2. договору. Позивач набув право власності на частку у 2012 році і під час поділу часток між співвласниками участі не приймав, а тому позивач повинен дотримуватися рішення співвласників, оформленого протоколом №1 від 15 листопада 2006 року. За таких обставин ОСОБА_2 вважає, що оспорюваний договір №39/17 від 01.01.2017р. ніяким чином не порушує права, а ні Позивача, а ні інших співвласників лабораторно-виробничого корпусу.

Третя особа, ОСОБА_3 , надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує і просить суд розгляд справи проводити без його участі.

Представник позивача адвокат Шарикін Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача - 1 позовні вимоги визнає з обставин викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Представник Відповідача - 2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з обставин викладених у відзиві на позовну заяву, заперечував проти них, просив в позові відмовити.

Третя особа, ОСОБА_3 повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, представника не направив. У запереченнях на позовну заяву Третя особа проти позову заперечує та просить суд у позові відмовити. Розгляд справи проводити без його участі.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Суд, вислухавши думку учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Під час судового розгляду встановлено, що будівля лабораторно-виробничого корпусу, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , має загальну площу 1763,3 кв.м. Співвласниками будівлі є 22 - ві фізичні особи.

ОСОБА_1 (Позивачу) в праві спільної часткової власності належить частка у розмірі 4,79%, що складає 84,5 кв.м. від загальної площі лабораторно-виробничого корпусу.

ОСОБА_2 (Вілповідачу-2) в праві спільної часткової власності належить частка у розмірі 1,91%, що складає 33,8 кв.м. від загальної площі лабораторно-виробничого корпусу, яку вона успадкувала після померлої співвласниці ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.08.2016р. №2-2156 (0,28%) та №2-2158 (1,63%).

ОСОБА_3 (Третій особі) в праві спільної часткової власності належить частка у розмірі 32,07%, що складає 565,5 кв.м. від загальної площі лабораторно-виробничого корпусу.

01.01.2017 року між ОСОБА_2 та ТОВ Юридична консалтингова група було укладено договір №39/17 Про порядок та умови використання та розпорядження частиною приміщень лабораторно-виробничого корпусу, який знаходиться у спільній частковій власності . За умовами вказаного договору ОСОБА_2 передала, а ТОВ Юридична консалтингова група прийняло в користування 33,98%, що складає 599,3 кв.м. від загальної площі лабораторно-виробничого корпусу, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Умовами пункту 1.2. договору визначено, що частка, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить 33,98%, що відповідає 599,3 кв.м. лабораторно-виробничого корпусу і складається з приміщень цокольного, першого та другого поверхів, а саме:

- приміщення цокольного поверху: №11, площею 6,5 кв.м., №12 площею 42,7 кв.м., №4 площею 15,4 кв.м. №5 площею 64,6 кв.м., загальною площею 129,2 кв.м.;

- приміщення першого поверху: №9, 10, 12, 19 частковою підсумковою площею загального користування площею 44,1 кв.м., в„– 13 площею 31,4 кв.м., №14 площею 4,6 кв.м., №15 площею 11,0 кв.м., №16 площею 16,0 кв.м., №17 площею 21,8 кв.м., №18 площею 11,0 кв.м., загальною площею 139,9 кв.м.;

- приміщення другого поверху: №2 площею 63,9 кв.м., №3 площею 4,4 кв.м., №4 площею 4,3 кв.м, №5 площею 1,4 кв.м, №6 площею 1,4 кв.м., №7 площею 1,2 кв.м., №8 площею 2,9 кв.м., №9 площею 5,3 кв.м., №10 площею 9,0 кв.м., №11 площею 29,6 кв.м., №12 площею 19,2 кв.м., №13 площею 15,5 кв.м., №14 площею 14,8 кв.м., №15 площею 1,1 кв.м., №16 площею 5,3 кв.м., №17 площею 13,6 кв.м., №18 площею 9,5 кв.м., №19 площею 16,4 кв.м., №20 площею 21,9 кв.м., №21 площею 22,8 кв.м., №22 площею 23,0 кв.м., №23 площею 23,0 кв.м., №24 площею 20,7 кв.м., загальною площею 330,2 кв.м., а загалом 599,3 кв.м.

Приміщення, які зазначені у пункті 1.2. оспорюваного договору, виділені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зі спільного нерухомого майна на підставі: Протоколу №1 від 15 листопада 2006 року зборів власників часток загальної площі в лабораторно-виробничому корпусі за адресою АДРЕСА_1 ; Листа - погодження ТОВ Сумидорспецбуд №33 від 05.09.2012 року; Протоколу №1 від 15.11.2006 року; Протоколу №10 від 30 жовтня 2007 року Конференції підприємств засновників Сумського міжгосподарського шляхо-будівельного об`єднання Сумиагродорбуд .

Умовами п. 5.3. договору встановлена плата за користування приміщеннями у розмірі 3 000,00 грн., яка щомісячно сплачується на користь ОСОБА_2 .

В судовому засіданні, яке відбулося 01.08.2019 року, ОСОБА_2 підтвердила вищезазначені факти, а також повідомила, що протягом 2017 року отримувала кошти від використання спільного нерухомого майна, оскільки договір було укладено саме в її інтересах.

Доказів, які підтверджують факт, що на момент укладення договору №39/17 від 01.01.2017 року, існувала згода між всіма співвласниками лабораторно-виробничого корпусу щодо порядку володіння та користування спільним нерухомим майном не надано. Також не надано доказів факту виділу часток чи поділу між співвласниками спільного майна в натурі (вимоги ст. 364, ст. 367 ЦК України). У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (ст. 367 ЦК України).

Оскільки на момент укладення оспорюваного договору право спільної часткової власності не було припинено, то відповідно до статті 356 ЦК України діє презумпція права спільної часткової власності майна, яка не була спростована.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Отже, під час укладення договору були порушені права позивача у здійсненні ним права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Статтею 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб, які за своїм розсудом володіють, користуються і розпоряджаються належними їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

За змістом статті 356 ЦК України, кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

ОСОБА_2 не надала доказів домовленості між співвласниками про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Невідповідність правочину Цивільному кодексу України і іншим актам цивільного законодавства полягає в недотриманні особами, які його вчинили, положень ст.ст. 316-319, 321 ЦК Україні, які регламентують непорушність права власності, його зміст та правові підстави його здійснення; недотриманні положень ст.ст. 237-239 ЦК України, які регламентують правові засади представництва у вчиненні правочину; недотриманні положень ст.ст. 655, 658 ЦКУ України, які регламентують положення закону про купівлю-продаж.

Недотримання ОСОБА_2 зазначених вище положень зумовлює і порушення і ч.ч. 2-3 ст. 203 ЦК України в світлі того, що ОСОБА_2 , яка уклала договір не мала достатнього обсягу прав з розпорядження спільним нерухомим майном, бо ані Позивач, ані інші співвласники не надавали їй своєї згоди розпоряджатися спільним нерухомим майном та отримувати на свою користь коши від використання спільного нерухомого майна.

Відповідно до ст. 392 ЦК власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України встановлює обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Отже, суд вважає обґрунтованою позицію позивача, в тому, що відповідачі, укладаючи оспорюваний договір, порушили права позивача, що зумовлює необхідність захисту прав і інтересів позивача шляхом подання позовної вимоги про визнання недійсним договору.

Крім того, суду в силу ст. 81 ЦПК України відповідачем ОСОБА_2 не надано належних і допустимих доказів того, що між співвласниками лабораторно-виробничого корпусу існує домовленість про порядок володіння та користування спільним нерухомим майном, а також, що за згодою всіх співвласників чи згідно рішення суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були виділені частки зі спільного нерухомого майна.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При розрахунку витрат на правову допомогу суд приходить до наступного висновку.

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Тому, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача належить стягнути 768,40 грн. судового збору сплаченого при подачі позову до суду.

Також за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами та відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Що стосується відшкодування витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, суд зазначає, що представник позивача - адвокат Шарикін Ю.В. в своїй письмовій заяві зазначає, що вартість його послуг, починаючи з його вступу у справу склала 8000 грн., однак доказів фактичного понесення позивачем даних витрат (належним чином оформлених платіжних доручень, тощо) суду не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. , 8, 10, 12, 13, 81, 83, 133, 137, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 280 -283 ЦПК України, ст. ст.. 15, 16, 203, 215, 319, 358, 359 ЦК України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична консалтингова група , ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання договору недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір від 01.01.2017р. №39/17 Про порядок та умови використання та розпорядження частиною приміщень лабораторно-виробничого корпусу, який знаходиться у спільній частковій власності , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична консалтингова група (код ЄДРПОУ 37785758) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 ).

Стягнути в дольовому порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична консалтингова група (код ЄДРПОУ 37785758) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн., тобто по 384,20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 08.10.2019 р.

Суддя Б.В. Хитров